Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.07.2018 року у справі №489/1819/17

Постанова

Іменем України

06 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 489/1819/17

провадження № 61-38490св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач);

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Друга миколаївська державна нотаріальна контора,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 29 травня 2018 року у складі колегії суддів: Серебрякової Т. В., Лисенка П. П., Галущенка О. І.,

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Друга миколаївська державна нотаріальна контора, про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, договору дарування.

2. Позовну заяву мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача - ОСОБА_3 Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку за АДРЕСА_1.

3. На час відкриття спадщини разом зі спадкодавцем проживали його дружина ОСОБА_4 та син ОСОБА_1

4. ОСОБА_4 та ОСОБА_1 до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини не зверталися, оскільки вважали себе такими, що прийняли спадщину на підставі статті 1268 ЦК України, так як постійно проживали разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Заяв про відмову від спадщини до нотаріальної контори вони також не подавали.

5. У січні 2017 року йому стало відомо, що ОСОБА_4, без його відома, оформила правовстановлюючі документи на спадкове майно та в подальшому здійснила відчуження успадкованого житлового будинку на користь відповідача ОСОБА_2

6. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 21 вересня 2007 року, видане державним нотаріусом Другої миколаївської державної нотаріальної контори Рибачук О. В. на ім'я ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_3, на житловий будинок АДРЕСА_1

6.1. визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради від 06 серпня 2010 року на підставі рішення від 30 липня 2010 року за № 901 на ім'я ОСОБА_4 на житловий будинок АДРЕСА_1

6.2. визнати недійсним договір дарування від 09 листопада 2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Нікою Н. В., зареєстрований у реєстрі за № 2657, відповідно до якого ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

7. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 січня 2018 року у складі судді Тихонової Н. С. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

7.1. Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 21 вересня 2007 року ОСОБА_4, після смерті ОСОБА_3 державним нотаріусом Другої миколаївської державної нотаріальної контори, зареєстроване в реєстрі за № 1-971, в частині успадкування 1/2 частки майна померлого, а саме 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1

7.2. Визнано частково недійсним договір дарування від 09 листопада 2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Нікою Н. В., зареєстрований у реєстрі за № 2657, за яким ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_2 прийняв у дар житловий будинок з усіма господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, в частині 1/2 частки нерухомого майна. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

8. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач постійно проживав із батьком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, прийняв після нього спадщину у вигляді 1/2 частки будинку як спадкоємець першої черги, у зв'язку з чим свідоцтво про право на спадщину, видане ОСОБА_4 у частині спадкування 1/2 частки спірного будинку, та договір дарування, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, є недійсними, оскільки порушують права позивача як власника частки спадкового майна.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

9. Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 29 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 січня 2018 року скасовано та у справі ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

10. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції розглянув спір без встановленого в судовому порядку факту постійного проживання позивача разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 Позивач, не набувши статусу особи, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3, звернувся до суду із вимогою про визнання недійсними свідоцтва про права на спадщину ОСОБА_4, яка у встановленому законом порядку звернулася до нотаріальної контори та прийняла спадщину.

Короткий зміст касаційної скарги

11. У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

12. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленою статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що на час звернення ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини на будинок АДРЕСА_1 спірному будинку проживав позивачяк спадкоємець першої черги за законом після смерті ОСОБА_3

Короткий зміст позиції інших учасників справи

13. У серпні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2, в якому він просив залишити оскаржуване судове рішення без змін, оскільки воно прийняте при всебічному та повному з'ясуванні обставин справи, ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

14. 12 липня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження в указаній справі.

15. Ухвалою колегії суддів Верховного Суду від 17 грудня 2018 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Друга миколаївська державна нотаріальна контора, про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, договору дарування призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

16. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

17. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

18. Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

19. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

20. Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

21. Судами попередніх інстанцій установлено, що з 19 листопада 1955 року ОСОБА_3 перебував у шлюбі із ОСОБА_4 (а. с. 92).

22. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер (а. с. 35).

23. Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшов житловий будинок АДРЕСА_1, належний останньому за життя на підставі договору про право забудови, посвідченого Першою державною нотаріальною конторою м. Миколаєва 21 червня 1957 року за реєстром № 3-1711.

24. Відповідно до матеріалів спадкової справи за № 861/2007, заведеної після смерті ОСОБА_3, із заявою про прийняття спадщини звернулась дружина спадкодавця ОСОБА_4 як спадкоємець першої черги за законом.

25. 21 вересня 2007 року ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок по АДРЕСА_1 (а. с. 40).

26. 06 серпня 2010 року ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно на підставі рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 30 липня 2010 року за № 901 (свідоцтво видано замість свідоцтва про право на спадщину від 21 вересня 2007 року) (а. с. 41).

27. 09 листопада 2010 року ОСОБА_4 уклала нотаріально посвідчений договір дарування, за умовами якого передала спірний житловий будинок у власність ОСОБА_2 безоплатно, а останній прийняв у дар вказане нерухоме майно (а. с. 42-43).

28. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла.

29. Звертаючись у квітні 2017 року до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Друга миколаївська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, договору дарування, позивач ОСОБА_1 зазначав, що на час відкриття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 постійно проживав зі спадкодавцем, у зв'язку із чим прийняв спадщину на підставі статті 1268 ЦК України.

30. Разом з тим відповідно до відповіді Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання управління Державної міграційної служби в Миколаївській області станом на 20 травня 2006 року та до 19 вересня 2017 року ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: квартира ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 105).

31. Після смерті ОСОБА_3 позивач із заявою про прийняття спадщини в установлений частиною першою статті 1270 ЦК України шестимісячний строк не звертався.

32. Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

33. Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

34. Згідно із частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

35. Відповідно до частини третьої статті 1268 та частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

36. Згідно із частиною першою статті 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

37. Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 21 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.

38. Відповідно до пункту 23 зазначеної постанови, якщо постійне місце проживання особи із спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

39. За змістом пункту 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, чинної на момент відкриття спадщини, доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

40. Відповідно до частини третьої статті 10, частини другої статті 59, частин першої та четвертої статті 60 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи) кожна сторона повинна довести допустимими та належними доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

41. Згідно із частиною першою статті 57 ЦПК України 2004 року доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставини, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

42. Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що належних доказів постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини на житловий будинок по АДРЕСА_1 ОСОБА_1. не надав.

43. Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

44. Крім того, рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 серпня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 19 жовтня 2017 року позов у справі № 489/5668/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом виселення задоволено. Усунуто перешкоди у користуванні та розпорядженні ОСОБА_2 його майном шляхом виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_7 з житлового будинку АДРЕСА_1

45. Постановою Верховного Суду від 26 червня 2018 року у складі колегії суддів: Висоцької В. С., Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Фаловської І. М., Штелик С. П., касаційну каргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 19 жовтня 2017 року залишено без змін.

46. Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 29 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В. Черняк