Історія справи

Постанова КЦС ВП від 05.06.2025 року у справі №292/449/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2025 року

м. Київ

справа № 292/449/22

провадження № 61-7124св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина, ОСОБА_2 ,

відповідач - фізична особа - підприємець ОСОБА_3 ,

третя особа - ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 25 квітня 2023 року у складі судді Лотуги В. Ф. та постанову Житомирського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Шевчук А. М., Коломієць О. С., Талько О. Б.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2022 року ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , звернулась до суду з позовом до фізичної

особи - підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого.

Позов мотивовано тим, щоІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , керуючи автомобілем «Daf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом «Krone», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись по автодорозі Київ - Чоп, порушив Правила дорожнього руху України (далі - ПДР) та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , який від отриманих травм помер на місці пригоди. За фактом дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) Головне управління Національної поліції (далі - ГУ НП) в Житомирській області відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, внесло до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за

№ 12020060300000012. Ухвалою Червоноармійського районного суду Житомирської області від 04 червня 2020 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 закрито на підставі пункту 5 частини першої статті 284 КПК України, у зв`язку з його смертю.

У кримінальному провадженні встановлено, що ДТП, внаслідок якої завдано шкоди, сталася за участю належного ФОП ОСОБА_3 вантажного автомобіля «Daf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом «Krone», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_5 , який на момент ДТП перебував у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_3 .

Зазначала, що на час ДТП цивільно-правова відповідальність, пов`язана

з експлуатацією транспортного засобу, була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - ПрАТ «УПСК»), яке виплатило страхове відшкодування в розмірі 18 892,00 грн

в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої дружині потерпілого;

18 892,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої сину потерпілого; 56 676,00 грн в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної втратою годувальника, належної дружині потерпілого; 56 676,00 грн в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної втратою годувальника, належної сину потерпілого.

Позивачка вказувала, що в результаті цієї ДТП і наслідків у вигляді загибелі чоловіка та батька їй та сину завдано матеріальної та моральної шкоди, у зв`язку з чим виникло право на відшкодування такої шкоди.

Внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки позивачі втратили, відповідно, чоловіка та батька, тобто близьку людину, яка була опорою та підтримкою для сім`ї, чим спричинено неймовірні страждання. Між сином і батьком були теплі родинні стосунки. ОСОБА_6 постійно піклувався про свого сина ОСОБА_7 , приділяв його вихованню першочергове значення. Втрата чоловіка тягне за собою для ОСОБА_1 необхідність докладати додаткових зусиль і викликає таку необхідність й у майбутньому. ОСОБА_1 відчуває пригніченість, депресію та після смерті чоловіка повноцінно жити не може. Зруйновано її нормальний життєвий устрій.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , просила стягнути з ФОП ОСОБА_3 на свою користь та на користь малолітнього сина по 981 108,00 грн кожному

на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю чоловіка і батька внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Червоноармійського районного суду Житомирської області від

25 квітня 2023 року позов задоволено частково.

Стягнено з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану смертю чоловіка внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, в сумі

400 000,00 грн.

Стягнено з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина, ОСОБА_2 , моральну шкоду, завдану смертю батька внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, в сумі 400 000,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що моральна шкода, завдана позивачам унаслідок ДТП що спричинила смерть ОСОБА_5 , спричинила їм душевні страждання у зв`язку із втратою близької людини, з якою вони мали тісний соціальний зв`язок, порушено їх нормальний спосіб життя, що потребує додаткових зусиль для організації життя і побуту. Врахувавши характер і обсяг заподіяних позивачам моральних страждань у зв`язку зі смертю рідної людини, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_1 , яка діє

в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , моральну шкоду в сумі по 400 000,00 грн кожному.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 25 квітня 2023 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився

з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

13 травня 2024 року ФОП ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 25 квітня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року й ухвалити нове рішення, яким

в задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідальність за завдану шкоду несе не власник автомобіля, а особа, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Власник може нести відповідальність лише у випадку неправомірного заволодіння транспортним засобом водієм, який задав шкоду.

У цій справі неправомірне заволодіння ОСОБА_5 транспортним засобом не встановлено. ОСОБА_8 на момент ДТП був законним володільцем транспортного засобу і не був найманим працівником, у трудових відносинах

з відповідачем не перебував, у зв?язку з чим ФОП ОСОБА_3 не є належним відповідачем у цій справі.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених

у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі

№ 914/820/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня

2018 року у справі № 426/16825/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Червоноармійського районного суду Житомирської області.

22 липня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Короткий зміст фактичних обставин справи

ІНФОРМАЦІЯ_1 приблизно о 20:00 год ОСОБА_5 , керуючи технічно-справним автопоїздом у складі тягача «Daf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та напівпричепа «Krone», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись автодорогою Київ-Чоп у напрямку м. Житомира, на 182 км + 750 м, порушивши пункти 2.3 «б», 10.1 ПДР, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін перед перестроюванням та зміною напрямку руху, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого допустив виїзд за межі проїзної частини на праве узбіччя автодороги та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , який перебував на узбіччі, внаслідок чого ОСОБА_6 від отриманих травм помер на місці ДТП.

Ухвалою Червоноармійського районного суду Житомирської області від

04 червня 2020 року у справі № 292/456/20 кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12020060300000012 від 13 січня 2020 року, з обвинувачення ОСОБА_5 за частиною другою статті 286 КК України закрито на підставі пункту 5 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з його смертю.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основним видом діяльності ФОП ОСОБА_3 є вантажний автомобільний транспорт.

Із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу відомо, що ОСОБА_3

є власником автомобіля «Daf» XF95.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 ,

і напівпричепа «Krone» SD27, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Відповідно до полісів № 197289119, № 112804725, на час ДТП автомобіль «Daf» XF95.430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахований в ПрАТ «УПСК»,

а напівпричіп «Krone» SD27, реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахований

в Страховій компанії «Кредо».

Із товарно-транспортної накладної від 13 січня 2020 року № 1 відомо, що автомобільний перевізник ФОП ОСОБА_3 , водій ОСОБА_5 , автомобілем «Daf» НОМЕР_1 з напівпричепом НОМЕР_2 перевозив із с. Балашівка у м. Мелітополь 30 м куб пиломатеріалу обрізаного. Відправник пиломатеріалів

ФОП ОСОБА_9 , отримувач ОСОБА_10

ФОП ОСОБА_9 у листі від 11 липня 2022 року зазначив, що він у трудових чи цивільно-правових відносинах із ОСОБА_5 та у цивільно-правових відносинах із ФОП ОСОБА_3 ніколи не перебував. З 01 січня 2020 року до

01 лютого 2020 року не використовував автопоїзд у складі тягача «Daf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та напівпричепа «Krone», реєстраційний номер НОМЕР_2 . 13 січня 2020 року домовився із ОСОБА_10 (проживає

в м. Мелітополь Запорізької області) про придбання у нього пиломатеріалу обрізного в кількості 30 м куб. Вказаний пиломатеріал завантажено

у с. Балашівка Березнівського району Рівненської області в автопоїзд у складі тягача «Daf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та напівпричепа «Krone», реєстраційний номер НОМЕР_2 . На підтвердження укладеного між ним

і ОСОБА_10 договору купівлі-продажу пиломатеріалів оформлено товарно-транспортну накладну від 13 січня 2020 року № 1 у трьох примірниках, два

з яких надано водію. Автомобільного перевізника - ФОП ОСОБА_3 для перевезення вантажу залучав ОСОБА_10 .

Згідно з повідомленням про ДТП від 20 січня 2020 року ОСОБА_3 як власник транспортного засобу «Daf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , повідомив ПрАТ «УПСК» про ДТП, яка сталася 13 січня 2020 року о 20:00 год, за участю вказаного транспортного засобу, яким керував водій ОСОБА_5 .

Житомирський апеляційний суд витребував та дослідив у судовому засіданні матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5

у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.

У протоколі допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 29 січня 2020 року із його слів записано, а правильність запису засвідчена підписом ОСОБА_5 , про те, що на початку січня 2020 року він працевлаштувався до ФОП ОСОБА_3 на посаду водія вантажного автомобіля, а саме на автопоїзд у складі тягача «Daf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та напівпричепа «Krone», реєстраційний номер НОМЕР_2 . 13 січня 2020 року на вказаному автомобілі поїхав на завантаження

у Березинський район Рівненської області, після чого поїхав у напрямку

м. Мелітополя.

Мотиви, якими керується Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Тобто нормами частини другої статті 1187 ЦК України визначено особливого суб`єкта, який відшкодовує шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, яким є його законний володілець.

Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Тлумачення частини першої статті 1172 ЦК України свідчить, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником, у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і завдав відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), проходженням стажування, посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

У статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі статтею 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило,

в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 177/472/16 (провадження № 61-2796св20) зазначено, що «в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зроблено висновок, що аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм».

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних

у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів встановив, що ОСОБА_5 на час вчинення ДТП був допущений до роботи перевізником, тобто фактично перебував у трудових відносинах з відповідачем, тому дійшов обґрунтованого висновку про стягнення моральної шкоди саме

з ФОП ОСОБА_3 .

Аргументи заявника про те, що відсутність трудових відносин підтверджується податковою декларацією платника єдиного податку - ФОП ОСОБА_3 за

2020 рік, згідно з якою у відповідача найманих працівників у звітному періоді не було, саме по собі не спростовує висновків судів з огляду на те, що у цьому випадку не виключається використання незадекларованої праці, що й має місце.

Відповідач як роботодавець допустив ОСОБА_5 до роботи водієм без оформлення трудового договору. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було таке прийняття належним чином оформлене. Відповідач не спростував тієї обставини, що перевезення вантажу здійснював водій ОСОБА_5 за його розпорядженням та з його відома як роботодавця.

Оформлення товарно-транспортної накладної з деяким недотриманням норм законодавства не звільняє відповідача від відповідальності, враховуючи доведення фактичного допуску, наявність трудових відносин та виконання трудових обов`язків з відома відповідача.

Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених

у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки, зроблені судами у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду у справах, зазначених заявником у касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками судів першої і апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє

в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, арішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 25 квітня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 25 квітня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 10 квітня

2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

Є. В. Коротенко

М. Є. Червинська