Історія справи

Постанова КЦС ВП від 04.06.2025 року у справі №761/13101/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ДОДАТКОВА)

04 червня 2025 року

м. Київ

справа № 761/13101/21

провадження № 61-16652св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Девелоп Фінанс»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяви представника ОСОБА_3 - адвоката Гаращука Сергія Вікторовича, представника ОСОБА_4 - адвоката Лисича Юрія Володимировича, представника ОСОБА_5 - адвоката Приймачука Сергія Івановича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоп Фінанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання правочинів недійсними та встановлення іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Девелоп Фінанс» (далі - ТОВ «Девелоп Фінанс») звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений 09 жовтня 2015 року приватним нотаріусом КМНО Ярощук В. Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 1096;

визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та громадянином Йорданії ОСОБА_3 , посвідчений 13 січня 2017 року приватним нотаріусом КМНО Турчак С. М. та зареєстрований в реєстрі за № 102;

визнати недійсним договір купівлі-продажу зазначеної квартири, укладений між громадянином Йорданії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений 30 березня 2017 року приватним нотаріусом КМНО Занудіною О. І. та зареєстрований в реєстрі за № 149;

визнати недійсним договір дарування вказаної квартири, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посвідчений 31 березня 2017 року приватним нотаріусом КМНО Занудіною О. І. та зареєстрований в реєстрі за № 151; скасувати державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 19750065, дата, час державної реєстрації - 31 березня 2017 року, 12:37:48 за ОСОБА_5 ) на квартиру АДРЕСА_1 , з одночасним визнанням за ОСОБА_1 права власності на цю квартиру, яке було зареєстровано за ним 16 липня 2010 року у Реєстрі прав власності на нерухоме майно;

відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 ;

встановити іпотеку на квартиру АДРЕСА_1 з метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором від 06 серпня 2008 року № 511/П/99/2008-840, укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (далі - ВАТ «КБ «Надра», банк) та ОСОБА_1 , іпотекодавець - ОСОБА_1 , іпотекодержатель - ТОВ «Девелоп Фінанс».

Шевченківський районний суд міста Києва рішенням від 15 квітня 2024 року в задоволенні позову відмовив.

Київський апеляційний суд постановою від 13 листопада 2024 року, з урахуванням ухвали від 14 листопада 2024 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ТОВ «Девелоп Фінанс» задовольнив частково. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 квітня 2024 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково.

Визнав недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений 09 жовтня 2015 року приватним нотаріусом КМНО Ярощук В. Ю. та зареєстрований у реєстрі за № 1096.

Визнав недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та громадянином Йорданії ОСОБА_3 , посвідчений 13 січня 2017 року приватним нотаріусом КМНО Турчак С. М. та зареєстрований в реєстрі за № 102.

Визнав недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між громадянином Йорданії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений 30 березня 2017 року приватним нотаріусом КМНО Занудіною О. І. та зареєстрований в реєстрі за № 149.

Визнав недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , посвідчений 31 березня 2017 року приватним нотаріусом КМНО Занудіною О. І. та зареєстрований в реєстрі за 151.

Відновив становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення права власності на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1 .

В іншій частині позову відмовив.

Стягнув з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ТОВ «Девелоп Фінанс» з кожного судовий збір у розмірі 5 902,00 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 31 080,00 грн.

Верховний Суд постановою від 30 квітня 2025 року касаційні скарги представника ОСОБА_3 - адвоката Гаращука С. В., представника ОСОБА_4 - адвоката Лисича Ю. В., представника ОСОБА_5 - адвоката Приймачука С. І. задовольнив. Постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року та ухвалу від 14 листопада 2024 року про виправлення описки в частині задоволених вимог позову скасував, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 квітня 2024 року в частині вирішення цих вимог залишив в силі. Стягнув з ТОВ «Девелоп Фінанс» на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 по 22 700,00 грн кожному судових витрат, понесених на сплату судового збору за подання касаційної скарги.

05 травня 2025 року представник ОСОБА_4 - адвокат Лисич Ю. В. подав до Верховного Суду заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, в якій просив стягнути з ТОВ «Девелоп Фінанс» на користь ОСОБА_5 судовий збір в розмірі 20 884,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 115 000,00 грн. В заяві зазначив, що фактичний розмір винагороди за послуги професійної правничої допомоги в межах цієї справи в судах всіх інстанцій становить 115 000,00 грн, з яких в суді касаційної інстанції - 50 000,00 грн.

05 травня 2025 року представник ОСОБА_5 - адвокат Приймачук С. І. подав до Верховного Суду заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, в якій просив стягнути з ТОВ «Девелоп Фінанс» на користь ОСОБА_5 судовий збір в розмірі 20 884,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 115 000,00 грн. В заяві зазначив, що фактичний розмір винагороди за послуги професійної правничої допомоги в межах цієї справи в судах всіх інстанцій становить 115 000,00 грн, з яких в суді касаційної інстанції - 50 000,00 грн.

05 травня 2025 року представник ОСОБА_3 - адвокат Гаращук С. В. подав до Верховного Суду заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, в якій просив стягнути з ТОВ «Девелоп Фінанс» на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 20 884,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн. В заяві зазначив, що фактичний розмір винагороди за послуги професійної правничої допомоги в суді касаційної інстанції становить 50 000,00 грн.

09 травня 2025 року ТОВ «Девелоп Фінанс» подало клопотання на заяву представника ОСОБА_3 - адвоката Гаращука С. В. про стягнення витрат на правничу допомогу, в якій просило залишити її без розгляду або зменшити суму на відшкодування таких витрат до 5 000,00 грн. Посилалося на те, що розмір витрат на професійну правову допомогу є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт. Крім того, до заяви не додано доказів на підтвердження оплати вартості заявлених витрат на професійну правову допомогу.

15 травня 2025 року ТОВ «Девелоп Фінанс» подало клопотання на заяву представника ОСОБА_4 - адвоката Лисича Ю. В. про стягнення витрат на правничу допомогу, в якій просило залишити її без розгляду, або зменшити суму на відшкодування таких витрат до 10 000,00 грн. Посилалося на те, що адвокат звернувся із заявою про стягнення витрат на правову допомогу в інтересах ОСОБА_4 та надав докази понесення нею відповідних витрат, однак просив стягнути витрати на правничу допомогу на користь ОСОБА_5 . З огляду на це просило заяву залишити без розгляду. Також вказувало на пропуск строку звернення із заявою, а також на ненадання доказів підтвердження оплати вартості заявлених витрат. Крім того, зазначало, що розмір витрат на професійну правову допомогу є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт.

15 травня 2025 року ТОВ «Девелоп Фінанс» подало клопотання на заяву представника ОСОБА_5 - адвоката Приймачука С. І. про стягнення витрат на правничу допомогу, в якій просило залишити її без розгляду або зменшити суму на відшкодування таких витрат до 10 000,00 грн. Вказувало на пропуск строку звернення із заявою, а також на ненадання доказів на підтвердження оплати вартості заявлених витрат. Крім того, зазначало, що розмір витрат на професійну правову допомогу є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт.

Перевіривши доводи заяв про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно з частиною першою статті 270 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

В мотивувальній та резолютивній частинах постанови Верховного Суду від 30 квітня 2025 року зроблено висновки про розподіл судових витрат, понесених на сплату судового збору за подання касаційних скарг, а тому немає підстав для повторного розподілу цих витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В задоволенні заяви представника ОСОБА_4 - адвоката Лисича Ю. В. про стягнення з ТОВ «Девелоп Фінанс» на користь ОСОБА_5 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 115 000,00 грн слід відмовити, оскільки заява подана в інтересах ОСОБА_4 та надано докази понесення нею відповідних витрат, однак представник відповідачки просив стягнути витрати на правничу допомогу на користь ОСОБА_5 , а не ОСОБА_4 .

Щодо заяви представника ОСОБА_5 - адвоката Приймачук С. І. про стягнення з ТОВ «Девелоп Фінанс» на користь ОСОБА_5 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 115 000,00 грн, з яких в суді касаційної інстанції - 50 000,00 грн, колегія суддів виходить з такого.

Частинами першою, другою статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18)).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма статті 83 ЦПК України).

Ні в суді першої інстанцій, ні в апеляційному суді представник ОСОБА_5 не подавав до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. Також адвокат не ставив і питання про розподіл витрат на правничу допомогу після ухвалення судами попередніх інстанцій судових рішень.

Про витрати на правничу допомогу, понесені в судах першої та апеляційної інстанцій, представник ОСОБА_5 - адвокат Приймачук С. І. заявив після прийняття судом касаційної інстанції постанови 30 квітня 2025 року. При цьому до заяви про ухвалення додаткового рішення додав акти приймання-передачі наданих послуг від 06 травня 2024 року (перша інстанція) та від 15 листопада 2024 року (друга інстанція), однак не навів поважних причин неможливості подання у визначений законом строк доказів про стягнення витрат на правову допомогу, понесених в судах першої та апеляційної інстанцій, а тому у стягненні цих витрат необхідно відмовити.

Щодо клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката Гаращука С. В. та клопотання представника ОСОБА_5 - адвоката Приймачука С. І. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі по 50 000,00 грн кожному із вказаних відповідачів, колегія суддів виходить з такого.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними і допустимими доказами.

При цьому для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Про наявність понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції ОСОБА_3 і ОСОБА_5 зазначили в касаційних скаргах, у яких повідомили про орієнтовний розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі по 50 000,00 грн, зазначивши, що докази на підтвердження яких будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Верховний Суд, ухвалюючи постанову від 30 квітня 2025 року, не вирішував питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді касаційної інстанції.

На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу представники відповідачів надали договори про надання правової допомоги та акти приймання-передачі наданих послуг.

ТОВ «Девелоп Фінанс» заперечувало проти задоволення заяв, вказуючи, зокрема, на те, що розмір витрат на професійну правову допомогу є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою - п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України.

При цьому такі критерії, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката, до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним порівняно з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З огляду на наведені вище принципи розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням заперечення позивача про те, що розмір витрат на професійну правову допомогу є завищеним та неспівмірним, колегія суддів вважає, що співмірним, розумним і необхідним в межах перегляду цієї справи в суді касаційної інстанції є розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн кожному із відповідачів, а саме ОСОБА_3 і ОСОБА_5 .

З огляду на це заяви про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 141 270 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні заяв представника ОСОБА_3 - адвоката Гаращука Сергія Вікторовича, представника ОСОБА_4 - адвоката Лисича Юрія Володимировича, представника ОСОБА_5 - адвоката Приймачука Сергія Івановича про розподіл судових витрат, понесених на сплату судового збору за подання касаційних скарг.

Відмовити в задоволенні заяви представника ОСОБА_4 - адвоката Лисича Юрія Володимировича про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоп Фінанс» на користь ОСОБА_5 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 115 000,00 грн.

Відмовити в задоволенні заяви представника ОСОБА_5 - адвоката Приймачука Сергія Івановича про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоп Фінанс» на користь ОСОБА_5 витрат на професійну правничу допомогу, що понесені в суді першої та апеляційної інстанцій, в розмірі 65 000,00 грн.

Заяви представника ОСОБА_3 - адвоката Гаращука Сергія Вікторовича та представника ОСОБА_5 - адвоката Приймачука Сергія Івановича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді касаційної інстанції, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоп Фінанс» на користь ОСОБА_3 і ОСОБА_5 по 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок кожному витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді касаційної інстанції.

Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов