Історія справи

Постанова КЦС ВП від 04.06.2025 року у справі №725/5791/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2025 року

м. Київ

справа № 725/5791/23

провадження № 61-4527св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Київська обласна рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шагірманова Дмитра Олександровича, на постанову Чернівецького апеляційного суду від 27 лютого 2024 року у складі колегії суддів Одинака О. О., Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю., у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської обласної ради про визнання незаконним та скасування розпоряджень,

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

В листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом, в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження виконуючого обов`язки голови Київської обласної ради від 22 червня 2023 року № 408 «Про проведення службового розслідування»;

- визнати незаконним та скасувати розпорядження виконуючого обов`язки голови Київської обласної ради від 22 червня 2023 року № 409 «Про деякі питання трудових відносин з керівником Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київська обласна лікарня».

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до контракту № 1 з генеральним директором Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київська обласна лікарня» (далі - КНП КОР «Київська обласна лікарня») від 26 листопада 2021 року ОСОБА_1 був призначений на посаду генерального директора КНП КОР «Київська обласна лікарня» строком на 5 років. З 06 червня 2023 року до 21 червня 2023 року він перебував на лікарняному. З 06 червня 2023 року на період його тимчасової непрацездатності обов`язки генерального директора виконувала заступник генерального директора ОСОБА_2

13 червня 2023 року медичний директор підприємства ОСОБА_3 на думку позивача незаконно затвердив зміни до штатного розпису. Вказаними змінами до штату лікарні введені дві додаткові посади першого заступника генерального директора та заступника генерального директора з експертизи якості та клінічного аудиту. Згідно з наказом № 525 прийнято на посаду першого заступника генерального директора підприємства ОСОБА_4 та відповідно до наказу № 526 - заступника генерального директора з експертизи якості та клінічного аудиту Реабілітаційного центру ОСОБА_5 . 22 червня 2023 року позивач вийшов на роботу після лікарняного та накази, які 13 червня 2023 року ОСОБА_3 підписував як виконуючий обов`язки генерального директора скасував як такі, що суперечать положенням чинного законодавства України та Статуту КНП КОР «Київська обласна лікарня».

З наказами про скасування наказів про прийняття на посади ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ознайомлено 22 червня 2023 року о 08:05 год., про що складено відповідний акт. 22 червня 2023 року о 12:05 год. працівники Київської обласної ради надали ОСОБА_1 копію розпорядження виконуючого обов`язки голови Київської обласної ради від 22 червня 2023 року за № 408 «Про проведення службового розслідування», яке тривало з 22 червня 2023 року до 21 серпня 2023 року. На час службового розслідування його відсторонено від виконання обов`язків генерального директора КНП КОР «Київська обласна лікарня».

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, виконання обов`язків генерального директора на час проведення службового розслідування з 22 червня 2023 року до 21 серпня 2023 року покладено на ОСОБА_4 .

Вказував, що його та ОСОБА_6 не ознайомлено з будь-яким документом, згідно з яким ОСОБА_7 виконувала функціональні обов`язки генерального директора лікарні. Законом не визначено право голови Київської обласної ради призначати виконуючого обов`язки генерального директора закладу охорони здоров`я у випадку тимчасової відсутності генерального директора, тим більше з числа осіб, які не є штатними працівниками Реабілітаційного центру. Незрозумілим є факт призначення ОСОБА_8 виконуючою обов`язки генерального директора, яка не є працівником даного підприємства.

ОСОБА_7 станом на 22 червня 2023 року не займала жодної посади у КНП КОР «Київська обласна лікарня», а посада першого заступника генерального директора в діючому штатному розписі взагалі відсутня. Станом на 13 червня 2023 року, тобто на момент призначення ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на посаду ОСОБА_10 , заступник генерального директора ОСОБА_2 продовжувала виконувати обов`язки генерального директора підприємства. Вважав, що розпорядження № 409 про призначення ОСОБА_8 першим заступником генерального директора є протиправним, тобто таким, що суперечить положенням чинного законодавства та Статуту підприємства.

Відповідно до наказу КНП КОР «Київська обласна лікарня» від 18 січня 2023 року № 14-од функції уповноваженої особи з питань оренди покладено на ОСОБА_11 , провідного юрисконсульта апарату управління вказаного підприємства. В ході проведеного службового розслідування встановлено, що на вказаного працівника за неналежне та неякісне виконання трудових обов`язків, що виразилося в не приведенні у відповідність до норм чинного законодавства договірних відносин між КНП КОР «Київська обласна лікарня» та орендарями, підлягає накладення суворого дисциплінарного стягнення, але враховуючи, що останній звільнений з посади 10 травня 2023 року наказом КНП КОР «Київська обласна лікарня» № 343-к/тр, вирішено цим обмежитись.

Також, було дано термінове завдання юрисконсульту апарату управління КНП КОР «Київська обласна лікарня» Лесі Коваленко посилити роботу в напрямку питань оренди приміщень КНП КОР «Київська обласна лікарня» та укласти договори оренди відповідно до чинного законодавства. На його думку, твердження, яке міститься у розпорядженні № 408 про те, що лікарня має прострочену кредиторську заборгованість перед контрагентами у розмірі 5 235 000 грн є безпідставним. Значний розмір поточної кредиторської заборгованості становлять рахунки за спожиті комунальні послуги, які оплачуються безпосередньо Київською обласною радою після реєстрації відповідних квитанцій у Державній казначейській службі України.

Зазначив, що ним не було допущено порушень законодавства України або власних службових обов`язків. Він вживав всіх необхідних, достатніх та можливих дій, визначених його посадовою інструкцією та укладеним контрактом для належного виконання трудової функції.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Першотравневий районний суд м. Чернівці рішенням від 22 листопада 2023 року позовні вимоги задовольнив.

Визнав незаконним та скасував розпорядження в. о. голови Київської обласної ради Я. Добрянського від 22 червня 2023 року № 408 «Про проведення службового розслідування». Визнав незаконним та скасував розпорядження в. о. голови Київської обласної ради Я. Добрянського від 22 червня 2023 року № 409 «Про деякі питання трудових відносин з керівником КНП КОР «Київська обласна лікарня». Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд керувався тим, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження підстав для увільнення чинного заступника генерального директора Назарко М. від виконання нею обов`язків, покладених ОСОБА_1 на період його тимчасової непрацездатності. Обов`язок призначати та звільняти з посади своїх заступників затверджений контрактом № 1 з генеральним директором КНП КОР «Київська обласна лікарня» від 26 листопада 2021 року, відповідно до якого ОСОБА_1 наділений таким правом.

Чернівецький апеляційний суд постановою від 27 лютого 2024 року рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22 листопада 2023 року скасував, ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовив.

Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції керувався тим, що питання про відсторонення особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, є дискреційним повноваженням суб`єкта, яким прийнято рішення про проведення службового розслідування. Водночас, суд не наділений повноваженнями втручатися у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав суб`єкт владних повноважень, кожен з них буде правомірним, а отже не порушує будь-чиїх прав. Також суд апеляційної інстанції визнав недоведеними позовні вимоги щодо оскарження розпорядження про відсторонення ОСОБА_1 від виконання обов`язків, оскільки позивач не спростував наявність підстав для проведення службового розслідування стосовно ОСОБА_1 за фактами неналежного виконання ним посадових обов`язків, а отже відсторонення ОСОБА_1 на період проведення службового розслідування відповідає вимогам закону.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги

27 березня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шагірманов Д. О., подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернівецького апеляційного суду від 27 лютого 2024 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову, а рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22 листопада 2023 року та додаткове рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 13 грудня 2023 року залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без врахування правових висновків Верховного Суду, сформульованих у постановах від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18, від 23 січня 2019 року у справі № 755/6458/15, від 01 серпня 2019 року у справі № 727/386/17, від 12 липня 2023 року у справі № 331/147/22. Також, відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо повноважень керівника органу місцевого самоврядування у період тимчасової відсутності генерального директора закладу охорони здоров`я призначити виконуючого обов`язки керівника такого закладу.

Заявник вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для проведення службового розслідування на момент прийняття рішення про його проведення. Позивач зауважує, що суди обмежились узагальненими посиланнями на наявність підстав для проведення розслідування, оскільки лист, на який містяться посилання у оспорюваному розпорядженні, не містить чітких посилань на допущені ОСОБА_1 порушення.

Отже заявник оскаржує судові рішення на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2024 року від Київської обласної ради до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Посилається на те, що службове розслідування призначене за фактом наявності у діях ОСОБА_1 ознак, які визначені законом як підстави для проведення службового розслідування. Відповідач наголошує на тому, що формулювання без чітких підстав, оскільки факт наявності в діях службової особи вини може бути встановлена лише за результатами службового розслідування. Відповідач наполягає на тому, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність порушення прав ОСОБА_1 оскаржуваними розпорядженнями.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 17 квітня 2024 року відкрив касаційне провадження та витребував справу з Першотравневого районного суду м. Чернівців.

У травні 2024 року цивільна справа № 725/5791/23 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, з`ясовані судами

Рішенням Київської обласної ради восьмого скликання «Про призначення генерального директора КНП КОР «Київська обласна лікарня» від 24 листопада 2021 року призначено ОСОБА_1 на посаду генерального директора КНП КОР «Київська обласна лікарня» терміном на 5 років на умовах контракту як такого, що переміг у конкурсі.

Згідно з контрактом № 1 з генеральним директором КНП КОР «Київська обласна лікарня» від 26 листопада 2021 року ОСОБА_1 призначено на посаду генерального директора КНП КОР «Київська обласна лікарня» строком на 5 років до 26 листопада 2026 року.

Відповідно до наказу від 04 жовтня 2022 року «Про покладення функціональних обов`язків» - у разі відсутності генерального директора КНП КОР «Київська обласна лікарня» або неможливості виконувати свої обов`язки з інших причин, виконання функціональних обов`язків генерального директора покладається на заступника генерального директора підприємства ОСОБА_12 .

Відповідно до пункту 2 цього наказу, він діє з дати його підписання до 26 листопада 2026 року або доки не буде скасований особою, яка його підписала.

Даний наказ підписаний генеральним директором ОСОБА_1 .

Згідно з затвердженою 04 жовтня 2022 року посадовою інструкцією заступника генерального директора Київської обласної лікарні, заступника генерального директора призначають на посаду та звільняють із неї наказом генерального директора підприємства.

Відповідно до листа Київської обласної ради, з 06 червня 2023 року до 12 червня 2023 року, погоджено покладання обов`язків генерального директора КНП КОР «Київська обласна лікарня» на заступника генерального директора Назарко М.

Згідно з розпорядженням Київської обласної ради від 09 червня 2023 року «Про деякі питання трудових відносин з керівником КНП КОР «Київська обласна лікарня» у зв`язку із перебуванням генерального директора підприємства ОСОБА_1 на лікарняному - увільнено від виконання обов`язків генерального директора його заступника ОСОБА_12 11 червня 2023 року. Покладено виконання обов`язків генерального директора на медичного директора ОСОБА_13 .

Згідно зі штатним розписом КНП Київської обласної ради «Київська обласна лікарня», затвердженого Київською обласною радою станом на 01 жовтня 2022 року, погоджено штат підприємства у кількості 133 штатні одиниці. До керівного штату віднесено такі посади: генеральний директор, заступник генерального директора, медичний директор, заступник медичного директора з реабілітаційної та спортивної медицини, заступник медичного директора з амбулаторно-поліклінічної роботи.

ОСОБА_13 12 червня 2023 року звернувся до Київської обласної ради із листом щодо погодження змін до штатного розпису КНП КОР «Київська обласна лікарня». Зміни штатного розпису передбачали: введення «Заступника генерального директора з експертизи якості та клінічного аудиту»: виведення «Заступника медичного директора з реабілітаційної та спортивної медицини апарату управління»; введення «Першого заступника генерального директора»; виведення «Начальника господарського управління». Зазначені зміни штатного розпису КНП КОР «Київська обласна лікарня» погоджені Київською обласною радою.

Фактично даними змінами у штатному розписі введено посаду першого заступника генерального директора, на яку прийнято ОСОБА_14 з 14 червня 2023 року із покладенням на неї виконання обов`язків генерального директора КНП КОР «Київська обласна лікарня» та увільнено від виконання обов`язків генерального директора ОСОБА_13

ОСОБА_14 21 червня 2023 року направила лист до виконуючого обов`язки голови Київської обласної ради щодо проведення службового розслідування діяльності діючого генерального директора підприємства ОСОБА_1 .

Начальником юридичного управління Київської обласної ради Я. Ярошовець скеровано виконуючому обов`язки голови Київської обласної ради службову записку від 22 червня 2023 року № СЗ-827, згідно якої на підставі листа ОСОБА_14 запропоновано провести службове розслідування щодо невиконання або неналежного виконання службових повноважень та недодержання ОСОБА_1 вимог законодавства та вирішення питання про його відсторонення.

У цій же службовій записці ОСОБА_15 зазначав, що інформація надана ОСОБА_14 може вказувати на невиконання або неналежне виконання ОСОБА_1 службових обов`язків.

22 червня 2023 року Київська обласна рада восьмого скликання винесла розпорядження № 408 «Про проведення службового розслідування».

Зі змісту розпорядження № 408 вбачається, що предметом службового розслідування є:

- невиконання або неналежне виконання генеральним директором КНП КОР «Київська обласна лікарня» ОСОБА_1 службових обов`язків, що призвело до утворення кредиторської заборгованості перед контрагентами у розмірі 5 235 000 грн;

- невиконання або неналежне виконання генеральним директором КНП КОР «Київська обласна лікарня» ОСОБА_1 службових обов`язків щодо організації ведення претензійно-позовної роботи по стягненню дебіторської заборгованості орендарів перед КНП КОР «Київська обласна лікарня» по орендній платі та відшкодуванню вартості комунальних послуг;

- недодержання генеральним директором КНП КОР «Київська обласна лікарня» ОСОБА_1 вимог законодавства, зокрема, частин першої та четвертої статті 8 Закону України «Про оплату праці», пункту «ж» частини першої статті 77 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», постанови Кабінету Міністрів України від 13 січня 2023 року за № 28 «Деякі питання оплати праці працівників державних та комунальних закладів охорони здоров`я» в частині невиплати мінімального розміру заробітної плати медичним працівникам у лютому-травні 2023 року.

Відповідно до пункту 6 цього розпорядження ОСОБА_1 на час проведення службового розслідування відсторонено від виконання обов`язків генерального директора.

Розпорядженням виконуючого обов`язки голови КНП КОР «Київська обласна лікарня» «Про деякі питання трудових відносин з керівником КНП КОР «Київська обласна лікарня» виконання обов`язків генерального директора підприємства на час проведення службового розслідування з 22 червня 2023 року до 21 серпня 2023 року включно покладено на першого заступника генерального директора

Кисельову М. С.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до приписів статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом пункту 3 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право.

Так спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що на думку позивача оспорювані розпорядження Київської обласної ради порушують його право, в зв`язку з чим просив скасувати зазначені розпорядження в судовому порядку.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно зі статтею 3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

За положеннями статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У статті 5 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Правові підстави відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим ним органом визначені статтею 46 КЗпП України, в якій зазначено, що відсторонення працівників від роботи роботодавцем допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати. Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку.

За змістом статті 46 КЗпП України допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативно-правовим актом.

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року у справі № 336/1368/20 та від 25 вересня 2024 року у справі № 753/13793/22.

У справі, яка переглядається, нормативно-правовим актом, на підставі якого згідно із статтею 46 КЗпП України роботодавець відсторонив працівника від здійснення повноважень на посаді, є Порядок проведення службового розслідування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950 (тут і далі - Порядок № 950, в редакції, станом на момент видання наказу про відсторонення).

Оспорюване у цій справі розпорядження в. о. голови Київської обласної ради № 408 містить посилання на пункти 2, 4-6 Порядку № 950.

Згідно з пунктами 4-6 Порядку № 950 службове розслідування проводиться з відстороненням особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, від здійснення повноважень на посаді або без такого відсторонення. Рішення про відсторонення приймається керівником органу. Рішенням про проведення службового розслідування визначаються голова комісії з проведення службового розслідування, інші члени такої комісії, предмет, дата початку та закінчення службового розслідування. Строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців. Рішення про відсторонення приймає відповідно суб`єкт призначення або керівник органу.

У цій справі в оспорюваному розпорядженні зазначено, що службове розслідування проводиться безпосередньо стосовно ОСОБА_1 , зазначені причини проведення розслідування та вирішено питання про відсторонення ОСОБА_1 на час проведення службового розслідування.

Керівник органу з урахуванням вимог закону, а саме положень статті 46 КЗпП України, відсторонив позивача від здійснення повноважень на посаді відповідно до пункту 4 Порядку № 950.

При цьому пунктом 1 Порядку № 950 визначені випадки, за яких може бути проведено службове розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме:

- у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об`єднанню громадян;

- у разі недодержання посадовими особами місцевого самоврядування законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства;

- на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особи, яка для цілей Закону, прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри;

- з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства з питань запобігання корупції за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому працює особа, стосовно якої пропонується проведення службового розслідування, а у разі його відсутності - особи, яка виконує його обов`язки.

Абзацом 1 пункту 4 Порядку № 950 передбачено, що службове розслідування проводиться з відстороненням особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, від здійснення повноважень на посаді або без такого відсторонення. Рішення про відсторонення приймається керівником органу.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що службове розслідування за спірним розпорядженням призначено для перевірки інформації та з`ясування обставин, зазначених у записці заступника керуючого справами - начальника юридичного управління виконавчого апарату Київської обласної ради від 22 червня 2023 року № СЗ-827, листі в. о. генерального директора КНП КОР «Київська обласна лікарня» від 21 червня 2023 року № б/н (вх. КОР від 21 червня 2023 року № 08-04/К-849).

Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 46 КЗпП України, відповідно до якої відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі, в тому числі, в інших випадках, передбачених законодавством, а також положення пункту 4 Порядку № 950.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у пункті 4 Порядку № 950 законодавець окремо врегульовує питання відсторонення особи, щодо якої проводиться службове розслідування. Абзацом першим пункту 4 Порядку № 950 встановлено, що службове розслідування проводиться з відстороненням особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, від здійснення повноважень на посаді або без такого відсторонення. Рішення про відсторонення приймається керівником органу.

Таке окреме врегулювання та зазначення про те, що рішення про відсторонення приймається керівником органу, який приймає рішення про проведення службового розслідування, дає підстави вважати про наділення Порядком № 950 керівника органу певним обсягом дискреційних повноважень для вирішення цього питання. Інакше б була відсутня необхідність у такому окремому зазначенні, якби виключні підстави відсторонення особи від здійснення повноважень на посаді під час проведення службового розслідування були б чітко визначені чинним законодавством, в тому числі Порядком № 950.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що питання відсторонення чи не відсторонення особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, є дискреційним повноваженням суб`єкта, яким прийнято рішення про проведення службового розслідування.

Такий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 03 червня 2022 року у справі № 331/2328/21.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінив на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, встановивши, що оспорюване позивачем розпорядження відповідає вимогам закону, оскільки до спірних правовідносин підлягають застосуванню стаття 46 КЗпП України та абзац 1 пункту 4 Порядку № 950, які застосовані відповідачем, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування зазначеного розпорядження.

Колегія суддів вважає правильним висновок апеляційного суду про те, що призначення зазначеного службового розслідування з вказаними у ньому підставами, та відсторонення відповідного працівника на час проведення розслідування, є дискреційним повноваженням керівника органу, яким прийнято рішення про проведення службового розслідування.

У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Такий висновок відповідає правовим висновкам Верховного Суду, сформульованим у постановах від 24 січня 2024 року у справі № 727/4355/22, від 16 жовтня 2024 року у справі № 761/21040/20.

Посилання в касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18, від 23 січня 2019 року у справі № 755/6458/15, від 01 серпня 2019 року у справі № 727/386/17, від 12 липня 2023 року у справі № 331/147/22 колегією суддів відхиляються, оскільки висновки у цих справах і у справі, що переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Так, у справі № 755/6458/15-ц Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанції про відмову в задоволенні позову в частині визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення, оскільки згідно іншим наказом відповідача скасовано наказ про відсторонення. Тому на час розгляду справи судом першої інстанції оскаржуваний наказ не був чинним.

У справі № 761/12073/18 Верховний Суд виснував, що такої підстави для відсторонення, як відмова виконувати розпорядження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та вчинення дій, направлених на протидію законних вимог керівника, нормами статті 46 КЗпП України не передбачено, будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би надавав право роботодавцю відсторонювати від посади працівника за невиконання вимог керівника відповідачем не зазначено. З урахуванням неведеного суди зробили правильний висновок про незаконність наказу про відсторонення позивача від роботи.

У справі № 727/386/17 розпорядження Чернівецького міського голови було скасовано, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження наявності передбачених пунктом 1 Порядку № 950 підстав для проведення службового розслідування відносно головного лікаря Комунальної міської установи «Міський клінічний пологовий будинок № 1» ОСОБА_1 за фактами неналежного виконання посадових обов`язків в частині дотримання трудової дисципліни не було надано суду, натомість у справі, яка є предметом касаційного перегляду, суд встановив підстави, визначені пунктом 1 Порядку № 950.

Верховний Суд у справі № 331/147/22 зазначив, що за встановленими у справі обставинами, на час прийняття оскаржуваного розпорядження були відсутні підстави, передбачені пунктом 1 Порядку для проведення службового розслідування стосовно позивача, а тому оспорюване розпорядження є незаконним та підлягало скасуванню. Оскільки порушень, передбачених законом, за які позивач може бути відсторонений від роботи, відповідач у розпорядженні не зазначив, тому це розпорядження в частині увільнення позивача від обов`язку виконувати роботу в порядку відсторонення від роботи без збереження заробітної плати та появи на робочому місці є таким, що прийняте з порушенням вимог трудового законодавства, зокрема статті 46 КЗпП України.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що питання про відсторонення особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, є дискреційним повноваженням суб`єкта, яким прийнято рішення про проведення службового розслідування, а суд не наділений повноваженнями втручатися у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень При цьому, позивач не спростував наявність підстав для проведення службового розслідування стосовно ОСОБА_1 за фактами неналежного виконання ним посадових обов`язків, а отже відсторонення ОСОБА_1 на період проведення службового розслідування відповідало вимогам закону.

Не заслуговують на увагу доводи заявника про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо повноважень керівника органу місцевого самоврядування у період тимчасової відсутності генерального директора закладу охорони здоров`я призначити виконуючого обов`язки керівника такого закладу, оскільки заявник не зазначає щодо якої саме норми права відсутній висновок, не наводить аргументованого обґрунтування необхідності формування висновку Верховного Суду щодо застосування норм права в контексті спірних правовідносин з урахуванням встановлених судами обставин справи, як і не наводить мотивованого обґрунтування того, як саме висновок щодо застосування норм права вплине на висновки судів, викладені в оскаржених судових рішеннях, з урахуванням того, що в даному випадку позивач не довів, у який спосіб розпорядження Київської обласної ради від 22 червня 2023 року № 409 «Про деякі питання трудових відносин з керівником КНП КОР «Київська обласна лікарня», яким покладено виконання обов`язків генерального директора КНП КОР «Київська обласна лікарня» на першого заступника генерального директора КНП КОР «Київська обласна лікарня» Кисельову М. С., порушує законні права та інтереси позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц сформульовано правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Верховний Суд є судом права, а не факту. Встановлення фактичних обставин справи та надання оцінки доказам належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій як судів факту, в той час як до повноважень суду касаційної інстанції належить перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права.

Враховуючи зазначене, Верховний Суд неуповноважений втручатися в оцінку доказів та обставин справи, які були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, зокрема, змісту спірного розпорядження Київської обласної ради № 409, водночас суд касаційної інстанції зауважує, що відмова судом апеляційної інстанції у задоволенні позовної вимоги про скасування цього розпорядження з тих підстав, що зазначене розпорядження жодним чином не порушує права ОСОБА_1 , відповідає чинній правозастосовчій практиці.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 401 406 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 27 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров