Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.01.2020 року у справі №759/13257/19

Постанова

Іменем України

05 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 759/13257/19

провадження № 61-18169 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Зубкова Олена Єгорівна,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 09 вересня 2019 рокуу складі колегії суддів: Лівінського С. В., Березовенко Р. В., Сержанюка А. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заяви

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зубкової О. Є.,

третя особа: ОСОБА_2 , про визнання протиправними дії приватного нотаріуса та скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна

з прилюдних торгів, з електронних торгів, видане 13 лютого 2019 року ОСОБА_2 ; визнання протиправним і скасування рішення

про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 липня 2019 року та про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .

Одночасно вона звернулася до суду із заявою про забезпечення позову.

Вказувала, що в період дії заборони суду на вчинення будь-яких дій щодо розпорядження належною їй на праві власності квартири, її було продано з прилюдних торгів, видано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, також в період дії заборони на вчинення реєстраційних дій, приватним нотаріусом право власності на належну їй квартиру було зареєстровано за ОСОБА_2 .

У зв`язку з цим просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказану квартиру, оскільки в неї, за наведених обставин, є достатні підстави вважати, що третьою особою у справі знову буде здійснено продаж квартири, реєстрацію права власності на яку є предметом її позову.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 24 липня 2019 року заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і інтересів інших осіб.

Зазначав, що заявник не довела та не надала доказів, яким чином невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 24 липня 2019 року скасовано. Заяву

ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, які були викладені у заяві про забезпечення позову, оскільки вважав, що заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Крім того, суд зазначив, що судом першої інстанції не взято до уваги заява ОСОБА_1 про те, що в період дії заборони суду на вчинення будь-яких дій щодо розпорядження належною їй на праві власності квартири, дану квартиру вже було продано з прилюдних торгів, видано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, також в період дії заборони на вчинення реєстраційних дій, приватним нотаріусом право власності на належну їй квартиру було зареєстровано за ОСОБА_2 , а також, що в результаті невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру, можуть настати більш негативні наслідки - позбавлення її права власності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_2 посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову й зняти арешт з квартиру

АДРЕСА_1 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 17 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 759/13257/19 із Святошинського районного суду м. Києва та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційним судом не досліджено докази і обставини по справі, неправильно застосовано норму матеріального права та порушено норму процесуального права.

Вказує, що висновки суду апеляційної інстанції та заява позивачки, про те, що квартиру було продано в період дії заборони суду на вчинення будь-яких дій щодо розпорядження належної ОСОБА_1 на праві власності квартири, містить неправдиві дані, так як 11 січня 2019 року квартира була продана на електронних торгах через систему «СЕТАМ» та 06 липня

2019 року приватним нотаріусом було зареєстровано право власності на квартиру й жодних заборон в момент реєстрації не було.

Крім того, зазначає, що при вирішення питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, а квартира була продала за борги ОСОБА_1 , яка намагається затягнути час повернення кредиту.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Частинами першою, другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд

за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача,

за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункт 4).

Крім того, пунктами 1-4 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

При цьому згідно з частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач, а арешт накладено на майно, яке належить третій особі у справі.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами, судом першої інстанції не взято до уваги заява ОСОБА_1 про те, що в період дії заборони суду на вчинення будь-яких дій щодо розпорядження належною їй на праві власності квартири, дану квартиру вже було продано з прилюдних торгів, видано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, також в період дії заборони на вчинення реєстраційних дій, приватним нотаріусом право власності на належну їй квартиру було зареєстровано за ОСОБА_2 , а також, що в результаті невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру, можуть настати більш негативні наслідки - позбавлення її права власності.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, не врахував, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також, суд

має враховувати співмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

З наявної в матеріалах справи заяви про вжиття заходів забезпечення позову вбачається, що вжиті судом заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме квартиру за адресою:

АДРЕСА_2 стосується прав третьої особи - ОСОБА_2 , який не є відповідачем у справі.

При цьому забезпеченням позову захищаються законні права (інтереси) позивача у разі, коли відповідач діє недобросовісно.

Відтак, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми ЦПК України, оскільки арешт може бути накладено на майно відповідача, а не третьої особи, про що судам роз`яснено у пункті 3 наведеної вище постанові Пленуму Верховного Суду України та повинен виходити із наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Таким чином, у справі, що переглядається, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи й правильно застосувавши норму процесуального права, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Вказане свідчить, що апеляційним судом безпідставно скасована ухвала суду першої інстанції, яка відповідає закону.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з цим на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 770,00 грн на відшкодування судового збору, сплаченого ним за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 413, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року скасувати.

Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 24 липня 2019 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 770,00 грн на відшкодування судового збору, сплаченого ним за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк