Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.02.2019 року у справі №345/1745/17

Постанова

Іменем України

29 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 345/1745/17-ц

провадження № 61-2674св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - Боднарівська сільська рада Калуського району Івано-Франківської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Матківського Р. Й., Василишин Л.

В., Максюти І. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа - Боднарівська сільська рада Калуського району Івано-Франківської області, про визнання заповіту недійсним.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 54 років помер її племінник ОСОБА_3. Крім неї та її сина ОСОБА_4, інших родичів ближчого ступеня споріднення у померлого не було, тому вона разом із сином доглядала свого племінника ОСОБА_3, опікувалась ним і будь-якої розмови про те, що він може скласти заповіт на користь сторонніх осіб ніколи не було. Після поховання племінника виявилось, що існує заповіт, складений ОСОБА_3 14 квітня 2014 року, за змістом якого все майно, яке на день смерті буде йому належати, заповів ОСОБА_2. Вважає, що заповіт складений з порушенням вимог закону, оскільки на момент його посвідчення ОСОБА_3 був інвалідом другої групи загального захворювання, страждав на психічний розлад, і відповідно, не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. За будь-яких обставин текст заповіту не відповідає волі заповідача, оскільки підпис на заповіті від імені ОСОБА_3 виконано не особисто ним, а повноваження сільського голови на посвідчення такого заповіту є сумнівними.

Посилаючись на викладене, позивач просила визнати недійсним заповіт від імені ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, складений та посвідчений сільським головою Боднарівської сільської ради Матківською Г. Я. від 14 квітня 2014 року за реєстровим № 6.

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 березня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним заповіт ОСОБА_3, складеного на користь ОСОБА_2, посвідченого 14 квітня 2014 року сільським головою Боднарівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області, зареєстрованого за № 6.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що згідно з пунктом
1.2 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5, нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій. Таке рішення Боднаріською сільською радою не приймалося. Суд пропонував Боднарівській сільській раді, із метою повного та всебічного розгляду справи, надати для огляду в судовому засіданні рішення сільської ради, яким підтверджено право посадових осіб Боднарівської сільської ради вчиняти нотаріальні дії. Проте сільська рада не подала суду рішенням органу місцевого самоврядування про покладення обов'язку вчиняти нотаріальні дії на сільського голову Боднарівської сільської ради. Посилання в посадовій інструкції сільського голови на повноваження складати і посвідчувати нотаріальні дії у відсутності секретаря сільської ради не може підміняти собою відповідного рішення органу місцевого самоврядування, яким покладаються на посадову особу органу місцевого самоврядування обов'язки вчиняти нотаріальні дії.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що аналіз висновку посмертної судово-психіатричного експертизи, інші докази у справі, зокрема те, що ОСОБА_3 з 2010 до листопада 2016 року працював позаштатним кореспондентом газети "Західний Вісник", подавав спортивні новини, укладав договір споживчого кредиту, вів переписку з Боднарівською сільською радою щодо передачі у користування земельної ділянки після смерті матері, свідчать про те, що заповідач на час укладення заповіту усвідомлював значення своїх дії та міг керувати ними. У випадку виконання повноважень голови сільської ради у відсутності секретаря, затвердженими Виконавчим комітетом Боднарівської сільської ради відповідними посадовими інструкціями, а не окремим рішенням виконкому, не свідчить про відсутність повноважень сільського голови на посвідчення волевиявлення спадкодавця і не може бути підставою для встановлення нікчемності заповіту.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У лютому 2019 року ОСОБА_5 подала до Верховного Судукасаційну скаргу на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що голова Боднарівської сільської ради не була уповноважена на складання і засвідчення нотаріальних дій, оскільки такі повноваження за рішенням Боднарівської сільської ради надані лише секретарю сільської ради. Суд не врахував, що вона оскаржувала заповіт не тільки з підстав порушення процедури його посвідчення, але й з тих підстав, що підпис на заповіті від імені ОСОБА_3 виконано не ним особисто.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подання відзивів на касаційну скаргу.

Згідно із частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п'яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Судом установлено, що 14 квітня 2014 року в селі Боднарів Калуського району, Івано-Франківської області сільським головою Боднарівської сільської ради Матківською Г. Я. посвідчено заповіт ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, який на випадок своєї смерті все своє майно заповів ОСОБА_2.

Згідно з довідкою Боднарівської сільської ради від 12 квітня 2018 року № 82, оспорюваний заповіт складений та посвідчений сільським головою Матківською Г. Я. за відсутності секретаря сільської ради Дрогомирецької М. І. (під час її тимчасової непрацездатності), відповідно до посадової інструкції сільського голови, затвердженої рішенням Виконавчого комітету Боднарівської сільської ради від 24 грудня 2010 року № 66.

Відповідно до копії листка непрацездатності, виданого Калуською ЦРЛ, секретар Боднарівської сільської ради Драгомирецька М. І. з 28 березня до 14 квітня 2014 року не працювала у зв'язку із перебуванням на стаціонарному лікуванні.

Згідно з копією свідоцтва про хрещення, ОСОБА_3 є хрещеним батьком ОСОБА_2.

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3.

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 192/2018 посмертної судово-психіатричної експертизи, у 1991 році ОСОБА_3 отримав черепно-мозкову травму і в подальшому визнаний інвалідом ІІ групи довічно з приводу загального захворювання. При освідуванні медико-соціальною експертною комісією 16 лютого 2004 року встановлено діагноз: віддалені наслідки черепно-мозкової травми (1991 року) у формі церебрального арахноїдиту з органічною неврологічною симптоматикою, стійкою гідроцефалією, помірно вираженим психоорганічним синдромом, синдромом вегето-судинної дистонії, часткової атрофії зорового нерва. VOU = 0,4 н/к". Зазначене захворювання не входить до переліку психічних та поведінкових розладів МКХ-10 та не містить інформації про психічний стан особи.

Жодних даних за стан здоров'я підекспертного ОСОБА_3 протягом життя - немає, у тому числі, і на час складання оспорюваного заповіту, посвідченого 14 квітня 2014 року.

Відповідно до довідки від 22 листопада 2017 року № 250, виданої Калуською районною лікарнею ОСОБА_3, останній знаходився на диспансерному обліку у психіатра з 15 листопада 2012 року.

Згідно з листом Департаменту охорони здоров'я Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 03 квітня 2018 року, на обліку в психіатричному кабінеті Калуської ЦРЛ дійсно перебував ОСОБА_3, інвалід другої групи щодо психічного захворювання. Проте на 02 квітня 2018 року ОСОБА_3 живий та проживає за разом із батьком. Такі обставини встановлені лікарем психіатром при виїзді до хворого ОСОБА_3, яка встановила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Боднарів помер ОСОБА_3, який не перебував на обліку у лікаря психіатра, тому довідку від 22 листопада 2017 року № 250 видано помилково з інформацією, яка не стосувалася померлого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Головним лікарем Калуської ЦРЛ листом від 19 червня 2018 року № 925 додатково повідомлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, житель села Боднарів Калуського району Івано-Франківської області, не перебував на стаціонарному лікуванні у Калуській ЦРЛ з діагнозом пов'язаним із психічними захворюваннями і з скаргами на психічні розлади не звертався.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 та 2 статті 215 ЦК України.

Частиною 3 статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною 1 і 2 статті 1257 ЦК України передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до частин 1 -3 статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частин 1 -3 статті 1247 ЦК України.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у частин 1 -3 статті 1247 ЦК України.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про нотаріат" до системи нотаріату України входять посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють визначене законодавством коло нотаріальних дій у населених пунктах, де немає нотаріусів.

Предметна компетенція органів місцевого самоврядування на вчинення нотаріальних дій визначена Законом України "Про нотаріат". Так, у Законом України "Про нотаріат" визначено, що органи місцевого самоврядування уповноважені вчиняти у тому числі таку нотаріальну дію, як посвідчення заповітів (крім секретних).

Відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5, нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 38 Закону України "Про місцеве самоврядування" (далі - Закон), у редакції від 11 квітня 2014 року, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання, реєстрація актів громадянського стану (за винятком виконавчих органів міських (крім міст обласного значення) рад).

Відповідно до частини четвертої статті 50 Закону секретар сільської ради може за рішенням ради одночасно здійснювати повноваження секретаря виконавчого комітету відповідної ради.

Виконавчим комітетом Боднарівської сільської ради від 24 грудня 2010 року № 66 затверджено посадову інструкцію секретаря сільської ради та виконавчого комітету, пунктом 2.10 якої передбачено, що до повноважень та функціональних обов'язків секретаря сільської ради входить складення та засвідчення нотаріальних дій.

Згідно з посадовою інструкцією сільського голови, затвердженої Виконавчим комітетом Боднарівської сільської ради від 24 грудня 2010 року № 66, до повноважень та функціональних обов'язків сільського голови відповідно до пункту
2.15 належить складення і засвідчення нотаріальних дій у відсутності секретаря сільської ради.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що позивачем не доведено, що оспорюваний заповіт не відповідає вимогам закону та в силу цього є нікчемним, оскільки його складено письмово та посвідчено у встановленому порядку уповноваженою на це особою органу місцевого самоврядування.

Твердження заявника про те, що голова Боднарівської сільської ради не була уповноважена на складання і засвідчення нотаріальних дій, оскільки такі повноваження за рішенням Боднарівської сільської ради надані лише секретарю сільської ради, є безпідставними, оскільки на день посвідчення головою Боднарівської сільської ради оспорюваного заповіту, секретар Боднарівської сільської ради Драгомирецька М. І. з 28 березня до 14 квітня 2014 року перебувала на стаціонарному лікуванні, а її повноваження щодо вчинення нотаріальних дій виконував голова сільської ради на підставі посадової інструкції сільського голови, затвердженої Виконавчим комітетом Боднарівської сільської ради від 24 грудня 2010 року № 66.

Доводи заявника про те, що суд не врахував, що вона оскаржувала заповіт не тільки з підстав порушення процедури його посвідчення, але й з тих підстав, що підпис на заповіті від імені ОСОБА_3 виконано не ним особисто, не заслуговують на увагу суду, оскільки позивач як на підставу своїх вимог не надала суду жодного належного та допустимого доказу про те, що ОСОБА_3 не підписував заповіт. При цьому відповідно до вимог цивільно-процесуального законодавства, суд не має повноважень за власною ініціативою призначати у справі почеркознавчу експертизу.

Таким чином, установивши, що позивач як на підставу своїх вимог щодо визнання недійсним заповіту не надала суду жодного належного та допустимого доказу про те, що підпис ОСОБА_3 здійснено не ним, а іншою особою, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Отже, оскаржуваний заповіт по формі, порядку його посвідчення, відображенню дійсного волевиявлення заповідача на розпорядження своїм майном, відповідає вимогам закону, а на підтвердження підстав його недійсності позивач належних та допустимих доказів не надала.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками суду апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява № 3236/03).

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 183, 395, 401, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик