Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.12.2019 року у справі №521/12093/19

Постанова

Іменем України

05 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 521/12093/19-ц

провадження № 61-20975 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 ;

особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги - приватний виконавець виконавчого округу Одеської області - Парфьонов Георгій Володимирович;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича на ухвалу Одеського апеляційного суду у складі судді Ващенко Л. Г. від 11 листопада 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 , в якому просила визнати договори дарування нерухомого майна, укладених між ними 05 лютого 1997 року, 08 лютого 2006 року, а також угоду від 29 листопада 2007 року про розірвання договору дарування земельної ділянки від 08 лютого 2006 року, удаваними та застосувати наслідки недійсності правочину шляхом визнання договорів міни, що були фактично укладені між ними, дійсними, а також стягнути з відповідачки на її користь 9 тис. доларів США у зв'язку з невиконанням умов фактично укладеного договору.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси у складі судді

Мирончук Н. В. від 23 липня 2019 року відкрито провадження у вищевказаній справі та призначено підготовче судове засідання.

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції

із клопотанням про забезпечення позову, посилаючись на можливе порушення її майнового права у зв`язку з іншими судовими процесами про стягнення грошових коштів, в яких ОСОБА_2 є відповідачем.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 29 липня 2019 року заяву ОСОБА_1 від 24 липня 2019 року про забезпечення позову у справі задоволено. Забезпечено позов до набрання законної сили судового рішення у справі шляхом накладення арешту на все майно ОСОБА_2 та заборонено вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, належного

ОСОБА_2 .

Не погоджуючись із вищевказаним судовим рішенням районного суду про забезпечення позову, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Г. В. звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області

Парфьонову Г. В. відмовлено у відкритті апеляційного провадження

за його апеляційною скаргою на ухвалу Малиновського районного суду

м. Одеси від 29 липня 2019 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договорів дарування нерухомого майна, а також угоди про розірвання договору дарування земельної ділянки удаваними, застосування наслідків недійсності правочину шляхом визнання договорів міни дійсними та стягнення грошових коштів.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Г. В. не є стороною оспорюваних правочинів або власником спірного нерухомого майна, які є предметом розгляду у цій справі, а тому постановленням оскаржуваної ухвали районного суду від 29 липня 2019 року про забезпечення позову не вирішувалося питання про його права та обов`язки. При цьому апеляційний суд послався на положення частини другої статті 352 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Г. В., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Малиновського районного суду м. Одеси.

У січні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договорів дарування нерухомого майна, а також угоди про розірвання договору дарування земельної ділянки удаваними, застосування наслідків недійсності правочину шляхом визнання договорів міни дійсними та стягнення грошових коштів призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга приватного виконавця виконавчого округу Одеської області

Парфьонова Г. В. мотивована тим, що апеляційний суд, відмовляючи

у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 29 липня 2019 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договорів дарування удаваними, керувався положеннями статті 352 ЦПК України. Проте, положеннями цієї статті ЦПК України визначено лише право на апеляційне оскарження, а відповідні підстави для відмови

у відкритті апеляційного провадження визначено у статті 358 ЦПК України. Крім того, апеляційний суд не дослідив та не надав правової оцінки доводам його апеляційної скарги та не врахував, що оскаржуваною ухвалою районного суду про забезпечення позову вирішено питання про його обов`язки, як приватного виконавця, на виконанні якого перебуває виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого 13 грудня 2012 року Приморським районним судом м. Одеси, про стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт» (далі - ПАТ «АБ «Бізнес Стандарт») заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 138 168, 27 Євро.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної скарги не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 про визнання договорів дарування нерухомого майна, а також угоди про розірвання договору дарування земельної ділянки удаваними, застосування наслідків недійсності правочину шляхом визнання договорів міни дійсними та стягнення грошових коштів.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 23 липня 2019 року відкрито провадження у вищевказаній справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 29 липня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі задоволено. Забезпечено позов до набрання законної сили судового рішення у справі шляхом накладення арешту на все майно ОСОБА_2 та заборонено вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, належного

ОСОБА_2 .

Не погоджуючись із вищевказаним судовим рішенням районного суду

про забезпечення позову, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Г. В., який не є учасником справи, звернувся

до апеляційного суду з апеляційною скаргою.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г. В. підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду,

а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи,

а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про

їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити

в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Цією нормою процесуального права врегульовано лише права апеляційного оскарження.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Парфьонов Г. В. посилався на те, що оскаржуваною ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси

від 29 липня 2019 року про забезпечення позову у справі за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договорів дарування нерухомого майна, а також угоди про розірвання договору дарування земельної ділянки удаваними, застосування наслідків недійсності правочину шляхом визнання договорів міни дійсними та стягнення грошових коштів вирішено питання про його обов'язки, як приватного виконавця, на виконанні якого перебуває виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого 13 грудня 2012 року Приморським районним судом м. Одеси,

про стягнення солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , на користь ПАТ «АБ «Бізнес Стандарт» заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 138 168, 27 Євро.

Підстави відмови у відкритті апеляційного провадження визначені у статті 358 ЦПК України, яку суд апеляційної інстанції взагалі не застосував, відповідно до якої суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо: апеляційну скаргу подано

на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню; є ухвала про закриття провадження у зв`язку з відмовою від раніше поданої апеляційної скарги цієї самої особи на це саме судове рішення; є постанова

про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення; скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною

скаргою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г. В., апеляційний суд не врахував, що він звернувся до суду як особа, яка не брала участі у справі, вважаючи, що суд вирішив питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки (частина перша статті 352 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Тлумачення наведених вище норм процесуального права свідчить про

те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість дійти висновку щодо вирішення, чи невирішення судом першої інстанції питань про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, свободи, інтереси

та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі,

не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Тобто апеляційному суду необхідно було відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г. В., а у разі з`ясування, що судовим рішенням питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки не вирішувалося, закрити апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

До подібних правових висновків дійшов Касаційний цивільний суд

у складі Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі

№ 235/2452/16-ц, провадження № 61-3433св19.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється, зокрема, відповідно до цього Кодексу, а тому суд повинен вчиняти процесуальні дії згідно з його нормами.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими та достатніми для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду.

Згідно з частиною четвертою статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвали суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає провадженню у справі, справа передається на розгляд суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 400, 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича задовольнити.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк