Історія справи

Постанова КЦС ВП від 05.11.2025 року у справі №759/8648/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05листопада 2025 року

м. Київ

справа № 759/8648/24

провадження № 61-9259св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого- Луспеника Д. Д.,

суддів:Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - Приватне акціонерне товариство СП «Партнер»,

відповідач -ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 травня 2025 року, постановлену у складі колегії суддів: Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Ящук Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2024 року Приватне акціонерне товариство СП «Партнер» (далі - ПрАТ СП «Партнер») звернулося до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило суд стягнути заборгованість за договором № 2087 від 23 квітня 2004 року у розмірі 84 400 грн.

Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11 листопада

2024 року позовні вимоги ПрАТ СП «Партнер» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ СП «Партнер» заборгованість за договором № 2087 від 23 квітня 2004 року у розмірі 84 400,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ СП «Партнер» судовий збір по справі

у розмірі 3 028,00 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 4 500,00 грн.

17 грудня 2024 року ОСОБА_1 подав заяву про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 29 січня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 листопада 2024 року залишено без задоволення.

На вказане заочне рішення ОСОБА_1 02 березня 2025 року направив поштовим зв`язком до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, яка надійшла до суду 04 березня 2025 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 листопада 2024 року залишено без руху.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги до десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 травня 2025 року відмовлено

у відкритті апеляційного провадження за апеляційною ОСОБА_1 на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 листопада 2024 року

у справі за позовом ПрАТ СП «Партнер» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що ухвала про залишення без задоволення заяви відповідача про перегляд заочного рішення постановлена 29 січня 2025 року, тому строк на подання апеляційної скарги на заочне рішення суду закінчився 28 лютого 2025 року.

ОСОБА_1 зазначив, що апеляційна скарга 28 лютого 2025 року була ним особисто передана працівнику відділення пошти, який його завірив, що протягом 3-4 днів лист буде доставлено до Київського апеляційного суду.

З доданих відповідачем чеків вбачається, що він дійсно оплатив судовий збір у розмірі 4 557 грн 28 лютого 2025 року о 15:27 год. та придбав поштову марку вартістю 40 грн цього ж дня о 15:32 год.

Разом з цим, згідно відмітки на поштовому конверті, він був прийнятий та направлений працівниками поштового відділення 02 березня 2025 року.

Доказів того, апеляційну скаргу було подано 28 лютого 2025 року, відповідачем надано не було.

Таким чином, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зазначені відповідачем підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є поважними, а тому згідно з пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

17 липня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду

від 23 травня 2024 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення, направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що незважаючи на надіслання АТ «Укрпошта» до апеляційного суду 02 березня 2025 року апеляційної скарги на заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 листопада 2024 року, фактично апеляційну скаргу передано до поштового відділення 28 лютого 2025 року.

Апеляційному суду було надано заяву ОСОБА_2 , який був свідком того, що саме 28 лютого 2025 року ОСОБА_1 сплатив судовий збір та передав працівнику поштового відділення лист для відправки до Київського апеляційного суду.

Вважає, що суд апеляційної інстанції постановив ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження з посиланням на пропуск заявником строку на апеляційне оскарження з порушенням норм процесуального права.

Вказує, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки відповіді «Укрпошта» на адвокатський запит представника ОСОБА_1 щодо обставин відправки простої поштової кореспонденції у відділення Укрпошта ВПЗ 03148 за адресою: вул. Гната Юри, м. Київ за період з 28 лютого 2025 року до 02 березня 2025 року.

Крім того, ОСОБА_1 не отримував ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 29 січня 2025 року про відмову у перегляді заочного рішення ні поштовим зв`язком, ні нарочно.

Про існування вказаної ухвали заявнику стало відомо з Єдиного державного реєстр судових рішень, з якого вбачається, що ухвала Святошинського районного суду міста Києва від 29 січня 2025 року була надіслана судом 04 лютого 2025 року, а оприлюднена для загального доступу 06 лютого 2025 року.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції формально підійшов до питання пропуску заявником строку на апеляційне оскарження заочного рішення у цій справі.

Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від ПрАТ СП «Партнер» до Верховного Суду не надходив.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2025 рокупоновлено ОСОБА_1 процесуальний строк для подачі касаційної скарги, відкрито касаційне провадження у справі за його касаційною скаргою, витребувано матеріали справи з Святошинського районного суду міста Києва, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

07 серпня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2025 року справу призначено до судового розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядкуспрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з порушенням норм процесуального права з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).

У касаційній скарзі ОСОБА_1 стверджував, що, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у справі, суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував, зокрема те, що він подав апеляційну скаргу на заочне рішення суду протягом 30 днів з моменту отримання копії ухвали про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і ґрунтуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Відповідно до частини четвертої статті 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

За змістом абзацу першого частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зауважував, що: «Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів» (Diya 97 v. Ukraine, № 19164/04, § 47, від 21 жовтня 2010 року);

«Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження» (Ponomaryov v. Ukraine, № 3236/03, § 41, від 03 квітня 2008 року);

«Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (Ustimenko v. Ukraine, № 32053/13, від 29 жовтня 2015 року)»;

«Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків» (Ponomaryov v. Ukraine, № 3236/03, § 47, від 03 квітня 2008 року);

«Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує правовладдя як складову частину спільної спадщини Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів правовладдя є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного розв`язання спору судами їхнє рішення не можна ставити під сумнів» (Brumarescu v. Romania, заява № 28342/95, § 61; Khristov v. Ukraine, № 24465/04, § 33, від 19 лютого 2009 року).

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).

Обов`язок суду повідомити учасників справи про дату, час і місце судового засідання є реалізацією однієї з основних засад цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку зумовлює порушення не лише права учасника справи на таке повідомлення, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанови Верховного Суду від 13 червня 2024 року у справі № 461/2716/20 і від 04 вересня 2024 року у справі № 761/319/22).

Аналіз матеріалів справи свідчить, що:

- 11 листопада 2024 року суд першої інстанції ухвалив заочне рішення про задоволення позову;

- 17 грудня 2024 року ОСОБА_1 подав заяву про перегляд заочного рішення;

- 25 грудня 2024 року суд першої інстанції направив сторонам судові повістки про виклик на судове засідання 29 січня 2025 року;

- 23 січня 2025 року до суду першої інстанції надійшло рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно з яким судову повістку про виклик на судове засідання 29 січня 2025 року, адресовану ОСОБА_1 , повернуто до суду із зазначенням причини невручення «за закінченням терміну зберігання»;

- 29 січня 2025 року суд першої інстанції склав довідку про відсутність фіксування судового процесу через неявку сторін і постановив ухвалу про залишення без задоволення заяви відповідача про перегляд заочного рішення;

- 29 січня 2025 року Святошинський районний суд міста Києва ухвалою залишив без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 11 листопада 2024 року;

- згідно з супровідним листом суду першої інстанції від 03 лютого 2025 року ОСОБА_1 надсилалася копія ухвали від 29 січня 2025 року на поштову адресу, однак не була вручена із зазначенням причини невручення «за закінченням терміну зберігання» та лист було повернуто до суду у зв`язку із неврученням адресату;

- 02 березня 2025 року ОСОБА_1 направив поштовим зв`язком до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу на заочне рішення;

- ухвалою Київського апеляційного суду від 25 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення залишено без руху, надано відповідачу строк десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги та подачі заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав для поновлення строку;

- 07 квітня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків, до якої додано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження;

- ухвалою Київського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги до десяти днів з дня отримання копії ухвали для надання доказів у підтвердження обставин, які ним зазначені у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження заочного рішення суду;

- 15 травня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків, у якій відповідач повторно зазначив, що апеляційна скарга 28 лютого 2025 року була ним особисто передана працівнику відділення пошти;

- ухвалою Київського апеляційного суду від 23 травня 2025 року відмовлено

у відкритті апеляційного провадження за апеляційною ОСОБА_1 на заочне рішення.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 15 січня 2025 року у справі № 757/31041/15-ц, якщо у матеріалах справи немає доказів вручення відповідачу копії ухвали суду про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення, обґрунтованим є поновлення апеляційним судом строку на апеляційне оскарження заочного рішення, який був пропущений з поважних причин.

За обставинами справи № 757/31041/15-ц, 20 листопада 2023 року суд першої інстанції залишив без задоволення заяву про перегляд заочного рішення від 18 листопада 2019 року, оприлюднену у Єдиному державному реєстрі судових рішень 18 травня 2023 року; текст ухвали від 20 листопада 2023 року опублікований у Єдиному державному реєстрі судових рішень 21 грудня 2023 року; доказів вручення відповідачеві копії цього судового рішення у паперовій формі у матеріалах справи не було, однак один із відповідачів зазначив, що отримав цю копію 21 грудня 2023 року, а вже 18 січня 2024 року подав на заочне рішення апеляційну скаргу; апеляційний суд вважав, що строк на апеляційне оскарження цього рішення слід поновити, оскільки скаржник пропустив цей строк з поважних причин. Верховний Суд підтримав цей висновок.

Відповідаючи на питання «Чи є підстави відмовити у відкритті апеляційного провадження про перегляд заочного рішення суду, якщо відповідач не був присутнім під час постановлення ухвали суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення, не знав про результати її розгляду, а цей суд вказану ухвалу у визначеному законом порядку відповідачеві не надіслав або надіслав несвоєчасно?», Верховний Суд у постанові від 04 червня 2025 року у справі № 752/20328/18 (провадження № 61-3391св24) дійшов висновку про те, що поновлення строку на апеляційне оскарження відповідачем заочного рішення може бути обґрунтованим, якщо пропуск цього строку зумовлений діями (бездіяльністю) суду. Зокрема, якщо останній у визначеному законом порядку не надіслав або несвоєчасно надіслав відповідачеві чи його представникові копію ухвали про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення, яку постановив за відсутності сторони відповідача, а останній, дізнавшись про цю ухвалу, без зволікань подав апеляційну скаргу на заочне рішення.

Верховний Суд звертає увагу на те, що у справі, яка переглядається, заяву про перегляд заочного рішення розглянуто за відсутності сторін.

У матеріалах справи немає даних про вручення відповідачеві копії ухвали суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення, постановленої 29 січня 2025 року. При цьому супровідний лист про надсилання поштою такої копії датовано 03 лютого 2025 року.

Крім того, ухвалу від 29 січня 2025 року надіслано судом до Єдиного державного реєстру судових рішень 04 лютого 2025 року, а текст ухвали оприлюднено для загального доступу 06 лютого 2025 року.

Оскільки відомостей про отримання відповідачем у паперовій формі вказаної ухвали матеріали справи не містять, а повний текст ухвали оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень для загального доступу 06 лютого 2025 року, відповідач, звернувшись 02 березня 2025 року до апеляційного суду з апеляційною скаргою на заочне рішення, мав поважні причини для поновлення строку на апеляційне оскарження заочного рішення, оскільки пропуск такого строку пов`язаний з об`єктивними причинами, які не залежали від відповідача.

За вказаних обставин, відсутні підстави вважати, що відповідач зволікав із поданням апеляційної скарги на заочне рішення.

Беручи до уваги викладене та наведені вище висновки Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права, доводи касаційної скарги є обґрунтованими. Оскільки суд першої інстанції у визначеному законом порядку своєчасно не надіслав відповідачеві копію ухвали про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення, яку постановив за відсутності відповідача, а останній, дізнавшись про цю ухвалу, без зволікань подав апеляційну скаргу на заочне рішення, касаційну скаргу слід задовольнити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду (пункт 2 частини першої статті 409 ЦПК України).

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (речення перше частини четвертої статті 411 ЦПК України).

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції (частина четверта статті 406 ЦПК України).

З огляду на висновки цієї постанови щодо застосування норм процесуального права оскаржене судове рішення слід скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 418 419 ЦПК України,Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 23 травня 2025 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець