Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.11.2019 року у справі №463/4616/18

Постанова

Іменем України

31 березня 2021 року

м. Київ

справа № 463/4616/18

провадження № 61-20505св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Львівська міська рада, ОСОБА_2,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Львівської міської ради, ОСОБА_2, в якому просила визнати за нею право власності

в порядку спадкування на 1/2 частку у спадковому майні померлого ОСОБА_3 частку у праві спільної власності на квартиру

АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік

ОСОБА_3, після смерті якого відкрилась спадщина, що складається з квартири АДРЕСА_1, яка належала спадкодавцю та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності. Після смерті спадкодавця та заведення спадкової справи вона звернулась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак нотаріус відмовив у видачі такого свідоцтва

у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 відмовився надати нотаріусу правовстановлюючі документи для оформлення спадкових прав, про що направив нотаріусу відповідну заяву від 04 січня 2018 року. Через такі дії відповідача вона позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 12 квітня 2019 року

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що оскільки оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно не є втраченими та знаходяться у відповідача, ним не оспорюється право позивача на спадкування частки у майні, то позивач обрала невірний спосіб захисту цивільного права. Ефективним способом захисту, який відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення,

є звернення до суду з позовом про зобов'язання відповідача надати оригінали правовстановлюючих документів нотаріусу, оскільки позивач, після того як вчинила всі необхідні дії для отримання свідоцтва про право на спадщину, позбавлена можливості оформити свої спадкові права.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Львівської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 704,80 грн судового збору за подання до суду позовної заяви та 1 057,21 грн судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Апеляційний суд виходив з того, що у позивача існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, оскільки відповідач не надає нотаріусу оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно, унаслідок чого позивач не може оформити спадщину. Належним та ефективним способом захисту буде обраний позивачкою спосіб шляхом визнання за нею

в порядку спадкування права власності на 1/2 частку у спадковому майні померлого ОСОБА_3, що складає 1/4 частку у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1.

Аргументи учасників справи

У листопаді 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права; невідповідність висновків суду обставинам, що мають значення для правильного вирішення справи, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що він не оспорює право позивача на спадкування частки в спадковому майні. У матеріалах справи відсутні зміни позивачем предмету або підстави позову, а в заявлених ОСОБА_1 до нього позовних вимогах та їх обґрунтуванні не відображено порушених, невизнаних або оспорюваних прав позивача. Апеляційний суд не врахував, що похоронами його померлого батька займався він особисто, без будь-якої допомоги позивача. Спадкову справу про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 заведено приватним нотаріусом 21 квітня 2016 року за його заявою, позивач звернулася до нотаріуса з відповідною заявою 12 вересня 2016 року.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано.

Рух справи

УхвалоюВерховного Суду від 11 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3.

За життя спадкодавець заповіту не склав. Після його смерті відкрилася спадщина на 1/2 частку у праві спільної власності на квартиру

АДРЕСА_1.

Відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру від 23 січня 2001 року зазначена квартира належала спадкодавцю на праві спільної сумісної власності разом із ОСОБА_2.

Позивач є спадкоємцем першої черги (дружина).

12 вересня 2016 року, у встановлений законом шестимісячний строк,

ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва на спадщину.

Інший спадкоємець ОСОБА_2 син спадкодавця також звернувся до нотаріуса із аналогічною заявою в межах шестимісячного строку.

19 грудня 2018 року нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Згідно частини 1 статті 15, частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які

ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

У частині 1 статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2018 року у справі №199/9502/15-ц (провадження № 61-577св18) вказано, що "враховуючи, що оригінал правовстановлюючого документа знаходиться у відповідача, який, відмовившись від спадщини на користь позивача, відмовляється його надати,

і ця обставина унеможливила видачу позивачу нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері - суди дійшли обґрунтованого висновку про визнання за ОСОБА_4 права на _ частину у праві спільної власності на квартиру в порядку спадкування за законом".

У частині 3 статті 12, частинах 1 , 5 , 6 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частині 3 статті 12, частинах 1 , 5 , 6 статті 81 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановивши, що оригінал правовстановлюючого документа знаходиться

у ОСОБА_2, який відмовляється його надати, і ця обставина унеможливила видачу позивачу нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок, що у позивача існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку,

у зв'язку з чим визнання за позивачем права власності на частку у праві спільної власності на нерухоме майно в порядку спадкування є ефективним способом захисту її порушеного права.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги ОСОБА_2, що ОСОБА_1 мала б змінити предмет та підставу позову, оскільки він не оспорював право позивача на спадкування, та зазначає, що суд самостійно здійснює правову кваліфікацію спірних правовідносин та застосовує при прийнятті рішення норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Разом з тим відповідно до частин 1 -4 статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі

у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що "пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови

у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2020 року в справі № 175/1941/16-ц (провадження № 61-19798св18) вказано, що "у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2020 року у справі № 279/2044/18 (провадження № 61-4108св19) зазначено, що "предметом спору у цій справі

є визнання права на спадкове майно - житловий будинок житлового будинку АДРЕСА_1, а тому відповідачами у справі мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину, а при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини".

У справі, що переглядається, апеляційний суд установив, щоОСОБА_1 та

ОСОБА_2 є спадкоємцями померлого ОСОБА_3, які прийняли спадщину

в установленому законом порядку, а тому ОСОБА_2 є належним відповідачем

у справі.

З урахуванням викладеного, Львівська міська рада є неналежним відповідачем

у цій справі. Тому суди мали відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівської міської ради з підстави пред'явлення його до неналежного відповідача.

За таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до Львівської міської ради, але помилився щодо мотивів такої відмови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалено частково без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду

в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 до Львівської міської ради скасувати, рішення суду першої інстанції в цій частині змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови; в іншій частині оскаржене судове рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 412, 416 ЦПК України (у редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 до Львівської міської ради скасувати.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 12 квітня 2019 року

в частині відмови в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до Львівської міської ради змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині постанову Львівського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року залишити без змін.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Львівського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року в скасованій частині втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. Ю. Тітов