Історія справи

Постанова

Іменем України

04 червня 2020 року

м. Київ

справа № 320/10858/18

провадження № 61-5615св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа- Орган опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 липня 2019 року в складі судді БахаєваІ. М.та постанову Запорізького апеляційного суду від 29 січня 2020 року в складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Кухаря С.В.,

ВСТАНОВИВ :

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визначити разом з ним місце проживання його неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнути на його користь з ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення від дня пред`явлення уточненого позову та до повноліття дитини.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що від цивільного шлюбу з відповідачкою ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилась дочка - ОСОБА_3 . З травня 2017 року він не проживає спільно з відповідачкою. З того часу він неодноразово приїздив до Кривого Рогу для зустрічей з дочкою, де вона мешкала з матір`ю, однак житлові умови не відповідали комфортному проживанню дитини. Дитина мала неохайний зовнішній вигляд, одяг та взуття були брудними, дитина була залякана, її моральний стан був дуже критичний. У п`ять років дитина не вміла сама їсти, одягатися, не розуміла, що таке особиста гігієна. Дочка рідко відвідувала садок та взагалі не відвідувала розвиваючі заклади. У 2018 році ОСОБА_2 повідомила його про свій від`їзд на заробітки за кордон. У листопаді 2018 року дочка переїхала до нього у місто Мелітополь, почала відвідувати дошкільний заклад та розвиваючі гуртки. У грудні 2018 року ОСОБА_2 приїхала в Україну та почала вимагати повернути дочку, проте дитина не бажає переїжджати до матері. Вказував, що він має стабільний заробіток, проживає в будинку, де створені всі умови для проживання та виховання дитини, а тому є достатні підстави для визначення місця проживання дитини разом з ним.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 29 січня 2020 року, позов задоволено.

Місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено разом з батьком - ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 26 червня 2019 року і до повноліття дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768, 40 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення про визначення місця проживання дитини з батьком, виходив з якнайкращих інтересів дитини, врахував висновок органу опіки та піклування, надав належну оцінку наявним у справі доказам, на підставі яких повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Визначаючи розмір аліментів суд врахував матеріальне становище ОСОБА_2 , відсутність у відповідача інших аліментних зобов`язань, дійшов висновку про те, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 у заявленому позивачем розмірі.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що апеляційна скарга ОСОБА_2 взагалі не містить доводі про бажання матері визначити місце проживання дитини разом з нею, а зводиться лише до не згоди зі стягненням з неї аліментів на утримання дочки.

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У березні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суди ухвалюючи рішення, порушили правила територіальної юрисдикції; не надали належної оцінки доказам, зібраним у справі; порушили принцип змагальності сторін, апеляційний суд не прийняв до уваги її доводи, зазначені в апеляційній скарзі, не врахував, що факт подання апеляційної скарги вже свідчить про наявність інтересу до розгляду цієї справи, дійшов помилкового висновку про те, що вона не виявляла інтересу до розгляду вказаної справи, не знайомилася з наявними в ній доказами.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2020 року ОСОБА_2 поновлено строк на касаційне оскарження рішень судів попередніх інстанцій, відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 в період з 2012 року по 2017 рік перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 , від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилась дитина - дочка ОСОБА_3 (а.с.7).

З травня 2017 року сторони фактично припинили шлюбні відносини, спільне господарство ними не ведеться.

Згідно довідки про склад сім`ї від 14 грудня 2018 року дочка ОСОБА_3 проживає разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9).

Відповідно до наданого висновку органу опіки та піклування про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , немає підстав для того, щоб не підтримувати даний позов про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком.

Згідно з вказаним висновком, органом опіки та піклування обстежено житлово-побутові умови родини батька ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , у житловому будинку створені умови для проживання та виховання малолітньої дитини.

Мати дитини ОСОБА_3 - ОСОБА_2 під час бесіди у службі у справах дітей Мелітопольської міської ради Запорізької області надала заяву, в якій зазначила, що не заперечує проти визначення місця проживання доньки з батьком (а.с. 101).

29 січня 2019 року на електрону адресу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області за вхідним номером ЕП 447 надійшла заява від ОСОБА_2 , в якій вона просить про розгляд справи № 320/10858/18 у її відсутність, позов визнає та просить його задовольнити в повному обсязі (а.с.16).

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує дошкільний навчальний заклад № 47 "Берізка" з жовтня 2018 року (а.с.10), відвідує заняття з курсів "Підготовка до школи", "Художня майстерня" (а.с.11).

Згідно довідки, виданої керівником центру розвитку особистості Elite, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує центр розвитку особистості Elite та приймає участь у розважальних заходах центру з 06 жовтня 2018 року (а.с.12).

З довідки ДНЗ № 47 "Берізка" від 14 травня 2019 року вбачається, що дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , приводить батько до дитячого садка відповідно до санітарно-гігієнічних вимог: доглянутою, охайною, в чистому одязі. Психоемоційний стан задовільний. Батько приймає активну участь в житті дошкільного закладу. Мати дитини ОСОБА_3 - ОСОБА_2 жодного разу не зверталася до працівників дошкільного закладу з приводу спілкування з дитиною.

Відповідно до характеристики, виданої вихователем ДНЗ № 47 "Берізка", стан здоров`я дитини ОСОБА_3 задовільний, фізичний розвиток та розвиток культурно-гігієнічних навичок в межах вікових норм.

Згідно інформації адміністрації КУ «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» ММР ЗО від 14 травня 2019 року, до лікаря-педіатра амбулаторії загальної практики-сімейної медицини з приводу медичного огляду та щеплень дитини ОСОБА_3 звертається батько, призначення та рекомендації лікаря-педіатра виконуються в повному обсязі.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не перебуває на обліку в службі у справах дітей Мелітопольської міської ради Запорізької області, як дитина, батьки якої ухиляються від виконання батьківських обов`язків.

Відповідно до статті 161 СК України під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Враховуючи, що протягом останнього року дитина проживає з батьком, який піклується про неї, забезпечує їй всі необхідні умови для виховання і розвитку, а відповідачка як мати не проявляє належного інтересу до життя дитини, виходячи з якнайкращих інтересів дітей, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав, передбачених вказаними нормами матеріального права, для визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 разом з батьком.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 182 СК України).

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частина друга статті 182 СК України).

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом із яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (частина перша статті 183 СК України).

Встановивши, що дитина сторін перебуває на утриманні батька, а мати не приймає участі у наданні матеріальної допомоги на утримання дитини, суди дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача аліментів у заявленому позивачем розмірі.

Доводи касаційної скарги про порушення судом першої інстанції правил територіальної юрисдикції є безпідставними, оскільки позови про стягнення аліментів відповідно до вимог частини першої статті 28 ЦПК України можуть пред`являтися також за місцем проживання позивача.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Оскільки оскаржувані судові рішення ухваленні з додержанням норм матеріального і процесуального права, їх належить залишити без змін, а касаційну скаргу - 9 без задоволення.

Керуючись статтями 400 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 401, 415 ЦПК, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 липня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 29 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

В. І. Журавель