Історія справи

Постанова КЦС ВП від 06.12.2023 року у справі №212/10834/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року

м. Київ

Справа № 212/10834/21

провадження № 61-5039св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р.А.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль»,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_3 ,

відповідач за зустрічним позовом - Фонд державного майна України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Амельчишина Олега Валерійовича на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 жовтня 2022 року, ухвалене у складі судді Власенко М. Д., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 березня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Тимченко О. О., Мірути О. А., Хейло Я. В., та за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 березня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Тимченко О. О., Мірути О. А., Хейло Я. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

У листопаді 2021 року Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» (далі - АТ «Криворізька теплоцентраль») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за отриману послугу з централізованого опалення.

Позовну заяву АТ «Криворізька теплоцентраль» мотивувало тим, що надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води населенню, яке відповідно до положень ЖК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 зобов`язане здійснювати оплату за отриману послугу з централізованого опалення, відповідно до встановлених тарифів. Позивач указував, що є постачальником теплової енергії за адресою проживання відповідачів: АДРЕСА_1 та належно виконує свої зобов`язання щодо надання послуг з централізованого опалення. Відповідачі внаслідок неналежного виконання зобов`язання щодо здійснення оплати за спожиту послугу мають заборгованість за період з 01 жовтня 2015 року по 30 вересня 2021 року у розмірі 31 285,84 грн. При цьому позивач має право на отримання інфляційних втрат та трьох процентів річних, передбачених статтею 625 ЦК України.

АТ «Криворізька теплоцентраль» просило суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за період з 01 жовтня 2015 року по 30 вересня 2021 року у розмірі 31 285,84 грн, а також суму інфляційних витрат - 7 943,06 грн, трьох процентів річних - 3 029,14 грн, а всього - 42 258,04 грн.

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 , АТ «Криворізька теплоцентраль», Фонду державного майна України про зобов`язання вчинити дії та відшкодування шкоди.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що АТ «Криворізька теплоцентраль» безпідставно нарахувало кошти за ненадані послуги зі споживання теплової енергії у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 . Посилався на положення Закону України «Про теплопостачання» та вказував, що у тому випадку, коли обсяг постачання теплової енергії є меншим, ніж зазначений у договорі і відсутні прилади обліку, організація, що постачає теплову енергію, повинна зменшити плату шляхом здійснення перерахунку за фактично спожиту теплову енергію відповідно до умов договору. АТ «Криворізька теплоцентраль» жодного разу не здійснювало перерахунок. Вважав, що борг нараховано необ`єктивно і він не може вважатися реальним, а він не є споживачем ні централізованого опалення, ні теплової енергії. Крім того, відповідач за зустрічним позовом не вказав уповноважений банк та номерів рахунків, на які мають сплачуватися суми заборгованості, що свідчить про шахрайський характер таких дій. Плата за теплову енергію не може здійснюватися ще й з тих підстав, що стосовно діяльності посадових осіб АТ «Криворізька теплоцентраль» 27 жовтня 2015 року відкрито кримінальне провадження № 12015040730003029. Також АТ «Криворізька теплоцентраль» не надало ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії та рішення НКРЕКП про видачу ліцензії. Повноваження представника АТ «Криворізька теплоцентраль» Шульги Д. В. у справі за позовом АТ «Криворізька теплоцентраль» до нього не підтверджено належним чином. Вважав, що протиправними та шахрайськими діями АТ «Криворізька теплоцентраль» йому завдано матеріальну шкоду у розмірі 42 258,04 грн та моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 32 500,00 грн.

Посилаючись на порушення своїх прав, ОСОБА_1 просив суд:

- заборонити АТ «Криворізька теплоцентраль» використовувати та передавати третім особам персональні дані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- вилучити в АТ «Криворізька теплоцентраль» матеріальні носії персональних даних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та знищити їх під час судового засідання у присутності ОСОБА_1 ;

- зобов`язати АТ «Криворізька теплоцентраль» знищити персональні дані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на віртуальних носіях, про що повідомити ОСОБА_1 письмово;

- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 4 000,00 грн та моральну шкоду у розмірі 7 000,00 грн;

- стягнути з АТ «Криворізька теплоцентраль» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 38 258,00 грн та моральну шкоду у розмірі 25 500,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 жовтня 2022 року позовні вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з централізованого опалення задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з жовтня 2015 року по вересень 2021 року у розмірі 31 285,84 грн, суму інфляційних витрат у розмірі 7 943,06 грн, три відсотки річних у розмірі 3 029,14 грн, а всього 42 258,04 грн.

Стягнуто у рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 135,00 грн з кожного.

Відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , АТ «Криворізька теплоцентраль», Фонду державного майна України про зобов`язання вчинити дії та відшкодування шкоди.

Задовольняючи первинний позов, суд першої інстанції встановив відсутність у відповідачів акта, затвердженого рішенням комісії з розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання, тому дійшов висновку про те, що позивач правомірно здійснює нарахування коштів за надані комунальні послуги за період з жовтня 2015 року по вересень 2021 року відповідно до тарифів на теплову енергію. Крім того, оскільки відповідачі прострочили виконання грошового зобов`язання зі сплати коштів за надані послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення, суд першої інстанції вважав, що з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню сума інфляційних втрат за період з жовтня 2015 року по вересень 2021 року.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач за зустрічним позовом не надав будь-яких допустимих доказів, якими підтвердив факт заподіяння шкоди вказаної відповідачами, а також не довів неправомірності їх дій чи бездіяльності, якими могло бути завдано як моральну, так і матеріальну шкоду. Інші заявлені позовні вимоги у зустрічному позові щодо заборони АТ «Криворізька теплоцентраль» використовувати та передавати персональні дані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зобов`язання знищити такі дані у судовому засіданні та на віртуальних носіях, суд вважав такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 жовтня 2022 року у частині позовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, змінено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з 01 листопада 2018 року до 30 вересня 2021 року в розмірі 15 138,54 грн, інфляційні втрати в розмірі 1 496,32 грн, 3 % річних у розмірі 758,94 грн, а всього - 17 393,80 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції від 26 жовтня 2022 року залишено без змін.

Стягнуто з АТ «Криворізька теплоцентраль» на користь ОСОБА_1 різницю в компенсації витрат по сплаті судового збору в розмірі 1 069,12 грн.

Змінюючи рішення суду першої інстанції у частині вимог АТ «Криворізька теплоцентраль» про стягнення заборгованості, суд апеляційної інстанції виходив з того, що право позивача порушено, оскільки відповідачі не вносили вчасно плату за отриману послугу, однак він звернувся до суду з позовом 30 листопада 2021 року, тобто після спливу позовної давності щодо щомісячних платежів по жовтень 2018 року включно. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з відповідачів за період з жовтня 2015 року до жовтня 2018 року включно у зв`язку зі спливом позовної давності.

Разом з тим, позивач не пропустив позовну давність щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за щомісячними платежами за період з листопада 2018 року до 30 вересня 2021 року, а тому в цій частині позовні вимоги підлягали задоволенню.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні зустрічного позову, суд апеляційної інстанції виходив з безпідставності та необґрунтованості заявлених вимог. Крім того, в апеляційній скарзі відсутні доводи щодо наявності підстав для скасування судового рішення в цій частині.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У квітні 2023 року АТ «Криворізька теплоцентраль» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 березня 2023 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У квітні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Амельчишин О. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 жовтня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 березня 2023 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про відмову у задоволенні первинного позову та задоволення зустрічного позову в частині заборони використання та передачі особистих даних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2023 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Амельчишина О. В. залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Криворізька теплоцентраль».

Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Амельчишина О. В.

У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга АТ «Криворізька теплоцентраль» мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

При цьому зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував, що 11 березня 2020 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої з респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відповідно до якої, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року установлено карантин на усій території України з 12 березня 2020 року. У подальшому дія карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року, безперервно продовжувалася. Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 (з урахуванням останніх внесених до неї змін згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року № 1423), дія карантину на усій території України, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року, була продовжена до 30 квітня 2023 року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-ІХ, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України був доповнений, зокрема пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Зазначений Закон України набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Отже, на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257 258 ЦК України, були продовжені.

Початок дії карантину на усій території України - 12 березня 2020 року, відповідно правовідносини, за якими трирічний строк позовної давності на вказану дату спливав, є продовженим на строк дії такого карантину. Проте, на проміжок часу до початку дії карантину, тобто до 12 березня 2020 року положення про застосування позовної давності застосовуються без обмежень, а карантинні обмеження не поширюється. Таким періодом у цьому випадку є проміжок у часі з 13 березня 2017 року по 11 березня 2020 року включно.

Зазначена позиція щодо застосування статті 257 ЦК України та пункту 12 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України повністю кореспондується з практикою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеною у постановах від 06 травня 2021 року у справі № 903/323/20, від 31 травня 2022 року у справі № 926/1812/21, від 22 червня 2022 року у справі № 916/1157/21.

У цьому випадку, суд апеляційної інстанції прийняв постанову без врахування зазначених вище норм законодавства, що надає підстави для її скасування.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Амельчишина О. В. мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі № 904/7024/17 (провадження № 12-175гс18), у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16 (провадження № 61-11107св18).

Крім того, заявник указує, що суди попередніх інстанцій безпідставно зробили висновок про те, що позивач постачає послуги з централізованого опалення відповідачам, відсутні докази, що у приміщенні відповідачів наявні теплоносії та інші елементи централізованого опалення. Вважає, що суд не мав застосувати до правовідносин, що складися, висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1706цс15, оскільки матеріали справи містять докази відключення та відсутності у квартирі внутрішньобудинкових систем теплопостачання. Не доведено факт самовільного відключення від системи теплопостачання.

Надані позивачем докази не підтверджують факт отримання послуги з централізованого опалення за адресою, указаною у позові.

Вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що між сторонами виникли правовідносини з надання та споживання послуг централізованого опалення, оскільки між сторонами відсутні договірні відносини.

Посилаючись на порушення норм процесуального права, заявник указує, що суд першої інстанції самостійно змінив прізвища відповідачів в ухвалах, у резолютивній частині рішення, чим порушив принцип диспозитивності та змагальності сторін, що є підставою для відмови у задоволені позову, а не виправлення описки.

Крім того, порушено вимоги статті 9 ЦПК України, оскільки частина доказів, поданих позивачем, не містять перекладу державною мовою.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2023 року АТ «Криворізька теплоцентраль» подало до Верховного Суду відзив, у якому просило касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Амельчишина О. В. залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову без змін, як такі, що ухвалені з правильним застуванням норм матеріального та процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради від 12 жовтня 2011 року № 343 «Про надання згоди на передачу окремих об`єктів теплопостачання КП «Криворіжтепломережа» до ДП «Криворізька теплоцентраль» передано об`єкти теплопостачання в Довгинцівському, Жовтневому, Інгулецькому та Саксаганському районах міста і таким чином з 01 жовтня 2013 року виконавцем послуги теплопостачання та гарячого водопостачання для будинку за адресою: АДРЕСА_2 , є ДП «Криворізька теплоцентраль».

Національною комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 14 вересня 2012 року надано ДП «Криворізька теплоцентраль» ліцензію № 303 щодо транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами.

Національною комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 14 вересня 2012 року надано ДП «Криворізька теплоцентраль» ліцензію № 303 щодо виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії.

Національною комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 14 вересня 2012 року надано ДП «Криворізька теплоцентраль» ліцензію № 303 щодо постачання теплової енергії.

Згідно з листом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 25 липня 2013 року Вих.№01/25-0940, Міненерговугілля України надано згоду на закріплення майна КП «Криворіжтепломережа», а саме: теплових мереж довжиною 151,6 км, трас гарячого водопостачання довжиною 96,2 км, теплорозподільчих пунктів 70 одиниць, насосних станцій 4 одиниці, на праві повного господарського відання за ДП «Криворізька теплоцентраль», з обов`язковим укладенням акта прийому-передачу на об`єкти господарського відання.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 19 червня 2017 року №789 ПАТ «Криворізька теплоцентраль», правонаступником якого є АТ «Криворізька теплоцентраль» видано ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії.

Таким чином, АТ «Криворізька теплоцентраль» є постачальником послуг теплової енергії для потреб опалення у період виникнення заборгованості за адресою: АДРЕСА_1 , на яку відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 на послуги централізованого опалення.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями Відділу реєстрації та проживання громадян Виконкому Покровської районної у місті ради та не заперечувалось самим відповідачем у наданих заявах по суті справи.

26 жовтня 2015 року представником ДП «Криворізька теплоцентраль» складений акт № 5727, яким підтверджується, що з 25 жовтня 2015 року підключено централізоване опалення до будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

07 квітня 2016 року представником ДП «Криворізька теплоцентраль» складений акт № 5939, яким підтверджується, що відключено централізоване опалення у зв`язку із закінченням опалювального сезону до будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

31 жовтня 2016 року представником ДП «Криворізька теплоцентраль» складений акт № 6424, яким підтверджується, що з 24 жовтня 2016 року подано теплоносій до будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

25 березня 2017 року представником ПАТ «Криворізька теплоцентраль» складений акт № 6698, яким підтверджується, що з 25 березня 2017 року було відключено централізоване опалення у зв`язку із закінченням опалювального сезону до будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

30 жовтня 2017 року представником ПАТ «Криворізька теплоцентраль» складений акт б/н, яким підтверджується, що з 30 жовтня 2017 року подано теплоносій у будівлю житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

03 квітня 2018 року представником ПАТ «Криворізька теплоцентраль» складений акт № 8407, яким підтверджується, що 01 квітня 2018 року припинена подача теплоносія до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

13 листопада 2018 року представником АТ «Криворізька теплоцентраль» складений акт б/н, яким підтверджується, що 13 листопада 2018 року подано теплоносій у будівлю житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

08 квітня 2019 року представником АТ «Криворізька теплоцентраль» складений акт б/н, яким підтверджується, що 08 квітня 2019 року припинена подача теплоносія у будівлю житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

30 жовтня 2019 року представником АТ «Криворізька теплоцентраль» складений акт б/н яким підтверджується, що 30 жовтня 2019 року подано теплоносій у будівлю житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

15 квітня 2020 року представником АТ «Криворізька теплоцентраль» складений акт б/н, яким підтверджується, що 15 квітня 2020 року припинена подача теплоносія в будівлю житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

03 листопада 2020 року представником АТ «Криворізька теплоцентраль» складений акт б/н, яким підтверджується, що 03 листопада 2020 року подано теплоносій у будівлю житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

19 квітня 2021 року представником АТ «Криворізька теплоцентраль» складений акт б/н, яким підтверджується, що 14 квітня 2021 року припинена подача теплоносія в будівлю житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого представником АТ «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за централізоване опалення квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за період з жовтня 2015 року до вересня 2021 року включно становить 31 285,84 грн.

На підтвердження правомірності своїх дій з відключення від мережі централізованого опалення та відсутності у своїй квартирі комунікацій з централізованого опалення, ОСОБА_1 надав суду: договір на поставку, монтаж опалювального обладнання від 08 серпня 2006 року № 1, згідно з яким ОСОБА_1 замовив у приватному підприємстві «Мороз» монтаж опалювальної системи; договір № 722/4144 на виконання проектних робіт від 18 листопада 2014 року, яким ОСОБА_1 доручив ПАТ «Криворіжгаз» виконати робочий проект реконструкції квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; акт виконаних робіт від 11 грудня 2015 року, згідно з яким за адресою: АДРЕСА_1 , здійснено демонтаж газової колонки; акт прийому в експлуатацію газифікованого об`єкта від 02 червня 2016 року за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено: газовий котел Vaillant 24 кВт димохідний, трубу 10/15 мм 3,2/03 м, кран 15 мм 2 шт; відомості про технічний стан нерухомого майна квартири за адресою: АДРЕСА_1 , виконані на замовлення ОСОБА_1 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 станом на 26 вересня 2022 року, якими встановлено, що під час обстеження приміщення квартири відсутні магістральні трубопроводи (стояки) внутрішньо-будинкової системи централізованого опалення. За рахунок перепланування площу приміщень квартири змінено. Дозвіл на перепланування не надано.

ОСОБА_1 у зустрічній позовній заяві виклав заяву про застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення заборгованості з жовтня 2015 року по жовтень 2018 року (том 1, а.с. 35 зворот).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Касаційна скарга АТ «Криворізька теплоцентраль» підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у повній мірі не відповідають.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV (який втратив чинність 01 травня 2019 року) споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Частиною другою статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV (який втратив чинність 01 травня 2019 року) передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

У відповідності до пункту 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII (у чинній редакції) індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до абзацу 6 частини третьої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII (у чинній редакції на час розгляду справи у суді) плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини шостої статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а відповідно до статті 25 вищезазначеного Закону, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила), централізоване опалення це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Згідно з пунктом 24 Правил споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (пункт 25 Правил).

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (далі - Порядок), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, було визначено процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води житлового будинку при відмові споживачів від цих послуг.

Зокрема, вказаним Порядком було установлено, що для вирішення питання відключення від мережі централізованого опалення, власник (власники) житлового будинку повинні звернутися до постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання з письмовою заявою. Комісія після вивчення наданих власником документів приймає відповідне рішення, яке оформляються протоколом. У разі незгоди заявника з відмовою спір вирішується в судовому порядку. При позитивному рішенні заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником. Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньобудинкової мережі централізованого опалення виконується монтажною організацією, яка реалізує проект. По закінченні робіт складається акт про відключення від мережі централізованого опалення і подається заявником до комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин у справі, яка є предметом касаційного перегляду, відключення споживачів від мережі централізованого опалення в законному порядку мало відбуватись на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, і з дотримання споживачем процедури, визначеної Порядком.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 здійснив самовільне відключення квартири від мережі централізованого опалення, що не є підставою для припинення нарахування платежів теплопостачальною організацією.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1192цс15, постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 703/69/16-ц (провадження № 61-17067св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 490/11619/15-ц (провадження № 61-23337св18), від 18 червня 2020 року у справі № 643/133/17 (провадження № 61-38460св18), від 22 липня 2020 року у справі № 500/5362/17 (провадження № 61-21125св19), підстав відступу від них колегія суддів не вбачає.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV (який втратив чинність 01 травня 2019 року) споживач має право, зокрема одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV (який втратив чинність 01 травня 2019 року) обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Подібні за змістом норми закріплено у пункті 1 частини першої, пункті 5 частини другої статті 7 чинної редакції Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з відповідачем не позбавляє позивача за первісним позовом обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18), підстав відступу від них колегія суддів не вбачає.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини першої, другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, обґрунтованого виходив із того, що від`єднання квартири від мереж централізованого опалення здійснено відповідачам за первісним позовом самовільно, без дотримання вимог щодо складання та затвердження акта про відключення квартири від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, закріплених у пунктах 2.6, 2.7 Порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4.

Матеріали справи не містять відповідної проектної документації, яка б засвідчувала факт правомірного відключення квартири відповідачів від мережі централізованого теплопостачання та встановлення у квартирі індивідуального (автономного) опалення.

Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій, встановивши наявність порушеного права АТ «Криворізька теплоцентраль», дійшли правильного висновку про те, що у відповідачів наявна заборгованість зі сплати послуг з постачання централізованого опалення, а самовільне відключення квартири від мереж центрального опалення не є підставою для припинення нарахування платежів позивачем. При цьому твердження ОСОБА_1 про фактичне неотримання послуги суд апеляційної інстанції відхилив як безпідставні.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 цих висновків не спростовують.

Посилання ОСОБА_1 як на підставу касаційного оскарження на неврахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 904/7024/17 (провадження № 12-175гс18), колегія суддів спростовує, оскільки у цій справі предметом спору є вимога КП «Криворіжтепломережа» до фізичної особи-підприємця щодо зобов`язання укласти договір про постачання теплової енергії, умови якого, зокрема щодо тарифу та обсягу постачання теплової енергії, визначені саме у зв`язку з використанням відповідачем нерухомого майна для здійснення підприємницької діяльності, а у справі, що є предметом касаційного перегляду, правовідносини склалися щодо послуг з централізованого опалення, які надаються споживачам - мешканцям багатоквартирних будинків.

ОСОБА_1 не спростовано надані теплопостачальною організацією розрахунки заборгованості з надання послуг теплопостачання за період з 01 жовтня 2015 року по 30 вересня 2021 року.

Оскільки правовідносини, які складися між сторонами, є грошовими зобов`язаннями у силу вимог статті 509 ЦК України, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач має право на отримання заборгованості за надані послуги з централізованого опалення із урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Разом із тим, відповідач ОСОБА_1 заявив про застосування позовної давності (том 1, а. с. 35 зворот).

За змістом статей 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

При цьому суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє в позові через необґрунтованість. Якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності в разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції, встановив, що позивач звернувся до суду з цим позовом 30 листопада 2021 року, тобто після спливу позовної давності щодо щомісячних платежів по жовтень 2018 року включно, тому відмовив у задоволенні позову за період з жовтня 2015 року по жовтень 2018 року.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності, і всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Отже, з урахуванням статті 257 ЦК України, позивач вправі був звернутися до суду з позовом до відповідача за захистом свого порушеного права з вимогами про стягнення заборгованості, яка утворилася з 01 травня 2017 року, у строк не пізніше 01 травня 2020 року, позов ним подано 30 листопада 2021 року, однак, оскільки Законом № 540-IX, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, було продовжено перебіг позовної давності для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на час дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), тому заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності підлягає частковому задоволенню судом з урахуванням положень вищенаведеного законодавства, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 06 травня 2021 року у справі № 903/323/20.

У постанові від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22) Верховний Суд зазначив про те, що у пункті 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України в редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540 - ІХ перелічені всі статті Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Із цим позовом АТ Криворізька теплоцентраль» звернулося до суду 30 листопада 2021, однак враховуючи, що пунктом 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України перебіг строку позовної давності продовжено на строк дії карантину, внесені до прикінцевих та перехідних положень ЦК України зміни набули чинності з 02 квітня 2020 року, відповідно не є пропущеним строк позовної давності щодо платежів, строк сплати яких станом на 02 квітня 2017 року не завершився.

З урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції, вказаних вимог закону не врахував, дійшов помилкового висновку про застосування позовної давності з жовтня 2015 року до жовтня 2018 року включно.

Вирішуючи по суті вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль», з урахуванням положень статті 13 ЦПК України, Верховний Суд виходить із того, що у відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перед позивачем у період з березня 2017 року по вересень 2021 року утворилася заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 21 191,00 грн, у зв`язку з чим у позивача також виникло право на стягнення 3 % річних у розмірі 2 082,2 грн за період з 21 березня 2017 року по 21 травня 2021 року та інфляційної складової - 4 811,14 грн за період з березня 2017 року по червень 2021 року, а всього - 28 084,34 грн.

Враховуючи наведене, постанова суду апеляційної інстанції у частині позовних вимог АТ «Криворізька теплоцентраль» щодо визначення періоду та розміру заборгованості, прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права, не може вважатися законною і обґрунтованою, отже, не може залишатися в силі, тому підлягає скасуванню в цій частині з ухваленням судового рішення про зміну рішення суду першої інстанції у частині періоду, за який підлягає стягненню заборгованість за послугу з централізованого опалення на користь АТ «Криворізька теплоцентраль».

Таким чином, доводи касаційної скарги АТ «Криворізька теплоцентраль» частково знайшли своє підтвердження.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову за зустрічним позовом щодо заборони АТ «Криворізька теплоцентраль» використовувати та передавати персональні дані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зобов`язання знищити такі дані в судовому засіданні та на віртуальних носіях, вважав ці вимоги такими, що не ґрунтуються на вимогах закону та відмовив у їх задоволенні.

Колегія суддів Верховного Суду з такими висновками погоджується та констатує, що касаційна скарга ОСОБА_1 доводів у цій частині не містить.

Посилання ОСОБА_1 як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16 (провадження № 61-11107св18) не заслуговують на увагу, оскільки у справі, яка переглядається, та у справі, на яку посилається заявник, встановлені різні фактичні обставини.

Інші наведені у касаційній скарзі ОСОБА_1 доводи були предметом дослідження апеляційним судом, який надав їм належну правову оцінку, тому Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.

Знову посилаючись на це, заявник таким чином намагається досягти повторної оцінки доказів та нового вирішення спору на свою користь, що суперечить принципу правової визначеності, який вимагає, крім іншого, щоб у разі винесення судами остаточного судового рішення, воно не підлягало перегляду.

Окрім цього, Верховний Суд є судом права, а не факту, і, діючи у межах повноважень та порядку, визначених частиною першою статті 400 ЦПК України, не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, третьої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Таким чином, касаційна скарга АТ «Криворізька теплоцентраль» підлягає частковому задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції скасуванню у частині визначення періоду та суми заборгованості за послуги з централізованого опалення.

В іншій частині рішення суду першої інстанції у незміненій частині та постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, скасуванню підлягає постанова суду апеляційної інстанції у частині розподілу судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Із урахуванням того, що касаційна скарга АТ «Криворізька теплоцентраль» задоволена частково, з ухваленням нового рішення, перерозподіл судового збору слід вчинити наступним чином.

Звернувшись до суду з позовом про стягнення заборгованості, АТ «Криворізька теплоцентраль» сплатило 2 270,00 грн судового збору.

З урахуванням того, що вимога позивача про стягнення заборгованості, 3 % річних, інфляційних втрат судом касаційної інстанції задоволена частково у розмірі 28 084,37 грн (що становить 66,46% від заявленої суми позову), то з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь заявника АТ «Криворізька теплоцентраль» підлягає стягненню судовий збір за перегляд справи у суді касаційної інстанції у розмірі 3 017,28 грн (66,46% від 4 540 грн - розміру сплаченого судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції), тобто по 1 508,64 грн з кожного.

Керуючись статтями 402 409 412 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Амельчишина Олега Валерійовича залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 березня 2023 року у частині позовних вимог Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» скасувати, прийняти нову постанову.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 жовтня 2022 року у частині позовних вимог Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, змінити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з березня 2017 року по вересень 2021 року у розмірі 21 191,00 грн; 3 % річних за період з 21 березня 2017 року по 21 травня 2021 року в розмірі 2 082,20 грн, інфляційні втрати за період з березня 2017 року по червень 2021 року в розмірі 4 811,14 грн, а всього - 28 084,34 грн.

В іншій частині рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 жовтня 2022 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 березня 2023 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» судовий збір за перегляд справи у суді касаційної інстанції у розмірі 3 017,28 грн, тобто по 1 508,64 грн з кожного.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець