Історія справи

Постанова

Іменем України

07 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 932/6886/21

провадження № 61-6126св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , законним представником яких є ОСОБА_4 ; приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коротюк Оксана Вікторівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Сулімовим Олегом Петровичем, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2022 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання, заінтересовані особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коротюк О. В., ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , законним представником яких є ОСОБА_4 .

На обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначила, що вона є донькою ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_5 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коротюк О. В. була заведена спадкова справа № 1/2021. До складу спадщини увійшло, зокрема, нерухоме майно.

Заявницею було подано заяву про прийняття спадщини та вона вважається такою, що прийняла спадщину після смерті свого батька.

При цьому, спадкодавець мав зареєстроване місце проживання на території України та Республіки Кіпр.

Зі змісту листа Державної податкової служби України № 14633/К/12-0016 від 08 червня 2012 року вбачається, що обов`язок визначення статусу резидента України покладається на особу, відповідальну за перевірку правильності сплати податку до бюджету. В такому випадку цей обов`язок покладається на нотаріуса.

У зв`язку із цим нею до нотаріуса було направлено запит з метою визначення статусу спадкодавця як резидента України.

Нотаріус у своїй відповіді зазначила, що з урахуванням поданої інформації про наявність у спадкодавця крім громадянства України також громадянства іншої держави (Республіки Кіпр), а також перебування ОСОБА_5 протягом тривалого часу за кордоном, встановити факт його постійного проживання в Україні за наявними у спадковій справі матеріалами не є можливим. З урахуванням вищевикладеного не можна зробити однозначний висновок про те, що ОСОБА_5 був резидентом України в розумінні підпункту «в» підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Нотаріус також рекомендувала для встановлення факту проживання ОСОБА_5 на території України звернутися до суду.

Заявниця стверджує, що спадкодавець постійно проживав на території України, оскільки мав більш тісні особисті та економічні зв`язки (центр життєвих інтересів) саме в Україні. При цьому вінмав постійне місце роботи, бізнес, рухоме та нерухоме майно на території України. Також він сплачував податки в Україні. Крім того, ОСОБА_5 мав нерухоме майно, зокрема, на території міст Києва та Дніпра, місце проживання його було зареєстроване в м. Києві. Крім того, спадкодавець був власником майна на території Автономної Республіки Крим.

Тому ОСОБА_1 просила суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_5 на території України по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2021 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання задоволено.

Встановлено факт постійного проживання на території України спадкодавця ОСОБА_5 по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із доведеності заявлених вимог.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_4 , яка є законним представником ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , подала апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2022 року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2021 року скасовано. Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання закрито.

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що вимога ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання спадкодавця на день його смерті на території України (з метою визначення статусу спадкодавця, як резидента України) не може розглядатися у судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника. Питання щодо визначення статусу резидента (встановлення факту резидентства) вирішується спеціально уповноваженими органами. Вказаний ОСОБА_1 факт, зважаючи на мету його встановлення, не може бути встановлений судом в окремому провадженні за правилами цивільного судочинства.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

05 липня 2022 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Сулімова О. П. звернулася до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2022 року у вказаній цивільній справі.

В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції ухвалена постанова з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

03 серпня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2022 рокусправу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Визначений у частині першій статті 315 ЦПК України перелік фактів, які може встановлювати суд, не є вичерпним, оскільки згідно з частиною другою зазначеної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц).

Суд першої інстанції задовольнив заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановивфакт постійного проживання на території України спадкодавця ОСОБА_5 по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Натомість, апеляційний суд провадження у справі закрив, вважаючи, що вказаний ОСОБА_1 факт, зважаючи на мету його встановлення, не може бути встановлений судом в окремому провадженні за правилами цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша, друга статті 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

У заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, ОСОБА_1 належним чином не обґрунтувала, для відновлення яких саме порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів їй необхідно, щоби суд встановив факт постійного проживання ОСОБА_5 на території України по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З огляду на зміст заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, а також касаційної скарги, заявник прагне фактично встановити факт наявності у спадкодавця статусу громадянина-резидента України з метою подальшого визначення розміру податку, який необхідно сплатити з вартості об`єкта спадщини.

Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі, оскільки така вимога, заявлена ОСОБА_1 , не може розглядатися у судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника. Вказані факти можуть бути встановлені судом, зокрема, під час розгляду справ про оскарження дій/бездіяльності нотаріуса (як особи відповідальної за перевірку правильності сплати податку) щодо визначення статусу ОСОБА_5 як резидента України та/або під час розгляду справ щодо питань сплати спадкоємцем податку з вартості об`єкта спадщини, а не в окремому провадженні за правилами цивільного судочинства.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Сулімовим Олегом Петровичем,залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов