Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.03.2021 року у справі №199/6251/18
Постанова КЦС ВП від 05.04.2023 року у справі №199/6251/18

Постанова

Іменем України

05 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 199/6251/18

провадження № 61-21949св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач -Дніпровська міська рада,

відповідачі: ОСОБА_1 , товариство з обмеженою відповідальністю «Орендабуд»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Батова Людмила Григорівна, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, у складі судді Якименко Л. Г.,

від 04 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,

від 12 листопада 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року Дніпровська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Орендабуд» (далі - ТОВ «Орендабуд»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Батова Л. Г., Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування записів про державну реєстрацію права власності та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі.

Позовну заяву мотивовано тим, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2014 року в справі № 200/10576/14-ц у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення орендної плати відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання права власності задоволено, визнано за ОСОБА_1 право власності на приміщення магазину непродовольчих товарів літ. «А-1», загальною площею 56,5 кв. м, основною площею 54,6 кв. м, на АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_1 право власності на приміщення магазину непродовольчих товарів літ. «А-1», загальною площею 56,5 кв. м, таким, що підлягає державній реєстрації уповноваженим на те органом без додаткових актів введення об`єкта в експлуатацію.

На підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2014 року державним реєстратором 10 вересня 2014 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності за ОСОБА_1 на зазначене нерухоме майно, номер запису про право власності 7318861.

27 січня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Орендабуд» укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є 1/2 частина об`єкта нерухомого майна, який значиться згідно з правовстановлюючим документом як магазин непродовольчих товарів на АДРЕСА_1 , (опис об`єкта: магазин непродовольчих товарів літ. «А-1», що складається з:

1 - основна, 2 - санвузол, загальна площа 56,5 кв. м. Цей договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л. Г. та зареєстрований в реєстрі за № 260, власником

1/2 частини зазначеного об`єкта нерухомого майна стало ТОВ «Орендабуд», номер запису про право власності 8513755, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 475732212101.

28 січня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Орендабуд» укладено договір купівлі-продажу, предметом якого стала 1/2 частина об`єкта нерухомого майна, який значиться згідно з правовстановлюючим документом як магазин непродовольчих товарів, який знаходиться на АДРЕСА_1 (опис об`єкта: магазин непродовольчих товарів літ. «А-1», що складається з: 1 - основна, 2 - санвузол, загальна площа 56,5 кв. м). Цей договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л. Г. та зареєстрований в реєстрі за № 273, власником 1/2 частина зазначеного об`єкта нерухомого майна стало ТОВ «Орендабуд», номер запису про право власності 8524209, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 475732212101.

Таким чином, ТОВ «Орендабуд» є власником зазначеного об`єкта нерухомого майна в цілому.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня

2015 року апеляційну скаргу прокуратури Дніпропетровської області в інтересах Дніпропетровської міської ради задоволено, рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2014 року в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання права власності скасовано, у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Таким чином був скасований правовстановлюючий документ, на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності на спірне приміщення.

Земельна ділянка, на якій розташоване зазначене самочинно побудоване нерухоме майно, на АДРЕСА_1 , належить територіальній громаді міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради та віднесена до земель комунальної власності. Ця земельна ділянка не надавалась під будівництво, або у власність чи користування.

Оскільки спірне нерухоме майно було побудоване на земельній ділянці невідведеній для вказаної мети та за відсутності декларації про початок будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, а також відсутності доказів про те, що воно було в установленому законом порядку введене в експлуатацію, то договори про відчуження зазначеного нерухомого майна на користь ТОВ «Орендабуд» слід визнати недійсними, спірний об`єкт нерухомості підлягає знесенню, а земельна ділянка повинна бути приведена у придатний для використання стан.

Враховуючи викладене, Дніпровська міська рада просила суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини нерухомого майна від 27 січня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Орендабуд», посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л. Г., зареєстрований в реєстрі за № 260;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини нерухомого майна від 28 січня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Орендабуд», посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л. Г., зареєстрований в реєстрі за № 273;

- скасувати запис про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зокрема магазин непродовольчих товарів літ. «А-1», загальною площею 56,5 кв. м, що складається з:

1 - основна, 2 - санвузол на АДРЕСА_1 за

ТОВ «Орендабуд», номер запису про право власності 8513755 від 27 січня 2015 року, внесений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л. Г.;

- скасувати запис про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зокрема магазин непродовольчих товарів літ. «А-1», загальною площею 56,5 кв. м, що складається з:

1 - основна, 2 - санвузол на АДРЕСА_1 за

ТОВ «Орендабуд», номер запису про право власності 8524209 від 28 січня 2015 року, внесений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л. Г.;

- скасувати запис про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зокрема магазин непродовольчих товарів літ. «А-1», загальною площею 56,5 кв. м, що складається з:

1 - основна, 2 - санвузол на АДРЕСА_1 за

ОСОБА_1 , номер запису про право власності 7318861 від 10 вересня 2014 року, внесений державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Коноваленко А. В., на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2014 року;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути територіальній громаді в особі Дніпровської міської ради земельну ділянку на вул. Калиновій, 53К у

м. Дніпрі, привівши її у придатний для використання стан, шляхом знесення самочинно побудованої споруди, зокрема магазину непродовольчих товарів літ. «А-1», загальною площею 56,5 кв. м, що складається з: 1 - основна,

2 - санвузол.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року, позов Дніпровської міської ради задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини нерухомого майна від 27 січня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Орендабуд», посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л. Г., зареєстрований в реєстрі за № 260.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини нерухомого майна від 28 січня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Орендабуд», посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л. Г., зареєстрований в реєстрі за № 273.

Скасовано запис про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - магазин непродовольчих товарів літ. «А-1», загальною площею 56,5 кв. м, що складається з: 1 - основна,

2 - санвузол, на АДРЕСА_1 , за ТОВ «Орендабуд», номер запису про право власності 8513755 від 27 січня 2015 року, внесений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л. Г.

Скасовано запис про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - магазин непродовольчих товарів літ. «А-1», загальною площею 56,5 кв. м, що складається з: 1 - основна,

2 - санвузол, на АДРЕСА_1 , за ТОВ «Орендабуд», номер запису про право власності 8524209 від 28 січня 2015 року, внесений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л. Г.

Скасовано запис про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - магазин непродовольчих товарів літ. «А-1», загальною площею 56,5 кв. м, що складається з: 1 - основна,

2 - санвузол, на АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 , номер запису про право власності 7318861 від 10 вересня 2014 року, внесений державним реєстратором ДМУЮ Дніпропетровської області Коноваленко А. В., на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2014 року.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути територіальній громаді в особі Дніпровської міської ради земельну ділянку, загальною площею 56,5 кв. м, на АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан, шляхом знесення самочинно побудованої споруди - магазину непродовольчих товарів літ. «А-1», що складається з: 1 - основна,

2 - санвузол.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суди попередніх інстанцій виходили із того, що земельна ділянка, на якій розташоване зазначене побудоване нерухоме майно на АДРЕСА_1 , належить Дніпровській міській раді та віднесена до земель комунальної власності відповідно до статей 80 83 ЗК України та статей 26, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», доказів, які б спростували цей факт, відповідачами не надано. Зазначена земельна ділянка не надавалась під будівництво, право власності чи користування на неї Дніпровською міською радою також не передавалось, що підтверджено висновками Апеляційного суду Дніпропетровської області, викладеними у рішенні від 21 жовтня 2015 року в справі № 200/10576/14-ц.

Таким чином, ОСОБА_1 не мав правових підстав для розпорядження спірним об`єктом - магазином непродовольчих товарів, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 . Тому договори купівлі-продажу, укладені між ним та ТОВ «Орендабуд», є недійсними, а реєстрація права власності в Державному реєстрі речових прав на спірне нерухоме майно за ОСОБА_1 та ТОВ «Орендабуд», здійснена на підставі цих договорів, підлягає скасуванню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У грудні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу в справі на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У грудні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Верховного Суду від 24 березня 2021 року зупинено провадження у справі № 199/6251/18 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Судусправи № 461/12525/15-ц.

Протоколом повторного розподілу справи між суддями Верховного Суду

від 20 січня 2023 року суддею-доповідачем у справі визначено суддю Шиповича В. В.

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року поновлено провадження у справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що ОСОБА_1 на час вчинення правочинів був законним власником майна відповідно до рішення Бабушкінського районного суду

м. Дніпропетровська від 11 липня 2014 року. При укладенні оспорюваних договорів купівлі-продажу сторонами були дотримані всі вимоги чинного законодавства України, тому їхній зміст не суперечить ЦК України, актам цивільного законодавства, інтересам держави та суспільства, його моральним засадам.

Зобов`язуючи ОСОБА_1 знести магазин, суди не звернули увагу на те, що на теперішній час власником майна є ТОВ «Орендабуд», яке провело реконструкцію магазину на законних підставах, зареєструвавши відповідні декларації, та здійснило після цього оформлення права власності на реконструйований об`єкт.

Дніпровська міська рада, відмовляючи надати земельну ділянку в оренду, позбавляє ТОВ «Орендабуд» права власності на об`єкт нерухомості. Таке втручання держави у право власності особи не є виправданим.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2014 року в справі № 200/10576/14-ц у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення орендної плати відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про визнання права власності задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на приміщення магазину непродовольчих товарів літ. «А-1», загальною площею 56,5 кв. м, основною площею 54,6 кв. м, на АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на приміщення магазину непродовольчих товарів літ. «А-1», загальною площею 56,5 кв. м, таким, що підлягає державній реєстрації уповноваженим на те органом без додаткових актів введення об`єкта в експлуатацію.

10 вересня 2014 року на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2014 року державним реєстратором Коноваленком А. В. зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності за ОСОБА_1 на приміщення магазину непродовольчих товарів літ. «А-1», загальною площею 56,5 кв. м, основною площею 54,6 кв. м, на АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 7318861.

27 січня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Орендабуд» укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л. Г. та зареєстрований в реєстрі за № 260, предметом договору є 1/2 частина об`єкта нерухомого майна, зокрема магазину непродовольчих товарів, загальною площею 56,5 кв. м, на АДРЕСА_1 (опис об`єкта: магазин непродовольчих товарів літ. «А-1», що складається з: 1 - основна, 2 - санвузол). Згідно з цим договором власником зазначеного об`єкта нерухомого майна стало ТОВ «Орендабуд» номер запису про право власності 8513755, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 475732212101.

28 січня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Орендабуд» укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л. Г. та зареєстрований в реєстрі за № 273, відповідно до якого предметом договору є 1/2 частина об`єкта нерухомого майна, зокрема магазину непродовольчих товарів, загальною площею 56,5 кв. м, на АДРЕСА_1 (опис об`єкта: магазин непродовольчих товарів літ. «А-1», що складається з: 1 - основна,

2 - санвузол). Згідно з цим договором власником зазначеного об`єкта нерухомого майна стало ТОВ «Орендабуд» номер запису про право власності 8524209, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 475732212101.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2015 року апеляційну скаргу прокуратури Дніпропетровської області в інтересах Дніпровської міської ради задоволено, рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2014 року скасовано в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про визнання права власності та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 . Рішення набрало законної сили.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391 396 ЦК України.

У частині другій статті 212 ЗК України передбачено, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У пунктах 6.30-6.35 постанови Великої Палати Верховного Суду

від 07 квітня 2020 року в справі № 916/2791/13 (провадження № 12-115гс19) зроблено висновок, що «законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має. Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті. У справі, що розглядається, підставою для відмови в задоволенні позову в частині вимог органів державної влади та місцевого самоврядування суди визнали факт набуття відповідачем права власності на об`єкт нерухомого майна після закінчення його будівництва та, посилаючись на встановлений факт, вказали про неможливість знесення об`єкта нерухомості, на який зареєстровано право власності, у порядку, встановленому для самочинно побудованих об`єктів. Проте, вказуючи про порушення гарантованого Конституцією права власності, суди разом з тим не врахували відомостей щодо документа державної реєстрації такого права в порушення умов надання в користування землі, на якій здійснено забудову, встановлених договором обмежень щодо її забудови та передбачених законодавством правил і порядку здійснення такої забудови не змінюють режиму такого об`єкта та не виключають застосування правових наслідків щодо такого будівництва».

У постанові від 02 червня 2021 року в справі № 509/11/17 (провадження № 61-268св21) Верховний Суд дійшов висновку, що належними відповідачами за вимогами про знесення самочинно збудованого майна, приведення приміщень у первісний стан, шляхом знесення самовільно збудованих об`єктів нерухомого майна, усунення перешкод у здійснені права користування та розпорядження майном шляхом перебудови самовільно збудованих об`єктів нерухомого майна мають бути чинні власники спірного майна, а визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів та визнання недійсними договорів купівлі-продажу не є ефективним способом захисту та не забезпечує усунення порушень спричинених самочинним будівництвом

У постанові від 27 жовтня 2021 року у справі № 202/7377/16-ц (провадження № 61-20139св19) Верховний Суд дійшов висновку, що задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна та скасування записів про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно суди: не урахували, що власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а саме ефективним способом захисту, який відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам, оскільки вирішення вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою.

Крім того, про те, що позовні вимоги про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання недійсними договорів, які заявлені саме у зв`язку зі здійсненням самочинного будівництва є неефективними способами захисту, вказував Верховний Суд у постанові від 27 квітня

2022 року в справі № 521/21538/19 (провадження № 61-204св22).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Отже у справі, що переглядається вимоги про визнання договорів недійсними і скасування записів про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не забезпечать усунення порушень спричинених самочинним будівництвом.

Ефективним способом захисту прав власника (користувача) земельної ділянки щодо усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою, спричиненого таким порушенням, є вимога про знесення самочинного будівництва відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК Україниі вирішення такої вимоги виключає застосування інших вимог.

Належним відповідачем за такою вимогою є власник відповідної забудови, яким на час розгляду цієї справи було ТОВ «Орендабуд», натомість позовні вимоги про зобов`язання повернути спірну земельну ділянку та приведення її у придатний для використання стан шляхом знесення самочинно побудованої споруди (магазину непродовольчих товарів) були заявлені Дніпровською міською радою до ОСОБА_1 , який не є належним відповідачем за цією вимогою.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у постанові

від 30 вересня 2022 року у справі № 201/2471/20 за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , треті особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Батова Л. Г., про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, визнання недійсними договорів та скасування записів про державну реєстрацію права власності.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позову.

При цьому, за загальним правилом, відмова у задоволенні позовних вимог з підстав їх пред`явлення до неналежного відповідача не перешкоджає повторному зверненню до суду із такими ж вимогами до належного відповідача.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду необхідно скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 415, 416, 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 12 листопада 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову Дніпровської міської ради.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович