Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.04.2019 року у справі №308/1811/18

Постанова

Іменем України

01 липня 2020 року

м. Київ

справа № 308/1811/18

провадження № 61-4597св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 листопада 2018 року у складі судді Придачук О. А. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 30 січня 2019 року у складі суддів: Готри Т. Ю., Собослоя Г. Г., Куштана Б. П., та касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 листопада 2018 року у складі судді Придачук О. А. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 30 січня 2019 року у складі суддів: Готри Т. Ю., Собослоя Г. Г., Куштана Б. П.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_5,

заінтересовані особи: ОСОБА_1, ОСОБА_3, державний виконавець Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ У Закарпатській області Плиска Андрій Степанович,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_5 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ У Закарпатській області Плиска А. С. про визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.

Зазначав, що 21 квітня 2015 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області видано виконавчий лист №308/4172/14-ц на виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду від 23 грудня 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на його користь суми в розмірі 57 500 доларів США, що еквівалентно 911 375 грн, а також судового збору в розмірі 3 754 грн.

Вказаний виконавчий лист стягувачем 05 травня 2015 року поданий до Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області. Постановою головного державного виконавця Плискою А. С. від 08 травня 2015 року відкрито виконавче провадження № 47456986 з виконання зазначеного виконавчого листа. У рахунок погашення заборгованості Ужгородським МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області частково проведено стягнення боргу з ОСОБА_1 в загальній сумі 914 969 грн, а саме: 28 липня 2016 року передано йому автомобіль марки "Мазда 6", номерний знак НОМЕР_1, вартістю 249
973 грн; 09 серпня 2017 року перераховано йому 524 тис. грн; 30 листопада 2017 року перераховано 140 996 грн.

12 лютого 2018 року під час ознайомлення в приміщенні Ужгородського МВ ДВС з матеріалами виконавчого провадження виявилося, що 29 листопада 2017 року головним державним виконавцем Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Плискою А. С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з повним виконанням рішення суду згідно з виконавчим документом. Однак, зазначена постанова йому не надсилалася. Про закінчення виконачого провадження він дізнався після отримання постанови його представником ОСОБА_6 12 лютого 2018 року в приміщенні Ужгородського МВ ДВС.

Посилався на те, що вказана постанова про закінчення виконавчого провадження винесена з порушенням чинного законодавства та підлягає скасуванню, оскільки судом ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_1 боргу в іноземній валюті, а визначений судом еквівалент цієї валюти в гривні є вираженням встановленого офіційного курсу цієї валюти до гривні на час ухвалення рішення суду.

Перераховані йому кошти на погашення заборгованості в сумі 914 969 грн лише частково погасили борг за виконавчим документом, залишок заборгованості складає 21 843 долари 23 центи США. Тобто, з боржника стягнуто лише частину боргу в іноземній валюті в гривневому еквіваленті, а тому закінчення виконавчого провадження є передчасним.

За наведених обставин заявник просив визнати протиправними дії головного державного виконавця Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Плиски А.

С. щодо винесення постанови від 29 листопада 2017 року про закінчення виконавчого провадження № 47456986; визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Плиски А. С. від 29 листопада 2017 року про закінчення виконавчого провадження № 47456986, а виконавчий лист повернути Ужгородському МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області для подальшого виконання.

Також просив поновити йому строк на подання даної скарги, пропущений ним з поважних причин, так як копію постанови про закінчення виконавчого провадження він отримав лише 12 лютого 2018 року після ознайомлення його представником в приміщенні Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області з матеріалами виконавчого провадження.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 листопада 2018 року cкаргу задоволено. Визнано дії головного державного виконавця Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Плиска А. С. щодо закінчення виконавчого провадження ВП № 47456986 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 суми в розмірі 57 500 доларів США, що еквівалентно 911 375 грн, а також сплачений позивачем судовий збір в розмірі 3 654 грн, відповідно до виконавчого листа № 308/4172/14-ц, виданого Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області 21 квітня 2015 року, неправомірними. Визнано незаконною та скасовано постанову головного державного виконавця Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Плиска А. С. про закінчення виконавчого провадження № 47456986 від 29 листопада 2017 року. Виконавчий лист № 308/4172/14-ц, виданий Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області 21 квітня 2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 суми в розмірі 57 500 доларів США, що еквівалентно 911 375 грн, а також сплачений позивачем судовий збір в розмірі 3
654 грн, повернуто Ужгородському МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області для подальшого виконання.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що державний виконавець посилається на те, що в даному випадку підлягала стягненню визначена судом сума в гривневому еквіваленті, оскільки в самому рішенні суд визначив еквівалент суми боргу в гривні, а він не має права змінювати суму заборгованості. Суд вважає за необхідне застосувати висновки про правильне застосування норм права, викладені у пунктах 53-56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц, де Велика Палата Верховного Суду відступила від правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1445цс17 та вказала, що у разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення. Таким чином, вищевказані твердження державного виконавця є помилковими і в даному випадку стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Стягнення повинно виконуватися в іноземній валюті або в національній валюті за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. Стягнута з ОСОБА_1 сума лише частково покриває загальну заборгованість перед ОСОБА_5. стягнуту за рішенням суду, і в даному випадку залишається невиконаним рішення суду на суму 21 843 долари 02 центи США. Отже, дії головного державного виконавця Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Плиски А.

С. про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 308/4172/14-ц є неправомірними, оскільки судове рішення про стягнення грошових коштів фактично не було виконане і цим порушені права ОСОБА_5 як стягувача.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 30 січня 2019 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що дії головного державного виконавця Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Плиски А. С. щодо закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 308/4172/14-ц є неправомірними, оскільки судове рішення про стягнення грошових коштів фактично не було виконане і цим порушені права ОСОБА_5, як стягувача, у зв'язку з чим правильно визнав незаконною та скасував зазначену постанову, а виконавчий лист № 308/4172/14-ц повернув Ужгородському МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області для подальшого виконання.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи касаційної скарги ОСОБА_1.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, просить скасувати судові рішення та закрити провадження у справі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що скарга мала розглядатися у порядку адміністративного судочинства згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15, а тому провадження у справі підлягає закриттю. Поновлення строку на оскарження дій державного виконавця також є незаконним, оскільки стягувач міг довідатися про закриття викоанвчого провадження раніше.

(2) Доводи касаційної скарги ОСОБА_3.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, просить скасувати судові рішення та відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що предметом позики є грошові кошти у гривні, тому поверненню підлягають у валюті боргу, а не в доларах США.

(3) Позиція ОСОБА_5.

У відзивах на касаційні скарги заявник зазначає, що при розгляді скарги на дії державного виконавця суд не має повноважень на оцінку договору позики, а виходить зі змісту резолютивної частини судового рішення, яке мав виконати державний виконавець. Суд стягнув суму боргу у доларах США, а тому саме ця валюта є грошовою одиницею виконання судового рішення. Предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 був спір щодо оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення викоанвчих дій, а тому викладені у вказаній постанові висновки не стосуються спірних правовідносин. Він не міг бути обізнаний щодо закінчення викоанвчого провадження, оскільки з дати останнього погашення сума неповернутої позики становила ще понад 20 тис. доларів США.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано із Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області цивільну справу.

Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2020 року цивільну справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами у складі колегії з п'яти суддів.

Згідно частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі-Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положеньЗакону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі-Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі-Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 23 грудня 2014 року (справа № 308/4172/14-ц) позов ОСОБА_5 задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором позики в сумі 57 500 доларів США, що еквівалентно 911 375 грн, та судові витрати.

21 квітня 2015 року Ужгородським міськрайонним судом видано виконавчий лист № 308/4172/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 суми в розмірі 57 500
доларів США, що еквівалентно 911 375 грн, а також судового збору в розмірі 3 654
грн.

Вказаний виконавчий лист стягувачем пред'явлено МВ ДВС м. Ужгорода Ужгородського міськрайонного управління юстиції до виконання і постановою державного виконавця на його підставі відкрито виконавче провадження № 47456986.

В рахунок погашення заборгованості Ужгородським МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області в період з 28 липня 2016 року по 30 листопада 2017 року проведено стягнення боргу з ОСОБА_1 в загальній сумі 914 969 грн 80 коп., а саме: 28 липня 2016 року передано стягувачу автомобіль марки "Мазда 6", номерний знак НОМЕР_1, вартістю 249 973 грн, що стверджується постановою головного державного виконавця Плиски А. С. та актом про передачу майна від 28 липня 2016 року; 09 серпня 2017 року перераховано стягувачу 524 тис. грн, що підтверджується випискою з особового рахунку; 30 листопада 2017 року перераховано стягувачу 140 996 грн 80 коп., що підтверджується випискою з особового рахунку.

29 листопада 2017 року головним державним виконавцем Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Плискою А. С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 47456986 у зв'язку з фактичним в повному обсязі виконанням рішення суду згідно виконавчим документом.

Щодо посилань у касаційній скарзі на необхідність розгляду справи у порядку адміністративного судочинства з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15, необхідно зазначити, що у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Законом України "Про виконавче провадження" встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Разом з тим, спір у цій справі не пов'язаний із оспоренням дій державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, тому такий спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства та є цивільно-правовим.

Щодо суті скарги на дії державного виконавця, колегія суддів погоджується із висновками судів, з огляду на таке.

Згідно із частиною 1 статті 1 Закону України № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - ~law21~) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у ~law22~, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених ~law23~, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до ~law24~ та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до ~law25~ підлягають примусовому виконанню.

За ~law26~ державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ~law27~ виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до положень статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статті 447 ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов'язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Загальні положення виконання грошового зобов'язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У частині 3 статті 533 ЦК України закріплено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у ~law28~.

Відповідно до частини третьої вказаної статті у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті державний виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує ці кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті державний виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби.

Із матеріалів справи убачається, що, ухвалюючи рішення у справі про стягнення боргу за договором позики, суд визначив суму боргу в іноземній валюті з її відображенням в еквіваленті у гривні за офіційним курсом Національного банку України станом на день ухвалення.

Тобто, визначаючи характер грошового зобов'язання, судом було визначено стягнення з боржника суми саме в іноземній валюті, що на момент ухвалення рішення суду становило визначений за офіційним курсом Національного банку України еквівалент у національній валюті України. Зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця.

У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті Українизаофіційним курсом Національного банку України не вважається належним виконанням.

Висновки про ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справах № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) та № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

Встановивши, що стягнута з боржника ОСОБА_1 сума 914 969 грн 80 коп. в доларовому еквіваленті з урахуванням офіційного курсу Національного банку України на день платежу становить 35 656 доларів 80 центів США, що лише частково покриває загальну заборгованість перед ОСОБА_5, у зв'язку з чим залишається невиконаним рішення суду на суму 21 843 долари 02 центи США, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо неправомірності дій державного виконавця із закриття виконавчго провадження.

Таким чином, перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання процесуального права на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувані постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції прийняті згідно закону.

Безпідставними є доводи касаційної скарги ОСОБА_3 про те, що предметом позики є грошові кошти у гривні, тому поверненню підлягають у валюті боргу, а не в доларах США, оскільки судом ухвалено рішення про стягнення боргу в іноземній валюті, чим і має керуватися державний виконавець при виконанні рішення суду, а стягнення боргу за договором позики не є предметом спору у цій справі.

Поновлюючи скаржнику строк для подачі скарги на дії державного виконавця, суд першої інстанції правильно виходив із того, що такий строк ОСОБА_5 пропущений з поважних причин, так як про існування оскаржуваної постанови і про порушення своїх прав стягувач довідався лише 12 лютого 2018 року після ознайомлення його представником в приміщенні Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області з матеріалами виконавчого провадження та отримання ним копії такої постанови, про що свідчить підпис ОСОБА_6 на долученій до матеріалів скарги копії заяви про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Копія оскаржуваної постанови від 29 листопада 2017 року сторонам державним виконавцем Плискою А. С. не надсилалася, що спростовує доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що поновлення строку на оскарження дій державного виконавця є незаконним.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 410 ЦПК України).

Доводи скарг не дають підстав для висновку про порушення судаминорм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на висновок щодо суті касаційних скарг, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на заявників.

Керуючись статтями 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4,залишити без задоволення.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 листопада 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 30 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик