Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.04.2021 року у справі №755/5316/20

Постанова

Іменем України

01 червня 2021 року

м. Київ

справа № 755/5316/20

провадження № 61-4486св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

заявник - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Народна позика",

суб'єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Солонько Микола Миколайович,

заінтересовані особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 21 липня 2020 року у складі судді Марфіної Н. В. та постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня

2020 року у складі колегії суддів: Коцюрби О. П., Болотова Є. В., Іванченка М.

М.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Народна позика" (далі - ТОВ "ФК "Народна позика") звернулось до суду із скаргою на протиправну бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька М. М., заінтересовані особи:

ОСОБА_1, ОСОБА_2.

Скарга мотивована тим, що 21 лютого 2019 року Київським апеляційним судом було прийнято постанову, якою в погашення боргу ОСОБА_1 перед товариством за кредитним договором від 25 травня 2013 року звернуто стягнення на предмет іпотеки - кв. АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2, шляхом проведення прилюдних торгів, а також покладено на відповідача понесені позивачем судові витрати.

13 березня 2019 року представник товариства отримав у Дніпровському районному суді м. Києва два виконавчі листи стосовно двох боржників та

15 липня 2019 року звернувся до приватного виконавця Солонька М. М. з двома заявами про примусове виконання виконавчих листів виданих Дніпровським районним судом м. Києва щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Постановами від 15 липня 2019 року приватний виконавець відкрив ВП № 59552620 по боржнику ОСОБА_1 та ВП №59552878 по боржнику ОСОБА_2

25 липня 2019 року приватний виконавець виніс постанови про опис та решт майна (коштів) боржника, якими проведено опис та арешт Ѕ частини кв. АДРЕСА_1 по боржнику ОСОБА_1 у ВП № 59552620 та Ѕ частини кв. АДРЕСА_1 по боржнику ОСОБА_2 у ВП № 59552878.

29 липня 2019 року приватним виконавцем по обом виконавчим провадженням винесені постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності.

29 серпня 2019 року приватний виконавець повідомив сторін виконавчого провадження про визначення вартості майна боржників. При цьому, згідно листа Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації від 23 серпня 2019 року виявилось, що в іпотечній квартирі зареєстрована неповнолітня дитина ІНФОРМАЦІЯ_1.

02 березня 2020 року приватний виконавець у межах виконавчих проваджень № 59552878 та № 59552620 прийняв постанови про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" у яких зазначив про неможливість виконання рішення суду у зв'язку з відсутністю дозволу органу опіки та піклування на реалізацію предмета іпотеки.

ТОВ "ФК "Народна позика" посилаючись на положення статей 129, 129-1 Конституції України, статті 18 ЦПК України, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Закони України "Про іпотеку" та "Про виконавче провадження" зазначало, що не погоджується із такими діями приватного виконавця і винесеними ним постановами, адже звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду є кінцевою стадіює виконання рішення суду, а тому попередній дозвіл органу опіки та піклування на відчуження квартири, право користування якою належить дитині, законом не вимагається. Така згода потрібна при укладенні договору іпотеки, якщо предметом іпотеки мають право користуватись чи володіти діти, а не при виконанні рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, коли дії по реєстрації місця проживання дітей вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки.

Під час укладення договору іпотеки, іпотекодавцями ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 було надано довідку житлово-будівельного кооперативу від

21 червня 2013 року відповідно до якої в квартирі зареєстровані та мешкають ОСОБА_1 і його дружина ОСОБА_2. Будь-яких інших осіб, зокрема неповнолітніх дітей, зареєстрованих у квартирі, окрім іпотекодавців, не було.

Заявник вказував, що на виконані приватного виконавця перебували виконавчі листи, видані на виконання рішення суду, яким вирішено спір та звернуто стягнення на предмет іпотеки, визначено спосіб реалізації предмета іпотеки, а тому наявність чи відсутність згоди органу опіки та піклування на примусову реалізацію предмета іпотеки не може перешкоджати виконанню судового рішення, тож дії приватного виконавця щодо повернення виконавчого документа стягувачу на підставах викладених у постановах від 02 березня 2020 року, не відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження".

Посилаючись на положення статей 50, 51, 61, 62 Закону України "Про виконавче провадження" заявник зазначав, що примусова реалізація предмета іпотеки за рішенням суду з прилюдних торгів не є правочином, а є виконанням рішення суду, а отже згода органу опіки та піклування на реалізацію квартири з аукціону в процесі виконання рішення суду не потрібна.

У скарзі, ТОВ "ФК "Народна позика" просило визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонько М. М. при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу

від 02 березня 2020 року у виконавчому провадженні № 59552620 з виконання виконавчого листа № 755/15132/17, виданого 13 березня 2019 року Дніпровським районним судом міста Києва, та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька М. М. від 02 березня

2020 року про повернення виконавчого документа стягувачу, у виконавчому провадженні № 59552620 з виконання виконавчого листа № 755/15132/17, виданого 13 березня 2019 року Дніпровським районним судом міста Києва.

Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21 липня 2020 року скаргу задоволено.

Дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонько М. М. при винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від

02 березня 2020 року у виконавчому провадженні № 59552620 з виконання виконавчого листа № 755/15132/17 виданого 13 березня 2019 року Дніпровським районним судом міста Києва - визнано протиправними.

Постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва

Солонько М. М. про повернення виконавчого документа стягувачу від 02 березня 2020 року у виконавчому провадженні № 59552620 з виконання виконавчого листа № 755/15132/17 виданого 13 березня 2019 року Дніпровським районним судом міста Києва - скасовано.

Ухвалюючи рішення про задоволення скарги ТОВ "ФК "Народна позика", суд першої інстанції виходив з того, що дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька М. М. з приводу винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 02 березня 2020 року у виконавчому провадженні № 59552620 по виконанню виконавчого листа № 755/15132/17, виданого 13 березня 2019 року Дніпровським районним судом міста Києва є неправомірними, оскільки матеріали справи не містять відомостей, про те, що станом на час укладення договору іпотеки у іпотечній квартирі були зареєстровані неповнолітні особи.

Постановою Київського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 21 липня 2020 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі

15 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся через засоби поштового зв'язку до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 21 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що заявника не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, судових повісток та/або смс-пвоідомлень про час та дату слухання справи не заявник не отримував.

Доводи інших учасників справи

У квітні 2021 року ТОВ "ФК "Народна позика" подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 21 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року- без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 21 липня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від

17 грудня 2020 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Дніпровського районного суду міста Києва.

15 квітня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволеннюз таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права вказують на наявність підстав для обов'язкового скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду.

Відповідно до частини 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 211 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Порядок виклику та вручення судових повісток визначено у статтях 128, 130 ЦПК України.

Частиною 2 статті 128 ЦПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.

Згідно з частиною п'ятою вказаної статті судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених частини 6 статті 128 ЦПК України, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Відповідно до положень пункту 1 частини 2 статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених частин 1 , 2 та 5 статті 12 ЦПК України; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Статтею 6 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня

2008 року у справі "Надточій проти України" (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Ухвалою від 12 листопада 2020 року Київський апеляційний суд закінчив проведення підготовчих дій. Призначив справу до розгляду в судовому засіданні суду апеляційної інстанції на 17 грудня 2020 року о 15 год. 15 хв. з повідомленням учасників справи.

17 грудня 2020 року апеляційний суд розглянув справу за відсутності

ОСОБА_1, що підтверджується протоколом судового засідання.

Матеріали справи не містять доказів про повідомлення ОСОБА_1 про судове засідання, призначене на 17 грудня 2020 року.

Відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Як відомо з матеріалів справи зареєстроване місце проживання

ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 (адреса вказана в апеляційній скарзі). Така ж адреса вказана і у касаційній скарзі ОСОБА_1.

Тобто, зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 є відомим, що виключає можливість застосування частини 11 статті 128 ЦПК України.

Враховуючи викладене, із матеріалів справи вбачається, що справа в суді апеляційної інстанції була розглянута 17 грудня 2020 року за відсутності ОСОБА_1, який не був належним чином повідомлений про час і місце слухання справи відповідно до статей 128, 129, 130 ЦПК України.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки-повідомлення, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також порушенням вимог статей 128, 130 ЦПК України.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені вимоги закону та розглянув справу за відсутності ОСОБА_1, щодо якого відсутні докази належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції порушив право заявника знати про час і місце судових засідань, що є порушенням права на доступ до правосуддя та порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Віктор Назаренко проти України" від 03 жовтня 2017 року та у справі "Лазаренко та інші проти України" від 27 червня 2017 року).

Згідно з частиною 4 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Оскільки ОСОБА_1 обґрунтовує касаційну скаргу тим, що апеляційний суд не повідомив його про розгляд справи і ця обставина підтверджується матеріалами справи, постанова Київського апеляційного суду від 17 грудня

2020 року підлягає обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2020 рокускасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська