Історія справи

Постанова

Іменем України

08 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 639/21/17

провадження № 61-22942св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., ХоптиС. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

представник відповідачаОСОБА_5 - ОСОБА_7,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5, в особі представника ОСОБА_7, на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова, у складі судді Іванової І. В., від 20 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області, у складі колегії суддів: Кіся П. В., Кружиліної О. А., Хорошевського О. М., від 22 лютого 2018 року.

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про вселення власника в квартиру.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що йому на праві власності належить квартира АДРЕСА_1, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Незважаючи на те, що з 22 жовтня 2016 року він є єдиним законним власником вказаної квартири, відповідачі по справі протиправно чинять йому перешкоди у вселенні до належної йому на праві власності квартири, а самостійно захистити свої права він не може, оскільки його дії правоохоронні органи можуть кваліфікувати як самоуправство, порушення недоторканості житла або як умисне пошкодження чужого майна. У свою чергу, він неодноразово приходив за адресою належної йому на праві власності квартири, намагався порозумітися з відповідачами, аби вони надали йому доступ до його квартири і не чинили йому перешкод у реалізації ним свого права на проживання в своїй квартирі. Але відповідачі двері не відчиняють, спілкуватися з ним відмовляються. Зазначав, що такі дії відповідачів порушують його права та інтереси як власника майна, спричиняють йому прямі та опосередковані збитки, призводять до втрати вигоди.

Із урахуванням зазначеного, уточнивши позовні вимоги, позивач просив позов задовольнити, ухвалити рішення про його вселення до належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2017 року позовну заяву ОСОБА_4 задоволено. Вселено ОСОБА_4 до належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_1. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що права позивача, як власника квартири АДРЕСА_1, порушені, і ці права підлягають захисту шляхом його вселення до вказаної квартири із урахуванням положень статей 383, 391 ЦК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

ПостановоюАпеляційного суду Харківської області від 22 лютого 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 залишено без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2017 року -без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем доведено обставини, які свідчать про порушення відповідачами його прав власника, на які він посилався, як на підставу своїх позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_5, в особі представника ОСОБА_7, просить скасувати рішення Жовтневого районного суду від 20 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 22 лютого 2018 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що при вирішенні спору судами неповно з'ясовано обставини справи. Відповідачі посилаються на те, що право власності позивача на квартиру АДРЕСА_1 оскаржується ними у судовому порядку, оскільки реєстрація права власності була проведена із порушенням закону, а рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є незаконними та мають бути скасовані. Оскільки право власності на вказану квартиру набуто позивачем неправомірно, його позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_4 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1. Право власності зареєстровано у відповідності до рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу (далі - КМНО) Стрельченко О. В. від 24 жовтня 2016 року про державну реєстрацію права та їх обтяжень, на підставі посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В. А. договору про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеного 23 березня 2007 року між іпотекодавцем ОСОБА_10 і іпотекодержателем ОСОБА_11 з метою забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_6 за договором позики у сумі, еквівалентній 32 500 доларів США, укладеним в цей же день між ОСОБА_11 і ОСОБА_6, та на підставі посвідченого 07 червня 2016 року приватним нотаріусом КМНО Анохіною В. М. договору про відступлення права вимоги за зазначеним вище іпотечним договором від 23 березня 2007 року, укладеного між ОСОБА_11 (первісний іпотекодержатель) і ОСОБА_4 (новий іпотекодержатель).

Державна реєстрація набуття права власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а. с. 5, 6, 7-8).

У спірній квартирі зареєстрована та проживає ОСОБА_5

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статями 317, 319, 391 ЦК України визначено, що власник має право вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном та не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник також має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користуватися та розпоряджатися належною йому власністю на власний розсуд. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 383 ЦК Українивласник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Згідно статті 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно положень статті 57 ЦПК України, 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Аналогічні норми міститься у статях 76, 81 ЦПК України.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, виходив із того, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1, а тому має право на захист свого порушеного права щодо користування спірною квартирою, шляхом вселення у належну йому на праві власності квартиру.

Відповідачами не спростовано надані позивачем докази щодо наявності у нього права власності на квартиру АДРЕСА_1, а також того, що право власності на квартиру було зареєстровано незаконно.

Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2018 року позовну заяву ОСОБА_5 у справі № 826/8130/17 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко О. В. про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії залишено без розгляду, на підставі пункту 5 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, змісту вступної та резолютивної частини рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 березня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко О. В., третя особа - ОСОБА_6 про визнання протиправним та скасування рішення, скасування реєстрації права власності на нерухоме майно відмовлено у повному обсязі (справа № 638/3013/18).

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій. Судами правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зроблені обґрунтовані висновки про задоволення позовних вимог на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 212 ЦПК України, 2004 року, статті 89 чинного ЦПК України).

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5, в особі представника ОСОБА_7, залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 22 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников О. В. Білоконь С. Ф. Хопта