Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.03.2019 року у справі №345/1112/18

Постанова

Іменем України

03 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 345/1112/18

провадження № 61-5013св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Копанківська сільська рада Калуського району Івано-Франківської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області, у складі судді Миговича О. М., від 15 листопада 2018 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Бойчука І. В., Девляшевського В. А., від 31 січня 2019 року.

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Копанківська сільська рада Калуського району Івано-Франківської області, про зобов'язання вчинити дії.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що йому належить на праві власності земельна ділянка, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0575 га по АДРЕСА_1. Його земельна ділянка межує із земельними ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Він має намір здійснювати індивідуальне будівництво житлового будинку і господарських будівель на підставі будівельного паспорта від 28 листопада 2017 року. Доступ до земельної ділянки позивача можливий лише землями загального користування - дорогою по АДРЕСА_1, яка передбачена генеральним планом с. Копанки. Власники суміжних земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 чинять перешкоди в користуванні зазначеною дорогою, яка проходить між їхніми земельними ділянками, він не має доступу до своєї земельної ділянки, не може здійснювати будівництво будинку, оскільки відповідачі насипали посеред проїжджої частини дороги шутер та гравій, залишають на ній транспортні засоби, посадили насадження - дерева, чим створили позивачу перешкоди в користуванні земельною ділянкою, що підтверджується актами комісії Копанківської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області від 22 квітня 2016 року, 24 січня 2017 року, 21 лютого 2018 року та акту комісії Калуської районної державної адміністрації Івано-Франківської області від 05 липня 2016 року.

Із урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити, зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що належить йому по АДРЕСА_1, забрати з дороги будівельні матеріали та викорчувати дерева. Заборонити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перекривати транспортними засобами чи будь-яким іншим майном в'їзд до його земельної ділянки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2018 року позов задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належною йому на праві власності земельною ділянкою, площею 0,00575 га, що знаходиться по АДРЕСА_1, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 2622883601:01:001:0341, забравши з дороги по АДРЕСА_1 будівельні матеріали, серед яких у тому числі щебінь, пісок, гравій, які знаходяться на дорозі по АДРЕСА_1 між земельними ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги підлягають до задоволення, оскільки будівельні матеріали, які знаходяться між земельними ділянками відповідачів на проїжджій частині, створюють перешкоди позивачу у користуванні належною йому земельною ділянкою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 31 січня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, який приєднався до апеляційної скарги, залишено без задоволення, а рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що районний суд дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог, оскільки відповідачі створюють перешкоди ОСОБА_1 у проїзді до належної йому земельної ділянки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2018 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 31 січня 2019 рокуі ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не визначено предмет спору, оскільки об'єктом спірних правовідносин є не земельна ділянка ОСОБА_1, а громадська дорога, що перебуває в комунальній власності села згідно статті 83 ЗК України.

Судами застосовано норми земельного законодавства, що не регулюють спірні правовідносини. Судами не надано належної оцінки суб'єктному складу учасників справи, не враховано, що спірна дорога знаходиться у комунальній власності сільської ради, а тому саме вона має виступати позивачем або ж відповідачем, а не третьою особою.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу позивач посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій. Судами правильно встановлено обставини справи, застосовано норми матеріального права, зроблені обґрунтовані висновки щодо порушення прав позивача на користування належною йому земельною ділянкою.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0575 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 15 травня 2013 року, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2602094662016 від 05 грудня 2016 року (а. с. 10,11,12-14).

Суміжними землекористувачами є ОСОБА_2 та ОСОБА_3

ОСОБА_2, є власником земельної ділянки площею 0,1500 га для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель, на підставі державного акту від 28 березня 2002 року.

ОСОБА_3, є власником земельної ділянки площею 0,1500 га для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 17 жовтня 2006 року.

Рішенням Копанківської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області від 25 липня 2016 року № 239 затверджено генеральний план с. Копанки із зміною меж населеного пункту. Вказаним генеральним планом передбачена АДРЕСА_1 (а. с. 15).

Актом комісії від 22 квітня 2016 року у складі голови Копанківської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області Полянської Н. Є., депутатів сільської ради Шутяк Н. М., ОСОБА_4. та ОСОБА_5. встановлено, що земельна ділянка, визначена дорогою загального користування, використовується не за призначенням. На цій дорозі розташовані гравій, пісок і шутер та росте дерево.

Комісією було вирішено надати дозвіл на користування дорогою загального користування та прибрати будівельні матеріали з проїжджої частини (а. с. 32).

05 липня 2016 року було проведено обстеження дороги загального користування по АДРЕСА_1 та було встановлено, що дорога загального користування, яка згідно з генеральним планом с. Копанки Калуського району, розробленим Івано-Франківською філією НДІ "Діпромісто" в 1989 році, проходить до земельної ділянки ОСОБА_6, перегороджена будівельними матеріалами (щебінь, пісок). Встановлена огорожа на пішохідній дорозі унеможливлює доступ до вищезазначеної земельної ділянки біля домоволодінь ОСОБА_3 та ОСОБА_7 (а. с. 33).

Актом від 21 лютого 2018 року комісія Калуської районної держвіної адміністрації у присутності голови Копанківської сільської ради ОСОБА_8. повторно провела огляд проїзної дороги загального користування по АДРЕСА_1 та встановила, що дорога загального користування, яка згідно з генеральним планом с. Копанки Калуського району, розробленим Івано-Франківською філією ДП УДНДІПМ "Діпромісто"
імені Ю. М. Білоконя в 2015 році, профіль якої становить 10 м, проходить до земельної ділянки ОСОБА_1, перегороджена будівельними матеріалами гр. ОСОБА_9 та ОСОБА_10 і відсутній доступ (проїзд) до вищезазначеної земельної ділянки, що не дає можливості здійснювати будівництво, що підтверджується актом та фотографіями до нього (а. с. 35,36-37).

Головним управлінням Держеокадастру в Івано-Франківській області відповідно до наказу від 27 квітня 2018 року № 484-ДК про здійснення заходів державного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства, використання та охороною земель всіх категорій та форм власності була проведена перевірка факту самовільного зайняття частини АДРЕСА_1, за результатами якої встановлено, що земельна ділянка комунальної власності, яка знаходиться по АДРЕСА_1 самовільно зайнята відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 16 травня 2018 року № 484/0/92-18-ДК/255/ПО/10/01-18, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки від 16 травня 2018 року № 484/0/92/-18-ДК/483/АП/09/1-08 (а. с. 211-212,213-214).

Згідно вказаних актів було встановлено, що частина АДРЕСА_1 самовільно зайнята між господарствами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 шляхом побудови малої архітектурної споруди (тимчасової), розміщення будівельних матеріалів (щебінь), що є порушенням пункту "Б" статті 211 Земельного кодексу України, за що передбачено відповідальність за статтею 53-1 КУпАП.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого

Статтею 41 Конституції України гарантовано право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

За змістом частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами 2 , 3 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 81 ЦПК України.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що права позивача на користування належною йому земельною ділянкою порушені, оскільки відповідачі заблокували проїзд дорогою загального користування по АДРЕСА_1, яка веде до земельної ділянки позивача.

Судами встановлено, що між домоволодіннями відповідачів по АДРЕСА_1 проходить дорога загального користування, яка фактично заблокована будівельними матеріалами, які розміщенні відповідачами, що унеможливлює використання дороги за її цільовим призначенням позивачем.

Позивачем правильно обрано спосіб захисту своїх порушених прав, оскільки розміщення відповідачами на дорозі загального користування будівельних матеріалів фактично позбавляє позивача права повноцінно користуватися належною йому на праві власності земельною ділянкою у зв'язку із перекриттям проїзду до неї.

Ці та інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору. Судамиправильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України).

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина 2 статті 410 ЦПК України).

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2018 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 31 січня 2019 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:Є. В. Синельников С. Ф. Хопта В. В. Шипович