Історія справи

Постанова КЦС ВП від 04.06.2025 року у справі №761/30660/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2025 року

м. Київ

справа № 761/30660/21

провадження № 61-16912св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - комунальне некомерційне підприємство «Київська міська дитяча клінічна інфекційна лікарня» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу комунального некомерційного підприємства «Київська міська дитяча клінічна інфекційна лікарня» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в інтересах якої діє адвокат Папазова Галина Анатоліївна, на постанову Київського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І., від 12 листопада 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до комунального некомерційного підприємства «Київська міська дитяча клінічна інфекційна лікарня» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - КНП «КМДКІЛ» виконавчого органу КМР (КМДА)) про визнання наказів незаконними та їх скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалась на те, що з

01 вересня 1993 року, перебуваючи у трудових відносинах з відповідачем, сумлінно та професійно виконувала посадові обов`язки, дисциплінарних стягнень не мала.

3. Однак на підставі наказів відповідача від 12 та 15 липня 2021 року їй були оголошені догани, з якими вона не погоджується, оскільки з оскаржених наказів не вбачаються факти неналежного виконання покладених на неї обов`язків та порушень положень Посадової інструкції, а в підставах притягнення до дисциплінарної відповідальності відсутні вказівки про письмові пояснення або відмову від їх надання.

4. Наказом КНП «КМДКІЛ» виконавчого органу КМР (КМДА) від 30 липня 2021 року її було звільнено з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України

5. Звертає увагу, що у вказаному наказі не зазначено, чи застосовувалися раніше неї заходи дисциплінарного або громадського стягнення, не конкретизовано, які саме трудові обов`язки не виконанні нею без поважних причин після застосування таких заходів.

6. Посилаючись на вищевикладене, ОСОБА_1 просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ КНП «КМДКІЛ» виконавчого органу КМР (КМДА) від 12 липня 2021 року № 103-ктр «Про дисциплінарне стягнення у вигляді оголошення догани

лікарю-інфекціоністу дитячому приймального відділення ОСОБА_1 »;

- визнати незаконним та скасувати наказ КНП «КМДКІЛ» виконавчого органу КМР (КМДА) від 15 липня 2021 року № 106-ктр в частині оголошення догани лікарю-інфекціоністу дитячому приймального відділення ОСОБА_1 ;

- визнати незаконним та скасувати наказ КНП «КМДКІЛ» виконавчого органу КМР (КМДА) від 30 липня 2021 № 115-ктр «Про звільнення з посади лікаря-інфекціоніста дитячого приймального відділення ОСОБА_1 »;

- поновити лікаря-інфекціоніста ОСОБА_1 на посаді

лікаря-інфекціоніста дитячого приймального відділення КНП «КМДКІЛ» виконавчого органу КМР (КМДА) з 30 липня 2021 року;

- стягнути з КНП«КМДКІЛ» виконавчого органу КМР (КМДА) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі, розрахованій станом на день ухвалення рішення у справі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

7. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 травня

2023 року в задоволенні позову відмовлено.

8. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав на правомірність застосування відповідачем до позивачки заходів стягнення у вигляді доган, оскільки в ході розгляду справи було встановлено факт передачі ОСОБА_1 недостовірної інформації до Департаменту охорони здоров`я

9. Також суд вважав, що відповідач під час застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення ОСОБА_1 врахував попередні стягнення (дві догани), вчинив дії, спрямовані на з`ясування обставин чи дійсно мало місце порушення позивачкою правил внутрішнього трудового розпорядку, після чого, встановивши невиконання позивачкою без поважних причин обов`язків, покладених на неї правилами внутрішнього трудового розпорядку, законно її звільнив.

10. Оскільки вимоги про визнання наказів незаконними та їх скасування залишені без задоволення, а позовні вимоги про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними, суд першої інстанцій відмовив в їх задоволенні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

11. Постановою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 травня 2023 року скасовано в частині вирішення позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Визнано незаконним та скасовано наказ КНП «КМДКІЛ» виконавчого органу КМР (КМДА) від 30 липня 2021 року №115-ктр про звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі пункту 3 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді лікаря-інфекціоніста дитячого приймального відділення КНП «КМДКІЛ» виконавчого органу КМР (КМДА) з 31 липня

2021 року.

Стягнуто з КНП«КМДКІЛ» виконавчого органу КМР (КМДА) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 1 717 394,59 грн.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 травня 2023 року в частині позовних вимог щодо визнання незаконними та скасування наказів про оголошення доган залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середньомісячної заробітної плати за один місяць.

12. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд встановив, що звільнення ОСОБА_1 на підставі наказу від 30 липня 2021 року

№ 115-ктр відбулося не у зв`язку з вчиненням проступку, пов`язаного із невиконанням обов`язків, покладених на неї трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, а на підставі двох доган, застосованих наказами відповідача від 12 липня 2021 року № 103 та

15 липня 2021 року № 106. Апеляційний суд вказав, що оскарженим наказом про звільнення, позивачку було фактично повторно притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни, за які до неї вже застосовано дисциплінарні стягнення у вигляді доган, що є недопустимим.

13. Встановивши незаконність звільнення ОСОБА_1 , апеляційний суд вважав обґрунтованими позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування наказу КНП «КМДКІЛ» виконавчого органу КМР (КМДА)

від 30 липня 2021 № 115-ктр «Про звільнення з посади лікаря-інфекціоніста дитячого приймального відділення ОСОБА_1 », що є підставою для поновлення позивачки на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 1 717 394,59 грн, який обрахований відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

14. При цьому апеляційний суд, з огляду на наявні у справі докази, погодився з висновком суду першої інстанції щодо правомірності застосування відповідачем до ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень у вигляді доган згідно з наказами від 12 липня 2021 року № 103 та від 15 липня 2021 року № 106.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

15. У касаційній скарзі КНП «КМДКІЛ» виконавчого органу КМР (КМДА), в інтересах якої діє адвокат Папазова Г. А.,просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

16. У грудні 2024 рокуКНП«КМДКІЛ» виконавчого органу КМР (КМДА), в інтересах якої діє адвокат Папазова Г. А., подало касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року.

17. Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2025 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, зупинено, до закінчення перегляду в касаційному порядку, виконання постанови Київського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі, який не перевищує розмір заробітної плати ОСОБА_1 за один місяць.

18. У січні 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

19. Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

20. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 23 вересня 2020 року у справі № 9901/743/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

21. Крім того, вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права та наявність передбачених пунктами 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваного судового рішення

(пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

22. Касаційна скарга мотивована тим, що для правомірного розірвання роботодавцем договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність не першого, а повторного (тобто, вдруге чи більше разів) допущення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій.

23. Зазначає, що позивачку було звільнено не на підставі двох доган, а на підставі доповідної записки завідувача приймального відділення від 13 липня 2021 року, про що і вказано в наказі від 30 липня 2021 року № 115-ктр. Однак оцінку цій доповідній записці суд апеляційної інстанції не надав.

24. Звертає увагу, що причиною звільнення ОСОБА_1 став летальний випадок дитини 12 липня 2021 року, про який позивачка своєчасно не повідомила та не виконала розпорядження керівника закладу щодо видачі тіла та супровідних документів.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

25. 04 березня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат

Прокудіна К. А. подала відзив на касаційну скаргу, строк на подання якого продовжений ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2025 року.

26. Позивачка у відзиві просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду - без змін, фактично підтримуючи мотиви та обґрунтування наведені апеляційним судом.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

27. З 01вересня 1993 року ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з КНП«КМДКІЛ» виконавчого органу КМР (КМДА).

28. Наказом директора КНП«КМДКІЛ» виконавчого органу КМР (КМДА)

від 12 липня 2021 року № 103-ктр лікарю-інфекціоністу дитячого приймального відділення ОСОБА_1 за порушення чинного законодавства України відповідно до статті 147 КЗпП України було оголошено догану. Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності вказано встановлення 12 липня 2021 року фактів неодноразової передачі лікарем-інфекціоністом дитячого приймального відділення відділення ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров`я недостовірної інформації, що спричинило фінансові збитки та виплинуло на репутацію закладу. Підстава: рапорти ОСОБА_2 , заступника з інформаційно-аналітичних питань та ОСОБА_3 , завідувача приймального відділення.

29. 12 липня 2021 року ОСОБА_1 на ім`я директора КНП «КМДКІЛ» виконавчого органу КМР (КМДА) наданні пояснення, у яких вона підтвердила, що нею було передано до Департаменту охорони здоров`я недостовірну інформацію у зв`язку з допущенням механічної помилки.

30. Наказом директора КНП«КМДКІЛ» виконавчого органу КМР (КМДА)

від 15 липня 2021 року № 106-ктр лікарю-інфекціоністу дитячого приймального відділення ОСОБА_1 оголошено догану за порушення пунктів 4.1, 4.3, 4.12, 4.15 Посадової інструкції та статті 147 КЗпП України та зазначено, що позивачка: несвоєчасно оформила медичну документацію; порушила етичні норми спілкування з батьками померлої дитини та перевищила свої повноваження при спілкуванні з органами влади; несвоєчасно інформувала директора закладу про летальний випадок та не виконала її усних розпоряджень щодо видачі тіла та супроводжуючих документів; не інформувала завідувача приймального відділення закладу про летальний випадок. Підстава: протокол від 15 липня 2021 року № 4, рапорти

ОСОБА_3 , завідувача приймального відділення та ОСОБА_4 , завідувача відділення анестезіології та інтенсивної терапії.

31. Наказом директора КНП«КМДКІЛ» виконавчого органу КМР (КМДА)

від 30 липня 2021 року № 115-ктр лікаря-інфекціоніста дитячого приймального відділення ОСОБА_1 30 липня 2021 року звільнено із займаної посади за систематичне невиконання обов`язків, покладених на неї трудовим договором за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України. Підстава: доповідна записка завідувача приймального відділення від 13 липня 2021 року, згода профспілкового комітету (протокол від 30 липня 2021 року № 13/72).

32. 30 липня 2021 року ОСОБА_1 ознайомлена із наказом № 115-ктр.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

33. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

34. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

35. Згідно зі статтею 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір.

36. Відповідно до частини першої статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

37. Статтею 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

38. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

39. Відповідно до частини третьої статті 149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

40. Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

41. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

42. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

43. На роботодавця покладається обов`язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

44. У статті 149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

45. Правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

46. Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

47. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування наказу КНП «КМДКІЛ» виконавчого органу КМР (КМДА) від 12 липня 2021 року № 103-ктр про оголошення догани лікарю-інфекціоністу дитячому приймального відділення ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив з доведеності факту неодноразової передачі позивачкою до Департаменту охорони здоров`я недостовірної інформації, що є порушенням пункту 2.6 Посадової інструкції.

48. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування наказу КНП «КМДКІЛ» виконавчого органу КМР (КМДА) від 15 липня 2021 року № 106-ктр про оголошення догани лікарю-інфекціоністу дитячому приймального відділення ОСОБА_1 , апеляційний суд вказав на доведеність факту несвоєчасного оформлення позивачкою 12 липня 2021 року медичної документації, порушення етичних норм спілкування з батьками померлої дитини та перевищення своїх повноважень при спілкуванні з органами влади, несвоєчасного інформування директора закладу про летальний випадок та невиконання усних розпоряджень щодо видачі тіла та супроводжуючих документів, не інформування завідувача приймального відділення про летальний випадок, що є порушенням пунктів 2.17, 2.19 та 2.24 Посадової інструкції.

49. Позивачка судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування наказів від 12 липня

2021 року № 103 та від 15 липня 2021 року № 106 не оскаржує, а відповідач у касаційній скарзі не наводить доводів щодо незгоди із постановою апеляційного суду в цій частині.

З огляду на викладене в частині цих позовних вимог справа Верховним Судом не переглядається.

50. Отже судами встановлено, що позивачка допустила порушення трудові дисципліни, зокрема Посадової інструкції, у зв`язку з чим була двічі (наказами від 12 та 15 липня 2021 року) притягнута до дисциплінарної відповідальності у вигляді доган.

51. Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40 41 КЗпП України.

52. За передбаченою пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставою працівник може бути звільнений за порушення трудової дисципліни вчинене після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

53. Звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України є видом дисциплінарного стягнення.

54. Згідно зі статтею 149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. До таких видів стягнень згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України належать догана та звільнення.

55. Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України потрібна сукупність таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; до працівника раніше протягом року вже застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення; дотримано строки застосування дисциплінарного стягнення.

56. Отже, працівника може бути звільнено за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України лише в разі порушення трудової дисципліни чи невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, які були допущені працівником після того, як до нього було застосовано дисциплінарне чи громадське стягнення (яке не скасоване та не втратило юридичної сили за давністю).

57. Систематичним невиконанням трудових обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

58. Тому для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті

40 КЗпП України потрібне існування факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) вчинення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше і на момент повторного невиконання ним без поважних причин трудових обов`язків їх не знято і не погашено.

59. У справі, яка переглядається, апеляційний суд встановив, що наказом відповідача від 30 липня 2021 року №115-ктр лікаря-інфекціоніста дитячого приймального відділення ОСОБА_1 30 липня 2021 року звільнено із займаної посади за систематичне невиконання обов`язків, покладених на неї трудовим договором за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України. Підстава: доповідна записка завідувача приймального відділення від 13 липня 2021 року, згода профспілкового комітету (протокол від 30 липня 2021 року №13/72).

60. Із наявної в матеріалах справи копії доповідної записки завідувача приймального відділення від 13 липня 2021 року вбачається, що 12 липня

2021 року чергуванні лікаря ОСОБА_1 стався летальний випадок, вчасної інформації про який керівнику чергова бригада не надала, ОСОБА_1 не виконала розпорядження керівника закладу щодо видачі тіла та супровідних документів.

61. Згідно копії протоколу засідання профспілкового комітетут первинної профспілкової організації КНП«КМДКІЛ» від 30 липня 2021 року № 13/72, на підставі двох доган за статтею 147 КЗпП України, накладених відповідно до наказів КНП«КМДКІЛ» виконавчого органу КМР (КМДА) від 12 липня 2021 року № 103-ктр та від 15 липня 2021 року № 106-ктр, прийнято рішення погодити звільнення лікаря-інфекціоніста дитячого приймального відділення

ОСОБА_1 згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

62. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог про скасування наказу від 30 липня 2021 року № 115-ктр про звільнення позивачки на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, апеляційний суд правильно зазначив, що цим наказом позивачку фактично повторно притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни, за яке до неї раніше вже було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани, що є недопустимим та суперечить частині першій статті 147 КЗпП України.

63. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 9901/743/18, на яку відповідач посилається у касаційній скарзі, а також постановах Верховного Суду від 12 квітня 2023 року № 499/760/20,

від 07 червня 2023 року у справі № 705/985/22, від 11 вересня 2024 року у справі № 185/10793/22 сформульовано висновок про те, що під час первірки законності звільнення працівника на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України роботодавець зобов`язаний довести факт вчинення працівникомнового порушення трудових обов`язків, яким він обґрунтовував наказ (розпорядження) про звільнення.

64. Оскільки ОСОБА_1 була звільнена з роботи за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України за порушення трудових обов`язків, за які на підставі наказу відповідача від 15 липня 2021 року № 106-ктр вже була притягнута до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання незаконним та скасування наказу від 30 липня 2021 № 115-ктр, що є підставою для поновлення позивачки на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

65. З урахуванням встановлених обставин, висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним упостанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 9901/743/18, на яку заявник посилається в касаційній скарзі.

66. Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

67. Відповідач надав апеляційному суду відомості про розмір заробітної плати позивачки, а суд навів у постанові розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу врахувавши при цьому середньоденний заробіток ОСОБА_1 і тривалість вимушеного прогулу.

68. Касаційна скарга не містить доводів щодо неправильності розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу наведеного апеляційним судом в оскарженій постанові чи власного розрахунку таких сум.

69. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija

v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

70. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що апеляційний суд ухвалив оскаржене судове рішення в із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права.

71. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

72. Виконання судового рішення, яке було зупинено до закінчення перегляду справи в касаційному порядку, необхідно поновити.

Керуючись статтями 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргукомунального некомерційного підприємства «Київська міська дитяча клінічна інфекційна лікарня» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в інтересах якої діє адвокат Папазова Галина Анатоліївна, залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року залишити без змін.

3. Поновити виконання постанови Київського апеляційного суду

від 12 листопада 2024 року у справі № 761/30660/21.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович