Історія справи

Постанова КЦС ВП від 06.04.2022 року у справі №760/8879/18
Ухвала КЦС ВП від 26.11.2020 року у справі №760/8879/18

Постанова

Іменем України

06 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 760/8879/18

провадження № 61-16365св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Голуб С. А., Ігнатченко Н. В., Таргоній Д. О.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

Улипні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про припинення частки у праві власності, визнання права власності з виплатою грошової компенсації, зняття з реєстрації та виселення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у спільній власності сторін та їх сина ОСОБА_4 перебуває квартира

АДРЕСА_1 .

Сторонам належать по 3/8 часток у праві власності на зазначену квартиру,

а їхньому синові - 1/4 частка.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 03 серпня 2015 року їх шлюб з відповідачем розірвано. Після цього відповідач вигнав її з дітьми

з квартири, не допускає до неї за наявності рішення суду про їх вселення.

Вона разом з дітьми вимушена проживати в квартирі своїх батьків, в якій також мешкає її брат разом із сім`єю, в той час як відповідач живе в їхній квартирі разом з невідомою жінкою.

З огляду на те, що відповідач чинить перешкоди у користуванні квартирою

і спільне проживання неможливе, посилаючись на вимоги статті 365 ЦК України, позивач просила припинити право ОСОБА_2 на 3/8 частки

у праві власності на квартиру, визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/8 частки у праві власності на квартиру, зобов`язати її виплатити

ОСОБА_2 грошову компенсацію за належні йому 3/8 часток у розмірі

476 550,00 грн відповідно до проведеної за замовленням ОСОБА_1 оцінки та внесеної суми на депозит, зняти з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , для чого Солом`янській районній в місті Києві державній адміністрації вчинити необхідні дії щодо зняття вказаної особи з реєстрації місця проживання, виселити ОСОБА_2 із квартири.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 16 серпня 2019 року

у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що спір між сторонами стосується визначення ринкової вартості квартири та, відповідно, вартості 3/8 часток

у праві власності на квартиру, належних відповідачу. Жодною зі сторін не заявлено клопотання про призначення у справі судової експертизи з метою усунення розбіжностей у наявних в справі звіті та консультаційному висновку оцінювачів.

Вирішуючи питання про надання переваги одному висновку оцінювача перед іншим суд першої інстанції виходив з того, що встановлюючи ймовірну ринкову вартість спірної квартири за замовленням позивача, оцінювач ОСОБА_5 не проводив особистого огляду об`єкту аналізу, інформація щодо основних характеристик квартири отримана від замовника. Натомість оцінювачі Товариства з обмеженою відповідальністю «Естімакс» (далі - ТОВ «Естімакс») відповідно до пункту 1.3 звіту здійснювали за замовленням відповідача дослідження об`єкту на підставі його вивчення. Проведене вибіркове обстеження приміщень об`єкту, вивчена відповідна технічна документація, зібрана інформація про технічний стан об`єкту оцінки. Тому більш високу точність та об`єктивність оцінки проведено саме спеціалістами ТОВ «Естімакс». Різниця у 35 % між вартістю кв. м спірної квартири за висновком ОСОБА_5 та середньо-ринковою вартістю квадратного метру в квартирах у цьому ж районі, визначеною судом з аналітичної інформації щодо ринкових цін на вторинному ринку житла у м. Києві, яка міститься у відкритих джерелах, є малоймовірною, а тим більше, з огляду на те, що оцінювач квартиру безпосередньо не оглядав.

За таких обставин суд першої інстанції віддав перевагу саме звіту, складеному оцінювачами ТОВ «Естімакс». Ринковою вартістю 3/8 часток спірної квартири є 654 402,00 грн.

Враховуючи, що позивачем внесена на депозитний рахунок суду сума

в розмірі 447 655 грн, що є недостатньою для компенсації відповідачу вартості його частки, а також беручи до уваги відмову ОСОБА_1

у збільшенні зазначеної суми, суд не знайшов підстав для задоволення позову, оскільки умови, передбачені частиною другою статті 365 ЦК України позивачем не виконані.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

ПостановоюКиївського апеляційного суду від 07 вересня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Припинено право ОСОБА_2 на 3/8 частки у праві власності на квартиру

АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 3/8 частки у праві власності на зазначену квартиру.

Зобов`язано ОСОБА_1 виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за належні йому 3/8 часток у праві власності на квартиру у розмірі 476 550,00 грн, внесену на депозит Солом`янського районного суду м. Києва.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 22 870,10 грн, з яких: 5 470,60 грн - судовий збір за звернення до суду

з позовом, 8 205,90 грн - судовий збір за звернення до суду з апеляційною скаргою, 9 193,60 грн - витрати, пов`язані із проведенням судової експертизи.

Апеляційний суд виходив з того, що в позові, який поданий 04 липня

2018 року, позивач ціну позову - вартість 3/8 часток визначила на підставі оцінки суб`єкта оціночної діяльності від 12 липня 2017 року. Однак, оскільки оціночна вартість нерухомого майна є дійсною протягом шести місяців,

а також з врахуванням того, що відповідач не сприймає будь-яку оцінену вартість квартири, якщо вона не проводилась на його замовлення, позивач просила суд у разі незгоди відповідача із запропонованим позивачем розміром вартості спірної частки квартири або у разі недосягнення сторонами згоди щодо такої вартості, визначити розмір такої компенсації судом за результатами призначеної судом та проведеної експертної оцінки.

Сторони не дійшли згоди щодо вартості квартири, а тому кожний із них доводив ці обставини висновками суб`єктів оціночної діяльності. При цьому надані сторонами докази були рівноцінними щодо їх належності та допустимості, однак в них зазначалась різна вартість квартири. Суд першої інстанції вважав ці докази достатніми. При цьому суд на свій розсуд, не володіючи спеціальними знаннями, віддав перевагу доказу, наданому відповідачем, вважаючи його найбільш переконливим. Проте для обґрунтування своїх висновків суд послався на відкриті джерела вартості квартир в Солом`янському районі м. Києва, які не досліджувались в судовому засіданні і щодо яких сторони не висловлювали свої міркування.

Суд першої інстанції зазначив, що сторони не заявляли клопотання про призначення експертизи. Проте із протоколів судового засідання не вбачається, що суд виконав покладений на нього пунктом 3 частини п`ятої статті 12 ЦПК України обов`язок і роз`яснив учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій. Тому ухвалою Київського апеляційного суду від 29 січня 2020 року призначена судова оціночно-будівельна експертиза. Відповідно до експертного висновку судової оціночно-будівельної експертизи, проведеної

24 лютого 2020 року ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» на виконання зазначеної ухвали апеляційного суду, ринкова вартість однокімнатної квартири, загальною площею 62,9 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на момент проведення експертизи становить 1 188 000,00 грн. Ринкова вартість 3/8 часток становить 337 000,00 грн.

Квартира є неподільним майном, частка позивача є незначною і не може бути виділена в натурі, спільне користування квартирою є неможливим, тому існують підстави, визначені статтею 365 ЦК України. Припинення права власності відповідача на частку у спільному у майні не завдасть істотної шкоди його інтересам. При цьому апеляційний суд врахував баланс інтересів обох сторін і виходив з того, що відповідач користується самостійно квартирою, яка належить на праві власності також позивачу та їх сину. При цьому він чинить перешкоди позивачу в користуванні цією квартирою. Іншого житла ні у позивача з дітьми, ні у відповідача немає. Добровільно вирішити питання щодо користування квартирою відповідач відмовляється. Тобто поведінка відповідача як співвласника є недобросовісною відносно інших співвласників. Забезпечуючи своє право користування квартирою, він тим самим порушує таке право інших співвласників не допускаючи їх до квартири. З позивачем проживає неповнолітня дитина, яка також є співвласником квартири і права якої на користування житлом порушені відповідачем, що встановлено судовим рішенням. За таких обставин не можна говорити про завдання істотної шкоди інтересам відповідача внаслідок припинення його права власності на частку у спільному майні, оскільки позивач, діючи добросовісно, за захистом своїх прав звертається до суду, рішенням суду була вселена в спірну квартиру. Однак внаслідок неправомірних дій відповідача після виконання рішення суду знову змушена відповідачем звільнити квартиру.

Діючи правомірно та добросовісно, позивач внесла кошти на депозит суду, крім того, під час розгляду справи в апеляційному суді зверталась до суду із заявами, в яких виявляла готовність внести на депозит суду 500 000,00 грн для виплати відповідачу за належну йому частку квартир, що перевищує ринкову вартість належної відповідачу частки. Тобто дії позивача направлені на вирішення конфліктної ситуації і існуючий спір у законний спосіб. Отримавши від позивача справедливу сатисфакцію у вигляді ринкової вартості належної йому частки у праві власності, відповідач зможе розпорядитись цими коштами і забезпечити свої права на житло можливо

в іншому районі, в іншому будинку, в квартирі меншою площею, але ця сума надає йому такі можливості.

В судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги позивач заявила, що вона погоджується на виплату відповідачу вартості його частки не

у визначеному експертом розмірі 337 000,00 грн, а в розмірі суми, яка внесена нею на депозит Солом`янського районного суду, а тому просила задовольнити її позов і зобов`язати її виплатити відповідачу саме 476 550,00 грн. Вважає, що вказана сума є достатньою для придбання відповідачем іншого житла.

З урахуванням того, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена судом частково, рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково, то з ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 22 870,10 грн, з яких: 5 470,60 грн - судовий збір за звернення до суду

з позовом (одна вимога немайнового характеру - 704,80 грн та вимога майнового характеру - 4 765,50 грн), 8 502,90 грн - судовий збір за звернення до суду з апеляційною скаргою, 9 193,60 грн - витрати по проведенню судової експертизи.

Аргументи учасників справи

Позиція особи, яка подала касаційну скаргу

У листопаді 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити

в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази. Оскарженою постановою грубо порушено його право власності. Судом не враховано висновок у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 303/4849/16-ц (провадження № 61-27907св18) про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі № 6-81цс11 та Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується

в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та об`єкта, який є спільним майном (постанова Верховного суду від 18 липня 2019 року у справі № 210/2236/15-ц (провадження № 61- 33924св18)).

Спірне майно, а саме квартира за адресою: АДРЕСА_2 , є його єдиним житлом. Окрім того, дана квартира, хоч і являється спільним майном, але придбана за рахунок продажу квартири його батьків. Ці обставини справи судом апеляційної інстанції взагалі не досліджувалися.

Також судом апеляційної інстанції не досліджено вартість спільного майна.ОСОБА_1 внесено на депозитний рахунок кошти в сумі 476 550,00 грн. Дана сума не відповідає жодному зі звітів про оціночну вартість квартири. Сума в розмірі 476 550 грн внесена позивачем на депозитний рахунок суду, що є меншою за ціною консультаційного висновку на 637,50 грн. Консультаційний висновок про вартість майна, наданий на замовлення позивача, є незаконним. Результати роботи оцінювача оформляються звітом про незалежну оцінку майна. Результати роботи судового експерта оформляються висновком судової експертизи або висновком експертного дослідження. В даному випадку оцінювач мав на увазі, що здійснює консультаційну діяльність, яка не передбачає оцінки майна та визначення вартості. За замовленням відповідача ТОВ «Естімакс» складений звіт про незалежну оцінку ринкової вартості квартири, відповідно до якого вона становить 1 745 072,00 грн. Тому вартість 3/8 часток становить 654 402,00 грн. Суд першої інстанції правильно надав перевагу звіту про оцінку, складеному ТОВ «Естімакс». Враховуючи, що позивачем внесена на депозитний рахунок суду сума в розмірі 476 550,00 грн, що є недостатньою для компенсації відповідачу вартості його частки, а також беручи до уваги відмову позивача у збільшенні зазначеної суми, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову, оскільки умови, передбачені частиною другою статті 365 ЦК України позивачем не виконані.

Розмір відшкодування судових витрат по судовому збору та витрат на проведення оцінки майна апеляційним судом визначено неправильно. Постановою апеляційного суду позов ОСОБА_1 задоволено частково, проте його зобов`язано відшкодувати позивачу судові витрати в повному обсязі.

Зміст касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у праві спільної власності на квартиру, визнання права власності на цю частку, виплату грошової компенсації та розподілу судових витрат, тому в іншій частині судові рішення в касаційному порядку не переглядаються.

Позиція інших учасників справи

У лютому 2021 року ОСОБА_1 подала до суду відзив, у якому просила оскаржену постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Відзив мотивовано тим, що її позовні вимоги і доводи в апеляційній скарзі побудовані на численних правових висновках Верховного суду у розгляді аналогічних спорів, насамперед в частині щодо недопущення порушення істотних прав ОСОБА_2 на проживання у м. Києві у своїй окремій квартирі, яку він вільно може придбати за сплачену нею грошову компенсацію. Квартира придбана за їхні з ОСОБА_2 спільні заощадження та кошти, подаровані їхніми батьками. При вирішенні питання щодо недопущення завдання істотної шкоди інтересам співвласника апеляційний суд врахував баланс інтересів обох сторін і правильно виходив

з того, що ОСОБА_2 самостійно користувався квартирою, яка належить на праві власності також їй та їхньому сину. При цьому він чинив їй реальні перешкоди у користуванні цією квартирою. Добровільно вирішити питання щодо користування квартирою він відмовляється. Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не дослідив вартість спільного майна,

є неправдивими і маніпулятивними. Навпаки, суд апеляційної інстанції ретельно та всебічно вивчив і дослідив усі обставини справи, а також вжив усіх можливих заходів для справедливого вирішення спірних питань. Скаржник жодним словом не згадує в касаційній скарзі про висновок експерта ТОВ «Київський експертно-дослідний центр», з яким він, згідно матеріалів справи ознайомився 10 березня 2020 року і який був взятий до уваги апеляційним судом.

Твердження ОСОБА_2 , що його зобов`язано відшкодувати судові витрати у повному обсязі, також є надуманим, оскільки його зобов`язано відшкодувати певну частку (близько 70 %) від суми її фактичних витрат, що підтверджується матеріалами справи.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні порушив норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду від 26 грудня

2019 року у справі № 303/4849/16-ц, від 16 січня 2012 року у справі

№ 6-81цс11, від 18 липня 2019 року у справі № 210/2236/15-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі

№ 908/1754/17).

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Суди встановили, що успільній власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебуває однокімнатна житлова квартира АДРЕСА_1 , придбана ними на підставі договору купівлі-продажу від 11 червня 2009 року (а. с. 20, т. 1).

Сторони вважали неможливим спільне користування квартирою. Позивач та третя особа в квартирі не проживають через встановлені судовим рішенням фактів чинення перешкод відповідачем у користуванні ними квартирою. Ухвалене судове рішення про вселення співвласників у квартиру фактично не виконане, позивач та третя особа не мають доступу до квартири.

На замовлення позивача фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 складений консультаційний висновок про вартість квартири від 05 серпня 2019 року, згідно з яким ймовірна вартість 1 кв. м квартири (об`єкту оцінки) становить 20 230,04 грн, ймовірна ринкова вартість квартири становить

1 272 500,00 грн, а 3/8 часток - 477 187,50 грн. (а. с. 143-149, т. 1).

На замовлення відповідача суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Естімакс» складений звіт про незалежну оцінку ринкової вартості квартири від 19 липня 2019 року, відповідно до якого ринкова вартість квартири становить

1 745 072,00 грн. Вартість 3/8 часток становить 654 402,00 грн. У висновку за основу прийнята вартість 27 743,60 грн за кв. м. (а. с. 122-140, т. 1).

Позивач внесла на депозит суду 476 550,00 грн (а. с.150-152, т. 1).

Іншого житла ні у позивачка з дітьми, ні у відповідача немає.

У статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном

є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) зроблено висновок, що «відсутність конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча

б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку

у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї

з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 липня 2019 року у справі № 210/2236/15-ц (провадження № 61-33924св18) вказано, що «припинення права особи на частку в спільному майні поза її волею за рішенням суду на підставі позову інших співвласників (співвласника) можливе за наявності хоча б однієї

з чотирьох передбачених частиною першою статті 365 ЦК України підстав, проте таке припинення в усякому випадку не повинно завдати істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї, і за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. При цьому, висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та об`єкта, який є спільним майном».

Аналогічні висновки міститься в постановах Верховного Суду України від

16 січня 2012 року у справі № 6-81цс11, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня

2019 року у справі № 303/4849/16-ц (провадження № 61-27907св18), на які зроблено посилання у касаційній скарзі.

Тлумачення пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України свідчить, що припинення права на частку має відбуватися, якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Тобто можливе порушення інтересів як самого співвласника, так і членів його сім`ї виступатиме перешкодою для задоволення позову про припинення права на частку. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. Ця умова спрямована на запобігання порушення інтересів співвласника та членів його сім`ї. Оскільки мається на увазі недопущення порушення прав інтересів співвласника, то суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку.

Суди встановили, що відповідач іншого житла, ніж спірне майно, не має. Тому апеляційний суд зробив помилковий висновок про те, що припинення права відповідача на частку у спільному майні за рішенням суду не завдасть істотної шкоди його інтересам.

Суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , проте помилився з мотивами такої відмови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що рішення суду першої інстанції частково та постанова апеляційного суду в оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду в оскарженій частині скасувати, а рішення суду першої інстанції в цій частині змінити в мотивувальній частині.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України

у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню,

у задоволенні позову до якого відмовлено, то сплачений ним судовий збір при зверненні з касаційною скаргою підлягає стягненню з позивача.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2020 рокув частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у праві спільної власності на квартиру, визнання права власності на цю частку та виплату грошової компенсації, а також розподілу судових витрат, скасувати, а рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 16 серпня 2019 року в цій частині змінити, виклавши їх мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовівитрати на сплату судового збору, понесених у зв`язку

з переглядом справи у суді касаційної інстанції, в розмірі 10 941,20 грн.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 07 вересня 2020 рокув скасованій частині втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук