Історія справи

Постанова КЦС ВП від 07.05.2025 року у справі №525/315/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2025 року

м. Київ

справа № 525/315/23

провадження № 61-876св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 15 травня 2023 року у складі судді Ячала Ю. І. та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Абрамова П. С., Пікуля В. П., Лобова О. А., та касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року у тому самому складі суду,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби (далі - ДПС) у Полтавській області про припинення податкової застави.

Позовна заява мотивована тим, що він є власником нежитлових будівель, що у цілому складаються з: побутовий корпус літ. «А-1» загальною площею 171 кв. м, реммайстерні літ. «Б» загальною площею 55,5 кв. м, заправки з господарською спорудою літ. «В» загальною площею 23,1 кв. м, огорожі № 1, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва, виданого приватним нотаріусом Великобагачанського районного нотаріального округу Полтавської області Скляровою А. В., реєстровий № 130, яке видане на підставі акта про проведені електронні торги від 22 лютого 2023 року ВП № НОМЕР_3 приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником В. Л.

Вказане нерухоме майно було придбане ним на законних правових підставах у порядку проведення електронних торгів на платформі Державного підприємства (далі - ДП) «СЕТАМ», лот № 445698, у межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2 у рахунок погашення заборгованості боржника - ОСОБА_2 .

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на день подання позову стосовно вищевказаного майна наявне зареєстроване обтяження у вигляді податкової застави. Боржником у такому обтяженні вказано ОСОБА_2 , який є колишнім власником майна, реалізованого на електронних торгах.

Позивач вказував, що податкова застава, яка стосується податкового боргу ОСОБА_2 , порушує його законні права як нового власника нерухомого майна, обмежуючи його право розпоряджатися цим майном на власний розсуд.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд припинити податкове обтяження, накладене на вказане майно.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 15 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Знято обтяження з нежитлової будівлі будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2706566353060, шляхом припинення податкової застави, номер запису про обтяження 49591507, дата і час державної реєстрації обтяження 30.07.2020 року 11:22:03, відомості про суб`єкта обтяження Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області.

Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що до позивача не застосовувалася податкова застава і останній є добросовісним набувачем спірного майна, право на яке набуто ним за результатами електронних торгів у рамках виконавчого провадження. При цьому процедура та результати торгів ніким не оспорені, а отже, є дійсними. Податковим боржником є колишній власник майна, тому оспорюваним податковим обтяженням обмежують права нового власника майна, тобто позивача, на користування й розпорядження ним, а тому такі перешкоди необхідно усунути.

Суди послалися на відповідні судові рішення Верховного Суду.

Додатковою постановою Полтавського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Лейковської А. О., задоволено частково.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 1 500 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката в апеляційній інстанції.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що оскільки апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області за результатом апеляційного перегляду справи було залишено без задоволення, а рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 15 травня 2023 року, яким позов ОСОБА_1 було задоволено, залишено без змін, останній має право на компенсацію понесених ним витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, які ним доведені.

При цьому, співмірною та розумною сумою до відшкодування витрат позивача за написання адвокатом відзиву на апеляційну скаргу є сума у розмірі 1 500 грн, що відповідає вартості однієї години послуг адвоката за договором про надання правової допомоги, а не заявлені 3 000 грн.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у січні 2024 року до Верховного Суду на додаткове судове рішення апеляційного суду, Головне управління ДПС у Полтавській області, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 .

У касаційній скарзі, поданій у травні 2024 року до Верховного Суду на судові рішення по суті спору, Головне управління ДПС у Полтавській області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 15 травня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року й відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційні скарги

Касаційна скарга на судові рішення по суті спору мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про задоволення позову, оскільки майно платника податків звільняється з податкової застави виключно за переліком підстав, визначених пунктом 93.1 статті 93 ПК України, які ОСОБА_1 виконані не були.

Заявник вважає, що оскільки у ОСОБА_2 обліковується податковий борг, у зв`язку з яким було накладено оспорюване податкове обтяження, то немає підстав для його припинення.

Вказує, що припинити податкове обтяження можливо буде тільки після отримання податковою службою підтвердження про надходження коштів до бюджету від продажу майна, яке перебуває у податковій заставі.

Касаційна скарга на додаткове судове рішення апеляційного судумотивована тим, що заявлена представником ОСОБА_1 - адвокатом Лейковською А. О., сума судових витрат на правничу допомогу у 3 000 грн є завищено та неспівмірна зі складністю справи й виконаною адвокатом роботою. Написаний та поданий до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу повністю грунтуються на раніше поданих адвокатом документах.

Відзиви на касаційні скарги позивач до суду не подав.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2024 року у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: ОСОБА_3 (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М., після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на додаткову постанову апеляційного суду та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

06 березня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2024 року, після усунення недоліків касаційної скарги, поновлено строк на касаційне оскарження та відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській областіна судові рішення у справі по суті спору.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 жовтня 2024 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А., у зв`язку зі звільнення у відставку судді ОСОБА_3 .

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

22 лютого 2023 року були проведені електронні торги у межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання, до складу якого входять: виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання наказу № 917/1552/19, виданого 16 квітня 2020 року Господарським судом Полтавської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Український капітал» 2 306,35 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору; виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання наказу № 917/1552/19, виданого 16 квітня 2020 року Господарським судом Полтавської області, про стягнення солідарно з ТОВ «Акуба», ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ПАТ «Банк «Український капітал» 475 533,38 грн заборгованості за кредитом, 104 002,39 грн пені за порушення строків погашення кредиту, 13 047,7 грн 3 % річних за порушення строків погашення кредиту, 22 437,25 грн інфляційних за порушення строків погашення кредиту, 5,83 грн - 3 % річних за порушення строків сплати процентів за користування кредитом, а саме реалізація арештованого майна боржника: побутовий корпус літ. «А-1» загальною площею 171 кв. м, реммайстерні літ. «Б» загальною площею 55,5 кв. м, заправки з господарською спорудою літ. «В» загальною площею 23,1 кв. м, огорожі № 1, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та належали ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу серії ВЕК № 618563, посвідченого державним нотаріусом Великобагачанської державної нотаріальної контори Бутенко Л. І. 30 травня 2017 року та зареєстрованого у реєстрі за № 1031, право власності на ці об`єкти зареєстровано Миргородським підприємством технічної інвентаризації та експертиз «Інвентаризатор» у реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 13194129 від 11 червня 2007 року.

Відповідно до протоколу проведення електронних торгів від 19 жовтня 2022 року № 507355 переможцем визнано ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , ціна продажу нерухомого майна 268 380 грн. Цей акт є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством.

16 березня 2023 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Скляровою Антоніною Вікторівною Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області, внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно. Підстава для державної реєстрації: свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 130, виданий 16 березня 2023 року, видавник: приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Склярова А. В.; власник ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що відносно побутового корпусу, реммайстерні, заправки з господарською спорудою, огорожі № 1, які розташовані за вказаною адресою наявне обтяження у виді податкової застави з відчуженням за погодженням з обтяжувачем, запис від 30 липня 2020 року № 49591507, вчинений приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Скляровою Антоніною Вікторівною на підставі акту опису майна серія та номер: 48/16-31-55-10-30, виданого 28 липня 2020 року, із зазначенням обтяжувача - Головне управління ДПС у Полтавській області, боржник ОСОБА_2 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень по суті спору заявник посилається на те, що необхідно відступити від висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, застосованих судом апеляційної інстанції.

Підставою касаційного оскарження додаткового судового рішення апеляційного суду заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права щодо розподілу судових витрат, не застосував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 280/1765/19, від 22 квітня 2019 року у справі № 806/2143/18, від 23 квітня 2019 року у справі № 826/9047/16, від 20 червня 2019 року у справі № 200/14113/18.

Касаційні скарги Головного управління ДПС у Полтавській області задоволенню не підлягають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних

або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні

та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася

до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно із частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду

за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 звернувся до суду

з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області про припинення податкової застави нерухомого майна, мотивуючи позов тим, що він є власником цього нерухомого майна, яке придбав на прилюдних торгах. При цьому він не був боржником, а перебування майна у податковій заставі порушує його права, як власника майна.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, задовольнив позов ОСОБА_1 і Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.

Згідно із частинами першою, другою статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності

є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 321 ЦК України).

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах,

що не заборонені законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо

не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судами на підставі належної оцінки наявних у справі доказів встановлено,

що позивач є власником спірного нерухомого майна, яке придбав на прилюдних торгах з реалізації майна боржника ОСОБА_2 .

Пунктом 87.2 статті 87 ПК України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків

з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до пункту 88.1 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Згідно з підпунктом 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Пунктом 89.2 статті 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків,

яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених

пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису відповідно до пункту 89.3 статті 89 ПК України.

Згідно з пунктом 89.8 статті 89 ПК України контролюючий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій надали правову оцінку поданим сторонами доказам і правильно виходили з того, що він правомірно набув спірне нерухоме майно на прилюдних торгах і став його власником, до позивача не застосовувалася податкова застава і останній є добросовісним набувачем спірного майна, право на яке набуто ним за результатами електронних торгів у рамках виконавчого провадження. При цьому процедура та результати торгів ніким не оспорені, а отже є дійсними. Податковим боржником є колишній власник майна, тому оспорюваним податковим обтяженням обмежують права власника майна на користування й розпорядження ним, тому такі перешкоди необхідно усунути.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 не були виконані умови, передбачені пунктом 93.1 статті 93 ПК Українидля звільнення з податкової застави, є безпідставними.

Верховний Суд зазначає, що податкова застава поширюється виключно на майно платника податків, який має податковий борг, у той час, як позивач - власник майна, не є боржником зі сплати податків, правомірно придбав майно на прилюдних торгах, а боржником є ОСОБА_2 .

Подібний правовий висновок також викладено Верховним Судом у постановах:

від 26 січня 2022 року у справі № 464/3242/20 (провадження № 61-16141св21),

від 06 лютого 2024 року у cправі № 914/2901/21, від 11 березня 2024 року у справі № 295/429/23 (провадження № 61-16405св23).

У спірних правовідносинах податкова застава не пов`язана з особою позивача, стосується майна, яке придбано на електронних торгах, порушує права власника на розпорядження цим майном, а тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог

та припинення податкової застави спірного нерухомого майна.

Вказане узгоджується зі сталою та сформованою судовою практикою Верховного Суду, яку судами правильно враховано при вирішенні спору, чим виконано вимоги частини четвертої статті 263 ЦПК України, за якою при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, заявником не наведено належних обґрунтувань для відступлення від таких правових висновків Верховного Суду. Не вбачає таких підстав і колегія суддів, яка переглядає цю справу.

Із цих підстав Верховний Суд відхиляє посилання касаційної скарги на відповідну судову практику Верховного Суду, як і відповідні посилання на норми ПК України та правомірність накладення податкової застави на майно позивача.

Доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення норм права, власної оцінки доказів та незгоди із судовими рішеннями, вони спростовуються наведеними нормами права та матеріалами справи, а тому відхиляються Верховним Судом.

При цьому заявник касаційної скарги не заперечує, що боржником податкового боргу є не позивач, а попередній власник майна - ОСОБА_2 .

Наявні у матеріалах справи докази судами належно оцінені, згідно з правилами, передбаченими статтею 89 ЦПК України, що спростовує відповідні посилання касаційної скарги.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, судами під час розгляду справи

не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони

не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм права, зводяться до незгоди з висновками суду і переоцінки доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Не заслуговують на увагу й доводи касаційної скарги на додаткову постанову апеляційного суду, які зводяться виключно до того, щозаявлена представником ОСОБА_1 - адвокатом Лейковською А. О., сума судових витрат на правничу допомогу у 3 000 грн є завищеною та неспівмірною зі складністю справи й виконаної адвокатом роботи, оскільки апеляційний суд, розглядаючи відповідну заяву, вже дійшов до аналогічних висновків та зменшив суду судових витрат на правничу допомогу до 1 500 грн. При цьому, доводів та заперечень щодо цієї суми касаційна скарга заявника не містить.

При вирішенні заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу апеляційний суд правильно керувався статтями 137 141 ЦПК України, врахувавши сталу судову практику Верховного Суду з цього процесуального питання.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційних скарг висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 15 травня 2023 року, постанову Полтавського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року та додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець