Історія справи

Постанова КЦС ВП від 04.06.2025 року у справі №761/7537/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2025 року

м. Київ

справа № 761/7537/22

провадження № 61-14896св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2023 року у складі судді Юзькової О. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - ДП «НАЕК «Енергоатом») про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем та відповідно до наказу від 15 червня 2017 року № 495-к, обіймав посаду провідного інженера відділу тепломеханічного обладнання управління закупівель відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Наказом ДП «НАЕК «Енергоатом» від 26 травня 2021 року № 01-523-н «Про внесення змін до організаційної структури ДП «НАЕК «Енергоатом» перейменовано відокремлений підрозділ «Атомкомплект» на відокремлений підрозділ «Централізовані закупівлі», а також затверджено організаційну структуру ВП «Централізовані закупівлі».

Наказом ДП «НАЕК «Енергоатом» від 30 червня 2021 року №01-657-н «Про введення в дію «Схем посадових окладів і тарифних ставок» та затверджених штатних розписів» затверджено та введено в дію новий штатний розпис ВП «Централізовані закупівлі» ДП «НАЕК «Енергоатом».

Вважав, що жоден з цих наказів не містить обґрунтування скорочення чисельності або штату працівників. Крім того, вказані накази також не передбачають і фактичного скорочення чисельності або штату працівників ВП «Централізовані закупівлі». У них не зазначено перелік посад, кількість та категорії працівників, які будуть виключені із штатного розпису. Накази не передбачають створення комісії із визначення працівників, яких заборонено звільняти з ініціативи роботодавця, та працівників із переважним правом залишитися на роботі.

07 вересня 2021 року ним написана та передана роботодавцю заява про його переведення на вакантну посаду провідного інженера відділу тепломеханічного обладнання управління закупівель матеріально-технічної продукції ВП «Централізовані закупівлі» ДП «НАЕК «Енергоатом».

08 жовтня 2021 року відповідач ознайомив його з попередженням про наступне вивільнення, наявними вакансіями.

Наказом ДП «НАЕК «Енергоатом» від 02 лютого 2022 року №114-к «Про звільнення працівника ВП АК ОСОБА_1 », він був звільнений з роботи 02 лютого 2022 року у зв`язку зі скороченням його посади, відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Того самого дня, йому вручена копія наказу про звільнення та видана трудова книжка.

Вважає, що вказаний наказ є незаконним, необґрунтованим та безпідставним, прийнятим із грубим порушенням трудового законодавства України, оскільки: відповідач не запропонував йому жодну вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку він може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду роботи, а лише ознайомив зі списком наявних вакансій. Список вакансій не був підписаний роботодавцем, не містив інформацію щодо посадових окладів, кваліфікації, прав та обов`язків за відповідною вакантною посадою. Відповідач прийняв на роботу нових працівників на вакантні посади, які не були запропоновані йому. Він, враховуючи наявність вакантних посад, виявив бажання та з власної ініціативи написав і надав відповідачу заяви про його переведення на вакантні посади, що відповідали його кваліфікації та досвіду роботи, а саме: провідного інженера відділу тепломеханічного обладнання управління закупівель матеріально-технічної продукції ВП «Централізовані закупівлі» ДП «НАЕК «Енергоатом», провідного економіста з матеріально-технічного забезпечення відділу тепломеханічного обладнання управління закупівель матеріально-технічної продукції ВП «Централізовані закупівлі» ДП «НАЕК «Енергоатом» (двічі). Однак, жодна із зазначених заяв не була задоволена відповідачем. Накази ДП «НАЕК «Енергоатом» від 26 травня 2021 року №01-523-н, від 30 червня 2021 року №01-657-н, якими перейменовано, затверджено нову організаційну структуру та введено в дію новий штатний розпис ВП «Централізовані закупівлі» ДП «НАЕК «Енергоатом» не містить обґрунтування скорочення чисельності або штату працівників, у ньому не зазначено перелік посад, кількість та категорії працівників, які будуть виключені із штатного розпису. Його звільнення відбулось за відсутності згоди первинної профспілкової організації, членом якої він є.

Крім цього, просив стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 лютого 2022 року до дня поновлення на роботі, який на день пред`явлення позову становить 103 573,62 грн, виходячи із середньоденного заробітку - 1 918,03 грн.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ ДП «НАЕК «Енергоатом» від 02 лютого 2022 року №114-к «Про звільнення працівника ВП АК ОСОБА_1 »;

- поновити його на роботі в ДП «НАЕК «Енергоатом» на посаді провідного інженера відділу тепломеханічного обладнання управління закупівель відокремленого підрозділу «Атомкомплект»;

- стягнути з ДП «НАЕК «Енергоатом» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 лютого 2022 року до дня поновлення на роботі.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2023 року,

з урахуванням ухвали суду від 30 жовтня 2023 року про виправлення описки, позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ ДП «НАЕК «Енергоатом» від 02 лютого 2022 року №114-к «Про звільнення працівника ВП АК ОСОБА_1 ».

Поновлено ОСОБА_1 на роботі в ДП «НАЕК «Енергоатом» на посаді провідного інженера відділу тепломеханічного обладнання управління закупівель відокремленого підрозділу «Атомкомплект».

Стягнуто з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 832 435,02 грн, а також судовий збір у розмірі 2 028,14 грн.

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі

без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів.

Рішення районного суду мотивовано тим, що відсутні докази на підтвердження того, що підприємство запропонувало всі вакантні посади, які існували на час звільнення позивача, і того, що останній відмовився від переведення на вакантні посаду. Заяви про переведення позивача на посади, які були вакантні не розглядались. Наведене у сукупності з відсутністю згоди профспілкового комітету ППО працівників Дирекції ДП «НАЕК «Енергоатом» на звільнення ОСОБА_1 за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, членом якої він є, свідчить про порушення відповідачем при звільненні позивача приписів КЗпП України.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2023 року заяву представника ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалено додаткове рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1

до ДП «НАЕК «Енергоатом» про визнання незаконним та скасування наказу

про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Стягнуто з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу у розмірі 40 000 грн.

Судове рішення мотивовано тим, що позивач надав докази понесення витрат на правничу допомогу у відповідному розмірі, а відповідач у передбачений ЦПК України спосіб їх не спростував.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ДП «НАЕК «Енергоатом», правонаступником якого є АТ «НАЕК «Енергоатом», задоволено частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2023 року залишено без змін.

Додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Стягнуто з ДП «НАЕК «Енергоатом», правонаступником якого

є АТ «НАЕК «Енергоатом» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу у розмірі 25 000 грн.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що районний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення по суті спору, оскільки було встановлено, що позивач виявив бажання продовжити роботу на підприємстві, про що 08 жовтня 2021 року подав заяву-згоду продовжити працювати на підприємстві та переведення на вакантну посаду провідного економіста з матеріально-технічного забезпечення відділу тепломеханічного обладнання управління закупівель матеріально-технічної продукції ВП «Централізовані закупівлі» ДП «НАЕК «Енергоатом», яка була запропонована йому відповідачем. Однак, всупереч встановленим вимогам чинного законодавства, заява ОСОБА_1 про переведення не була розглянута роботодавцем.

При цьому, апеляційний суд частково прийняв доводи апеляційної скарги відповідача щодо додаткового судового рішення, скасувавши його та стягнувши суму правничої допомоги у розмірі 25 000 грн, оскільки саме такий розмір судових витрат суд вважав доведеним, документально обґрунтованим та відповідним критерію розумної необхідності таких витрат, з урахуванням складності справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2024 року до Верховного Суду, АТ «НАЕК «Енергоатом», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Додаткова постанова районного суду заявником не оскаржується, а тому судові рішення у цій частині Верховним Судом відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не перевіряються.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не забезпечили повного та всебічного розгляду справи, не перевірили всіх аргументів відповідача та не надали належної правової оцінки всім наданим доказам. Вважає, що підприємство довело, що виконало обов`язок щодо працевлаштування звільненого працівника, а саме запропонувало йому вакантні посади, які відповідали його досвіду, кваліфікації та компетенції.

Крім того, судами не було враховано практику Верховного Суду про те, що відмова профспілки у наданні дозволу на звільнення працівника повинна бути належно обґрунтована для її прийняття судом до уваги.

Відзив на касаційну скаргу позивач до суду не подав.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

05 грудня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем та відповідно до наказу від 15 червня 2017 року № 495-к, обіймав посаду провідного інженера відділу тепломеханічного обладнання управління закупівель відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Наказом ДП «НАЕК «Енергоатом» від 26 травня 2021 року №01-523-н «Про внесення змін до організаційної структури ДП «НАЕК «Енергоатом» перейменовано відокремлений підрозділ «Атомкомплект» на відокремлений підрозділ «Централізовані закупівлі», а також затверджено організаційну структуру ВП «Централізовані закупівлі».

Наказом ДП «НАЕК «Енергоатом» від 30 червня 2021 року № 01-657-н «Про введення в дію «Схем посадових окладів і тарифних ставок» та затверджених штатних розписів» затверджено та введено в дію новий штатний розпис.

08 жовтня 2021 року відповідач ознайомив позивача з попередженням про наступне вивільнення, та запропонував розглянути вакантні посади, які були наявні в державному підприємстві «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

ОСОБА_1 висловив свою згоду на продовження роботи на посаді, яка була вакантна, а саме, провідного економіста з матеріально технічного забезпечення відділу тепломеханічного обладнання ВП «Централізовані закупівлі» ДП «НАЕК «Енергоатом», про що свідчить відповідна заява від 08 жовтня 2021 року.

26 листопада 2021 року позивач вдруге подав заяву про переведення на посаду провідного економіста з матеріально технічного забезпечення відділу тепломеханічного обладнання ВП «Централізовані закупівлі» ДП «НАЕК «Енергоатом».

Рішенням профспілкового комітету працівників Дирекції ДП «НАЕК «Енергоатом» від 22 листопада 2021 року № 45 відмовлено роботодавцю у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 за скороченням штату відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

При цьому, профспілковий комітет обґрунтував своє рішення тим, що не було враховано власником фактичних обставин (наявність вакантних посад, що відповідають кваліфікації та досвіду роботи позивача, а також поданих ним заяв на переведення), за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

Наказом ДП «НАЕК «Енергоатом» від 02 лютого 2022 року № 114-к «Про звільнення працівника ВП АК ОСОБА_1 », позивач був звільнений з роботи 02 лютого 2022 року у зв`язку зі скороченням посади, згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення заявник вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 212/2982/21, від 18 липня 2022 року у справі № 201/10946/16, від 07 лютого 2024 року у справі № 759/18281/21, від 16 вересня у справі № 761/31772/20, від 18 вересня 2024 року у справі № 209/2226/22, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також зазначає про порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме, постанова суду апеляційної інстанції оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга АТ «НАЕК «Енергоатом» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій по суті спору ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Звільнення згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).

Відповідно до статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40, пунктами 2, 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (частина третя статті 49-2 КЗпП України).

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40 та частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно із частиною третьою статті 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши, що при звільненні ОСОБА_1 роботодавець не прийняв до уваги заяви робітника про переведення його на вакантну посаду, а також не врахував, що профспілковий комітет не надав згоди на його звільнення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про незаконність звільнення ОСОБА_1 , оскільки роботодавець не забезпечив його правом на працевлаштування при звільненні з посади, яка підлягала скороченню.

Доводи касаційної скарги про те, що підприємство виконало свій обов`язок щодо працевлаштування звільненого працівника, а саме запропонувало йому вакантні посади, які відповідали його досвіду, кваліфікації та компетенції, є безпідставними та спростовуються встановленими судами обставинами.

Суди обґрунтовано вказали, що позивач виявив бажання продовжити роботу на підприємстві, про що 08 жовтня 2021 року подав заяву-згоду продовжити працювати на підприємстві та переведення на вакантну посаду провідного економіста з матеріально-технічного забезпечення відділу тепломеханічного обладнання управління закупівель матеріально-технічної продукції ВП «Централізовані закупівлі» ДП «НАЕК «Енергоатом», яка була запропонована йому відповідачем.

Відповідач у листі від 05 вересня 2023 року № 01-17760/10 визнав та підтвердив ту обставину, що вакантна посада провідного економіста з матеріально-технічного забезпечення повністю відповідала освіті, кваліфікації та досвіду роботи позивача.

Ця обставина підтверджується і посадовою інструкцією провідного економіста з матеріально-технічного забезпечення відділу тепломеханічного обладнання управління закупівель матеріально-технічної продукції.

Однак, всупереч встановленим вимогам чинного законодавства, заява ОСОБА_1 про переведення на вакантну посаду не була розглянута роботодавцем.

Посилання заявника на те, що відмова профспілки у наданні дозволу на звільнення ОСОБА_1 не була належно обґрунтована та не повинна була братися до уваги, колегія суддів відхиляє, оскільки, по-перше, відмова працівнику, якого звільняють, у переведенні на вакантну посаду, яка відповідає його освіті, кваліфікації та досвіду роботи, є самостійною підставою для визнання звільнення незаконним та поновлення такого працівника на роботі, а, по-друге, судами було досліджено таку відмову профспілкового комітету та визнано її обґрунтованою.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, надаючи оцінку відмові первинної профспілкової організації у наданні згоди на звільнення позивача, викладеній у рішенні від 22 листопада 2021 року № 45, правильно вважав її обґрунтованою, адже профспілковий орган послався на наявність вакантних посад, що відповідають кваліфікації та досвіду роботи ОСОБА_1 , а також наявність поданих ним заяв на переведення.

Доводи заявника про те, що судами попередніх інстанцій не було враховано практику Верховного Суду, є необґрунтованими, оскільки правові висновки судів наведеним у касаційній скарзі постановам Верховного Суду не суперечать.

Інших доводів щодо незаконності чи необґрунтованості судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій касаційна скарга не містить.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року по суті спорузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець