Постанова

Іменем України

31 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 727/9822/18

провадження № 61-11475св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В.

П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Чернівецька міська рада,

третя особа - Товариство з додатковою відповідальністю "Холодпродконтракт"

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 22 травня 2019 року у складі колегії суддів: Владичана А. І., Височанської Н. К., Лисака І. Н.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернівецької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з додатковою відповідальністю "Холодпродконтракт" (далі - ТДВ "Холодпродконтракт") про визнання незаконним рішення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач на підставі договору дарування № 4-2887 від 27 жовтня 2004 року є власником нежитлового приміщення (трансформаторної) літ. "Е", площею 50,80 кв. м., розташованого по АДРЕСА_1.

Земельна ділянка орієнтованою площею 0,0150 га, на якій розташоване вказане нежитлове приміщення, належить до земель комунальної власності Чернівецької міської ради.

Трансформаторна станція літ. "Е" розташована на земельній ділянці, яка надана рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 475/14 від 06 липня 1999 року ВАТ "ЧОЗТВП "Холодпродконтракт", правонаступником якого є ТДВ "Холодпродконтракт", у постійне користування для виробничих потреб.

На підставі цього рішення, 17 січня 2000 року ВАТ "ЧОЗТВП "Холодпродконтракт" видано державний акт на право постійного користування землею. При цьому, зазначеній земельній ділянці було присвоєно іншу поштову адресу: АДРЕСА_2.

Позивач вважав, що у зв'язку з набуттям права власності на нежитлове приміщення, за правилами статті 120 Земельного кодексу Українита статті 377 ЦК України, він набув право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля трансформаторної, та частиною ділянки, яка необхідна для її обслуговування.

У квітні 2018 року він звернувся до Чернівецької міської ради із заявою про вилучення у встановленому законом порядку у ТДВ "Холодпродконтракт" спірної земельної ділянки та передачу йому в користування на підставі договору оренди.

Рішенням 57 сесії VII скликання Чернівецької міської ради від 05 липня 2018 року (п. п. 58,58.1.) у задоволенні заяви було відмовлено у зв'язку з відсутністю згоди ТДВ "Холодпродконтракт" на вилучення цієї ділянки.

Посилаючись на викладені обставини, просив суд визнати незаконними п. п. 58,58.1 рішення 57 сесії VII скликання Чернівецької міської ради від 05 липня 2018 року в частині відмови у вилученні земельної ділянки орієнтованою площею 0,0150 га у ТДВ "Холодпродконтракт" та наданні йому цієї земельної ділянки в оренду, а також зобов'язати Чернівецьку міську раду вирішити в судовому порядку питання про припинення права користування ТДВ "Холодпродконтракт" земельною ділянкою орієнтованою площею 0,0150 га, на якій знаходиться належне йому нежитлове приміщення (трансформаторна) літ. "Е" та вилучення цієї земельної ділянки у товариства.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівців від 13 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконними п. 58, п. 58.1 рішення 57 сесії VII скликання Чернівецької міської ради від 05 липня 2018 року № 1323 про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вилучення земельної ділянки орієнтованою площею 0,0150 га у ТДВ "Холодпродконтракт" та надання цієї земельної ділянки ОСОБА_1 в оренду.

Зобов'язано Чернівецьку міську раду вирішити питання про припинення права користування ТДВ "Холодпродконтракт" тією частиною земельної ділянки, на якій знаходиться належне ОСОБА_1 нежитлове приміщення (трансформаторна) літ. "Е" по вул. Коломийській у м. Чернівці, та частиною ділянки, яка необхідна для обслуговування цього приміщення, шляхом вилучення цих ділянок в судовому порядку.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, приймаючи рішення про відмову у вилученні спірної земельної ділянки та наданні її позивачу в оренду, відповідач позбавив позивача права користування цією земельною ділянкою та можливості обслуговувати належну йому будівлю. Оскільки земельна ділянка, на якій розміщене належне ОСОБА_1 нежитлове приміщення, перебуває у постійному користуванні ТДВ "Холодпродконтракт" і це товариство не надало відповідачу згоди на вилучення спірної земельної ділянки, то відповідач повинен був діяти відповідно до положень частини 10 статті 149 ЗК України, а саме - звернутися до суду з позовом про припинення права користування спірною земельною ділянкою шляхом її вилучення у цього товариства.

Не погодившись із вказаним рішенням, ТДВ "Холодпродконтракт" подало до суду апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 22 травня 2019 року апеляційну скаргу ТДВ "Холодпродконтракт" задоволено частково.

Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 13 лютого 2019 року скасовано в частині задоволення позову про зобов'язання Чернівецької міської ради вирішити питання про припинення права користування ТДВ "Холодпродконтракт" тією частиною земельної ділянки, на якій знаходиться належне ОСОБА_1 нежитлове приміщення (трансфор-маторна) літ. "Е" по вул. Коломийській у м. Чернівці, та частиною ділянки, яка необхідна для обслуговування цього приміщення, шляхом вилучення цих ділянок у судовому порядку.

У задоволенні позову в цій частині відмовлено.

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо визнання незаконними п. 58, п. 58.1 рішення 57 сесії VII скликання Чернівецької міської ради від 05 липня 2018 року № 1323, оскільки, відмовивши у вилученні спірної земельної ділянки у ТДВ "Холодпродконтракт" та наданні її позивачу в оренду, відповідач позбавив його права користування земельною ділянкою та можливості обслуговувати належну йому будівлю. В частині зобов'язання міської ради вирішити питання про припинення права користування земельною ділянкою рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки суд не може давати вказівки органу місцевого самоврядування, які б свідчили про вирішення питань, належних до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У червні 2019 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надійшла касаційна скарга на постанову Чернівецького апеляційного суду від 22 травня 2019 року.

В касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині скасування рішення суду першої інстанції щодо задоволення позовної вимоги про зобов'язання Чернівецької міської ради вирішити в судовому порядку питання про припинення права користування ТДВ "Холодпродконтракт" земельною ділянкою та вилучення цієї земельної ділянки. Рішення суду першої інстанції заявник просить залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно задовольнив апеляційну скаргу ТДВ "Холодпродконтракт" та частково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, який з урахуванням всіх обставин справи ухвалив рішення про задоволення позову. На думку заявника, при зверненні до суду з вимогою про зобов'язання міської ради вирішити питання щодо припинення права користування земельною ділянкою в судовому порядку, він обрав належний спосіб захисту порушеного права, який не суперечить нормам чинного законодавства. Вважає, що його порушене право може бути захищене лише у такий спосіб.

Доводи інших учасників справи

09 серпня 2019 року на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від ТДВ "Холодпродконтракт" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить суд касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржене рішення апеляційного суду залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

20 червня 2019 року касаційна скарга передана судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі договору дарування від 27 жовтня 2004 року № 4-2887 ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення (трансформаторної) літ. "Е", площею 50,80 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1.

Земельна ділянка, на якій знаходиться вказане нежитлове приміщення, належить до земель комунальної власності Чернівецької міської ради.

Як вбачається з листів Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради від 26 листопада 2014 року № Т-7180/004/01 та від 11 грудня 2014 року № Т-7415/2-04-01, належна позивачу будівля трансформаторної станції розташована на земельній ділянці, яка знаходиться в постійному користуванні ТДВ "Холодпрод-контракт" на підставі державного акту на право постійного користування землею, виданого цьому товариству виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 17 січня 2000 року. При цьому цій земельній ділянці присвоєно іншу поштову адресу: АДРЕСА_2.

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Чернівецької міської ради із заявою про вилучення у встановленому законом порядку у ТДВ "Холодпродконтракт" земельної ділянки, на якій розташована належна йому будівля трансформаторної, та земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування цієї будівлі, і передачі йому в користування на підставі договору оренди.

Рішенням 57 сесії VII скликання Чернівецької міської ради від 5 липня 2018 року (п. п. 58,58.1) відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю згоди ТДВ "Холодпродконтракт" на вилучення цієї ділянки.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Постанова Чернівецького апеляційного суду від 22 травня 2019 року в частині позовних вимог про визнання незаконними п. 58, п. 58.1 рішення 57 сесії VII скликання Чернівецької міської ради від 05 липня 2018 року № 1323 в касаційному порядку не оскаржена, а тому в цій частині предметом перегляду не є.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вимогами частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 2 , 3 статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; вішко-дування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1, крім іншого, просивзобов'язати міську раду вирішити в судовому порядку питання про припинення права користування ТДВ "Холодпродконтракт" спірною земельною ділянкою та вилучення цієї земельної ділянки у товариства.

Згідно з частиною 3 статті 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до статті 25 ЗаконуУкраїни "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

За положеннями частини 1 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 181 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до частини 1 статті 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

Отже, органи місцевого самоврядування наділені законодавством України власними повноваженнями, є самостійними у їх здійсненні та несуть за це відповідальність відповідно до закону.

Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення та дії якого оскаржуються, а також приймати замість нього рішення, яке належить до компетенції та дискреції виключно цього органу, оскільки такі дії суду виходять за межі визначених йому законодавцем повноважень.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання міської ради вирішити питання про припинення права користування земельною ділянкою, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що суд не може давати вказівки органу місцевого самоврядування, які б свідчили про вирішення питань, належних до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають вимогам закону та не суперечать обставинам, що мають значення для справи, судом апеляційної інстанції правильно застосовано закон, який підлягав застосуванню, тому підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції немає.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, фактично зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції, в оскаржуваній частині, - без змін, оскільки підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 22 травня 2019 року в частині позовних вимог про зобов'язання Чернівецької міської ради вирішити в судовому порядку питання про припинення права користування Товариства з додатковою відповідальністю "Холодпродконтракт" земельною ділянкою та вилучення цієї земельної ділянки у товариства - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

В. П. Курило