Історія справи

Постанова КЦС ВП від 07.05.2025 року у справі №381/3190/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2025 року

м. Київ

справа № 381/3190/21

провадження № 61-11366св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Ситнік О. М.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Макаренком Володимиром Анатолійовичем, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 листопада 2023 року у складі судді Дубас Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2024 року у складі колегії суддів Голуб С. А., Слюсар Т. А., Таргоній Д. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - ТОВ «Оператор ГТС України») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії.

Позов обґрунтовано тим, що на території Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області проходить магістральний газопровід «Шебелинка-Диканька-Київ» діаметром (Ду) - 1200 мм, ділянка ЛЧ км 494,63 - км 518,067, робочий тиск (Ру) - 5,5 МПа (далі - магістральний газопровід «ШДК»).

Розмір охоронної зони з обох боків від осі магістрального газопроводу «ШДК» становить 300 метрів.

Вказаний магістральний газопровід перебуває на балансі ТОВ «Оператор ГТС України», що підтверджується відомостями про державне майно від 11 січня 2020 року, форма № 2б(к).

Позивач отримав від Акціонерного товариства «Укртрансгаз» цей газопровід для обслуговування та експлуатації та є підприємством, яке несе повну відповідальність перед державою за здійснення цих дій під час забезпечення транспортування і транзиту газу.

Під час обстеження охоронної зони магістрального газопроводу «ШДК» працівники Боярського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів ТОВ «Оператор ГТС України» (далі - Боярське ЛВУМГ) виявили, що в адміністративних межах Чабанівської селищної ради на земельній ділянці з кадастровим номером 3222457400:03:003:5007 громадянин ОСОБА_1 в охоронній зоні на ділянці магістрального газопроводу «ШДК» на відстані 271,3 м здійснив порушення правил експлуатації газопроводу у межах охоронної зони, а саме звів огорожу по периметру земельної ділянки.

Відповідно до підпунктів 10.1.7, 10.1.9 Державних будівельних норм А.3.2-2-2009 «Охорона праці і промислова безпека у будівництві» земляні роботи в охоронній зоні кабелів високої напруги, діючих газопроводів та інших комунікацій необхідно виконувати за нарядом-допуском після одержання дозволу від організацій, що їх експлуатують. Виконання земляних робіт в охоронній зоні кабелів, що перебувають під напругою або діючих газопроводів необхідно здійснювати під безпосереднім наглядом керівника робіт та працівників організацій, що експлуатують ці комунікації.

Дозволу на проведення будь-яких робіт в охоронній зоні позивач відповідачу не надавав та із заявами про надання такого дозволу до Боярського ЛВУМГ відповідач не звертався.

Належність земельної ділянки з кадастровим номером 3222457400:03:003:5007 на праві власності ОСОБА_1 підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку. Відповідач не дотримався обмежень, встановлених охоронними зонами навколо (вздовж) об`єкта газопроводу, чим допустив порушення законодавства України.

Позивач просив суд зобов`язати ОСОБА_1 усунути загрозу магістральному газопроводу «ШДК» шляхом невідкладного знесення (демонтажу) частини огорожі земельної ділянки з кадастровим номером 3222457400:03:003:5007, яка знаходиться в охоронній зоні вказаного газопроводу.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 листопада 2023 року позов задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 усунути загрозу магістральному газопроводу «ШДК» шляхом знесення (демонтажу) частини огорожі земельної ділянки з кадастровим номером 3222457400:03:003:5007, яка знаходиться в охоронній зоні цього магістрального газопроводу.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Оператор ГТС України» судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що огорожа на земельній ділянці, якою володіє відповідач і яка розташована в межах охоронної зони магістрального газопроводу «ШДК», зведена ним з порушенням вимог, передбачених частиною четвертою статті 22 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3041-VI «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів» (далі - Закон № 3041-VI), та перешкоджає ТОВ «Оператор ГТС України» забезпечувати безпечну експлуатацію магістрального газопроводу «ШДК», тому підлягає знесенню (демонтажу) у частині, яка знаходиться в зоні цього магістрального газопроводу.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач в особі представника адвоката Макаренка В. А. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, й неправильного застосування норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити та стягнути з позивача понесені на професійну правничу допомогу витрати у розмірі 21 600,00 грн.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що у відзиві на позовну заяву він заявляв клопотання про застосування до вимог позивача позовної давності, однак суд першої інстанції не дав цьому клопотанню обґрунтованої оцінки, отже, не з`ясував обставин, що мають значення для справи.

Також суд проігнорував клопотання відповідача про залучення до матеріалів справи доказів вжиття заходів щодо укладення з позивачем мирової угоди, яка передбачала укладення між сторонами договору про встановлення земельного сервітуту, за яким спір міг бути вичерпаним, адже в силу вимог статті 11 Закону України «Про трубопровідний транспорт» земля в межах охоронних зон не вилучається, а використовується з обмеженнями (обтяженнями) відповідно до закону або договору.

При цьому суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення будівельно-технічної експертизи.

Суд першої інстанції не застосував норм закону, які підлягали застосуванню, а саме статтю 1163 та пункт 1 статті 1164 ЦК України, та не з`ясував за допомогою належних та допустимих доказів у справі, чи справді майну позивача загрожує небезпека, чи є об`єкт магістрального трубопровідного транспорту «ШДК» об`єктом підвищеної небезпеки, і яким чином наявність капітальної огорожі відповідача за 270 метрів від осі цього газопроводу загрожує майну ТОВ «Оператор ГТС України».

Висновок суду першої інстанції про те, що факт порушення відповідачем охоронної зони магістрального газопроводу також підтверджується актом обстеження траси магістрального газопроводу «ШДК» є помилковим, оскільки цей акт складено у відсутність відповідача.

Суд не врахував, що відомості про обмеження у використанні земельної ділянки з кадастровим номером 3222457400:03:003:5007 до Державного земельного кадастру не вносились, що підтверджується листом уповноваженого органу Держгеокадастру від 16 жовтня 2023 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 03 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Макаренко В. А., залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Погодившись із висновками місцевого суду, апеляційний суд керувався тим, що ОСОБА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 3222457400:03:003:5007 в межах охоронної зони на ділянці магістрального газопроводу «ШДК» збудував огорожу земельної ділянки, водночас на цю земельну ділянку поширюються визначені частиною четвертою статті 22 Закону № 3041-VI та пунктом 11 Правил охорони магістральних трубопроводів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 року № 1747, особливі обмеження. Тому вважав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про усунення порушень правового використання земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів шляхом зобов`язання відповідача знести (демонтувати) частину огорожі земельної ділянки, яка знаходиться в межах охоронної зони.

Зазначив, що такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 04 червня 2024 року справі № 760/21193/20 (провадження № 61-1423св24), від 11 січня 2024 року у справі № 587/1490/21 (провадження № 61-7228св23), за подібних правовідносин.

На спростування доводів апеляційної скарги зазначив, що позов про усунення перешкод (негаторний позов) може бути пред`явлено впродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення.

Апеляційний суд зазначив, що земельну ділянку з кадастровим номером 3222457400:03:003:5007 ОСОБА_1 придбав у жовтні 2012 року без повідомлення про наявні обмеження у її використанні, водночас це не спростовує висновків суду першої інстанції щодо розташування частини цієї земельної ділянки, на якій відповідач без дозволу позивача звів спірну огорожу, у межах визначеної 300 метрової охоронної зони магістрального газопроводу «ШДК».

Суд апеляційної інстанції виснував, що надані відповідачем документи не місять відомостей щодо проведення досліджень і перевірки питань дотримання вимог охоронних зон, передбачених Законом № 3041-VI, а також отримано погодження від підприємства магістральних газопроводів на розміщення огорожі на частині спірної земельній ділянки, яка накладається на землі охоронної зони об`єктів магістрального трубопроводу «ШДК».

Апеляційний суд керувався тим, що частиною четвертою статті 22 Закону № 3041-VI встановлено пряму заборону на здійснення будівництва огорожі для відокремлення земельної ділянки приватної власності в охоронній зоні магістрального газопроводу.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі заявник просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції, посилаючись на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04 червня 2024 року у справі № 760/21193/20 (провадження № 61-1423св24), не взяв до уваги, що у цій постанові з`ясовано, що охоронна зона для аналогічного класу магістрального газопроводу встановлена у розмірі 150, а не 300 метрів, отже, огорожа заявника не перебуває у межах охоронної зони магістрального газопроводу «ШДК».

Суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача у призначенні будівельно-технічної експертизи, водночас позов стосується знесення лише частини огорожі відповідача, яка є власністю ОСОБА_1 , та її знесення за його рахунок може бути обтяжливим для нього.

Суди не взяли до уваги доказів вжиття заходів щодо укладення з позивачем мирової угоди, лист уповноваженого органу Держгеокадастру від 16 жовтня 2023 року.

Акт обстеження траси магістрального газопроводу «ШДК» є недопустимим доказом, оскільки його складено без участі відповідача.

Суди не з`ясували з посиланням на належні та допустимі докази у справі, чи майну позивача загрожує небезпека, чи є об`єкт магістрального трубопровідного транспорту «ШДК» об`єктом підвищеної небезпеки, і яким чином наявність капітальної огорожі відповідача за близько 270 метрів від осі цього газопроводу загрожує майну ТОВ «Оператор ГТС України».

Суди не взяли до уваги листи органів Держгеокадастру про те, що земельна ділянка відповідача не містить обмежень, пов`язаних зокрема із її накладенням (частковим накладенням) на охоронну зону магістрального газопроводу «ШДК».

Доводи інших учасників справи

Відзив ТОВ «Оператор ГТС України»мотивовано тим, що суди дійшли правильного висновку про задоволення позову, тому касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення.

Рух справи у суді касаційної інстанції

У серпні 2024 року ОСОБА_1 через адвоката Макаренка В. А. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи. Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 листопада 2023 року.

У вересні 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, що встановили суди

На підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 24 грудня 2019 року № 3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «Оператор ГТС України» позивачу видано ліцензії на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу.

На території Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області проходить магістральний газопровід «ШДК».

Розмір охоронної зони з обох боків від осі цього газопроводу становить 300 метрів.

Магістральний газопровід «ШДК» є об`єктом підвищеної небезпеки та перебуває на балансі ТОВ «Оператор ГТС України», яке несе повну відповідальність перед державою за здійснення його експлуатації під час забезпечення транспортування і транзиту газу.

Під час обстеження охоронної зони вказаного газопроводу працівники Боярського ЛВУМГ ТОВ «Оператор ГТС України» виявили, що в адміністративних межах Чабанівської селищної ради, а саме на земельній ділянці з кадастровим номером 3222457400:03:003:5007 громадянин ОСОБА_1 в охоронній зоні на ділянці магістрального газопроводу «ШДК» на відстані 271,3 м здійснив порушення, а саме у межах охоронної зони звів огорожу земельної ділянки.

Цей факт був виявлений працівниками Боярського ЛВУМГ 08 червня 2021 року під час планового огляду траси газопроводу, який проводиться лінійно-експлуатаційною службою кожні три місяці, що свідчить про недавній факт здійснення відповідачем порушень в охоронній зоні магістрального газопроводу «ШДК».

За результатом такого планового огляду працівники позивача за участю представника Чабанівської селищної ради склали відповідний акт від 08 червня 2021 року обстеження траси магістрального газопроводу «ШДК».

Дозволу на проведення будь-яких робіт в охоронній зоні позивач відповідачу не надавав.

Земельна ділянка, площею 0,1972 га, з кадастровим номером 3222457400:03:003:5007 та цільовим призначенням для індивідуального садівництва належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24 жовтня 2012 року.

Відповідно до пункту 1.9 вказаного договору згідно з висновком про наявні обмеження (обтяження) на використання земельної ділянки, виданого управлінням Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області 22 жовтня 2012 року № 5403/2, відчужувана земельна ділянка повинна використовуватися з дотриманням обов`язків землевласників відповідно до статті 91 ЗК України та відповідно до «Класифікатора обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок», затвердженого наказом Держкомзему України від 29 грудня 2008 року № 643.

Протягом 2018-2021 років Боярське ЛВУМГ листами на адресу органів Держгеокдастру, Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області, Фастівської районної державної адміністрації Київської області та шляхом публікації у газетах «Час київщини» та «Урядовий кур`єр» повідомляло про проходження територією Чабанівської селищної ради магістрального газопроводу «ШДК» та попереджало про наявні обмеження у використанні земельних ділянок, які знаходяться в охоронній зоні, у тому числі земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 36-69).

Згідно із листами Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області від 03 червня 2021 року (т. 1, а. с. 64) та Фастівської районної державної адміністрації Київської області від 04 червня 2021 року (т. 1, а. с. 65) ОСОБА_1 надав пояснення про те, що під час придбання у власність вказаної земельної ділянки він не мав інформації про наявні обмеження у її використанні, у висновку управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області від 22 жовтня 2012 року № 5403/2 та відповідно до відомостей із Державного земельного кадастру охоронні зони об`єктів магістральних газопроводів не були визначені. ОСОБА_1 зобов`язався дотримуватися особливого режиму господарської діяльності та обмежень, що діють в межах охоронних зон об`єктів магістральних газопроводів, які передбачені статтею 22 Закону № 3041-VI.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У частинах першій, третій статті 406 ЦПК України передбачено, що ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 67 ЗК України до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об`єктів транспорту.

Згідно з частинами першою, другою статті 73 ЗК України до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, надані під наземні та надземні трубопроводи та їх споруди, а також під наземні споруди підземних трубопроводів. Уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів встановлюються охоронні зони.

Відповідно до частини другої статті 65 ЗК України порядок використання земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 3041-VІ охоронна зона об`єктів магістральних трубопроводів - територія, обмежена умовними лініями уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів та їх споруд по обидва боки від крайніх елементів конструкції магістральних трубопроводів та по периметру наземних споруд на визначеній відстані, на якій обмежується провадження господарської та іншої діяльності.

На використання власником або користувачем земельної ділянки чи її частини в межах земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів встановлюються обмеження в обсязі, передбаченому цим Законом. Обмеження на використання земельних ділянок у межах земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів встановлюються і діють з дня введення відповідного об`єкта магістрального трубопроводу в експлуатацію (стаття 8 Закону № 3041-VІ).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Закону № 3041-VІ для забезпечення безпечної експлуатації вздовж об`єктів магістральних газопроводів І класу та прирівняних до них етиленопроводів встановлюються охоронні зони таких розмірів: умовним діаметром до 300 міліметрів - 100 метрів; від 300 міліметрів до 600 міліметрів включно - 150 метрів; від 600 міліметрів до 800 міліметрів включно - 200 метрів; від 800 міліметрів до 1000 міліметрів включно - 250 метрів; від 1000 міліметрів до 1200 міліметрів включно - 300 метрів; від 1200 міліметрів до 1400 міліметрів включно - 350 метрів.

Згідно з частиною першою статті 22 Закону № 3041-VІ власники та користувачі земельних ділянок при здійсненні ними господарської та іншої діяльності на землях охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів зобов`язані дотримуватись особливого режиму господарської діяльності та обмежень, які поділяються на загальні обмеження, що діють в охоронних зонах об`єктів магістральних трубопроводів незалежно від зовнішніх зон безпеки, та особливі обмеження, що встановлюються в охоронних зонах об`єктів магістральних трубопроводів залежно від категорії зони безпеки.

До особливих обмежень, що діють у межах охоронних зон об`єктів магістральних газопроводів, етиленопроводів, належить заборона будувати огорожі для відокремлення земельних ділянок приватної власності, лісових ділянок, садів, виноградників тощо (абзац восьмий частини четвертої статті 22 Закону № 3041-VІ).

Встановлення охоронних зон уздовж об`єктів магістральних газопроводів та обмежень у використанні власниками таких земель спрямоване на забезпечення належної експлуатації магістральних трубопроводів, запобігання їх ушкодженню та для зменшення можливого негативного впливу на людей, суміжні землі, природні об`єкти та довкілля в цілому, тому у разі недотримання встановлених обмежень у використанні земель охоронних зон підприємства магістральних трубопроводів наділені правом звертатися до суду з позовами про усунення порушень правил використання земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів. У зазначеній категорії справ позивачі звільнені від обов`язку доказування можливості настання негативних наслідків.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15 липня 2021 року у справі № 509/3712/16-ц (провадження № 61-13603св20).

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є, зокрема, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.

За змістом статей 102 103 ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.

Верховний Суд вважає, що особа, яка заперечує про задоволення позовних вимог, вправі очікувати від суду застосування вказаних норм процесуального законодавства, які надають їй можливість подальшого вирішення процесуальних питань у порядку заперечення щодо предмета доказування, надання та витребування доказів в установленому порядку.

Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення процесуального закону, яке б гарантувало особі право на судовий захист.

У справі, що переглядається, судова земельно-технічна чи будівельно-технічна експертиза не проводилася.

Водночас з метою заперечення доведеності позовних вимог, зокрема щодо перебування частини огорожі належної відповідачу земельної ділянки у межах охоронної зони магістрального газопроводу «ШДК», та, відповідно, оцінки вартості збитків у разі знесення (демонтажу) цієї частини огорожі ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про призначення судової будівельно-технічної експертизи (т. 2, а. с. 49-51).

Ухвалою від 18 жовтня 2023 року Києво-Святошинський районний суд Київської області відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 .

Відмовляючи у задоволенні клопотання, суд першої інстанції керувався, зокрема тим, що результати експертизи не будуть мати вирішального значення з огляду на наявність у матеріалах справи достатніх доказів для встановлення всіх обставин справи.

Водночас місцевий суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, задовольнивши позов та надаючи оцінку доказам, поданим сторонами, керувався тим, що земельна ділянка відповідача накладається на охоронну зону магістрального газопроводу і відстань від спірної огорожі до осі газопроводу становить 271, 3 метра.

На підтвердження позовних вимог ТОВ «Оператор ГТС України» надало до суду:

листи Боярського ЛВУМГ на адресу органів Держгеокдастру, Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області, Фастівської районної державної адміністрації Київської області, копії публікацій у газетах «Час київщини» та «Урядовий кур`єр» (т. 1, а. с. 36-69), листи - відповіді Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області від 03 червня 2021 року (т. 1, а. с. 64) та Фастівської районної державної адміністрації Київської області від 04 червня 2021 року (т. 1, а. с. 65) щодо повідомлення про проходження територією Чабанівської селищної ради магістрального газопроводу «ШДК» та попередження про наявні обмеження у використанні земельних ділянок, які знаходяться в охоронній зоні, у тому числі земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 ;

акт обстеження охоронної зони магістрального газопроводу «ШДК» від 08 червня 2021, складений працівниками Боярського ЛВУМГ про те, що в адміністративних межах Чабанівської селищної ради, а саме на земельній ділянці з кадастровим номером 3222457400:03:003:5007 громадянин ОСОБА_1 в охоронній зоні на ділянці магістрального газопроводу «ШДК» на відстані 271,3 м здійснює порушення, а саме у межах охоронної зони звів огорожу земельної ділянки;

матеріали Публічної кадастрової карти та фотоматеріали земельної ділянки з кадастровим номером 3222457400:03:003:5007;

ситуаційний план № 013335-ІВ, поданий позивачем, яким керувалися суди, встановивши факт часткового розташування огорожі у межах охоронної зони магістрального газопроводу «ШДК».

Верховний Суд зауважує, що вказаний акт обстеження, листи Боярського ЛВУМГ, Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області, Фастівської районної державної адміністрації Київської області, органів Держгеокадастру, матеріали Публічної кадастрової карти та фотоматеріали земельної ділянки, які досліджені та оцінені судами, не дають змогу перевірити факт часткового розташування огорожі у межах охоронної зони магістрального газопроводу «ШДК» без застосування спеціальних знань.

Щодо схеми ситуаційного плану № 013335-ІВ, то Верховний Суд зауважує, що на ній позначено точки магістрального трубопроводу «ШДК» та охоронної зони, вказано, зокрема про належну відповідачу земельну ділянку з кадастровим номером 3222457400:03:003:5007 та зазначено відстань від осі газопроводу до лише однієї точки огорожі цієї земельної ділянки (максимально наближеної до осі газопроводу) - 271, 3 метра(т. 1, а. с. 25).

Водночас на вказаному плані огорожа, яка розташована на земельній ділянці відповідача, що має багатогранну форму, відповідно, теж має нерівну лінію зведення, та не має визначених поворотних точок та розмірів, які б дозволили виснувати, яка саме частина земельної ділянки перебуває у охоронній зоні, яка відстань від цих поворотних точок до осі магістрального газопроводу «ШДК» та яка частина огорожі з визначенням її протяжності від поворотних точок підлягає знесенню (демонтажу) відповідачем за власний рахунок.

Отже, вказані докази не є такими, що дали б змогу судам встановити факт часткового розташування огорожі у межах охоронної зони магістрального газопроводу «ШДК».

Верховний Суд вважає, що висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі експертизи у поєднанні з оцінкою судами доказів, наданих позивачем, які не відповідають на вказані питання, є такими, що порушують принцип диспозитивності судового процесу.

Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

З огляду на характер спірних правовідносин, з урахуванням того, що позивач мотивував позовну вимогу частковим накладенням огорожі земельної ділянки відповідача на охоронну зону магістрального газопроводу «ШДК» у цій справі, в першу чергу, підлягала встановленню обставина, яка саме частина огорожі земельної ділянки ОСОБА_1 (зокрема її сукупна / вибіркова протяжність) розташована у межах цієї охоронної зони.

З урахуванням наведеного призначення судової експертизи у цій справі з огляду на зміст доводів позивача та заперечень відповідача було необхідним для справедливого розгляду справи, оскільки у такій категорії справ суд самостійно без застосування спеціальних знань не може зробити висновок, у якій саме частині земельна ділянка з огорожею накладаються на охоронну зону магістрального газопроводу «ШДК», а отже, суд, керуючись положеннями цивільно-процесуального законодавства, для встановлення істинності у справі та з метою виконання завдань правосуддя мав призначити судову експертизу.

У постанові Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 515/1315/18 (провадження № 61-13300св21) зазначено: «У такій категорії справ суд самостійно без застосування спеціальних знань не може зробити висновок, чи накладаються земельні ділянки сторін у справі, а отже, суд, керуючись положеннями цивільно-процесуального законодавства, для встановлення істинності у справі та з метою виконання завдань правосуддя, міг призначити судову експертизу. Таким чином, належним доказом у справі, який би підтвердив чи спростував накладення земельних ділянок, може бути лише висновок земельно-технічної експертизи, після якого суд вирішує наявність чи відсутність порушених речових прав позивачів на земельну ділянку».

У постанові Верховного Суд від 20 грудня 2023 року у справі № 359/4427/21 (провадження № 61-13110св22) за подібних обставин справи суд касаційної інстанції, направивши справу на новий розгляд, виснував, що ухваливши рішення про задоволення позову та зобов`язавши відповідача знести (демонтувати), зокрема частину огорожі, що розташовується в охоронній зоні магістрального газопроводу «Єфремівка-Диканька-Київ», суд першої інстанції не конкретизував яку саме частину огорожі необхідно знести.

За змістом висновків оbiter dictum (між іншим, не по суті спору, а як додаткова аргументація), викладених у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі № 669/43/17 (провадження № 61-8841св20), суд касаційної інстанції вважав, що належним та допустимим доказом того, що частина огорожі знаходиться на земельній ділянці позивача, є висновок судової експертизи.

Отже, суд зобов`язаний забезпечити (організувати) дійсно змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов`язків.

Крім того, Верховний Суд зауважує, що за змістом положень частини четвертої статті 103 ЦПК України питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, вирішуються судом, отже, суд, призначаючи експертизу, в ухвалі формує остаточний перелік питань з урахуванням запропонованих учасниками справи питань, роз`яснення яких, на їх думку, потребує висновку експерта (з викладенням мотивів їх відхилення або зміни у разі необхідності).

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27 серпня 2024 року у справі № 712/9724/20 (провадження № 61-1030св24).

Місцевий суд, вирішуючи питання про знесення (демонтаж) частини огорожі, розташованої на земельній ділянці відповідача, посилався як на встановлений факт на те, що частина земельної ділянки накладається на охоронну зону магістрального газопроводу «ШДК», водночас вказаного не врахував та не зазначив, яка саме частина земельної ділянки накладається та на підставі яких саме доказів суд встановив цей факт, у клопотанні про проведення судової експертизи відповідачу відмовив, не сприявши стороні у реалізації її прав, направлених на спростування доводів позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18) викладено правовий висновок про те, що всебічність та повнота розгляду справи передбачає з`ясування усіх юридичнозначущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежності.

У висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про якість судових рішень зазначено, що мотиви прийняття рішення повинні бути узгодженими, зрозумілими, недвозначними й несуперечливими. Вони повинні давати можливість читачеві простежити логіку мотивації, яка привела суддю до ухвалення рішення. Умотивованість повинна засвідчувати дотримання суддею принципів, сформульованих Європейським судом з прав людини (а саме повага до права на захист та на справедливий суд). Коли проміжні рішення стосуються індивідуальних свобод (наприклад, дозвіл на арешт) або можуть вплинути на права осіб чи на їхнє майно (наприклад, тимчасова опіка над дитиною або превентивне накладення арешту на нерухоме майно чи на банківські рахунки), потрібен належний виклад мотивів подібного рішення. Якість судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. У викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін, тобто на кожен окремий пункт вимог та на аргументи захисту. Це важливий запобіжник, оскільки він дає можливість сторонам переконатися у тому, що їхні доводи були досліджені, а отже, суддя взяв їх до уваги (пункти 34, 38).

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, не вжив усіх заходів для повного та всебічного розгляду справи, а відмова у задоволенні клопотання відповідача призвела до неповного встановлення судом фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, та до формального підходу під час вирішення цього спору.

У касаційній скарзі заявник зазначив, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про призначення судової експертизи (пункт 3 частина третя статті 411 ЦПК України).

Отже, доводи заявника про те, що суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про призначення у справі експертизи та з огляду на це не встановив обставин, що мають значення для вирішення справи, знайшли своє підтвердження, тому оскаржувані рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для з`ясування питання, у якій саме частині земельна ділянка з огорожею накладаються на охоронну зону магістрального газопроводу «ШДК», яка саме частина огорожі підлягає знесенню (демонтажу) у разі такого накладення.

Крім того, під час нового розгляду суду необхідно перевірити доводи відповідача щодо невідповідності втручання у право власності на майно (шляхом зобов`язання знести частину огорожі за його рахунок) та здійснити оцінку балансу інтересів сторін і пропорційності такого втручання у право власності ОСОБА_1 .

Верховний Суд також зазначає, що згідно з інформацією із Державного реєстру виконавчих проваджень, що є у публічному доступі, виконавче провадження щодо виконання судових рішень судів у цій справі на час розгляду касаційної скарги відсутнє.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

З огляду на викладене наявні підстави для задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Макаренком Володимиром Анатолійовичем, задовольнити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2024 року, скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. В. Сердюк

О. М. Ситнік