Історія справи

Постанова КЦС ВП від 04.06.2025 року у справі №532/2862/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2025 року

м. Київ

справа № 532/2862/23

провадження № 61-14113св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут»,

особа, яка подала касаційну скаргу, - приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Яніна Вікторівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Яніни Вікторівни на окрему ухвалу Полтавського апеляційного суду від 17 вересня

2024 року у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Дряниці Ю. В., Чумак О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви та рішення суду

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою, у якій просив здійснити поворот виконання судового наказу Кобеляцького районного суду Полтавської області від 29 грудня 2023 року у справі № 532/2862/23, стягнувши

з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» (далі -

ТОВ «Полтаваенергозбут») на його користь грошові кошти у сумі 7 746,91 грн.

Заяву обґрунтовано тим, що 29 грудня 2023 року Кобеляцьким районним судом Полтавської області видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Полтаваенергозбут» заборгованість за спожиту електричну енергію за період із 01 серпня 2023 року до 01 грудня 2023 року у сумі 6 319,70 грн та судовий збір у розмірі 268,40 грн.

У подальшому, ухвалою суду від 25 березня 2024 року судовий наказ скасовано,

а 03 травня 2024 року з належного йому банківського рахунку, відкритого

у Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України (далі -

АТ «Ощадбанк»), на підставі постанови приватного виконавця від 24 квітня

2024 року ВП № НОМЕР_1 знято грошові кошти у загальному розмірі 7 746,91 грн, отримувачем яких є ТОВ «Полтаваенергозбут».

З огляду на викладене, враховуючи скасування судового наказу, у межах примусового виконання якого здійснено стягнення грошових коштів у розмірі

7 746,91 грн, заявник вважав наявними підстави для застосування положень статті 444 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18 липня

2024 року заяву ОСОБА_1 про поворот виконання судового наказу задоволено частково.Допущено поворот виконання судового наказу Кобеляцького районного суду Полтавської області від 29 грудня 2023 року у справі № 532/2862/23 (провадження № 2-н/532/368/2023). Стягнуто з ТОВ «Полтаваенергозбут» на користь ОСОБА_1 грошові кошти, одержані за судовим наказом Кобеляцького районного суду Полтавської області від 29 грудня 2023 року у справі № 532/2862/23 (провадження № 2-н/532/368/2023),

у загальному розмірі 6 588,10 грн, із яких: 6 319,70 грн - заборгованість за спожиту електричну енергію за період із 01 серпня 2023 року до 01 грудня 2023 року та 268,40 грн - витрати зі сплати судового збору. В іншій частині заяви відмовлено.

Частково задовольняючи заяву та допускаючи поворот виконання судового наказу, районний суд виходив із того, що судовий наказ, який став підставою для проведення виконавчих дій, скасовано, а тому за правилами статті 444 ЦПК України є підстави для повороту його виконання в частині стягнутих сум на загальну суму 6 588,10 грн. Оскільки скасованим судовим наказом витрати виконавчого провадження та основна винагорода приватного виконавця до стягнення не присуджувалися, то відсутні правові підстави для їх стягнення.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Полтаваенергозбут» задоволено. Ухвалу Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18 липня 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поворот виконання судового наказу.

Апеляційний суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, виходив із того, що матеріалами справи підтверджено, що судовий наказ, який став підставою для проведення виконавчих дій, скасовано, проте наведене не обумовлює застосування положень статті 444 ЦПК України, оскільки постановою приватного виконавця від 24 квітня 2024 року ВП № НОМЕР_1 накладено арешт на банківський рахунок ОСОБА_1 у АТ «Ощадбанк» у межах суми звернення стягнення

з урахуванням виконавчого збору/основної суми винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 7 746,91 грн. Між тим, фактичного списання цих коштів за ВП № НОМЕР_1 не відбулося, а тому відновлення порушеного права має вирішуватися шляхом зняття арешту з коштів боржника.

При цьому апеляційний суд урахував, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Я. В. від 25 липня 2024 року ВП № НОМЕР_1 виконавче провадження з примусового виконання судового наказу № 532/2862/23 закінчено на підставі пункту 5 частини першої статті 39,

статті 40 Закону України «Про виконавче провадження»; припинено чинність арешту майна (коштів) боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення. Проте фактично така постанова не направлена приватним виконавцем до виконання, що мало наслідком порушення майнових прав боржника на вільне розпорядження належними йому коштами та за правилами статті 385 ЦПК України є підставою для винесення щодо приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Я. В. окремої ухвали.

Додатковою постановою Полтавського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року заяву ТОВ «Полтаваенергозбут» про ухвалення додаткового судового рішення задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Полтаваенергозбут» 2 422,40 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

Апеляційний суд постановив ухвалити додаткове судове рішення, оскільки постановою Полтавського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Полтаваенергозбут» задоволено, скасовано ухвалу суду першої інстанції у повному обсязі та відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поворот виконання судового наказу, тому ОСОБА_1 має відшкодувати на користь ТОВ «Полтаваенергозбут» витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 422,40 грн.

Короткий зміст оскаржуваної окремої ухвали апеляційного суду

17 вересня 2024 року Полтавський апеляційний суд, виявивши порушення закону приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Я. В., постановив окрему ухвалу, керуючись частиною першої статті 385 ЦПК України та статтею 262 ЦПК України.

Апеляційний суд послався на те, що при дослідженні матеріалів справи апеляційний суд установив, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Я. В. перебувало ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання судового наказу Кобеляцького районного суду Полтавської області від 29 грудня 2023 року у справі № 532/2862/23, виконавче провадження за яким закінчено на підставі

пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», про що винесена постанова від 25 липня 2024 року. Згідно з пунктом 2 цієї постанови припинено чинність арешту майна (коштів) боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення. Відповідно до частини другої

статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника,

а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Проте фактично така постанова не була направлена приватним виконавцем до виконання, що мало наслідком збереження чинності арешту, порушення майнових прав боржника на вільне розпорядження належними йому коштами та зумовило ініціювання ним судового спору про поворот виконання судового наказу.

Установивши істотне порушення вимог частини другої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», апеляційний суд вважав за необхідне відреагувати окремою ухвалою на адресу приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Я. В. для усунення наведених порушень задля відновлення майнових прав заявника ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, апеляційний суд постановив: про викладене в окремій ухвалі довести до відома приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Я. В.; про вжитті заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню законодавства, повідомити апеляційний суд протягом одного місяця з дня отримання окремої ухвали.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи

У жовтні 2024 року приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Я. В. звернулася через систему «Електронний суд» до Верховного Суду із касаційною скаргою на окрему ухвалу Полтавського апеляційного суду

від 17 вересня 2024 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати. Касаційна скарга містить також клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження окремої ухвали.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд протиправно постановив окрему ухвалу, не залучивши приватного виконавця до участі у справі, чим позбавив її права надати докази і пояснення, що мають значення для справи, фактично в односторонньому порядку зобов`язавши приватного виконавця усунути порушення, якого не існує. Апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про істотне порушення вимог частини другої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» без належного мотивування та без посилання на будь-які докази. У межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 відсутні порушення майнових прав боржника на вільне розпорядження належними йому коштами, всі процесуальні рішення, винесення постанов та обмін такими постановами здійснено в порядок та строки, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, зокрема приватний виконавець направила підписану електронним цифровим підписом в межах Автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - АСВП) до АТ «Ощадбанк» відповідну постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 до виконання, яку банк отримав, натомість від нього

26 липня 2024 року о 09:14 год до АСВП надійшло повідомлення про те, що арешти з рахунків боржника ОСОБА_1 знято.

Відзиви на касаційну скаргу станом на час розгляду справи Верховним Судом не надходили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Я. В. передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2024 року клопотання приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Я. В. про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено, поновлено приватному виконавцю виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Я. В. строк на касаційне оскарження окремої ухвали Полтавського апеляційного суду

від 17 вересня 2024 року, відкрито касаційне провадження з підстав, визначених частиною другою статті 389 ЦПК України, витребувано із Кобеляцького районного суду Полтавської області матеріали справи № 532/2862/23 та надано іншим учасникам справи строк для подання відзиву.

У березні 2025 року матеріали справи № 532/2862/23 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 29 травня 2025 року справу призначено судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І., Коломієць Г. В., Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Згідно з частиною першою статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких належить притягнення таких осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність в діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення (частина третя статті 262 ЦПК України).

Згідно з положеннями частини восьмої статті 262 ЦПК України, статті 385 ЦПК України окрему ухвалу може бути постановлено судом апеляційної інстанції.

Частиною п`ятою статті 262 ЦПК України встановлено, що в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, і в чому саме полягає порушення.

Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення приписів нормативно-правових актів або недоліки у роботі державного органу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2019 року у справі № 800/500/16 (провадження № 11-1156заі18) зауважено, що окрема ухвала суду

є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали

є правом, а не обов`язком суду.

Постановлення окремої ухвали є процесуальною дією суду, вчинення якої не залежить від наявності клопотань учасників справи. Суд постановляє окрему ухвалу лише тоді, якщо встановить порушення певним органом чи іншою особою вимог законодавства або недоліки в їхній діяльності під час вирішення спору (пункт 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року

у справі № 438/610/14-ц, провадження № 14-577цс19).

У пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» судам роз`яснено, що виходячи з положень статті 320 ЦПК України (2004 року), апеляційні суди постановляють окремі ухвали та направляють їх відповідним особам і органам для вжиття ними необхідних заходів у порядку, встановленому статтею 211 ЦПК України (2004 року), як щодо виявлених при розгляді справи причин та умов, що сприяли порушенню закону, так і щодо порушення норм права та помилок, зокрема тяганини, інших недоліків під час розгляду справи, допущених судом першої інстанції, що не фіксуються в судовому рішенні апеляційного суду.

Вирішуючи питання про наявність підстав для постановлення окремої ухвали у цій справі, апеляційний суд виходив із того, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 25 липня 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, якою, зокрема, припинено чинність арешту майна (коштів) боржника

ОСОБА_1 , не була фактично направлена приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Я. В. до виконання, що мало наслідком порушення майнових прав боржника на вільне розпорядження належними йому коштами та зумовило ініціювання ним судового спору про поворот виконання судового наказу.

Апеляційний суд послався при цьому на частину другу статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Разом з тим колегія суддів Верховного Суду не погоджується із висновками апеляційного суду та постановленням окремої ухвали щодо приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Я. В. виходячи із такого.

Згідно з частиною першою статті 260 ЦПК України ухвала, що викладається окремим документом, складається з: 1) вступної частини із зазначенням: а) дати

і місця її постановлення; б) найменування суду, прізвища та ініціалів судді (суддів); в) імен (найменувань) учасників справи; 2) описової частини із зазначенням суті клопотання та імені (найменування) особи, яка його заявила, чи іншого питання, що вирішується ухвалою; 3) мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу;

4) резолютивної частини із зазначенням: а) висновків суду; б) строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

Апеляційний суд виснував про ненаправлення до банку приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Я. В. постанови про закінчення виконавчого провадження від 25 липня 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, якою, зокрема, припинено чинність арешту майна (коштів) боржника ОСОБА_1 , проте мотивувальна частина окремої ухвали не містить обґрунтування, на підставі чого здійснено такий висновок.

Постанова про закінчення виконавчого провадження від 25 липня 2024 року

у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 скріплена кваліфікованим електронним підписом приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Я. В. (а. с. 46).

Розділ ІVПорядку автоматизованого арешту коштів/електронних грошей боржників на рахунках/електронних гаманцях, відкритих надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, емітентами електронних грошей, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 16 квітня 2019 року № 1203/5, регулює порядок прийняття до виконання надавачами платіжних послуг постанов виконавця про зняття арешту з коштів у формі електронного документа.

Виконавець за допомогою АСВП виносить постанову про зняття арешту з коштів, постанову про скасування постанови про арешт коштів, постанову про закінчення виконавчого провадження, постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», постанову про скасування заходів примусового виконання на підставі частини четвертої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - постанови), на які накладається кваліфікований електронний підпис виконавця.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого Законом України «Про виконавче провадження», постанову про зняття арешту з коштів виносить начальник відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, на яку накладається кваліфікований електронний підпис начальника відділу.

Постанови стають доступними для завантаження надавачами платіжних послуг

у день їх формування в АСВП та накладення на них кваліфікованого електронного підпису виконавця.

Інформаційні системи надавачів платіжних послуг (далі - ІСНПП) за допомогою прикладного програмного інтерфейсу один раз на годину протягом робочого часу запитують інформацію щодо наявності постанов для їх виконання.

ІСНПП негайно після отримання постанов: формує повідомлення про прийняття постанов до виконання надавачем платіжних послуг і відправляє його до АСВП; інформує відповідальну особу надавача платіжних послуг про необхідність виконання відповідних процедур згідно з внутрішніми правилами надавача платіжних послуг.

Про результати виконання постанов в ІСНПП формується повідомлення, що відправляється до АСВП.

У разі відмови у знятті арешту з коштів в ІСНПП формується повідомлення, де обґрунтовуються причини такої відмови, яке відправляється до АСВП.

Матеріали справи не містять матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_1, які б давали зробити однозначний висновок про неналежне виконання приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Я. В. своїх обов`язків згідно із Законом України «Про виконавче провадження», натомість згідно з листом АТ «Ощадбанк» від 07 серпня 2024 року, адресованим приватному виконавцю (а. с. 54), банк зазначає, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 25 липня 2024 року за виконавчим провадженням № НОМЕР_1 була опрацьована АТ «Ощадбанк» 26 липня 2024 року.

Отримання та виконання АТ «Ощадбанк» постанови про закінчення виконавчого провадження від 25 липня 2024 року за виконавчим провадженням № НОМЕР_1 підтверджується і документами, доданими до касаційної скарги (копія витягу

з АСВП).

Отже, Верховний Суд вважає помилковим постановлення окремої ухвали щодо приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Я. В. та погоджується із доводами касаційної скарги про її безпідставність.

Окремо колегія суддів звертає увагу на необхідність дотримання вимог частини третьої статті 262 ЦПК України щодо того, що постановлена окрема ухвала направляється органам, до повноважень яких належить притягнення відповідних осіб до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з частиною першою статті 34 Закону України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» контроль за діяльністю приватного виконавця здійснюється Міністерством юстиції України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Підставою для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку (частина перша

статті 38 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

Пунктом 4 частини другої статті 38 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» установлено, що дисциплінарним проступком приватного виконавця

є невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків.

У свою чергу пунктом 1 розділу IV Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 жовтня 2018 року № 3284/5, у разі виявлення під час здійснення планових та позапланових перевірок діяльності приватного виконавця ознак дисциплінарного проступку, визначених пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 38 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», структурний підрозділМіністерства юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії приватних виконавців про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

Незважаючи на наведені вимоги, оскаржувана окрема ухвала була направлена лише учасникам справи та самому приватному виконавцю (а. с. 101), що свідчить про порушення апеляційним судом частини третьої статті 262 ЦПК України.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки оскаржувана окрема ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статті 262 ЦПК України, тому підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 260 262 385 406 412 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Лавріненко Яніни Вікторівни задовольнити.

Окрему ухвалу Полтавського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року скасувати.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець