Історія справи

Постанова КЦС ВП від 04.12.2024 року у справі №394/434/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 394/434/24

провадження № 61-12078св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - Фортечний відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Суліменко Тетяна Анатоліївна, на постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 липня

2024 року у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Карпенка О. Л., Чельник О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця, у якій просив:

- визнати дії державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лісовенка О. В. щодо незарахування у рахунок погашення заборгованості зі сплати аліментів в межах виконавчого провадження за виконавчим листом № 394/202/17 квитанцій про сплату аліментів ОСОБА_1 на загальну суму 284 404,60 грн неправомірними;

- зобов`язати державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лісовенка О. В. здійснити розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у межах виконавчого провадження за виконавчим листом № 394/202/17 з урахуванням квитанцій про сплату аліментів ОСОБА_1 на загальну суму 284 404,60 грн.

Скаргу обґрунтовано тим, що на виконанні у Фортечному відділі державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) знаходиться виконавчий лист, виданий 18 вересня 2017 року Новоархангельським районним судом Кіровоградської області, відповідно до якого з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі

1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, розпочавши стягнення

з 22 березня 2017 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Незважаючи на те, що він копії постанови про відкриття виконавчого провадження не отримував, він вже виконував свої зобов`язання перед дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6 шляхом систематичних зарахувань коштів на карткові рахунки дітей.

Окрім того, грошові кошти в рахунок сплати аліментів отримувала і ОСОБА_2 шляхом отримання грошових переказів (в тому числі й валютних), готівкових поповнень її карткового рахунку, надання готівки безпосередньо.

Згідно з довідкою державного виконавця від 10 квітня 2024 року № 37251/30.19-29 заборгованість ОСОБА_1 за аліментами складає 334 835,45 грн.

Не погоджуючись із розміром заборгованості, до виконавчої служби подано заяву з додатками на підтвердження оплати аліментів з 2017 року, проте у зарахуванні сплачених сум було відмовлено.

ОСОБА_1 не погоджувався з розрахунком розміру заборгованості, виконаним державним виконавцем, та вважав неправомірною відмову у зарахуванні коштів на сплату аліментів з 2017 року у загальному розмірі 284 404,60 грн, а тому звернувся до суду з відповідною скаргою.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області

від 27 травня 2024 року у складі судді Запорожець О. М. у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що скаржник долучив до скарги на дії державного виконавця квитанції та витяги про перерахування коштів як стягувачу, так і своїм малолітнім дітям, але з наданих суду квитанцій не випливає, що кошти перераховувались як аліменти на утримання дітей або погашення заборгованості.

Оскільки в наданих квитанціях та витягах не зазначено «призначення платежу», тому суд першої інстанції вважав, що вони не можуть бути доказами на підтвердження сплати аліментів, стягнутих за рішенням суду.

Суд першої інстанції також не взяв до уваги твердження скаржника з приводу перерахування коштів на карткові рахунки дітям на сплату аліментів, оскільки суми перерахованих коштів є незначними та могли б перераховуватися на дозвілля та культурний розвиток дітей.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що державний виконавець, відмовляючи в зарахуванні коштів скаржнику як аліментів на погашення заборгованості за нарахованими аліментами за виконавчим листом, діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, визначений законом.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 25 липня 2024 року апеляційну скаргу адвоката Суліменко Т. А., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , задоволено частково.

Ухвалу Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 27 травня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця задоволено частково.

Визнано дії державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністертсва юстиції (м. Одеса) Лісовенка О. В. щодо незарахування у рахунок погашення заборгованості зі сплати аліментів в межах виконавчого провадження за виконавчим листом № 394/202/17 квитанцій про сплату аліментів ОСОБА_1 на загальну суму 928 злотих, 1 896,54 доларів США та 41 655,16 грн неправомірними.

Зобов`язано державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністертсва юстиції (м. Одеса) Лісовенка О. В. здійснити розрахунок заборгованості зі сплати аліментів в межах виконавчого провадження за виконавчим листом № 394/202/17 з урахуванням квитанцій про сплату аліментів ОСОБА_1 на загальну суму 928 злотих, 1 896,54 доларів США та 41 655,16 грн.

Стягнуто з Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі

484,48 грн.

Апеляційний суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, вказав, що районний суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення скарги на дії державного виконавця.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, апеляційній суд дійшов висновку, що між стягувачем ОСОБА_2 та боржником ОСОБА_1 відсутні інші грошові зобов`язання, окрім аліментних. Посилання ОСОБА_2 на наявність у ОСОБА_1 боргових зобов`язань перед нею, а саме компенсація за більшу частину майна, що залишилась скаржнику після розлучення, є необґрунтованими та не підтверджені належними та допустимими доказами. Водночас ОСОБА_2 не заперечувала отримання від ОСОБА_1 тих грошових переказів, де вона була зазначена отримувачем, а матеріали справи не містять відомостей щодо відмови стягувача від отримання грошових переказів, здійснених боржником.

Реалізовуючи стандарт переважаючої переконливості в оцінці обставин справи, що переглядається, та доказів, поданих учасниками справи, квитанції без зазначення призначення платежу «аліменти», надані на підтвердження сплати боржником на користь стягувача аліментів, також мали бути враховані державним виконавцем при обрахунку заборгованості ОСОБА_1 за аліментами, оскільки доказів на підтвердження наявності інших зобов`язань боржника перед стягувачем

у матеріалах справи немає, як і не надано доказів відмови ОСОБА_2 від отримання грошових переказів від боржника, що також у сукупності з іншими доказами доводить, що грошові кошти, сплачені ОСОБА_1 на користь

ОСОБА_2 , є саме аліментами на дітей.

Проте, враховуючи, що діти, на утримання яких у виконавчому провадженні стягуються аліменти, не досягли чотирнадцятирічного віку та в розумінні положень цивільного законодавства є малолітніми, а чинне законодавство не наділяє малолітніх дітей правами на самостійне отримання аліментів, апеляційний суд вказав, що надані заявником письмові докази сплати коштів на рахунки малолітніх дітей на обґрунтування вимог скарги в сукупності не можуть свідчити про часткове добровільне виконання боржником свого обов`язку зі сплати аліментів.

Крім того, звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 також посилався на те, що 14 квітня 2024 року в межах виконавчого провадження з нього стягнуто 25 000 грн, проте на підтвердження вказаних обставин не надав жодного належного та допустимого доказу, а тому вимоги у вказаній частині скарги є необґрунтованими.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У серпні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Суліменко Т. А., через засоби поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 липня 2024 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення змінити в частині визнання неправомірними дії державного виконавця щодо незарахування у рахунок погашення заборгованості зі сплати аліментів в межах виконавчого провадження квитанцій про сплату аліментів ОСОБА_1 та зобов`язання здійснити розрахунок заборгованості

з «41 655 грн 16 коп» на «109 722,16 грн»; в іншій частині постанову апеляційного суду залишити без змін; внести відповідні зміни у мотивувальну частину постанови суду апеляційної інстанції.

Представниця заявника у касаційній скарзі посилається на те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо незарахування у рахунок погашення заборгованості зі сплати аліментів в межах виконавчого провадження за виконавчим листом квитанцій про перерахування ОСОБА_1 коштів на особистий рахунок неповнолітньої дочки, без урахування правового висновку Верховного Суду, висловленого у постанові від 13 червня 2024 року у справі № 760/17498/22.

У касаційній скарзі також зазначено, що ОСОБА_6 (молодшій дитині заявника)

ІНФОРМАЦІЯ_3 виповнилося 14 років, сину ОСОБА_5 виповнилося 14 років ІНФОРМАЦІЯ_4 . З моменту досягнення ОСОБА_6 14 років від батька нею було одержано 68 100,00 грн. Зважаючи на статтю 179 Сімейного кодексу України (далі - СК України), у редакції із 17 травня 2017 року, відмовляючи у повному обсязі

у визнанні внесених боржником коштів на рахунок ОСОБА_6 , апеляційний суд не врахував, що законодавець закріпив право неповнолітнього на самостійне одержання аліментів.

Відзиви на касаційну скаргу станом на час розгляду справи Верховним Судом не надходили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду касаційна скарга ОСОБА_1 передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.

Ухвалою від 09 вересня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження

у справі (з підстав, передбачених частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України), витребував матеріали справи № 394/434/24 із Новоархангельського районного суду Кіровоградської області та встановив учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

У вересні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи № 394/434/24.

Ухвалою від 08 листопада 2024 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 12 листопада 2024 року справу призначено судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І., Коломієць Г. В., Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д. (головуючий).

Позиція Верховного Суду

З огляду на доводи та зміст касаційної скарги, перегляд справи в порядку касаційного провадження здійснюється Верховним Судом лише в частині відмови апеляційного суду у включенні до суми оплачених аліментів у гривнях коштів, перерахованих боржником неповнолітній дитині ( ОСОБА_6 ) після досягнення нею 14 років; в іншій частині вимог скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця та про зобов`язання вчинити дії не є предметом перегляду судом касаційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Заочним рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 05 травня 2017 року у справі № 394/201/17 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований між ними 22 березня 2006 року у Виконавчому комітеті Нерубайської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області за актовим записом № 1.

05 травня 2017 року Новоархангельським районним судом Кіровоградської області прийнято заочне рішення, яким ухвалено стягнути з ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Кіровоград, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженки с. Нерубайка Новоархангельського району Кіровоградської області, аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина -

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, розпочавши стягнення з 22 березня 2017 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Вирішено питання про судові витрати. Рішення суду набрало законної сили 26 червня 2017 року.

Виконавчий лист про стягнення аліментів зі скаржника у справі видано 18 вересня 2017 року.

Постановою державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Житньої В. А. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 394/202/17 від 18 вересня 2017 року.

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів на підставі виконавчого листа № 394/202/17 від 18 вересня 2017 року, виданого Новоархангельским районним судом Кіровоградської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів, заборгованість боржника станом на 01 жовтня 2022 року становить 187 767,20 грн, станом на 01 жовтня 2023 року - 334 835,45 грн.

26 квітня 2024 року начальник Фортечного відділу державної виконавчої служби

у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) листом повідомив представника заявника - адвоката

Суліменко Т. А. про відсутність підстав для зарахування, для погашення боргу по аліментам, здійснених переказів коштів напряму дітям та міжнародні грошові перекази, так як сторонами у виконавчому провадженні є боржник і стягувач.

Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 посилався на те, що йому неправомірно відмовлено в зарахуванні сум у рахунок аліментів, сплачених ним із 2017 року на рахунок ОСОБА_2 та на рахунки їх неповнолітніх дітей.

Згідно з наявними у матеріалах справи копіями платіжних документів

ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 виконано наступні грошові перекази: 13 вересня 2017 року - 464 злотих, 13 вересня 2017 року - 126,19 доларів США, 13 жовтня 2017 року - 464 злотих, 13 жовтня 2017 року - 126,17 доларів США, 15 листопада 2017 року - 139,80 доларів США, 05 січня 2018 року - 230 доларів США, 15 лютого 2018 року - 200 доларів США, 24 березня 2018 року - 142,06 доларів США,

03 квітня 2018 року - 132,05 доларів США, 08 червня 2019 року - 2 000,00 грн,

14 серпня 2019 року - 4 823,00 грн, 07 вересня 2019 року - 195,97 доларів США,

05 листопада 2018 року - 230,00 доларів США, 21 серпня 2021 року - 1 000,00 грн, 08 жовтня 2021 року - 103,57 доларів США, 05 листопада 2021 року - 70,73 доларів США, 08 грудня 2021 року - 200,00 доларів США.

10 травня 2019 року на ім`я ОСОБА_2 від ОСОБА_1 виконано грошовий переказ на суму 3 000,00 грн, що підтверджується копією квитанції № 112555372.

Відповідно до копій квитанцій ОСОБА_1 через термінал внесені кошти на рахунок стягувача: 24 вересня 2019 року - 1 499,00 грн, 24 грудня 2019 року - 2 000,00 грн, 03 січня 2020 року - 2 400,00 грн.

Згідно з випискою по витратам по картці/рахунку ОСОБА_1 від 13 березня

2024 року № V0A5HM8O8HSSKN59 на картковий рахунок ОСОБА_2 боржником виконано перекази: 22 жовтня 2023 року - 2 110,55 грн, 13 жовтня 2023 року - 4 522,61 грн, 29 вересня 2023 року - 5 226,13 грн, 08 вересня 2023 року -

9 045,23 грн, 08 вересня 2023 року - 1 005,03 грн, 07 вересня 2023 року -

4 522,61 грн.

Апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 перераховано стягувачу кошти за період із 13 вересня 2017 року до 22 жовтня 2023 року в загальному розмірі

928 злотих, 1 896,54 доларів США та 41 655,16 грн.

У поданій до суду першої інстанції заяві ОСОБА_2 не заперечувала факту систематичного перерахування боржником їй коштів, проте зазначала, що вказані кошти сплачувалися не в рахунок аліментів, а в рахунок погашення існуючої перед нею заборгованості за компенсацію за більшу частину майна, що залишилась скаржнику після розлучення.

Правове регулювання та мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження

№ 61-2417сво19)).

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року в справі № 758/10761/13-ц (провадження № 61-19815сво19)).

Аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини (частина перша статті 179 СК України).

Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання (абзац 2 частини другої статті 179 СК України).

Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України (частина третя статті 179 СК України).

Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 30 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України).

Крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право: самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім`я (грошовими коштами на рахунку); самостійно укладати договір про отримання електронних довірчих послуг (частина перша статті 32 ЦК України).

Таким чином, дієздатність фізичної особи пов`язана з такими її невід`ємними якісними ознаками, як здатність усвідомлювати значення своїх дій та спроможність керувати ними, обсяг цивільної дієздатності не може бути однаковим для усіх фізичних осіб і встановлюється ЦК України з урахуванням їх віку та психічного стану здоров`я;

обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб охоплює як перелік юридично значущих дій, які особа має право самостійно здійснювати, так і межі її договірної та не договірної цивільної відповідальності;

залежно від віку фізичної особи, цивільна дієздатність за обсягом поділяється на такі види: часткова цивільна дієздатність малолітньої особи (стаття 31 ЦК України); неповну цивільну дієздатність неповнолітньої особи (стаття 32 ЦК України); повну цивільну дієздатність повнолітньої особи, неповнолітньої особи у разі реєстрації її шлюбу (стаття 34 ЦК України) та емансипованої особи (стаття 35 ЦК України);

фізична особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років вважається неповнолітньою. За обсягом цивільна дієздатність неповнолітньої особи

є неповною;

з урахуванням обсягу неповної цивільної дієздатності неповнолітньої особи та того, що аліменти є власністю дитини, законодавець закріпив право неповнолітнього на самостійне одержання аліментів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії Другої судової плати Касаційного цивільного суду у постанові від 13 червня 2024 року у справі № 760/17498/22 (провадження № 61-15969св23).

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частина третя статті 451 ЦПК України).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову

в задоволенні скарги (частина третя статті 451 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) вказано, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що «завданням цивільного судочинства

є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».

Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом (частина восьма статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»).

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (частина третя статті 195 СК України).

У справі, що переглядається, апеляційний суд, розглядаючи скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця в частині щодо зарахування коштів заявником безпосередньо ОСОБА_6 , вказав, що дитина, на утримання якої у виконавчому провадженні стягуються аліменти, не досягла чотирнадцятирічного віку та в розумінні цивільного законодавства є малолітньою, закон не наділяє малолітніх дітей правами на самостійне отримання аліментів. На підставі цього суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надані заявником письмові докази сплати коштів на рахунки малолітніх дітей ( ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ) на обґрунтування вимог скарги в сукупності не можуть свідчити про часткове добровільне виконання боржником свого обов`язку зі сплати аліментів.

Колегія суддів Верховного Суду не погоджується із такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки це суперечить нормі статті 179 СК України щодо того, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини і неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до ЦК України.

Дочка заявника - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , досягла 14 років ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з випискою Акціонерного товариства комерційного банка «ПриватБанк» по витратам по картці/рахунку ОСОБА_1 від 13 березня 2024 року № V0A5HM8O8HSSKN59, що міститься в матеріалах справи, заявник перерахував неповнолітній ОСОБА_6 протягом 2023 року на її особистий картковий рахунок

у банківській установі загалом 68 100,00 грн, а саме: 08 січня 2023 року -

6 000,00 грн, 02 лютого 2023 року - 1 000,00 грн, 15 лютого 2023 року -

5 000,00 грн, 21 лютого 2023 року - 1 000,00 грн, 16 березня 2023 року -

5 000,00 грн, 23 березня 2023 року - 6 000,00 грн, 14 квітня 2023 року -

7 000,00 грн, 19 травня 2032 року - 5 100,00 грн, 04 червня 2023 року - 5 000,00 грн, 07 червня 2023 року - 5 000,00 грн, 12 червня 2023 року - 2 000,00 грн, 26 червня 2023 року - 5 000,00 грн, 01 липня 2023 року - 5 000,00 грн, 17 липня 2023 року - 10 000,00 грн.

Ураховуючи висновки апеляційного суду про те, що між стягувачем ОСОБА_2 та боржником ОСОБА_1 відсутні інші грошові зобов`язання, окрім аліментних, що не оскаржено жодним із учасників справи, у суду касаційної інстанції немає підстав вважати, що перераховані заявником гроші ОСОБА_6 протягом 2023 року не є аліментами.

Апеляційний суд помилково не взяв до уваги, що з урахуванням обсягу неповної цивільної дієздатності неповнолітньої особи та того, що аліменти є власністю дитини, законодавець закріпив право неповнолітнього на самостійне одержання аліментів; у свою чергу дочка заявника та заінтересованої особи ОСОБА_2

у 2023 році вже була неповнолітньою.

Отже, апеляційний суд зробив помилковий висновок про відсутність підстав для задоволення вимог скарги на дії державного виконавця та про зобов`язання вчинити дії в частині щодо дитини ОСОБА_6 . Доводи касаційної скарги в цій частині знайшли своє підтвердження.

За математичним розрахунком сума аліментів у гривнях в розмірі 41 655,16 грн за умови додавання до них 68 100,00 грн мала би становити 109 755,16 грн, проте суд касаційної інстанції не має права виходити за межі вимог касаційної скарги, тому колегія суддів задовольняє вимогу заявника в межах наведеної ним суми у розмірі 109 722,16 грн.

Разом з тим Верховний Суд не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги у повному обсязі, оскільки апеляційний суд правильно навів правову позицію Верховного Суду у складі колегії Другої судової плати Касаційного цивільного суду у постанові від 13 червня 2024 року у справі № 760/17498/22 (провадження № 61-15969св23), дійшовши у підсумку помилкового висновку про те, що дитина, на утримання якої у виконавчому провадженні стягуються аліменти, не досягла чотирнадцятирічного віку; у свою чергу касаційна скарга не містить доводів щодо змісту оскаржуваної постанови в іншій частині.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але апеляційним судом допущено неправильне застосування норм матеріального права, суд касаційної інстанції змінює постанову Кропивницького апеляційного суду

від 25 липня 2024 року в частині визначення суми, сплачених ОСОБА_1 аліментів у гривнях, із 41 655,16 грн на 109 722,16 грн.

Розподіл судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із розподілу судових витрат.

Відповідно до частин першої-другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року становить 3 028,00 грн.

За подання касаційної скарги ОСОБА_1 сплатив 1 211,20 грн, проте мав би сплатити 605,60 грн (0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб). Ураховуючи зміну оскаржуваного судового рішення, суд вважає за потрібне стягнути із Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь заявника половину судового збору, що мав бути сплачений при поданні касаційної скарги, а саме: 302,80 грн.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Суліменко Тетяна Анатоліївна, задовольнити частково.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 липня 2024 року змінити

у частині визначення суми сплачених ОСОБА_1 аліментів у гривнях з 41 655,16 грн на 109 722,16 грн (сто дев`ять тисяч сімсот двадцять дві гривні 16 коп.).

В іншій частині постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 липня

2024 року залишити без змін.

Стягнути із Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 302,80 грн (триста дві гривні 80 коп.).

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець