Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.03.2018 року у справі №753/4351/17

Постанова

Іменем України

06 червня 2018 року

м. Київ

справа № 753/4351/17

провадження № 61-12603св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - кредитна спілка «Альянс Україна»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва, у складі судді Кулікової С. В., від 15 січня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

06 березня 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до кредитної спілки «Альянс Україна» про захист прав споживача шляхом стягнення пені за договором банківського вкладу.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва, у складі судді

Даниленка В. В., від 21 вересня 2017 року у задоволенні позову

ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 звернулася до суду із апеляційною скаргою.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 15 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану її представником - ОСОБА_5, визнано неподаною та повернуто заявнику.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що заявником не виконано вимоги ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху щодо сплати судового збору. Відповідно до статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач звільняється від сплати судового збору за подання саме позовної заяви до суду першої інстанції, проте має обов'язок щодо сплати судового збору при вчинені відповідних дій у всіх інших судових інстанціях.

У касаційній скарзі, яка надійшла до Верховного Суду 28 лютого 2018 року,

ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», який є спеціальним законом, споживачі звільняються від сплати судового збору. Звільнення від сплати судового збору не обмежується розглядом справи у суді першої інстанції, оскільки споживачу гарантується апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, прийнятого за результатами розгляду його позову.

У відзиві, який надійшов до Верховного Суду 06 квітня 2018 року, кредитна спілка «Альянс України» просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільненні від сплати судового збору лише за подання позовної заяви, а за вчинення інших процесуальних дій повинні сплачувати судовий збір. Крім того, ОСОБА_3 звертається до суду як спадкоємець особи, з якою був укладений договір банківського вкладу, а тому на спірні правовідносини не розповсюджуються норми Закону України «Про захист прав споживачів».

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Повертаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд послався на те, що Законом України «Про судовий збір» у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги, не передбачено звільнення споживачів від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у справах, пов'язаних із захистом їх прав. Частина третя статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», який є спеціальним законом саме в цій сфері, передбачає звільнення споживачів від сплати судового збору за подання позову щодо захисту порушених прав споживача. Проте споживачі мають обов'язок щодо сплати судового збору при вчиненні відповідних дій у всіх інших судових інстанціях.

Проте погодитися з такими висновками апеляційного суду не можна з наступних підстав.

У статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору. Системний і комплексний аналіз положень зазначеного Закону і статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, визначеному статтею 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.

Стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить норму про те, що пільги надаються лише за пред'явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, визначив, що вони звільняються від сплати судового збору з метою захисту їх порушених прав (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень Закону України

«Про судовий збір» у частині третій статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» слова «державного мита» були замінені словами «судового збору».

Отже, при прийнятті Закону України «Про судовий збір» законодавець передбачив можливість застосування Закону України «Про захист прав споживачів» при визначенні пільг певної категорії осіб щодо сплати судового збору.

Порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу. Стадії цивільного процесу об'єднані єдиним завданням - справедливим розглядом і вирішенням цивільних справ з метою захисту порушеного права (стаття 22 «Про захист прав споживачів», стаття 2 ЦПК України).

Саме таке тлумачення норм Закону України «Про судовий збір» і статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц.

Апеляційний суд неправильно витлумачив вказані вище норми та безпідставно поклав на ОСОБА_3, яка звернулася до суду за захистом прав споживача, обов'язок зі сплати судового збору та безпідставно повернув її апеляційну скаргу у зв'язку із несплатою судового збору.

Частиною четвертою статті 406 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 402, 406, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 15 січня 2018 року скасувати, справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Є.В. Синельников

С.Ф. Хопта

Ю.В. Черняк