Історія справи

Постанова

Іменем України

05 травня 2022 року

м. Київ

справа № 175/4317/17

провадження № 61-5820св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Новоолександрівська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області, державний реєстратор виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області Криворучко Тетяна Олександрівна, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кучмій Наталія Валентинівна,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2020 року в складі судді Озерянської Ж. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2021 року в складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, державного реєстратора виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області Криворучко Т. О., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та просив:

- визнати незаконними дії державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо проведення державної реєстрації від 18 серпня 2017 року земельної ділянки з в Державному земельному кадастрі, площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсною та скасувати державну реєстрацію від 18 серпня 2017 року земельні ділянки в Державному земельному кадастрі, площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати незаконним та скасувати рішення від 12 жовтня 2015 року 6-го скликання 51-ї сесії Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про надання дозволу ОСОБА_2 на складання проекту відведення земельної ділянки у власність, площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 ;

- визнати незаконним та скасувати рішення від 14 вересня 2017 року № 2186- 23/УП 7-го скликання 23-ї сесії Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області про: затвердження ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розроблений ПП «Айланд», загальною площею 0,1 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 ; передання у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки, загальною площею 0,1 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення №37989956 від 07 листопада 2017 року державного реєстратора Виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області Криворучко Т. О. щодо реєстрації права власності за ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , від 10 листопада 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кучмій Н. В. за № 3029;

- визнати протиправним та скасувати рішення № 38070179 від 10 листопада 2017 року приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Кучмій Н. В. щодо реєстрації права власності за ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначав, що з вересня 2016 року він неодноразово звертався до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з письмовим клопотанням щодо надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Дніпровського району Дніпропетровської області. Він планував отримати у власність земельну ділянку, яка свого часу належала на праві постійного користування Комунальному закладу «Обласна клінічна лікарня імені І. І. Мечникова». Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2017 року (цивільна справа №175/312/17- ц) було визнано незаконним та скасовано державний акт Б №009254 на право постійного користування земельною ділянкою площею 4,0 га, виданий Дніпропетровською районною радою під індивідуальну забудову Комунальному закладу «Обласна клінічній лікарні ім. І. І. Мечникова».

Згідно отриманої ним довідки від 11 травня 2017 року спірна земельна ділянка, на яку він претендує, є державною власністю. Разом з тим, у жовтні 2017 року він отримав Інформацію з Державного земельного кадастру, відповідно до якого земельна ділянка стала комунальною власністю з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1221486200:01:013:0172.

В подальшому йому стало відомо, що відомості щодо спірної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1221486200:01:013:0172) були внесені до державного земельного кадастру 18 серпня 2017 року на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого на підставі рішення Новоолександрівської сільської ради від 12 жовтня 2015 року та довідки з Державної статистичної звітності № 413 від 16 лютого 2016 року, яка відділом у Дніпровському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області не видавалась.

Відтак, вказана довідка є підробленою та на її підставі Новоолександрівська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області своїм рішенням від 14 вересня 2017 року затвердила проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність та прийняла рішення про передачу її у приватну власність ОСОБА_2 , а відділом у Дніпровському району Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області незаконно присвоєно кадастровий номер та проведено державну реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Разом з тим, вказана земельна ділянка сільськогосподарського призначення знаходиться за межами населеного пункту, тому передача її у приватну власність сільською радою є незаконною. Окрім того, надання у власність чи користування земельних ділянок сільськими радами до встановлення нових меж села в натурі на місцевості є порушенням земельного законодавства.

Новоолександрівська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області своїм рішенням незаконно змінила межі ділянки, її призначення та форму власності.

В подальшому державний реєстратор виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області неправомірно провела державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_2 , оскільки рішення про державну реєстрацію було прийнято 07 листопада 2017 року, а реєстрацію права власності було проведено ще 03 листопада 2017 року.

10 листопада 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу вищевказаної земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кучмій Н. В., однак вказаний правочин згідно зі статтею 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним, оскільки на його підставі було незаконно відчужено земельну ділянку державної власності.

З огляду на наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2021 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з необґрунтованості позовних вимог, недоведеності порушення відповідачами прав позивача, створення ними перешкод позивачу у реалізації ним права на отримання земельної ділянки. Позивач не довів порушення його прав та інтересів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 при укладенні договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У квітні 2021 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2021 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування касаційної скарги зазначав про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Вказував, що суди не дослідили письмові докази на підтвердження порушення його прав в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою спірної земельної ділянки у власність. Суди не врахували відсутність інформації про передачу земельної ділянки з державної в комунальну власність, не врахували наявність причинно-наслідкового зв`язку між оспорюваними рішеннями органу місцевого самоврядування та порушенням законних майнових інтересів позивача.

Суд в оскаржуваних рішеннях не застосував статті 317 319 ЦК України, статтю 50 Закону України «Про землеустрій», статтю 20 21 83 117 118 122 173 ЗК України, частину другу статті 20 та частину шосту статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр».

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.

25 травня 2021 року справа № 175/4317/17 надійшла до Верховного Суду.

Новоолександрівська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області направила відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Дніпропетровської обласної ради від 27 травня 2015 року № 641-31/VI був схвалений Перспективний план формування території громад Дніпропетровської області, згідно з яким до паспорту територіальної громади центр - село Новоолександрівка входять 15 населених пунктів, в тому числі і село Дороге. В подальшому Перспективний план формування територій громад Дніпропетровської області був затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2015 року № 846, за графічним планом якого визначені межі адміністративно-територіальної одиниці, що входять до Новоолександрівської територіальної громади. Відомості про межі зазначеної адміністративно-територіальних одиниці розміщенні на Геопорталі «Адміністративно-територіальний устрій України».

Згідно посвідчення № НОМЕР_1 від 14 вересня 2015 року ОСОБА_2 є ветераном війни - учасником бойових дій.

Рішенням 6-го скликання 51-ї сесії Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області «Про надання дозволу ОСОБА_2 на складання проекту відведення земельної ділянки у власність» від 12 жовтня 2015 року було надано дозвіл ОСОБА_2 на складання проекту відведення земельної ділянки загальною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 , у власність.

31 жовтня 2017 року державним кадастровим реєстратором Маренковою К.В. на підставі заяви ОСОБА_2 від 30 жовтня 2017 року сформовано Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ- 1205418152017 за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1221486200:01:013:0172, 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробник проекту Приватне підприємство «Айлант», проект відведення розроблявся на підставі рішення Новоолександрівської сільської ради. Вказана обставина підтверджується відповіддю Відділу у Дніпровському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 29- 4- 0.21- 1230/104- 17 від 15 листопада 2017 року.

Рішенням 7-го скликання 23-ї сесії Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 14 вересня 2017 року №2186-23/VII «Про передачу у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 » затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 1221486200:01:013:0172, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 ; передано у приватну власність ОСОБА_2 вищевказану земельну ділянку та зобов`язано використовувати земельну ділянку виключно за цільовим призначенням відповідно до чинного законодавства.

10 листопада 2017 року ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кучмій Н. В. за № 3029, внаслідок чого до Державного реєстру речових прав приватним нотаріусом було внесено відповідний запис про право власності за ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 та частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження 14-364цс19 (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, провадження № 14-499цс19 (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, провадження № 12-80гс20).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статей 77 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Встановивши, що ОСОБА_1 за допомогою належних та допустимих доказів не довів, що у нього існувало право на відведення у власність спірної земельної ділянки та внаслідок неправомірних дій та рішень відповідачів це право було порушене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2021 року залишити без змін.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко