Історія справи

Постанова КЦС ВП від 04.12.2024 року у справі №466/359/22
Постанова КЦС ВП від 09.04.2025 року у справі №466/359/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 466/359/22

провадження № 61-9962св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом)- ОСОБА_1 ,

відповідач(позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Львівського апеляційного суду від 13 червня 2024 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, визнання права власності та усунення перешкод у здійсненні права користування майном.

2. Позов обґрунтовано тим, що з 31 травня 2014 року перебував з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 11 жовтня 2021 року розірвано.

3. Під час перебування у шлюбі, а саме 06 квітня 2016 року подружжям було набуто у власність квартиру АДРЕСА_1 , що була зареєстрована за ОСОБА_2 .

4. Після розірвання шлюбу відповідач змінила замки на вхідних дверях у вказаній квартирі та відмовилася передавати ключі від нових замків, не впускає його всередину до квартири, обґрунтовуючи це тим, що квартира належить виключно їй.

5. Відповідач не визнає його право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 та чинить йому перешкоди у користуванні квартирою, яка придбана за час шлюбу й відноситься до спільного сумісного майна подружжя.

6. Враховуючи викладене просив суд:

визнати об`єктом права спільної сумісної власності його та ОСОБА_2 як подружжя квартиру АДРЕСА_1 ;

визнати за ним, ОСОБА_1 , та за ОСОБА_2 в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як подружжя право власності по 1/2 частці вказаної квартири;

зобов`язати ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 один примірник ключів від квартири АДРЕСА_1 ;

зобов`язати ОСОБА_2 не чинити жодних перешкод ОСОБА_1 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 .

7. 25 лютого 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом про поділ майна подружжя, що прийнятий до спільного розгляду з первісним.

8. Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 31 травня 2014 року Міським відділом ДРАЦС Львівського МУЮ було зареєстровано шлюб, актовий запис № 908.

9. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 11 жовтня 2021 року шлюб між ними розірвано.

10. Згідно з відповіддю Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській області на ім`я ОСОБА_1 за час перебування у шлюбі зареєстровано 4 транспортних засоби, 3 з яких ним відчужено без її відома та дозволу.

11. Так, 07 жовтня 2016 року подружжям придбано автомобіль «OPEL ASTRA», 2011 року випуску, який ОСОБА_1 відчужив 12 лютого 2021 року, та на даний час середня вартість такого транспортного засобу становить 242 000 грн.

12. 19 грудня 2019 року придбано автомобіль «FORD FIESTA», 2011 року випуску, середня вартість якого становить 195 000 грн.

13. 25 вересня 2020 року придбано автомобіль «VOLKSWAGEN PASSAT», 2014 року випуску, червоного кольору, який відчужено 20 квітня 2021 року, його середня ринкова вартість становить 338 954,36 грн.

14. 11 березня 2021 року придбано транспортний засіб «VOLKSWAGEN PASSAT», 2014 року випуску, сірого кольору, який відчужено 22 липня 2021 року, його середня ринкова вартість становить 338 954, 36 грн.

15. З приводу позовних вимог ОСОБА_1 . ОСОБА_2 вказувала, що 24 жовтня 2014 року уклала договір про участь у фонді фінансування будівництва, відповідно до довідки № 2272 від 30 грудня 2015 року про право довірителя на набуття у власність закріпленого за ним об`єкта інвестування сума коштів, внесених до фонду, склала 886 625,00 грн.

16. Вказані кошти належали ОСОБА_2 , яка 03 листопада 2014 продала за 50 000,00 доларів США власну квартиру, подаровану їй 01 березня 2010 року батьком.

17. Таким чином, зазначала, що купівля квартири, а також ремонт та придбання меблів відбувались виключно за її власні кошти та кошти її батьків, а отже є її особистою приватною власністю.

18. Враховуючи викладене просила суд:

визнати за нею право власності на 1/2 частку автомобіля «FORD FIESTA», 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 ;

стягнути із ОСОБА_1 на її користь вартість 1/2 автомобіля «OPEL ASTRA», 2011 року випуску, в розмірі 121 000,00 грн, вартість 1/2 автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT», 2014 року випуску, червоного кольору, в розмірі 169 477,18 грн, вартість 1/2 автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT», 2014 року випуску, сірого кольору, в розмірі 169 477,18 грн, а всього на суму 459 954,36 грн, та відмовити ОСОБА_1 в повному обсязі у задоволенні його позову за безпідставністю.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

19. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 30 жовтня 2023 року з урахуванням додаткового рішення цього ж суду від 22 січня 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

20. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

21. Визнано квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю сторін.

22. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, право власності на 1/2 ідеальну частку спірної квартири за кожним із подружжя.

23. Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 спірною квартирою шляхом передачі ключів від вхідних дверей цієї квартири.

24. Визнано спільним майном подружжя автомобіль марки «FORD FIESTA», 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 .

25. Визнано в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_2 право власності на вказаний автомобіль.

26. В іншій частині зустрічного позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

27. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 не спростовано презумпцію спільності майна подружжя, оскільки вартість придбаної квартири без урахування проведеного ремонту перевищує вартість реалізованої ОСОБА_2 квартири у розмірі 50 000 доларів США.

28. Залишаючи на праві власності ОСОБА_2 автомобіль марки «FORD FIESTA», суд виходив із того, що ОСОБА_1 не заперечував під час розгляду справи залишення транспортного засобу за колишньою дружиною.

29. Вирішуючи спір щодо інших трьох автомобілів, які було відчужено ОСОБА_1 під час шлюбу, суд виходив із того, що ОСОБА_2 не надано належних і допустимих доказів, що продаж таких автомобілів відбувся без її згоди та те, що кошти, отримані від продажу, витрачені не в інтересах сім`ї.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

30. Постановою Львівського апеляційного суду від 13 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення місцевого суду в частині вирішення первісного позову скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

31. Здійснено перерозподіл судових витрат, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено в силі.

32. Скасовуючи рішення місцевого суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалюючи судове рішення про відмову у їх задоволенні, апеляційний суд виходив із того, що, з урахуванням часу перебування сторін у шлюбі (31 травня 2014 року) до часу повної сплати вартості спірної квартири (19 січня 2015 року), а також того, що ОСОБА_2 мала особисті кошти, виручені від продажу належної їй на праві особистої власності квартири та відсутності доказів про інші джерела фінансування будівництва квартири, зокрема, спільних сумісних коштів подружжя або за рахунок спільної праці, тому суд дійшов висновку, що спірна квартира є особистою приватною власністю ОСОБА_2 .

33. Суд зазначив, що ОСОБА_2 спростували презумпцію права спільності майна подружжя, а ОСОБА_1 , в свою чергу, не довів, що майно дружини за час шлюбу істотно збільшилось у своїх вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат другого з подружжя, на підставі чого таке майно може бути визнано об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

34. Залишаючи рішення місцевого суду в іншій частині без змін, апеляційний суд виходив із того, що таке ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

35. У липні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 .

36. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 01 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

37. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

38. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення місцевого суду.

39. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, від 11 серпня 2021 року у справі № 742/981/18, від 02 лютого 2022 року у справі № 335/1576/20, від 22 вересня 2020 року у справі № 214/617/15-ц, від 05 листопада 2023 року у справі № 509/2428/19, від 13 березня 2024 року у справі № 537/541/23, від 17 квітня 2024 року у справі № 638/2341/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

40. Касаційна скарга мотивована тим, що, перебуваючи у шлюбі із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені якої діяв заявник на підставі довіреності, уклала договір про участь у фонді фінансування квартири.

41. На виконання умов договору ОСОБА_1 вніс 886 625 грн, а саме 133 000 грн - 05 листопада 2014 року, 199 600 грн - 19 грудня 2014 року, 554 025 грн - 19 січня 2015 року.

42. 06 квітня 2016 року подружжям набуто у власність спірну квартиру, яка була зареєстрована за ОСОБА_2 .

43. Заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції, вказуючи, що спірна квартира набута ОСОБА_2 за кошти, отримані від продажу належної їй квартири, у розмірі 50 000 грн, не врахував, що розрахунки за купівлю квартири були здійснені ОСОБА_1 .

44. Крім того, матеріали справи не містять доказів наявності квитанцій про здійснення валютно-обмінної операції, а розрахунок за квартиру було здійснено у гривнях.

45. При цьому вартість квартири перевищує суму отриманих ОСОБА_2 коштів за продаж своєї квартири.

46. Також вказує, що ОСОБА_1 судам попередніх інстанцій було надано інформацію про його заробіток за період часу з 2005 року по 2017 рік, з якої вбачається, що до укладення шлюбу в 2014 році він отримав понад 400 000 грн, що були його особистими коштами, які було використано на придбання спірної квартири.

47. Суд апеляційної інстанції не врахував доводи про істотне покращення вартості майна подружжя за рахунок їх спільних грошових затрат. Після придбання квартири в ній було здійснено ремонт, вартість якого згідно висновку експерта перевищила вартість самої квартири.

48. Отже, оскільки подальша вартість ремонту перевищила вартість квартири, й, відповідно, збільшила її вартість, апеляційний суд допустив неправильне застосування частини першої статті 62 СК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

49. У жовтні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , у якому вказано, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновки апеляційного суду не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

50. З 31 травня 2014 року до 18 листопада 2021 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

51. 24 жовтня 2014 року ОСОБА_2 уклала договір № 137-181-ФФБ-ПГ про участь у фонді фінансування квартири із ТОВ «Фінансова компанія «ЕКО-ДІМ».

52. До цього ОСОБА_2 належала на праві приватної власності квартира АДРЕСА_2 , подарована її батьком згідно договору дарування від 01 березня 2010 року. Вказану квартиру ОСОБА_2 продала 03 листопада 2014 року за 50 000 доларів США.

53. На виконання умов договору № 137-181-ФФБ-ПГ ОСОБА_2 внесла кошти: в сумі 133 000 грн (5 листопада 2014 року), в сумі 199 600 грн (19 грудня 2014 року) та в сумі 554 025 грн (19 січня 2015 року), а всього - 886 625 грн.

Позиція Верховного Суду

54. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

55. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

56. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

57. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

58. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

59. Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

60. Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

61. Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України.

62. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

63. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

64. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку.

65. У постанові Верховного Суду від 18 червня 2018 року у справі № 711/5108/17 (провадження № 61-1935св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 3 частини першої статті 57 СК України та вказано, що у випадку набуття одним із подружжя за час шлюбу майна за власні кошти, таке майно є особистою приватною власністю.

66. У постанові Верховного Суду від 20 червня 2024 року у справі № 331/5662/18 (провадження № 61-6033св23) зазначено, що: «за загальним правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».

67. Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_2 спростувала презумпцію права спільності майна подружжя, оскільки у неї були особисті кошти у розмірі 50 000 доларів США від продажу належної їй на особистій приватній власності квартири.

68. Колегія суддів не може погодитись із висновками апеляційного суду з огляду на таке.

69. Заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вказувала, що спірна квартира належить їй на праві особистої приватної власності, оскільки була придбана за кошти, отримані від продажу квартири у розмірі 50 000 доларів США, подарованої їй її батьком.

70. З пункту 2.1 договору купівлі-продажу від 03 листопада 2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , вбачається, що продаж вчиняється за домовленістю сторін за 650 000 грн, що згідно з середнім курсом комерційних банків на момент посвідчення договору становить 50 000 доларів США, які покупець повністю оплатив продавцю до підписання даного договору згідно з умовами попереднього договору купівлі-продажу, укладеного між сторонами та посвідченого 27 жовтня 2014 року приватним нотаріусом ЛМНО Репетою О. М. за реєстровим № 2166.

71. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, в якій валюті здійснювався розрахунок.

72. 24 жовтня 2014 року ОСОБА_2 уклала договір №137-181-ФФБ-ПГ про участь у фонді фінансування квартири із ТОВ «Фінансова компанія «ЕКО-ДІМ».

73. Судами встановлено, що вартість спірної квартири становила 886 625 грн, що перевищувало на момент його укладення еквівалент 50 000 доларів США.

74. З матеріалів справи вбачається, що після продажу квартири 05 листопада 2014 року було сплачено 133 000 грн на виконання договору №137-181-ФФБ-ПГ, що відповідно до пункту 15 вказаного договору становило 15 відсотків вартості об`єкта інвестування.

75. Разом із тим, наступні платежі за квартиру були здійснені через тривалий проміжок часу, а саме: 19 грудня 2014 року у розмірі 199 600 грн та 19 січня 2015 року у розмірі 554 025 грн.

76. Спростовуючи презумпцію спільності права власності подружжя на майно, ОСОБА_2 не надала доказів, що кошти, внесені нею у фонд фінансування будівництва 19 грудня 2014 року у розмірі 199 600 грн та 19 січня 2015 року у розмірі 554 025 грн, були саме коштами, отриманими з продажу належної їй квартири.

77. Крім того, апеляційним судом не враховано, що вартість спірної квартири становила 886 625 грн, а продаж належної ОСОБА_2 квартири здійснено за 650 000 грн, що еквівалентно 50 000 доларів США.

78. Навіть враховуючи доводи ОСОБА_2 у зустрічній позовній заяві про те, що в умовах нестабільного курсу гривні до долару США протягом 2014-2015 років курс долару США зріс до 15,80 грн за одиницю, вказаних коштів не було достатньо для повної оплати вартості квартири.

79. Всупереч положенням частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України ОСОБА_2 не надала доказів та не обґрунтувала придбання квартири за інші кошти, належні їй на праві особистої приватної власності, а отже відсутні підстави вважати, що спірна квартира належить ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності та не є спільною сумісною власністю подружжя.

80. Суд апеляційної інстанції наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_2 спростувала презумпцію спільності права власності подружжя, заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_1 , й, відповідно, помилково скасував рішення місцевого суду в частині позовних вимог ОСОБА_1 .

81. Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

82. Отже, у справі, що переглядається, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи й правильно застосувавши норми права, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 400 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити.

2. Постанову Львівського апеляційного суду від 13 червня 2024 року скасувати.

3. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 30 жовтня 2023 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович