Історія справи

Постанова

Іменем України

04 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 212/217/18

провадження № 61-3523 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»,

представник відповідача - Коломоєць Ольга Григорівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 січня 2019 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_4звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат») про відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, щовін у період з 14 липня 1980 року по 05 лютого 1990 року працював на шахті Гвардійська виробничого об'єднання «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат».

19 вересня 1989 року о 17.00 год. під час виконання трудових обов'язків з ним стався нещасний випадок, унаслідок чого він отримав травму, а саме отруєння газом, про що складено акт о нещасному випадку на виробництві за формою Н-1 від 20 вересня 1989 року.

Висновком медико-соціальної експертної комісії від 06 листопада 1990 року йому первинно встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 60 %, який при наступних переоглядах збільшено до 65 % та з 2002 року встановлено безстроково.

Медичним висновком лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу від 12 січня 2016 року № 14 Українського науково-дослідного інституту промислової медицини йому було встановлено відповідні професійні захворювання. Унаслідок отримання травми йому було завдано моральної шкоди, яка полягає у психологічних стражданнях, душевних хвилюваннях, він потребує медикаментозного лікування, хронічно відчуває болісні фізичні страждання.

З урахуванням викладеного ОСОБА_4 просив суд стягнути на його користь з ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» у рахунок відшкодування моральної шкоди 248 560 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 липня 2018 року у складі судді Пустовіта О. Г. позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_4. у рахунок відшкодування моральної шкоди 45 тис. грн, без урахування податку з доходів фізичних осіб. У задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з позивачем стався нещасний випадок на виробництві, унаслідок чого він отримав травми, частково втратив працездатність, а, отже, ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», як підприємством, де працював останній, завдано ОСОБА_4 моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню на підставі положень статей 23, 1168, 1172 ЦК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 січня 2019 року апеляційна скарга ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» задоволена, рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у позивача, як потерпілого, право на відшкодування моральної шкоди виникло з дня встановлення медико-соціальною експертною комісією стійкої втрати професійної працездатності, тобто з 06 листопада 1990 року. Отже, вказані правовідносини виникли на час чинності ЦК Української РСР, який станом на листопад 1990 року не передбачав права на відшкодування моральної шкоди. Стаття 237-1 КЗпП України відповідно до Закону України «Про внесення змін до КЗпП України» набрала чинності з 24 грудня 1999 року. Отже, оскільки нещасний випадок стався з позивачем у 1990 році, тому не потягнув за собою виникнення у останнього права на відшкодування моральної шкоди.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_4просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що безстрокова стійка втрата працездатності позивачу встановлена висновком лікарсько-трудової експертної комісії від 28 лютого 2002 року, тобто саме з цього часу у нього виникло право на відшкодування моральної шкоди, тому у спірних правовідносинах можливо застосувати положення статті 237-1 КЗпП України, яка набрала чинності 24 грудня 1999 року. Отже, з вини ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» з позивачем стався нещасний випадок на виробництві, унаслідок чого відповідач має відшкодувати йому моральну шкоду.

Доводи особи, яка подала відзив

У березні 2019 року ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» подало відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, оскільки законодавство чинне на момент отримання позивачем ушкодження здоров'я, не містило положень щодо обов'язку з відшкодування моральної шкоди, тому правові підстави для відшкодування такої шкоди відсутні.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 212/217/18 з Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

У березні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Спори щодо відшкодування моральної шкоди повинні вирішуватись на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому медико-соціальною експертною комісією стійкої втрати професійної працездатності.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 судам роз'яснено, що на правовідносини, які виникли до набрання чинності відповідним законодавчим актом про відшкодування моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню не поширюється, в тому числі й на ті випадки, коли позивач після набрання чинності цим актом ще зазнає моральних чи фізичних страждань від раніше вчинених неправомірних дій.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про те, що у позивача, як потерпілого, право на відшкодування моральної шкоди виникло з дня встановлення медико-соціальною експертною комісією первинної стійкої втрати професійної працездатності, тобто з 06 листопада 1990 року.

Таким чином, апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що вказані правовідносини виникли на час чинності ЦК Української РСР, який станом на листопад 1990 року не передбачав права на відшкодування моральної шкоди, а стаття 237-1 КЗпП України відповідно до Закону України «Про внесення змін до КЗпП України» набрала чинності лише 24 грудня 1999 року.

Зазначеним спростовуються відповідно доводи касаційної скарги.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що нещасний випадок стався з позивачем 19 вересня 1989 року, унаслідок чого не потягнув за собою виникнення у ОСОБА_4цивільного права на відшкодування моральної шкоди, так як чинним законодавством на час настання нещасного випадку та встановлення позивачу ступеня втрати працездатності не містило положень щодо відшкодування моральної шкоди. Ураховуючи викладене, позивач помилково вважав, що необхідно застосувати законодавство, яке регулювало правовідносини між сторонами станом на 28 лютого 2002 року, тобто на момент встановлення висновком лікарсько-трудової експертної комісії йому безстрокової стійкої втрати працездатності.

Отже, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник

Ю. В. Черняк