Постанова

Іменем України

05 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 461/3675/17

провадження № 61-10814св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 , публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Нор Надія Миколаївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Галицького районного суду м. Львова, у складі судді Городецької Л. М., від 10 травня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду, у складі колегії суддів Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М., від 16 квітня 2019 року.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Нор Н. М., про визнання договору іпотеки недійсним.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 її колишній чоловік ОСОБА_2 , використавши неправдиві відомості, уклав кредитний договір № 11-1/440к-07 з відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний» (далі - ВАТ «Банк Універсальний»), правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк».

Цього ж дня на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором він уклав з банком договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н. М. та зареєстрований у реєстрі за № 4874, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , яка на підставі рішення Апеляційного суду Львівської області від 12 березня 2015 року є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Незважаючи на те, що квартира перебуває у спільній сумісній власності колишнього подружжя, у договорі іпотеки зазначено, що дана квартира належить іпотекодавцю, тобто ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право власності на квартиру № Г-02417.

Працівникам банку було відомо про наявність у ОСОБА_2 дружини, адже у день укладення кредитного договору він від її імені підписав із ПАТ «Універсал Банк» договір поруки для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 11-1/440к-07.

На думку позивача, дії банку та ОСОБА_2 щодо укладення спірного договору іпотеки були повністю узгодженими. Оскільки вона не давала згоду на укладення договору іпотеки і дізналася про такий після ознайомлення із матеріалами кримінальної справи у 2016 році, вказаний вище договір є недійсним.

Посилаючись на зазначені обставини, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсними:

- договір іпотеки від 04 липня 2007 року, укладений між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н. М., зареєстрований у реєстрі за № 4874;

- додатковий договір від 29 липня 2009 року до договору іпотеки від 04 липня 2007 року;

- договір про внесення змін та доповнень від 27 грудня 2010 року до договору іпотеки від 04 липня 2007 року;

- договір про внесення змін та доповнень від 30 березня 2012 року до договору іпотеки від 04 липня 2007 року;

- виключити з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записи про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передане в іпотеку відповідно до договору іпотеки від 04 липня 2007 року, а саме квартиру АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 10 травня 2018 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 Визнано недійсними:

- договір іпотеки від 04 липня 2007 року, укладений між публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н. М., зареєстрованого у реєстрі за № 4874;

- додатковий договір від 29 липня 2009 року до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н. М., 04 липня 2007 року за реєстровим № 4874;

- договір про внесення змін та доповнень від 27 грудня 2010 року до договору іпотеки від 04 липня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н. М. за реєстровим № 4874;

- договір про внесення змін та доповнень від 30 березня 2012 року до договору іпотеки від 04 липня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н. М., за реєстровим № 4874.

Виключено з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записи про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передане в іпотеку відповідно до договору іпотеки від 04 липня 2007 року, укладеного між публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н. М. та зареєстрованого у реєстрі за № 4874, а саме нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не була обізнана про укладення договору іпотеки та додаткових договорів до нього, не надавала згоду на їх укладення, підписи на заявах-згодах на укладення договору іпотеки та додаткових угод до нього були підроблені, так само як були підробленими підписи на договорах поруки ОСОБА_2 , про що свідчить наявний у матеріалах справи висновок експерта № 6/154 від 23 березня 2017 року.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року рішення Галицького районного суду міста Львова від 10 травня 2018 року змінено.

Доповнено резолютивну частину рішення абзацом шостим у наступній редакції: накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив із того, що суд першої інстанції правильно визначився з правовідносинами, які виникли між сторонами, та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача та недоведеність заявлених позовних вимог.

Місцевим судом взято до уваги правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18), однак не враховано, що відповідно до положень частини тринадцятої статті 265 ЦПК України, у разі визнання судом недійсним договору застави, яким забезпечується виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, суд накладає на таке майно арешт.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У травні 2019 року Акціонерним товариством «Універсал Банк» подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 травня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заявлених позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що місцевим та апеляційним судами зроблено неправильний висновок про наявність правових підстав для задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог. Судами не враховано, що висновок експерта, здійснений на підставі постанови слідчого, не є допустимим та належним доказом у цивільній справі. Також судом не вирішувалось питання про залучення до участі у справі чи виклику для дачі пояснень приватного нотаріуса Червоноградського міського нотаріального округу Павлика П. О., приватного нотаріуса Червоноградського міського нотаріального округу Степчук І. С., державного нотаріуса Червоноградської державної нотаріальної контори Зайця М. В. та приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кузьо Г. В. Також заявник звертає увагу на те, що у поданій апеляційній скарзі він звертав увагу апеляційного суду про необхідність застосування наслідків пропуску строків позовної давності, однак це питання судом апеляційної інстанції не вирішувалося.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

01 липня 2018 року ухвалою Верховного Суду Акціонерному товариству «Універсал Банк» поновлено строк на касаційне оскарження рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 травня 2018 року та постанови Львівського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року та відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

11 грудня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відзиву на касаційну скаргу не подано

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

04 липня 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 11-1/440к-07 на загальну суму 420 000 дол. США з терміном повернення кредиту до 03 липня 2027 року.

10 липня 2009 року, 29 липня 2009 року, 10 грудня 2010 року, 27 грудня 2010 року, 10 березня 2012 року та 29 березня 2012 року між банком та позичальником укладено додаткові угоди до кредитного договору.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 04 липня 2007 року між ОСОБА_2 , як іпотекодавцем, та ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», як іпотекодержателем, укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 (а.с.9-10).

29 липня 2009 року, 10 грудня 2010 року, 27 грудня 2010 року, 30 березня 2012 року між ОСОБА_2 та банком було укладено додаткові договори до договору іпотеки.

Квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, що підтверджується рішенням Апеляційного суду Львівської області у справі № 459/539/13 (а.с.12-13).

Експертним дослідженням № 6/154 від 23 березня 2017 року, проведеним на підставі постанови від 16 березня 2017 року слідчого слідчого відділу старшого лейтенанта поліції Мухи А. Ю. у кримінальному провадженні № 12016140150000764 про призначення судової почеркознавчої експертизи, встановлено, що підписи на заявах-згодах на укладення договору іпотеки були виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Із матеріалів справи вбачається, що 04 липня 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 11-1/440к-07 на загальну суму 420 000 дол. США з терміном повернення кредиту до 03 липня 2027 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 04 липня 2007 року між ОСОБА_2 , як іпотекодавцем, та ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», як іпотекодержателем, укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 (а.с.9-10).

Відповідно до заяви від 03 липня 2007 року, посвідченої приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу Павлик П. О., ОСОБА_1 дала згоду своєму чоловікові ОСОБА_2 на отримання кредиту та передачу квартири АДРЕСА_1 в іпотеку (а.с. 23).

Згідно із заявою від 29 липня 2009 року, посвідченої приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу Степчук І. С., ОСОБА_1 дала згоду своєму чоловікові ОСОБА_2 на укладення додаткових договорів до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н. М. 04 липня 2007 року за реєстровим № 4874 (а.с. 24).

Відповідно до заяви від 24 грудня 2010 року, посвідченої державним нотаріусом Червоноградської державної нотаріальної контори Заєць М. В., ОСОБА_1 дала згоду своєму чоловікові ОСОБА_2 на укладення договору про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н. М. 04 липня 2007 року за реєстровим № 4874. З умовами договору ознайомлена та згодна (а.с. 22).

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 12 березня 2013 року у справі № 459/538/13-ц шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

11 липня 2013 року за заявою ОСОБА_1 до ЄРДР внесено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 190 КК України (витяг з кримінального провадження № 12016140150000764) (а.с.8).

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 12 березня 2015 року у справі № 459/539/13 квартиру АДРЕСА_1 визнано спільною сумісною власністю, яка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано за ними право власності по Ѕ частці на дану квартиру.

Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 17 травня 2016 року задоволено клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_2 у зв`язку із закінченням строків давності у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР №12016140150000764 від 20 квітня 2016 року за частинами першою, третьою, четвертою статті 358 КК України. Звільнено підозрюваного ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою, третьою, четвертою статті 358 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження № 12016140150000764 стосувалось щодо підроблення ОСОБА_2 підпису ОСОБА_1 у договорі поруки.

Висновком експерта № 6/154 від 23 березня 2017 року, складеним на підставі постанови від 16 березня 2017 року слідчого відділу старшого лейтенанта поліції Мухи А. Ю. у кримінальному провадженні № 12016140150002348 про призначення судової почеркознавчої експертизи, встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 у графі «підпис» у заявах від 29 липня 2009 року, 24 грудня 2010 року та від 04 липня 2007 року (заяви щодо надання дозволу на отримання кредиту та передачу квартири в іпотеку) були виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим кодексом.

Статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд правильно врахував, що висновок № 6/154 від 23 березня 2017 року, підготовлений у рамках кримінального провадження особою, яка є атестованим судовим експертом, відповідає положенням статті 102 ЦПК України.

Колегія суддів враховує допустимість висновку експерта як доказу, оскільки експертиза проведена у кримінальному провадженні містила інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений.

Банк, заперечуючи проти висновку експерта, не надав доказів на його спростування, не скористався правом на заявлення клопотання про призначення відповідної експертизи у цій справі, не ставив перед судом питання про виклик у судове засідання експерта, який проводив почеркознавчу експертизу.

Отже, на думку колегії суддів, висновок експерта № 6/154 від 23 березня 2017 року судами першої та апеляційної інстанцій належно оцінений у сукупності з іншими доказами.

Посилання заявника про те, що позивачем не оскаржувались дії нотаріусів, які посвідчували заяву-згоду на укладення ОСОБА_1 спірного правочину та заявим-згоди на укладення додаткових угод до договору іпотеки, спростовується матеріалами справи.

Лише під час апеляційного провадження заявник поставив питання про залучення до участі у справі приватного нотаріуса Червоноградського міського нотаріального округу Павлика П. О., приватного нотаріуса Червоноградського міського нотаріального округу Степчук І. С., державного нотаріуса Червоноградської державної нотаріальної контори Зайця М. В. та приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кузьо Г. В., однак у межах процесуальних повноважень апеляційний суд позбавлений такої можливості.

Відповідного клопотання під час розгляду справи у місцевому суді чи клопотання про виклик цих нотаріусів для дачі пояснень, заявник не заявляв.

За змістом правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) відсутність нотаріально посвідченої згоди іншого зі співвласників (другого з подружжя) на укладення договору іпотеки позбавляє співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення договору про розпорядження спільним майном. Укладення такого договору свідчить про порушення його форми і відповідно до частини четвертої статті 369, статті 215 ЦК України надає іншому зі співвласників (другому з подружжя) право оскаржити договір із підстав його недійсності. При цьому закон не пов`язує наявність чи відсутність згоди усіх співвласників на укладення договору ні з добросовісністю того з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, ні третьої особи контрагента за таким договором і не ставить питання оскарження договору в залежність від добросовісності сторін договору.

За частиною першою статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Встановивши, що ОСОБА_1 не знала про укладення договору іпотеки та додаткових договорів до нього, не надавала згоду на їх укладення, підписи на заявах-згодах на укладення договору іпотеки та додаткових угод до нього були підроблені, що підтверджується (та не спростовано) висновком експерта № 6/154 від 23 березня 2017 року, місцевий суд дійшов правильного висновку про визнання недійсним договору іпотеки, а також укладених договорів про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, як таких, що не відповідають вимогам статей 203, 215 ЦК України, та правильно врахував, що укладення оспорюваного договору призвело до порушення та звуження обсягу прав позивача.

Доводи заявника про пропуск позивачем ОСОБА_1 строків позовної давності та необхідність застосування наслідків її пропуску, не відповідають закону.

Згідно положень статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Нормами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).

За змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи у суді першої інстанції, оскільки рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення суду.

Апеляційним судом на стадії апеляційного провадження правомірно та у межах наданих повноважень застосовується позовна давність за заявою, зробленою стороною у спорі під час розгляду справи у суді першої інстанції, до ухвалення рішення по суті спору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18) зроблено правовий висновок про те, що сторона має право на подачу заяви про застосування наслідків спливу позовної давності у суді апеляційної інстанції лише за умови коли місцевим судом ухвалено заочне рішення у справі, а сторона не була належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлена про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції.

Рішення місцевого суду у цій справі у заочному порядку не ухвалювалось, а заявник не скористався правом на подачу заяви про застосування наслідків спливу позовної давності у суді першої інстанції.

За таких обставин апеляційний суд не мав права взяти до уваги заяву відповідача про застосування позовної давності.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

С уд першої інстанції виконав вимоги статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі.

Апеляційний суд відповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.

За правилами частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 травня 2018 року у незміненій за результатами апеляційного перегляду частині та постанову Львівського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька СуддіА. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська