Історія справи

Постанова

Іменем України

05 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 753/6287/21

провадження № 61-6807св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 серпня 2021 року у складі судді Шаповалової К. В. та постанову Київського апеляційного суду від 17 травня 2022 року у складі колегії суддів: Нежури В. А., Березовенко Р. В.,

Лапчевської О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» (далі -

ДП «Укрінтеравтосервіс»), про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при звільненні ОСОБА_2

01 липня 2020 року ДП «Укрінтеравтосервіс» не виплатив йому заробітну плату за травень, червень, вересень, жовтень 2019 року, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 19 449,27 грн з урахуванням індексу споживчих цін, тому ОСОБА_2 був вимушений звернутися за захистом своїх порушених прав.

Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просив суд стягнути з

ДП «Укрінтеравтосервіс» на його користь заборгованість із заробітної плати з урахуванням індексу споживчих цін за період затримки виплати станом на березень 2021 року у розмірі 19 449,27 грн та середньомісячну заробітну плату за час затримки остаточного розрахунку при звільненні станом на день ухвалення рішення суду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 серпня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ДП «Укрінтеравтосервіс» на користь ОСОБА_2 суму індексації заробітної плати у розмірі 1 194,59 грн та середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 162 732,00 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем заборгованість по заробітній платі на рахунок позивача 18 серпня 2021 року була перерахована без урахування індексу споживчих цін.Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд визнав його арифметично вірним та зважаючи на те, що позивачем не подавались заяви про відмову від частини позовних вимог чи про їх зменшення, а також з огляду на перерахування відповідачем позивачу 18 серпня 2021 року заборгованості із заробітної плати у розмірі 18 254,68 грн (без урахування індексу інфляції), суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог та про наявність підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача невиплаченої позивачу індексації заробітної плати у розмірі

1 194,59 грн.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то позивачем здійснено розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні наступним чином: 573 грн (середньоденна заробітна плата) х 284 дні затримки розрахунку = 162 732,00 грн. Доказів про те, що несвоєчасний розрахунок з позивачем відбувся не з вини відповідача, суду не надано.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 17 травня 2022 року апеляційну скаргу ДП «Укрінтеравтосервіс» залишено без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 серпня 2021 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції оскаржувалось у частині середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені з роботи у розмірі 164 998,10 грн, у іншій частині рішення, на підставі частини першої статті 367 ЦПК України, апеляційним судом не переглядалося.

Згідно із частиною першою статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Апеляційний суд виходив із того, що заборгованість із заробітної плати у розмірі 18 254,68 грн відповідача перед позивачем виникла ще у 2019 року, до того як виконавчою службою було накладено у липні 2021 року арешт на рахунки підприємства. Про наявність заборгованості із заробітної плати перед позивачам підприємство було обізнано, однак жодних дій на погашення заборгованості вчинено не було до моменту звернення позивача до суду з цим позовом за захистом свого порушеного права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У липні 2022 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку

ДП «Укрінтеравтосервіс» подало касаційну скаргу на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 травня 2022 року, в якій просить змінити оскаржувані судові рішення у частині розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Оскільки ДП «Укрінтеравтосервіс» оскаржує судові рішення в частині стягнення з ДП «Укрінтеравтосервіс» на користь ОСОБА_1

162 732, 00 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи, тому Верховний Суд в іншій частині оскаржені судові рішення не переглядає.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, від 17 березня 2020 року у справі

№ 569/6583/16-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 711/410/13-ц,

від 01 квітня 2020 року у справі № 761/16407/15-ц, від 08 квітня 2020 року

у справі № 569/7584/18, від 21 вересня 2020 року у справі № 225/5266/18,

від 09 червня 2021 року у справі № 569/11319/19, № 213/817/20, від 04 жовтня 2021 року у справі № 761/11237/20, від 11 жовтня 2021 року у справі

№ 757/1997/20-ц, від 25 жовтня 2021 року у справі № 296/3306/19,

від 09 лютого 2022 року у справі № 213/718/20, від 18 травня 2022 року

у справі № 737/670/19, та не дослідили зібрані у справі докази (пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої

статті 411 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що у Верховному Суді з червня 2019 року існує стала практика щодо оцінки втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, та суд виходить із того, що така оцінка не має на меті встановлення точного їх розміру, а суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач. Разом з тим суди, вирішуючи питання щодо розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, не обґрунтували розмір такої виплати, не взяли до уваги та не оцінили такі обставини як розмір та структуру недоплаченої (невиплаченої) суми та істотність цієї частки у порівнянні із середнім заробітком працівника. Крім того, суди не взяли до уваги, що непроведення повного розрахунку при звільненні із

ОСОБА_1 зумовлено економічним та фінансовим становищем підприємства.

З огляду на очевидну неспівмірність заявленої до стягнення суми середнього заробітку із розміром заборгованості саме із заробітної плати, заявник вважає що Верховний Суд повинен виправити таку судову помилку скасувавши оскаржувані судові рішення та визначити розмір відповідальності відповідача у значно меншому розмірі - 18 000,00 грн.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції. Клопотання ДП «Укрінтеравтосервіс» про звільнення від сплати судового збору задоволено частково. Відстрочено ДП «Укрінтеравтосервіс» сплату судового збору у сумі 3 254, 64 грн за подання касаційної скарги на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 травня 2022 року до ухвалення судового рішення у справі судом касаційної інстанції.

У серпні 2022 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2022 року справу за позовом

ОСОБА_1 до ДП «Укрінтеравтосервіс» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні призначено до розгляду.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до копії наказу про прийняття на роботу від 17 квітня 2019 року

№ 146-ВК ОСОБА_1 прийнятий на роботу водієм автотранспортних засобів 1 класу транспортно-технічного відділу адміністративного-технічного управління ДП «Укрінтеравтосервіс» з 22 квітня 2019 року (а. с. 7, т. 1).

Згідно із наказом від 01 липня 2020 року № 140-ВК ОСОБА_1 звільнено з роботи з 01 липня 2020 року у зв`язку із скороченням штату працівників підприємства на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України (а. с. 8, т. 1).

Відповідно до довідки підприємства від 26 січня 2021 року № 1/03-04-69 заборгованість підприємства перед ОСОБА_1 станом на 31 грудня 2020 року становить 18 254,68 грн за період: травень 2019 року - 4 549,56 грн, за червень 2019 року - 4 405,12 грн, за вересень 2019 року - 2 400,00 грн, та за жовтень 2019 року - 6 900,00 грн (а. с. 9, т. 1).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції було з`ясовано, що 18 серпня 2021 року на рахунок ОСОБА_1 було перераховано відповідачем заборгованість заробітної плати без урахування індексу споживчих цін у розмірі 18 254,68 грн та надано підтверджуючі документи (копії платіжних доручень №№ 599, 600, 601).

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ДП «Укрінтеравтосервіс» підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною четвертою статті 43 Конституції України гарантовано право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці», частини першої статті 4 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Щодо доводів касаційної скарги про неспівмірність стягнутої заробітної плати в розмірі 1 194,59 грн щодо стягнутого середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 162 732,00 грн, то Верховний Суд зазначає таке.

Згідно із законом підприємство, установа, організація зобов`язані провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку виникають передбачені статтею 117 КЗпП України правові підстави для застосування матеріальної відповідальності.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Верховний Суд зазначає, що працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у таких відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, провадження № 14-623цс18, зазначила, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутися до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи свої права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим стосовно роботодавця, а також стосовно третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру застосовуваного судом заходу відповідальності може призводити до об`єктивно нерозумних і несправедливих наслідків.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване також на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані передусім не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу матеріальної відповідальності роботодавця, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 27 квітня 2016 року у справі

№ 6-113цс16, зазначивши, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати таке: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку у зв`язку зі звільненням працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Рішення суду першої інстанції про стягнення з ДП «Укрінтеравтосервіс» на користь ОСОБА_3 162 732,00 грн - середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні не відповідає вказаному правовому висновку Великої Палати Верховного Суду.

Верховний Суд, з урахуванням цього висновку Великої Палати Верховного Суду, встановлених судом фактичних обставин справи, з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, дій позивача та відповідача дійшов висновку, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 50 000, грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, але є співмірною розміру заборгованості.

У постанові Верховного Суду від 21 вересня 2020 року у справі № 225/5266/18, провадження № 61-7884св19, викладено висновки щодо застосування норм матеріального права з урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду про те, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, викладеного у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, провадження

№ 14-623цс18.

З огляду на викладене, є обґрунтованими доводи касаційної скарги про неспівмірність розміру стягнутої заробітної плати щодо розміру стягнутого середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у відповідній частині оскаржувані рішення підлягають зміні зі зменшенням розміру стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 162 732,00 грн до 50 000,00 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18, викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржувані судові рішення змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови та зменшивши стягнутий судом першої інстанції з відповідача на користь позивача розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку з 162 732,00 грн до 50 000,00 грн.

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2022 року ДП «Укрінтеравтосервіс» відстрочено сплату судового збору, то з ДП «Укрінтеравтосервіс» на користь держави підлягає стягненню судовий збір за перегляд справи у суді касаційної інстанції у розмірі 3 254, 64 грн.

Керуючись статтями 141 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 травня 2022 року змінити:

викласти їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови;

зменшити стягнутий з Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 162 732,00 грн (сто тисяч шістдесят два сімсот тридцять два) до 50 000,00 (п`ятдесят тисяч).

Стягнути з Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» на користь держави судовий збір за перегляд справи у суді касаційної інстанції у розмірі 3 254, 64 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович