Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2025 року

м. Київ

Справа № 344/3535/24

Провадження № 61-664св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Ситнік О. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника Акціонерного товариства «Універсал Банк» - адвоката Коваленко Катерини Володимирівни на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року в складі колегії суддів Бойчука І. В., Пнівчук О. В., Томин О. О.,

у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2024 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - AT ««Універсал Банк») звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 138 100,00 грн у межах успадкованого майна.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

12 листопада 2024 року рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції керувався відсутністю у позивача правових підстав нараховувати передбачені кредитним договором проценти за кредитом, оскільки в 2013 році банк пред`явив до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України про дострокове виконання кредитного зобов`язання шляхом пред`явлення відповідного позову, та рішенням суду задоволено вказані позовні вимоги.

Крім того, чоловік спадкодавиці ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її син ОСОБА_1 подали заяви про відмову від прийняття спадщини, свідоцтва про право на спадщину не видавалися.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

19 грудня 2024 року ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду апеляційну скаргу AT «Універсал Банк» повернуто на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 357 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Апеляційний суд керувався тим, що до апеляційної скарги представником позивача не додано визначених частиною третьою статті 58 ЦПК України документів, які можуть підтвердити повноваження Сахабутдінова В. Ю. на подання від імені AT«Універсал Банк» апеляційної скарги та представництва інтересів юридичної особи саме в цій справі за правилами самопредставництва за законом або за статутом чи положенням, або за трудовим договором (контрактом). Також таких не вказано обсягу його повноважень у доданому до апеляційної скарги трудовому договорі про дистанційну роботу від 02 травня 2023 року.

Суду не надано виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо осіб, уповноважених діяти від імені AT«Універсал Банк» в порядку самопредставництва з правом вчиняти дії від імені юридичної особи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14 січня 2025 року представник AT «Універсал Банк» - адвокат Коваленко К. В. засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року, в якій просить її скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження судового рішення особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що суд апеляційної інстанції не урахував висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року в справі № 910/16580/23, ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі № 303/4297/20, щодо переліку документів, які підтверджують повноваження особи діяти в порядку самопредставництва юридичної особи.

Вважає, що судом апеляційної інстанції порушено право банку на доступ до правосуддя.

Доводи інших учасників справи

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема, ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

У статті 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Процедура апеляційного оскарження рішення суду має проводитися з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених приписами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Відповідно до вимог частин першої, третьої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02 липня 2020 року в справі № 9901/39/20 зазначила, що питання самопредставництва не закріплені в нормах Конституції України, але ці питання регламентовані положеннями відповідних кодексів, зокрема, частинами третьою та четвертою статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (стаття 58 ЦПК України). Також Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з урахуванням положень цих норм для визнання особи такою, яка діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 08 червня 2022 року в справі № 303/4297/20 указала, що з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб`єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у реєстр даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень.

Такий підхід Великої Палати Верховного Суду був підтриманий в постанові Касаційного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року в справі № 420/16521/21.

Із аналізу наведеного вбачається, що наявність певних обмежень щодо обсягу дій під час самопредставництва юридичної особи (наприклад, права на укладення мировоїугоди, яке може бути зарезервоване виключно за керівником юридичної особи) не позбавляє можливості здійснювати самопредставництво

юридичної особи належно уповноваженою особою (членом керівного органу чи працівником, якому статутом, положенням чи іншим нормативним (не разовим) документом надано постійне повноваження представляти юридичну особу у зовнішніх відносинах).

Такі висновки зробив Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду в постанові від 11 вересня 2024 року в справі № 440/14831/23.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20 листопада 2024 року в справі № 910/16580/23 виснувала, що особа, через яку юридична особа діє на засадах самопредставництва, має підтвердити суду цей свій статус, зокрема шляхом подання документів, вказаних у частині третій статті 56 ГПК України Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (статут, положення, трудовий договір (контракт)).

Водночас, якщо відповідні відомості щодо особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, внесені до Єдиного державного реєстру, ці відомості є офіційним та достатнім підтвердженням того, що юридична особа діє в суді через певну особу на засадах самопредставництва (з урахуванням відповідних обмежень повноважень, якщо такі є). Отже, за наявності інформації щодо такої особи в Єдиному державному реєстрі, у разі подання її суду, відсутності стосовно цього спору, про який повідомлено суду, підстави додатково підтверджувати ці повноваження документами, які за своїм змістом є тими, що визначені частиною третьою статті 56 ГПК України, - статутом, положенням, трудовим договором (контрактом) - відсутні, оскільки суд може покладатись на відомості з реєстру як на достовірні.

Як убачається із матеріалів справи, апеляційна скарга AT «Універсал Банк» підписана представником Сахабутдіновим В. Ю., до якої на підтвердження своїх повноважень останній додав фотокопію трудового договору на дистанційну роботу від 02 травня 2023 року, згідно з яким працівник займає посаду провідного юрисконсульта відділу претензійно-позовної роботи Київського регіону (пункт 1.4), виконує завдання в межах виконання службових обов`язків для його посади (пункт 2.1), має право діяти від імені AT«Універсал Банк» в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій будь-якої юрисдикції в порядку самопредставництва (пункт 10.1). Представляти інтереси AT «Універсал Банк» в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій будь-якої юрисдикції в порядку самопредставництва визначено і обов`язком працівника в пункті 10.2 цього договору (т. 1, а. с. 136-139).

Отже, під час звернення до апеляційного суду Сахабутдіновим В. Ю. надано достатньо доказів на підтвердження його повноважень представляти AT «Універсал Банк» в цивільному судочинстві в суді апеляційної інстанції в порядку самопредставництва.

Висновки апеляційного суду про те, що заявник мав надати суду докази на підтвердження його повноважень подавати від імені AT «Універсал Банк» апеляційну скаргу та представляти інтересів юридичної особи саме в цій справі за правилами самопредставництва, а також надати виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо осіб, уповноважених діяти від імені AT«Універсал Банк» в порядку самопредставництва та з правом вчиняти дії від імені юридичної особи - не ґрунтуються на вимогах статті 58 ЦПК України та не узгоджуються з практикою Великої Палати Верховного Суду щодо застосування цієї норми права.

Отже, суд апеляційної інстанції в цій справі зробив передчасний висновок про повернення апеляційної скарги, такі дії не відповідають принципу верховенства права, порушують право заявника на апеляційне оскарження судового рішення як складової частини права на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню, ухвала апеляційного суду скасуванню, а справа - передачі до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Щодо судових витрат

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, а передає справу для продовження розгляду, розподіл судових витрат не здійснюється.

Розподіл судових витрат у справі здійснить суд, який ухвалить рішення за результатами розгляду справи по суті позовних вимог, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника Акціонерного товариства «Універсал Банк» - адвоката Коваленко Катерини Володимирівни задовольнити частково.

Ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає

Суддя-доповідач О. М. СитнікСудді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк І. М. Фаловська