Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.06.2018 року у справі №591/237/18

Постанова

Іменем України

06 березня 2019 року

м. Київ

справа № 591/237/18

провадження № 61-36883св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Крата В. І., Коротуна В. М.,

учасники справи:

заявник (позивач) - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

представник відповідача - Рижов Сергій Євгенович,

третя особа - ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником - адвокатом Рижовим Сергієм Євгеновичем, на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми у складі судді Кривцової Г. В. від 18 січня 2018 року та постанову апеляційного суду Сумської області у складі колегії суддів: Левченко Т. А., Хвостика С. Г., Собини О. І. від 05 квітня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просила накласти арешт та заборонити відчуження ОСОБА_3 на квартири за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, а також на транспортні засоби «ВАЗ 211040», д.н.з. НОМЕР_1 та «HYUNDAI Santa Fe», д.н.з. НОМЕР_2.

На обґрунтування заяви посилалася на те, що вона є власником автомобіля «Skoda Superb», 2017 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3. 06 січня 2018 року близько 16 год. 50 хв. в м. Суми, на перехресті вулиць Герасима Кондратьєва та Лебединської, з вини ОСОБА_3. сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), в результаті якої належному їй автомобілю було завдано значних технічних пошкоджень, проведення ремонту є недоцільним. Розмір спричинених ДТП збитків, позивач оцінює в 747 000 грн 00 коп.

Посилаючись на те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливить виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд заяву задовольнити.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 18 січня 2018 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Накладено арешт та заборонено відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_3, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1377329659101, номер запису про право власності 22800712, до розгляду справи по суті.

Задовольняючи заяву суд першої інстанції виходив з того, що є підстави для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки ці дії спрямовані на забезпечення прав сторони у спорі, запобіганню негативних наслідків, можливому забезпеченню виконання рішення в майбутньому.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Сумської області від 05 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану представником - адвокатом Рижовим С. Є. залишено без задоволення, а ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 18 січня 2018 року без змін.

Апеляційний суд врахувавши, що станом на день постановлення оскаржуваної ухвали заявлені позовні вимоги були співмірними із вартістю нерухомого майна, належного ОСОБА_3, на яке накладено арешт, та виходячи з обсягу заявлених позовних вимог, матеріального стану ОСОБА_3, відчуження належного їй майна, погодився з висновком суду першої інстанції, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, в разі задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2018 року представник ОСОБА_3 - адвокат Рижов С. Є. подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити у задоволенні вимог заявника.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 червня 2018 року поновлено ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження постанови апеляційного суду Сумської області від 05 квітня 2018 року, відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано справу №591/237/18 з Зарічного районного суду м. Суми.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2019 року справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_5, про забезпечення позову, призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що заява про забезпечення позову була подана ОСОБА_5 без додержання вимог статті 151 ЦПК України, а тому мала бути повернута заявнику відповідно до вимог частини дев'ятої статті 153 ЦПК України. Крім того судами була проігнорована та обставина, що необхідності у вжитті заходів забезпечення позову не було, оскільки факт порушення прав ОСОБА_1 не встановлений, як і факт вини ОСОБА_3 Також судами при вирішенні питання забезпечення позову було порушено принцип співмірності, оскільки вартість усієї квартири ОСОБА_3 значно більша, ніж сума позову.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що ОСОБА_1 до пред'явлення позову про стягнення із ОСОБА_3 матеріальної шкоди, спричиненої ДТП, у розмірі 747 000 грн подано заяву про забезпечення позову.

Даний позов ОСОБА_1 поданий 18 січня 2018 року, тобто з дотриманням строків, встановлених частиною четвертою статті 152 ЦПК України.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, ОСОБА_1 посилалася на те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливить виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, а тому ставить питання про накладення арешту та заборону відчуження майна, належного учаснику ДТП - ОСОБА_3

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно із роз'ясненнями, викладеними у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Задовольняючи заяву, накладаючи арешт та забороняючи відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_3, суди попередніх інстанцій вказаного не врахували, не здійснили оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не з'ясували співмірність виду забезпечення позову, який просив застосувати позивач, позовним вимогам, не оцінили рівноцінність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, жодним чином не обґрунтували необхідність вжиття таких заходів, пославшись лише на загальні норми процесуального права та доводи заявника.

Матеріали справи не містять відповідних доказів вартості майна, на яке судом накладено арешт у якості забезпечення позову.

Разом із тим, як убачається з матеріалів справи, мотивувальна частина оскаржуваної ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову містить посилання, що для забезпечення прав сторони, суд вважає за необхідне накласти арешт на двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, та двох автомобілів марки ВАЗ 211040 державний реєстраційний номерНОМЕР_1, та автомобіль марки Хюндай Сантафе державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_3, однак резолютивна частина судового рішення не відповідає мотивувальній, оскільки містить посилання про накладення арешту тільки на двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, що є порушенням вимог процесуального закону щодо законності та обгрунтованості судового рішення.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій не встановленні фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником - адвокатом Рижовим Сергієм Євгеновичем, задовольнити частково.

Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 18 січня 2018 року та постанову апеляційного суду Сумської області від 05 квітня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:Н. О. Антоненко В. І. Журавель В. І. Крат В. М. Коротун