Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.09.2020 року у справі №686/4314/15

Постанова

Іменем України

24 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 686/4314/15

провадження № 61-12801св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач за первісним позовом - ОСОБА_1,

відповідач за первісним позовом - ОСОБА_2,

позивач за первісним позовом - ОСОБА_2,

відповідач за первісним позовом - ОСОБА_1,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_3,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: П'єнти І.

В., Корніюк А. П., Талалай О. І., від 29 липня

2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Інформація про рух справи в судах

У березні 2015 року ОСОБА_4 (в подальшому змінила своє прізвище на ОСОБА_1), звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, в якомупросила:

1) встановити факт проживання між нею та ОСОБА_2 однією сім'єю без шлюбу в період з січня 2009 року до реєстрації шлюбу, тобто до

19 січня 2011 року;

2) поділити майно, набуте за період проживання однією сім'єю з

ОСОБА_2:

- визнати за нею право власності на автомобіль "Renault Trafic", 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1, вартістю 12 000 доларів США, виділивши їй його в натурі;

- визнати за відповідачем ОСОБА_2 право власності на майно, виділивши йому в натурі: телевізор "Samsung", вартістю 3 000 грн, телевізор "Sony", вартістю 6
000 грн, холодильник "Samsung", вартістю 2 500 грн, духовку "Bosch", вартістю 3
200 грн, варочну поверхню "Bosch", вартістю

1 600 грн, пральну машину "Bosch", вартістю 3 500 грн, витяжку, вартістю

1 200 грн, меблі для кухні (мийку, барну стійку зі штучного каменю, 4 стули, навісні шафи, напольні тумби, пенал, декоративна поверхня на стіну зі штучного каменю, стільницю зі штучного каменю), меблі до спальної кімнати (шафа-купе, ліжко, комод, дзеркало), шафу - купе в коридор, тумбу, дзеркало, дверцята у ванну кімнату з алюмінієвого профілю, загальною вартістю

9 414 доларів США, штори на вікна, вартістю 6 000 грн.

Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 червня 2015 року позов задоволено. Встановлено факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з січня 2009 року до офіційної реєстрації шлюбу, а саме до 19 січня 2011 року. Поділено майно, набуте за період проживання однією сім'єю. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 31 серпня 2015 року скасовано заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 червня 2015 року та призначено справу до розгляду.

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до

ОСОБА_4, в якому просив суд:

1) встановити факт проживання його та ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з грудня 2009 року до реєстрації шлюбу, тобто до

19 січня 2011 року;

2) визнати кіоск для торгівлі продовольчими товарами, загальною площею

8,4 кв. м, біля будинку АДРЕСА_1, кімнатний спліт-кондиціонер "Saturn" спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_4, поділити майно, залишивши його у власності ОСОБА_4 та стягнути з неї на користь ОСОБА_2 Ѕ частину вартості вказаного майна.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 14 грудня 2015 року вказані позови об'єднано в одне провадження.

ОСОБА_4, неодноразово уточнюючи позовні вимоги, остаточно просила суд:

1) встановити факт проживання між нею та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з січня 2008 року до 19 січня 2011 року;

2) стягнути з відповідача на її користь 1/2 частину кредитних коштів по договору про іпотечний кредит № 11-1-2008-03 від 02 квітня 2008 року в розмірі

49 179 грн, виплачених ними за час спільного проживання;

3) визнати її особистою приватною власністю, вилучити та передати їй наступне майно, що знаходиться в квартирі

АДРЕСА_2: меблі для кухні (мийка, барна стійка зі штучного каменю,

4 стули, навісні шафи, напольні тумби, пенал, декоративна поверхня на стіну зі штучного каменю, стільниця зі штучного каменю), меблі до спальної кімнати (шафа-купе, ліжко, комод, дзеркало), шафу-купе в коридор, тумбу, дзеркало, дверцята у ванну кімнату з алюмінієвого профілю; пилосос "Samsung 1800w" сіро-зеленого кольору; праску "Philips" біло-синього кольору; пральну машину "Bosch", вартістю 3 500 грн; телевізор "Samsung" білого кольору, вартістю

3 000 грн; тюль в гостинній кімнаті бузкового кольору без візерунків; тюль в спальній кімнаті білого кольору з квітковим візерунком; тюль на кухні, з вертикальними смужками білого кольору; штори в гостинній кімнаті бузкового кольору, інкрустовані кольоровим штучним камінням; штори в спальній кімнаті персикового кольору без візерунку; штору-ламбрекен в кухонній кімнаті, сірого кольору, вартістю 13 200 грн;

4) визнати спільною сумісною власністю подружжя та поділити: вмонтовану в кухню духовку "Bosch", сірого кольору, вартістю 3 200 грн, варочну поверхню марки "Bosch", чорного кольору, вартістю 1 600 грн, витяжку, сірого кольору марки "САТА", вартістю 1 200 грн, телевізор "Sony", вартістю 6 000 грн; виділити їй телевізор "Sony", вартістю 6 000 грн;

5) визнати спільною сумісною власністю подружжя та виділити

ОСОБА_2 легковий автомобіль "Renault Trafic", 2006 року випуску, білого кольору, державний номер НОМЕР_1; стягнути з ОСОБА_2 на її користь 1/2 частину вартості зазначено автомобіля з врахуванням індексу інфляції в розмірі 87 354 грн.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 25 вересня 2018 року ОСОБА_3 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 16 жовтня 2018 року, яке постановою Хмельницького апеляційного суду

від 14 лютого 2019 року та постановою Верховного Суду від 17 квітня 2020 року залишено без змін, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з січня 2008 року по 19 січня 2011 року.

Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 транспортний засіб марки "Renault-Trafic вСі100", 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Стягнуто грошову компенсацію з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 вартості Ѕ частини автомобіля марки "Renault-Trafic вСі100", 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, належного на праві власності ОСОБА_2 в розмірі 80
333,50 грн.

Визнано особистою власністю ОСОБА_1 меблі в квартирі

АДРЕСА_2 для кухні: мийку, барну стійку зі штучного каменю, 6 навісних шаф, 5 напільних тумб, пенал темно-коричневого кольору, декоративну поверхню на стіну зі штучного каменю, загальною вартістю 37 605,95 грн, 4 стільці вартістю 2 400
грн; меблі для спальної кімнати: шафу-купе вартістю 111 210 грн, ліжко вартістю 4 860 грн, комод вартістю

2 290 грн, дзеркало 640 грн, дверцята у ванну кімнату з алюмінієвого профілю в кількості 4 штук вартістю 3 600 грн, меблі для коридору: шафу-купе вартістю

8 978 грн, комод вартістю 1 762 грн, дзеркало вартістю 1 260 грн.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю з грудня 2009 року, визнання кіоску для торгівлі продовольчими товарами загальною площею 8,4 кв. м., розташованого біля будинку АДРЕСА_1, кімнатного спліт-кондиціонеру "Sаturn" спільною сумісною власністю та їх розподілу відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі

3 654 грн.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 09 листопада 2018 року виправлено описку у резолютивній та мотивувальній частинах рішення Хмельницького міськрайонного суду

від 16 жовтня 2018 року та зазначено, що правильним слід вважати найменування транспортного засобу "Renault Traffic", реєстраційний номер

НОМЕР_1, та вартість шафи-купе "11 210 грн".

Короткий зміст додаткового рішення та оскаржуваної постанови, прийнятої за наслідками розгляду апеляційної скарги на додаткове рішення

Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 травня 2019 року вилучено у ОСОБА_2 та передано ОСОБА_1 майно, що визнано її особистою власністю, а саме: меблі в квартирі АДРЕСА_2 для кухні: мийку, барну стійку зі штучного каменю, шість навісних шаф, 5 напільних тумб, пенал темно-коричневого кольору, декоративну поверхню на стіну зі штучного каменю, загальною вартістю 37 605,95 грн, 4 стільці вартістю 2 400 грн, меблі для спальної кімнати: шафа-купе вартістю 111 210 грн, ліжко вартістю

4 860 грн, комод вартістю 2 290 грн, дзеркало 640 грн, дверцята у ванну кімнату з алюмінієвого профілю в кількості 4 штук вартістю 3 600 грн, меблі для коридору - шафа-купе вартістю 8 978 грн, комод вартістю 1 762 грн, дзеркало

вартістю 1 260 грн.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в судових засіданнях надавалися пояснення та досліджувалися докази у тому числі щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання особистою власністю зазначеного майна, його вилучення у ОСОБА_2 та передачі позивачу, проте рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 16 жовтня 2018 року, яким у вказаній частині позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, не було вирішено питання про вилучення спірного майна у відповідача та його передачу позивачу, що є підставою для ухвалення додаткового рішення.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 29 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 травня

2019 року скасовано.

Апеляційний суд, скасовуючи додаткове рішення, виходив з того, що позовні вимоги про вилучення у ОСОБА_2 та передачу ОСОБА_1 майна, що належить їй на праві особистої власності не заявлялись.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

21 серпня 2020 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 липня 2020 року, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та залишити в силі додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 травня 2019 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 686/4314/15 та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У листопаді 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України).

Вказує, що 22 вересня 2016 року судом першої інстанції була прийнята її заява про уточнення позовних вимог, в якій вона просила, у тому числі вилучити та передати їй спірне майно із зазначенням його переліку.

Крім того, звертає увагу, що зазначені позовні вимоги були вказані апеляційним судом в описовій частині постанови від 14 лютого 2019 року, якою залишено без змін рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 16 жовтня 2018 року у розглядуваній справі.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 3 частини 1 статті 389 ЦПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені статті 400 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 265 ЦПК України в резолютивній частині рішення зазначається висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог.

Отже, за загальним правилом у рішенні суду повинні бути вирішені усі заявлені вимоги.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Апеляційний суд, скасовуючи додаткове рішення, виходив з того, що позовні вимоги щодо вилучення в ОСОБА_2 та передачі ОСОБА_1 майна, що належить їй на праві особистої власності, позивачем не заявлялись.

Проте з таким висновком неможливо погодитись, оскільки з матеріалів справи вбачається, що 22 вересня 2016 року судом першої інстанції прийнято заяву про уточнення позовних вимог (а. с. 122-127 т. 2), в якій, серед іншого,

ОСОБА_1 просила суд визнати її особистою приватною власністю, вилучити та передати наступне майно, що знаходиться в квартирі

АДРЕСА_2: меблі для кухні (мийка, барна стійка зі штучного каменю, 4 стільці, навісні шафи, напільні тумби, пенал, декоративна поверхня на стіну зі штучного каменю, стільниця зі штучного каменю), меблі до спальної кімнати (шафа-купе, ліжко, комод, дзеркало), шафу-купе в коридор, тумбу, дзеркало, дверцята у ванну кімнату з алюмінієвого профілю.

Про наявність вказаних вимог ОСОБА_1 зазначено зокрема і в постанові Хмельницького апеляційного суду від 14 лютого 2019 року та постанові Верховного Суду від 17 квітня 2020 року прийнятих у розглядуваній справі.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 16 жовтня 2018 року, було визнано особистою власністю ОСОБА_1 меблі в квартирі АДРЕСА_2 для кухні: мийку, барну стійку зі штучного каменю, 6 навісних шаф, 5 напільних тумб, пенал темно-коричневого кольору, декоративну поверхню на стіну зі штучного каменю, загальною вартістю 37 605,95 грн, 4 стільці вартістю 2
400 грн; меблі для спальної кімнати: шафу-купе вартістю 111 210 грн, ліжко вартістю 4 860 грн, комод вартістю 2 290 грн, дзеркало 640 грн, дверцята у ванну кімнату з алюмінієвого профілю в кількості 4 штук вартістю 3 600 грн, меблі для коридору: шафу-купе вартістю 8 978 грн, комод вартістю 1 762 грн, дзеркало вартістю 1 260 грн.

Однак при цьому залишилися не вирішеними позовні вимоги ОСОБА_1 щодо вилучення в ОСОБА_2 та передачі їй вказаного майна.

Суд першої інстанції, встановивши, що вказані вимоги були заявлені

ОСОБА_1 та з приводу них в судовому засіданні надавалися пояснення та досліджувались докази, дійшов правильного висновку про необхідність ухвалення додаткового рішення, що відповідає вимогам статті 270 ЦПК України.

Висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про вилучення у відповідача і передачу позивачу майна визнаного її особистою власністю, є обґрунтованими та спрямовані на ефективний захист прав, за яким

ОСОБА_1 звернулась до суду.

Апеляційний суд на вказані обставини уваги не звернув та помилково скасував законне і обґрунтоване додаткове рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але апеляційним судом помилково скасовано судове рішення, яке відповідає закону, постанову апеляційного суду необхідно скасувати залишивши в силі додаткове рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 липня 2020 року скасувати, залишивши в силі додаткове рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 травня 2019 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В.

Шипович