Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.06.2018 року у справі №369/1055/17

Постанова

Іменем України

06 березня 2019 року

м. Київ

справа № 369/1055/17

провадження № 61-26627св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В.,

Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Іванківського районного суду Київської області у складі судді Слободян Н. П. від 15 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області у складі колегії суддів: Олійника В. І., Березовенко Р. В., Сержанюка А. С., від 13 березня 2018 року,

ВСТАНОВИВ :

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовну заяву мотивовано тим, що 29 грудня 2011 року між банком та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, відповідно до якого останній був наданий кредит у розмірі 8 100 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Внаслідок несвоєчасної сплати боржником щомісячних платежів за користування кредитними коштами виникла заборгованість, яка станом на 31 жовтня 2016 року становила 70 713,99 грн, яку банк просив стягнути з відповідача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 15 вересня 2017 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банк звернувся до суду із вимогами поза межами позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Київської області від 13 березня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення,

а рішення Іванківського районного суду Київської області від 15 вересня 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки останній платіж на погашення кредитної заборгованості ОСОБА_4 внесла

16 грудня 2013 року, а з позовом до суду банк звернувся 30 січня 2017 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про пропуск позивачем позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати судові рішення із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позичальник грошові кошти не повернув, кредитний договір не є розірваним чи припиненим. Крім того, черговий платіж ОСОБА_4 повинна була внести до 25 січня 2014 року, а тому саме з цієї дати банк дізнався про порушення свого права та звернувся до суду із позовом 25 січня 2017 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності, а тому висновки судів є помилковими. Вказує, що банк має право на отримання процентів та пені в межах позовної давності, що відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29 грудня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідачу наданий кредит у розмірі 8 100 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Останній платіж ОСОБА_4 внесла 16 грудня 2013 року.

Відповідно до наданого банком розрахунку,відповідач порушувала умови договору, не погашала кредитну заборгованість, у зв'язку з чим у неї станом на 31 жовтня 2016 року виникла заборгованість у розмірі

70 713,99 грн,що складається із: 8 013,38 грн - заборгованість за кредитом; 55 621,30 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 3 235,79 грн - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн та 3 343,52 грн - штрафи (фіксована частина та процентна складова відповідно).

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України закредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК Українизобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 19 березня 2014 року (справа № 6-14цс14), відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

За умовами договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником частинами до 25 числа кожного місяця.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_4 останній платіж на погашення заборгованості внесла 16 грудня 2013 року, а з позовом до суду банк звернувся 30 січня 2017 року, тобто банк пропустив строк позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Однак з такий висновок є помилковим з огляду на те, що перебіг позовної давності починається не з моменту внесення позичальником останнього платежу, а після несплати чергового платежу, який повинен бути внесений в даному випадку 25 січня 2014 року, а з урахуванням факту пред'явлення банком позову 25 січня 2017 року, що підтверджується реєстром направлених банком позовів та накладною (а. с. 113), а не 30 січня

2017 року, як помилково вважав суд апеляційної інстанції, тобто в межах позовної давності після несплати чергового платежу, погодитися із аргументацією суду про пропуск позивачем позовної давності не можна.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції не дотримався принципу оцінки доказів, згідно з яким суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін; у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та неправильно застосував до них вищенаведені норми матеріального права. Суд не дослідив належним чином розрахунок заборгованості наданий банком, не з'ясував усіх обставин справи та не дав їм правової оцінки, хоча їх з'ясування має суттєве значення для правильного вирішення справи.

В порушення вимог статей 367, 382 ЦПК України року суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в рішенні не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують доводи банку про те, що позов подано в межах трирічного строку позовної давності та дійшов передчасного висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази або необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

В силу вищенаведених положень статті 400 ЦПК України у Верховного Суду відсутні процесуальні можливості з'ясувати дійсні обставини справи та оцінити докази, які не були досліджені судами попередніх інстанцій, що перешкоджає Верховному Суду ухвалити нове судове рішення.

При новому розгляді справи, суду апеляційної інстанції, крім викладених в цій постанові мотивів, потрібно врахувати правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Київської області від 13 березня 2018 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Є.В. Синельников

С.Ф. Хопта

Ю.В. Черняк