Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2025 року

м. Київ

справа № 445/33/25

провадження № 61-3619св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Грушицького А. І.,

суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач (заявник) - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 06 січня 2025 року у складі судді Сивак В. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 17 лютого 2025 року ускладі колегії суддів Цяцяка Р. П., Ванівського О. М., Шеремети Н. О. у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову до пред`явлення такого позову, у якому просила заборонити Львівській філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» та іншим пов`язаним із нею прямо чи опосередковано особам вчиняти дії з припинення споживання газу будь-яким шляхом, у тому числі шляхом перекриття запірного пристрою перед газовим приладом позивача ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Золочівський районний суд Львівської області ухвалою від 06 січня 2025 року, яку Львівський апеляційний суд постановою від 17 лютого 2025 року залишив без змін, заяву про забезпечення позову повернув заявнику.

Ухвалу місцевого суду, з якою погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що заявник не сплатила судовий збір.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2025 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального правата порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 24 березня 2025 року відкрив касаційне провадження у справі, витребував її із Золочівського районного суду Львівської області.

07 квітня 2025 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

На підставі ухвали Верховного Суду від 27 травня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно із протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів від 28 травня 2025 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Пророк В. В.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі зазначається, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що чинне законодавство передбачає подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви, а заява про забезпечення позову є частиною цивільного процесу (справи), пов`язаного із захистом прав позивача як споживача. Тому у суду не було правових підстав для висновку щодо непоширення статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» про звільнення від сплати судового збору на заяву про забезпечення позову.

Доводи інших учасників справи

У квітні 2025 року ТОВ «Газорозподільні мережі України» надіслало відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та аргументи відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Згідно із частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, скаржник вказала на відсутність у неї обов`язку щодо сплати судового збору, оскільки положення статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо звільнення від сплати судового збору поширюються на заяву про забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Встановлюючи правила сплати судового збору, законодавець як гарантію права на звернення до суду встановив пільги зі сплати судового збору (стаття 5 Закону України «Про судовий збір»), а також можливість відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати судом (стаття 8 Закону України «Про судовий збір»).

У статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок, що сама собою відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

За основу береться те, що стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову. Спеціальний закон надає споживачам пільгу від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Звільнення споживачів від сплати судового збору має відбуватися не тільки у суді першої інстанції (під час пред`явлення позову), але й на наступних стадіях цивільного процесу (під час подання апеляційної та касаційної скарг). Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ.

Аналогічний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (у частині, що не стосується спорів вкладника банку із Фондом гарантування вкладів фізичних осіб).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 761/24672/15-ц вказано, що стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову.

Тлумачення змісту статті 5 Закону України «Про судовий збір» та статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» свідчить, що звільнення споживачів від сплати судового збору має відбуватися не тільки у суді першої інстанції під час пред`явлення позову, що пов`язаний з порушенням прав споживача, але й під час подання заяв про забезпечення доказів або забезпечення такого позову.

Аналогічний правовий висновок висловив Верховний Суд у постановах від 12 серпня 2020 року у справі № 638/6060/18 та від 13 травня 2021 року у справі № 216/3212/20.

У справі, що переглядається, суди першої та апеляційної інстанцій наведеного не врахували та безпідставно поклали на ОСОБА_1 , яка звернулася до суду за захистом прав споживача, обов`язок зі сплати судового збору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно із частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Ураховуючи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, тому ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 06 січня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 17 лютого 2025 року скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. І. Грушицький Судді С. О. Карпенко І. В. Литвиненко Є. В. Петров В. В. Пророк