Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.09.2018 року у справі №319/1589/17

Постанова

Іменем України

06 березня 2019 року

м. Київ

справа № 319/1589/17

провадження № 61-41969св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Журавель В.І. (суддя-доповідач), АнтоненкоН. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5, подану представником ОСОБА_6, на рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 25 січня 2018 року у складі судді Хамзіна Т. Р. та постанову апеляційного суду Запорізької області від 19 червня 2018 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання його таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1.

Вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власником указаного житла.

Відповідач, який не є членом її сім'ї (син її колишнього чоловіка), у липні 2008 року був зареєстрований у цій квартирі, однак фактично в ній не проживав.

Ураховуючи те, що ОСОБА_5 відмовляється добровільно вчинити дії щодо зняття з реєстрації місця проживання, посилаючись на статтю 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 25 січня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Запорізької області від 19 червня 2018 року, позов ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права власності задоволено.

Визнано ОСОБА_5 таким, що втратив право користування житлом - квартирою АДРЕСА_1

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суди мотивували рішення тим, що відмова відповідача виконати вимогу позивача щодо зняття з реєстраційного обліку за вказаною адресою порушує право власності останньої на квартиру.

Аргументи учасників справи

До суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_5, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Зазначає, що суди, задовольняючи позов, не звернули увагу на те, що він був зареєстрований у спірній квартирі за згодою позивача, яка є колишньою дружиною його батька ОСОБА_7

До 11 жовтня 2017 року (моменту розірвання шлюбу між ними) він постійно проживав за вказаною адресою.

У подальшому позивач почала чинити йому перешкоди.

Вважає, що внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень було порушене його право на житло, в яке він правомірно вселився.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Суди встановили, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 17 червня 1999 року № 346.

17 липня 2008 року відповідач був зареєстрований в указаному житловому приміщенні.

Відповідно до довідки про склад сім'ї від 28 грудня 2017 року, виданої виконавчим комітетом Більмацької селищної ради Більмацького району Запорізької області, в зазначеній квартирі зареєстровані: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що відповідач, який не є членом сім'ї позивача, відмовляється добровільно вчинити дії щодо зняття з реєстрації місця проживання, чим порушує її право власності.

Колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша стаття 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Аналіз положень глави 32 ЦК України свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов'язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.

Відповідач проживав у спірному житловому приміщенні в якості члена сім'ї власника (син колишнього чоловіка позивача) і набув право користування чужим майном, яке по своїй суті є сервітутом.

Відповідно до частини другої статті 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Суди встановили, що ОСОБА_4 є власником квартири.

Відповідач спільним побутом із позивачем не пов'язаний, тому його право на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі частини другої статті 406 ЦК України.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 15 травня 2017 року в справі № 734/387/15-ц.

Ураховуючи вищенаведене, колегія вважає правильними висновки судів про наявність підстав для задоволення даного позову.

Доводи касаційної скарги на законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень не впливають, висновків судів не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскільки оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5, подану представником ОСОБА_6, залишити без задоволення.

Рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 25 січня 2018 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 19 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

В.І. Крат