Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 753/7318/17

провадження № 61-48398 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: СімоненкоВ. М. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Мартєва С. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

треті особи - ОСОБА_9, Служба у справах дітей Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, подану його представником ОСОБА_10, на постанову Київського апеляційного суду від 8 листопада 2018 року вскладі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І.М., Семенюк Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив установити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, при якому у його користуванні залишити кімнату площею 14,9 кв. м. ( №6 плану квартири згідно технічного паспорту), кухню, ванну кімнату, вбиральню та коридор залишити у спільному користуванні ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

Позовні вимоги мотивовані тим, що співвласниками цієї квартири є він, його батько ОСОБА_4, мати ОСОБА_6, сестра ОСОБА_7 у рівних долях. З травня 2013 року в квартирі зареєстрована ОСОБА_8 - мати ОСОБА_6 23 грудня 2006 року він одружився з ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_12

Через напружені відносини, що склалися між сторонами у зв'язку з його одруженням та народженням у нього сина, його проживання разом з дружиною та їх спільною дитиною на даний час в квартирі є неможливим. Конфліктна ситуація унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 25 червня 2018 року позов задоволено. Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1, за якого в користуванні ОСОБА_4 залишено кімнату житловою площею 14,9 кв. м. Кухню, ванну кімнату, вбиральню та коридор залишено у спільному користуванні. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Крім того, з моменту заселення у спірну квартиру на сімейній раді між сторонами був визначений порядок користування житловим приміщенням, і позивач заселився в кімнату 14,9 кв. м, де на даний час і знаходяться його особисті речі. Проте, в спірній кімнаті проживає мати відповідачки-2 - ОСОБА_8

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 8 листопада 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відмовляючи в задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що судове рішення не може підміняти домовленості сторін, а тому зробив висновок, що яке б не було прийняте рішення та який би не був встановлений порядок користування спірною квартирою, він буде порушувати права одного із співвласників квартири. Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що суд першої інстанції виділивши в користування позивача кімнату в розмірі 14,9 кв. м істотно перевищив розмір ідеальної частки ОСОБА_4

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_4 через свого представника подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 8 листопада 2018 року, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 червня 2018 року залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що добровільно встановити порядок володіння і користування спільним майном сторони не можуть. Зазначає, що він та члени його сім'ї мають право на надання йому у володіння та користування частини спільного майна в натурі. Вказує, що спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності, а тому відходження в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність допускається, оскільки не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно і не порушує їх прав як власників.

Доводи інших учасників справи

Відповідачі надали відзив на касаційну скаргу, в якій просять залишити в силі рішення суду апеляційної інстанції, оскільки жодних перешкод позивачу в користуванні квартирою відповідачами не чиниться, особисті речі позивача знаходяться в кімнаті площею 14,9 кв.м. Напружені відносини склалися між відповідачами та дружиною позивача ОСОБА_9, на проживанні якої в квартирі наполягав позивач. Вважають висновок суду апеляційної інстанції, що порядок користування іншими кімнатами площею 14,9 кв.м. та 19 кв.м. між трьома співвласниками встановити неможливо правильним.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_4 є співвласником квартири АДРЕСА_1, яка у свою чергу складається з трьох кімнат жилою площею 48, 8 кв. м, кухні площею 9, 0 кв. м, ванної кімнати площею 3, 6 кв. м, вбиральні (поєднаної) площею 1,3 кв. м, лоджією площею 6, 8 кв. м та коридором площею 12, 3 кв. м.

Також, співвласниками вказаної квартири у рівних долях є його батько - ОСОБА_5, мати - ОСОБА_6 та сестра - ОСОБА_7

З травня 2013 року у квартирі № 217 також зареєстрована ОСОБА_8, яка є матір'ю ОСОБА_6

23 грудня 2006 року ОСОБА_4 одружився з ОСОБА_9 (після укладення шлюбу взяла прізвище ОСОБА_9).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_4 та ОСОБА_9 народився син, ОСОБА_12

Між відповідачами та позивачем і членами його сім'ї існують неприязні стосунки.

Крім того, суди установили, що з моменту заселення у спірну квартиру на сімейній раді між сторонами був визначений порядок користування житловим приміщенням, і саме позивач заселився та займає кімнату 14,9 кв. м, де на теперішній час і знаходяться його особисті речі.

Однак фактично у спірній кімнаті проживає мати ОСОБА_6 - ОСОБА_8

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи обох касаційних скарг, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень статей 317, 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Цими правами власник розпоряджається на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).

Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Таким чином, порядок користування житловими приміщеннями у будинку, який належить на праві власності кільком особам, може бути встановлений у випадку, коли такі приміщення відповідають за розміром часткам цих осіб у будинку.

При цьому, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.

Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.

Зазначене узгоджується з правовим висновком викладеним у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року № 6-1500цс15.

Як установили суд попередніх інстанції, конфлікт з приводу користування спільним майном склався не між його співвласниками, а між членом сім'ї співвласника та іншими співвласниками квартири з приводу права на проживання у вказаній квартирі.

При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції не врахував, що розмір ідеальної частки ОСОБА_4 у праві власності на спільне майно становить 1/4. При виділенні йому у користування жилої кімнати площею 14,9 кв. м перевищення його ідеальної частки у житловій площі складає 2,7 кв. м ( 14,9 - 48,8 :4), що є значним перевищенням його ідеальної частки та порушує права інших співвласників - ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

З огляду на обставини справи, пропорційно й обґрунтовано оцінивши права співвласників на користування власним майном, апеляційний суд дійшов правильного висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, скасування ухваленого судового рішення та постановлення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги про те, що члени його сім'ї співвласника мають право на надання їм у володіння та користування частини спільного майна в натурі судом не приймаються, оскільки відповідно до статті 156 ЖК УРСР члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Таким чином, первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на наведене, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, касаційну скаргу ОСОБА_4 необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - залишити без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд касаційної інстанції залишає ухвалене судом першої інстанції рішення без змін, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану його представником ОСОБА_10, залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 8 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. М. Сімоненко

А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв