Постанова

Іменем України

04 березня 2019 року

м. Київ

справа № 751/9015/17

провадження № 61-42804св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - приватне акціонерне товариство науково-виробниче об'єднання «Чернігівеліткартопля»,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного акціонерного товариства науково-виробниче об'єднання «Чернігівеліткартопля» на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22 травня 2018 року у складі судді: Цибенко І. В. та постанову апеляційного суду Чернігівської області від 01 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Шарапової О. Л., Бечка Є. М., Євстафіїва О. К.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ПАТ НВО «Чернігівеліткартопля» звернулося з позовом до ОСОБА_4 про повернення безпідставно отриманих коштів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі попередніх домовленостей товариством в жовтні-листопаді 2016 року було перераховано 1 349 670 грн відповідачу, який на той час був фізичною особою-підприємцем, за надання послуг по вивченню кон'юнктури ринку, сприянню реалізації насіння соняшнику. Проте, після перерахування коштів між товариством та відповідачем договір так і не був укладений, послуги також не надавалися, в зв'язку з чим перерахування коштів виявилось без належних правових підстав. Відповідач відмовляється повернути перераховані грошові кошти у розмірі 1 349 670 грн.

ПАТ НВО «Чернігівеліткартопля» просило стягнути з ОСОБА_4 безпідставно отримані кошти у сумі 1 349 670 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22 травня 2018 року у задоволенні позовних вимог ПАТ НВО «Чернігівеліткартопля» про повернення безпідставно отриманих коштів відмовлено.

Рішення суд першої інстанції мотивоване тим, що у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Як свідчить аналіз матеріалів справи, відповідач набув майно за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству. За таких обставин, ураховуючи, що доказів визнання правочинну недійсним, неукладеним або його розірвання не надано, суд дійшов висновку про безпідставність посилань позивача на те, що оспорювана сума вважається отриманою відповідачем безпідставно в розумінні статті 1212 ЦК України.

Короткий зміст рішення апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Чернігівської області від 01 серпня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ НВО «Чернігівеліткартопля» задоволено частково. Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22 травня 2018 року змінено у частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що грошові кошти в сумі 1 349 670 грн були перераховані позивачем відповідачу на підставі договору про надання послуг від 24 жовтня 2016 року, тобто між сторонами існували договірні відносини, а тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин правил статті 1212 ЦК України.

При відхиленні доводів апеляційної скарги про те, що грошові кошти були перераховані відповідачу на підставі попередньої домовленості, але договір про надання послуг так і не був укладений, послуги не надавалися, тобто на правовідносини сторін поширюються приписи статті 1212 ЦК України, апеляційний суд вказав, що такі доводи спростовуються договором про надання послуг від 24 жовтня 2016 року, укладеним між сторонами; платіжними дорученнями про перерахування грошових коштів, в яким зазначається, що грошові кошти перераховуються за рекламні послуги саме за договором від 24 жовтня 2016 року. В ході розгляду справи позивачем не надано доказів того, що договір від 24 жовтня 2016 року визнаний недійсним або розірваний.

Аргументи учасників справи

У серпні 2018 року ПАТ НВО «Чернігівеліткартопля» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове про задоволення позову. При цьому посилався на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували статтю 1212 ЦК України. Грошові кошти були перераховані відповідачу на підставі попередньої домовленості, але договір про надання послуг так і не був укладений, послуги не надавалися, тобто на правовідносини сторін поширюються приписи статті 1212 ЦК України. Суди зробили помилковий висновок про те, що між сторонами існують усні договірні відносини, оскільки договір між юридичною особою та фізичною особою мав бути укладений саме в письмовій формі. Cуд в рішенні вказує на неможливість встановлення факту підписання договору.

У жовтні 2018 року ОСОБА_4 через представника Бабинець С. П. надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу відхилити, а оскаржені рішення залишити без змін.

Відзив мотивований безпідставністю доводів касаційної скарги, оскільки суди правильно застосували статтю 1212 ЦК України.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що ОСОБА_4 був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 29 вересня 2016 року по 24 листопада 2016 року.

Позивач 21 квітня 2017 року направив відповідачу претензію-вимогу про повернення безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 1 349 670 грн.

Апеляційний суд встановив, що 24 жовтня 2016 року між ПАТ НВО «Чернігівеліткартопля» та ФОП ОСОБА_4 був укладений договір № 1, згідно з яким замовник дає завдання, а виконавець зобов'язується надати замовнику консультативні послуги у сфері рекламної діяльності підприємства послуг, а саме: надання допомоги в організації управління рекламною діяльністю підприємства; зміцнення взаємостосунків з рекламодавцями; підтримка бренду підприємства, вивчення попиту споживачів на товари замовника, надання допомоги в організації управління рекламною діяльністю підприємства.

Згідно пункту 3.1 договору № 1 від 24 жовтня 2016 року замовник за надання консультативних послуг у сфері рекламної діяльності послуг сплачує виконавцеві 1 349 670 грн.

У пункті 4.1 договору № 1 від 24 жовтня 2016 року передбачено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і його скріплення печатками та закінчується 31 грудня 2016 року.

Позивачем на рахунок ФОП ОСОБА_4 були перераховані грошові кошти на загальну суму 1 349 670 грн: за платіжним дорученням № 702 від 27 жовтня 2016 року 916 667 грн, за платіжним дорученням № 724 від 31 жовтня 2016 року 275 000 грн, за платіжним дорученням № 748 від 04 листопада 2016 року - 144 003 грн, за платіжним дорученням № 1841 від 04 листопада 2016 року - 14 000 грн. Призначення платежу - за рекламні послуги згідно договору № 1 від 24 жовтня 2016 року.

04 листопада 2016 року між ПАТ НВО «Чернігівеліткартопля» та ФОП ОСОБА_4 підписано акт приймання-передачі послуг до договору № 1 від 24 жовтня 2016 року, згідно з яким послуги за договором надані в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові ВеликоїПалати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) зроблено висновок, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України».

Встановивши, що відсутні умови для виникнення кондикційного зобов'язання, оскільки грошові кошти в сумі 1 349 670 грн були позивачем перераховані відповідачу на підставі договору про надання послуг № 1 від 24 жовтня 2016 року, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відсутність правових підстав для стягнення коштів на підставі статті 1212 ЦК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Оскільки рішення залишені без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства науково-виробниче об'єднання «Чернігівеліткартопля» залишити без задоволення.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22 травня 2018 року в незміненій апеляційним судом частині та постанову апеляційного суду Чернігівської області від 01 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н.О. Антоненко

В.І. Журавель