ПостановаІменем України22 березня 2021 рокум. Київсправа № 753/8125/17провадження № 61-12034св20Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,учасники справи:позивач-ОСОБА_1,відповідач - Акціонерне товариство "Українська залізниця",розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 28 лютого 2020 року в складі судді Лужецької О. Р. та постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року в складі колегії суддів: Оніщука М. І., Шебуєвої В. А., Крижанівської Г. В.,
ВСТАНОВИВ:Описова частинаКороткий зміст вимогУ травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з позовом про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди, стягнення різниці недоплаченої вихідної допомоги при звільненні, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та невиплаченої премії.27 лютого 2020 року представник ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій просив залишити без розгляду позовні вимоги, в частині визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.
Короткий зміст судових рішеньУхвалою Дарницького районного суду м. Києва від 28 лютого 2020 року позов ОСОБА_1, в частині вимог про визнання незаконним та скасування наказу від 29 березня 2017 року № 586/ОС "По особовому складу" та щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді директора департаменту управління персоналом та соціальної політики ПАТ "Українська залізниця", було залишено без розгляду відповідно до пункту
5 частини
1 статті
257 ЦПК України.Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідно до пункту
5 частини
1 статті
257 Цивільного процесуального кодексу України (далі -
ЦПК України) суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду на підставі поданої позивачем відповідної заяви до початку розгляду справи по суті, а тому вважав за можливе вчинити таку процесуальну дію.Постановою Київського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") залишено без задоволення, а ухвалу Дарницького районного суду від 28 лютого 2020 року залишено без змін.Постанова апеляційного суду обґрунтована тим, що суд першої інстанції з урахуванням вимог процесуального закону залишив без розгляду відповідну частину позовних вимог позивача. Разом із цим, суд відхилив доводи апелянта щодо неможливості залишення без розгляду частини позовних вимог, несплати судового збору позивачем при поданні позову та неможливості одночасної зміни позивачем предмета та підстав позову, оскільки вони не свідчать про незаконність оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скаргиУ жовтні 2020 року представник АТ "Українська залізниця" - Пахомова В. А., не погодившись із ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 28 лютого 2020 року та постановою Київського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року, подала касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, і ухвалити нове рішення, яким повністю залишити без розгляду позов ОСОБА_1.Рух справи в суді касаційної інстанціїВерховний Суд ухвалою від 07 грудня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Українська залізниця" на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 28 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року.Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргуКасаційна скарга мотивована тим, зокрема, що суд першої інстанції необгрунтовано задовольнив заяву про залишення без розгляду частини позовних вимог позивача, оскільки статтею
257 ЦПК України не передбачено залишення позову без розгляду в частині певних вимог. Також районним судом необгрунтовано прийнято заяву представника позивача про зміну предмета та підстав позову, що не передбачено відповідними нормами
Цивільного процесуального кодексу України (далі -
ЦПК України). Також заявник касаційної скарги вказує про несплату позивачем судового збору щодо її майнової позовної вимоги, а тому суд безпідставно не залишив позовну заяву без руху для усунення цих недоліків.Позиції інших учасниківВідзив на касаційну скаргу у визначений судом строк до суду не надходив.Фактичні обставини, встановлені судами
Судами встановлено, що ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 28 січня 2019 року ОСОБА_2 прийнято до провадження цивільну справу № 753/8125/17 та постановлено здійснювати її розгляд у загальному позовному провадженні з проведенням підготовчого засідання та повідомленням сторін.Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 червня 2019 року, дана справа була передана на розгляд судді Дарницького районного суду м. Києва Лужецькій О. Р.Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 25 червня 2019 року суддею Лужецькою О. Р. прийнято до свого провадження цю справу та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 30 вересня 2019 року виправлено описку в ухвалі Дарницького районного суду м. Києва від 25 червня 2019 року щодо зазначення, що розгляд цієї справи здійснюватиметься у порядку загального позовного провадження.У підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 27 лютого 2020 року, представником позивача ОСОБА_1 було подано заяву про внесення змін до предмета позову, в якій він, серед іншого, просив залишити без розгляду позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 28 лютого 2020 року позов ОСОБА_1, в частині вимог про визнання незаконним та скасування наказу від 29 березня 2017 року № 586/ОС "По особовому складу" та про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора департаменту управління персоналом та соціальної політики ПАТ "Українська залізниця", було залишено без розгляду відповідно до пункту
5 частини
1 статті
257 ЦПК України.Мотивувальна частинаПозиція Верховного СудуЗгідно з частиною
3 статті
3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.У частині
2 статті
389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин
1 та
2 статті
400 ЦПК України переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.Згідно з частиною
1 статті
402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною
1 статті
402 ЦПК України.Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми праваЗадовольняючи заяву представника позивача про залишення без розгляду частини позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що відповідна заява подана на стадії підготовчого судового засідання та є правом цієї сторони (позивача), не потребує додаткової аргументації на вчинення такої процесуальної дії, а тому в силу пункту
5 частини
1 статті
257 ЦПК України може бути задоволена.
Верховний Суд погоджується із відповідними висновками судів першої таапеляційної інстанцій, оскільки вони відповідають нормам чинного законодавства, якими регулюються відповідні правовідносини.У статті
12 ЦПК України зазначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених статті
12 ЦПК України; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.Відповідно до частин
1 та
3 статті
13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до частин
1 та
3 статті
13 ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених частин
1 та
3 статті
13 ЦПК України випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.Згідно із частиною
1 статті
196 ЦПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.У підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду; закриття провадження у справі; закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому частиною
1 статті
196 ЦПК України (частини
1 ,
2 та
4 статті
200 ЦПК України).
Згідно з пунктом
5 частини
1 статті
257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами
ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.Таким чином, судами попередніх інстанцій булі прийняті обґрунтовані та законні рішення щодо наявності підстав для залишення без розгляду відповідних позовних вимог позивача згідно поданої заяви на стадії підготовчого судового засідання (до початку розгляду справи по суті) у цій справі.Що стосується доводів касаційної скарги про неможливість залишення без розгляду частини позовних вимог позивача, то вони спростовуються статтями
13,
257 ЦПК України, оскільки відповідна сторона у справі (а саме, позивач) не обмежена щодо вчинення відповідної процесуальної дії (подання заяви про залишення без розгляду частини позовних вимоги до початку розгляду справи по суті), відсутня заборона судам ухвалювати процесуальні рішення про залишення без розгляду частини позовних вимог на стадії підготовчого судового засідання.Аргументи касаційної скарги щодо порушення позивачем
ЦПК України у зв'язку із несплатою судового збору за пред'явлені майнові позовні вимоги, подання заяви про зміну предмета та підстав позову у справі є необґрунтованими, оскільки вони не свідчать про незаконність оскаржуваних судових рішень, якими вирішено інше процесуальне питання.
Верховним Судом не встановлено порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які є підставою для обов'язкового скасування оскаржуваних судових рішень.Ураховуючи зазначене, Верховний Суд вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано норми процесуального права та ухвалено законні і обґрунтовані судові рішення.Висновки за результатами розгляду касаційної скаргиВідповідно до частини
3 статті
401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.Судами попередніх інстанцій повно встановлено відповідні обставини справи на підставі належної оцінки наявних у справі доказів, визначено норми права, які підлягали застосуванню.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судовірішення - без змін.Щодо судових витратЧастиною
13 статті
141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.Керуючись статтями
400,
401,
416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 28 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2020 року залишити без змін.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук