Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КЦС ВП від 03.12.2019 року у справі №760/4267/17 Ухвала КЦС ВП від 03.12.2019 року у справі №760/42...
print
Друк
search Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.12.2019 року у справі №760/4267/17
Постанова КЦС ВП від 22.02.2022 року у справі №760/4267/17

Постанова

Іменем України

25 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 760/4267/17

провадження № 61-18957св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фітокосметік",

відповідачі: Державна служба інтелектуальної власності України, ОСОБА_1, ОСОБА_2, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - адвокатом Шаповаловим Русланом Юрійовичем, на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 21 лютого 2019 року у складі судді Оксюти Т. Г., постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Музичко С.

Г., Соколової В. В., та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Музичко С. Г., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1, поданої представником - адвокатом Шаповаловим Русланом Юрійовичем, на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 21 лютого 2019 року, постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ТОВ "Фітокосметік" звернулося до суду з позовом до Державної служби інтелектуальної власності України, ОСОБА_1, ОСОБА_2, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання недійсним договору передачі виключних майнових прав, визнання свідоцтв України на знаки для товарів і послуг № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 недійсними та зобов'язання вчинити дії.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25 лютого 2009 року на ім'я ОСОБА_1 згідно заявки № m200716022 (дата подання - 25 вересня 2007 року) Державною службою інтелектуальної власності України було зареєстровано знак для товарів та послуг "ІНФОРМАЦІЯ_3" (комб. ) для товарів 3 класу та послуг 35 класів МКТП.

За результатами такої реєстрації було отримано свідоцтво України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1.

З відкритої електронної інформаційної-довідкової системи "Відомості про стан діловодства за заявками на знаки для товарів і послуг" позивачу стало відомо, що 24 червня 2016 року до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг були внесені зміни про власника свідоцтва № НОМЕР_1. Права на знак для товарів та послуг за договором були ОСОБА_1 передані ОСОБА_2.

Позивач вважає, що заявка на реєстрацію знака для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_3" (комб. ) була подана з порушенням прав позивача, а отже, свідоцтво України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 має бути визнано недійсним на підставі пункту 1 статті 6 seрties Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року та пункту в) частини 1 статті 19 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".

Позивач вказує, що ОСОБА_1 також отримав свідоцтва України на знаки для товарів та послуг № НОМЕР_2 "ІНФОРМАЦІЯ_3" (заявка від 02 липня 2014 року № m201409088) та № 221523 "FITOCOSMETIC" (заявка від 13 серпня 2014 року № m201411544).

Вказані заявки були подані в період надання відповідачем ОСОБА_1 агентських послуг позивачу.

Позивач зазначив, що він є власником права на знак для товарів і послуг на "ІНФОРМАЦІЯ_3" за відповідним свідоцтвом Російської Федерації від 19 квітня 2007 року № НОМЕР_4 і жодним чином не надавав відповідачу дозволу на реєстрацію знаку для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_3" (комб. ) в Україні.

Продукція позивача є відомою в Російській Федерації, Україні та за межами країн СНД, тому знак для товарів і послуг позивача, який наноситься на відповідну продукцію та іншим чином використовується, широко відомий в Україні.

Позивач вказує, що зображувальні частини знаків для товарів та послуг позивача та ОСОБА_1 є однаковими.

До того ж, на момент реєстрації знаку для товарів та послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1, знак, зареєстрований за позивачем, вже широко використовувався на території України шляхом продажу продукції.

Враховуючи те, що свідоцтво України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 було видано на ім'я ОСОБА_1 з порушенням вимог законодавства, то відповідно й укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору про передачу прав на дане свідоцтво суперечить нормам законодавства та вказаний договір має бути визнаний недійсним.

З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив суд: визнати недійсним договір передачі виключних майнових прав на знак для товарів та послуг за свідоцтвом України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1; визнати свідоцтво України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 недійсним повністю; зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України опублікувати в офіційному бюлетені "Промислова власність" відомості про визнання недійсним повністю свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 та внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про визнання недійсним повністю свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1; визнати свідоцтво України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2 недійсним повністю; зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України опублікувати в офіційному бюлетені "Промислова власність" відомості про визнання недійсним повністю свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2 та внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про визнання недійсним повністю свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2; визнати свідоцтво України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_3 недійсним повністю; зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України опублікувати в офіційному бюлетені "Промислова власність" відомості про визнання недійсним повністю свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_3 та внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про визнання недійсним повністю свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_3.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 21 лютого 2019 року позов ТОВ "Фітокосметік" до Державної служби інтелектуальної власності України, ОСОБА_1, ОСОБА_2, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання недійсним договору передачі виключних майнових прав, визнання свідоцтв України на знаки для товарів і послуг № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 недійсними та зобов'язання вчинити дії, задоволено.

Визнано недійсним договір передачі виключних майнових прав на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1.

Визнано свідоцтво України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 недійсним повністю.

Зобов'язано Міністерство економічного розвитку і торгівлі України опублікувати в офіційному бюлетені "Промислова власність" відомості про визнання недійсним повністю свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 та внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про визнання недійсним повністю свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_5.

Визнано свідоцтво України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2 недійсним повністю.

Зобов'язано Міністерство економічного розвитку і торгівлі України опублікувати в офіційному бюлетені "Промислова власність" відомості про визнання недійсним повністю свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2 та внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про визнання недійсним повністю свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2.

Визнано свідоцтво України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_3 недійсним повністю.

Зобов'язано Міністерство економічного розвитку і торгівлі України опублікувати в офіційному бюлетені "Промислова власність" відомості про визнання недійсним повністю свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_3 та внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про визнання недійсним повністю свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_3.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фітокосметік" суму судового збору в сумі 56
00,00 грн
, витрати пов'язані з направленням документів в сумі 117,50 грн, та витрати за проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності в сумі 13 728,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Фітокосметік" суму судового збору 5 600,00 грн, витрати пов'язані з направленням документів в сумі 117,50 грн, та витрати за проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності в сумі 13 728,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів ті обставини, на які посилався як на підставу своїх вимог про визнання свідоцтв України на знаки для товарів та послуг № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 недійсними, внесення таких відомостей до реєстру та визнання договору передачі виключних майнових прав недійсним.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 21 лютого 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Постановою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року в порядку ухвалення додаткового рішення заяву ТОВ "Фітокосметік" про відшкодування судових витрат задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фітокосметік" 25 465,53 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У жовтні 2019 року від ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Шаповалова Р. Ю. на адресу Верховного Суду засобами поштового зв'язку надійшла касаційна скарга на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 21 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року у вказаній вище справі, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, з урахуванням уточнень касаційної скарги від 25 листопада 2019 року, заявник просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення про відмову у позові в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалені судові рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

18 грудня 2019 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Шаповалова Р. Ю. на адресу Верховного Суду засобами поштового зв'язку надійшла касаційна скаргана додаткову постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року у вказаній вище справі, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, представник відповідача просить суд касаційної інстанції оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Фітокосметік" про відшкодування судових витрат.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не взято до уваги не співмірність судових витрат, а також те, що заява і докази надані не у передбаченому ЦПК України порядку.

Доводи інших учасників справи

10 січня 2020 року від ТОВ "Фітокосметік" на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому позивач просить суд у задоволенні касаційниої скарги відповідача відмовити, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою представником - адвокатом Шаповаловим Р. Ю., на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 21 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року та витребувано матеріали цивільної справи.

13 грудня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою представником - адвокатом Шаповаловим Р.

Ю., на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ТОВ "Фітокосметік" як юридична особа зареєстрована в Російській Федерації 21 січня 2003 року.

За свідоцтвом Російської Федерації на товарний знак № НОМЕР_4 ТОВ "Фітокосметік" 19 квітня 2007 року зареєстроване власником на товарний знак (знак обслуговування) "ІНФОРМАЦІЯ_3" (заявка від 05 червня 2006 року № 2006715068).

Строк дії реєстрації - до 05 червня 2016 року.

Вказане товариство є виробником певної продукції і товарів 3 класу та послуг 35 класів МКТП із відповідним маркуванням такої продукції і товарів.

Згідно зі Свідоцтвом України на знак для товарів і послуг від 10 вересня 2007 року № 82136 за ОСОБА_1 зареєстровано знак "ІНФОРМАЦІЯ_3". Вказана реєстрація була здійснена на підставі заявки № m200608011, поданої 02 червня 2006 року ТОВ "Фітокосметік ". Згідно укладеного договору, ТОВ "Фітокосметік" передало право на заявку від 02 червня 2006 року № m200608011 на реєстрацію знаку "ІНФОРМАЦІЯ_3" ОСОБА_1, який підтвердив згоду стати власником вказаної заявки на безоплатній основі та зобов'язався сплатити необхідні збори за внесення змін до вказаної заявки, а також подати необхідні документи до компетентного органу.

25 вересня 2007 року ОСОБА_1 через патентного повіреного в Україні ОСОБА_3 подав заявку № m200716022 щодо реєстрації за ним прав на комбінований знак для товарів 3 класу та послуг 35 класів МКТП.

Згідно інформаційного листа від 01 листопада 2008 року, підписаного генеральним директором ТОВ "Фітокосметік" ОСОБА_4, ТОВ "Фітокосметік" довіряє ОСОБА_1 реєстрацію словосполучення "ІНФОРМАЦІЯ_4" та торгового знаку "ІНФОРМАЦІЯ_3" на території України.

25 лютого 2009 року на ім'я ОСОБА_1 згідно заявки № m200716022 (дата подання - 25 вересня 2007 року) Державною службою інтелектуальної власності України було зареєстровано знак для товарів та послуг "ІНФОРМАЦІЯ_3" (комб. ) для товарів 3 класу та послуг 35 класів МКТП. За результатами такої реєстрації було отримано свідоцтво України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1.

02 липня 2014 року ОСОБА_1 подав заявку № m 201409088 про реєстрацію знаку "ІНФОРМАЦІЯ_1", а 13 серпня 2014 року ОСОБА_1 подав заявку № m201411544 про реєстрацію знаку "ІНФОРМАЦІЯ_2".

Рішенням Державної служби інтелектуальної власності України від 08 жовтня 2015 року ОСОБА_1 відмовлено у реєстрації знаків за заявкою № m201409088 і заявкою № m201411544.

Рішенням Апеляційної Палати ДСІВ від 15 липня 2016 року попереднє рішення скасовано та зареєстровано, за умови сплати заявником адміністративного збору, на ім'я ОСОБА_1 знак "ІНФОРМАЦІЯ_3", на підставі чого він отримав свідоцтво України на знак для товарів та послуг № НОМЕР_2.

Також на ім'я ОСОБА_1 згідно заявки від 13 серпня 2014 року № m201411544 було зареєстровано знак для товарів та послуг за Свідоцтвом України № НОМЕР_3 "ІНФОРМАЦІЯ_2".

За укладеним 10 березня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договором останній біли передані усі права та обов'язки на знаки для товарів і послуг по свідоцтвам № НОМЕР_6, № НОМЕР_1.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відносини, які виникають у зв'язку з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг (далі - знак, торговельна марка) в Україні регулюються Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", а також нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до статті 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений статті 418 ЦК України та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається статті 418 ЦК України та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

У відповідності до статті 420 ЦК України до об'єктів права інтелектуальної власності належать, зокрема, торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Відповідно до статті 492 ЦК України торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Згідно статті 493 ЦК України суб'єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи. Право інтелектуальної власності на певну торговельну марку може належати одночасно кільком фізичним та (або) юридичним особам.

Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом.

Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом (стаття 494 ЦК України).

Згідно з вимогами статті 495 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є: 1) право на використання торговельної марки; 2) виключне право дозволяти використання торговельної марки; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.

Згідно частини 1 -4 статті 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі, та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені частини 1 -4 статті 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".

Об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень.

Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень. Право власності на знак засвідчується свідоцтвом. Обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

Відповідно до частини 2 , 3 статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" не можуть одержати правову охорону позначення, що можуть ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послугу. Не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з: знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг; знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, зокрема знаками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності.

Згідно з положеннями статті 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності, Країни Союзу зобов'язуються чи з ініціативи адміністрації, якщо це допускається законодавством даної країни, чи за клопотанням зацікавленої особи відхиляти або визнавати недійсною реєстрацію і забороняти застосування товарного знака, що становить відтворення, імітацію чи переклад іншого знака, здатні викликати змішування зі знаком, що за визначенням компетентного органу країни реєстрації чи країни застосування вже є у цій країні загальновідомим як знак особи, що користується привілеями цієї Конвенції, і використовується для ідентичних або подібних продуктів.

Відповідно до частини 2 , 5 статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені частини 2 , 5 статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг". Свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено частини 2 , 5 статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг": зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.

Частиною 1 статті 19 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" встановлено, що свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі: а) невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони; б) наявності у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці; в) видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина 1 статті 15 ЦК України).

Аналогічні приписи містяться у частині 1 статті 4 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 1 статті 81 ЦПК України.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд виходив з того, що позивач довів ті обставини, на які посилався як на підставу своїх позовних вимог.

Разом із тим, апеляційний суд не звернув увагу на те, що, згідно свідоцтва Російської Федерації на товарний знак № НОМЕР_4 від 19 квітня 2007 року, строк дії реєстрації права власності за ТОВ "Фітокосметік" на товарний знак (знак обслуговування) "ІНФОРМАЦІЯ_3" (заявка від 05 червня 2006 року № 2006715068) сплив 05 червня 2016 року. Доказів продовження строку дії реєстрації права власності на вказаний товарний знак за ТОВ "Фітокосметік" суду не надано.

Із зазначеним позовом до суду ТОВ "Фітокосметік" звернулось у березні 2017 року, тобто поза межами строку дії реєстрації права власності за ТОВ "Фітокосметік" на товарний знак (знак обслуговування) "ІНФОРМАЦІЯ_3" (заявка від 05 червня 2006 року № 2006715068), встановленого свідоцтвом Російської Федерації на товарний знак № НОМЕР_4 від 19 квітня 2007 року.

Таким чином, суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив наявність у ТОВ "Фітокосметік" станом на день звернення з цим позовом до суду майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку "ІНФОРМАЦІЯ_3" та не визначив, чи надається позивачеві у цьому випадку законом та у якому обсязі правова охорона зазначеному знаку.

Крім того, посилаючись на наявність свідоцтва Російської Федерації № НОМЕР_4 про реєстрацію права власності на товарний знак "ІНФОРМАЦІЯ_3" за ТОВ "Фітокосметік" (заявка від 05 червня 2006 року № 2006715068), апеляційний суд не дав належної оцінки тому факту, що згідно зі свідоцтвом України на знак для товарів і послуг від 10 вересня 2007 року № 82136 за ОСОБА_1 зареєстровано право на аналогічний знак "ІНФОРМАЦІЯ_3". Вказана реєстрація була здійснена на підставі заявки № m200608011, яка була подана 02 червня 2006 року, тобто раніше, ніж подана заявка ТОВ "Фітокосметік" у Російській Федерації.

Разом із тим, згідно з пунктом 1 статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" саме з датою подання заявки на знак пов'язується виникнення прав, які випливають із свідоцтва про право власності на знак.

Також слід ураховувати, що реєстрація за відповідачем ОСОБА_1 прав на товарний знак "ІНФОРМАЦІЯ_3" за заявкою від 02 червня 2006 року № m200608011 позивачем не оспорюється.

Відповідно до положень статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Таким чином, особа, яка вважає, що її права або інтереси порушені, може звернутися до суду за їх захистом лише в межах визначеного законодавством строку.

Європейський суд з прав людини у справах "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" та "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії" наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей: забезпечувати юридичну визначеність та остаточність, а також захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в тому випадку, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що відбувалися в далекому минулому, спираючись на докази, які вже могли втратити достовірність та повноту із плином часу.

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.

Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252, 253, 254, 255 ЦК України.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частиною 1 статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Згідно із частинами 3 , 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Із матеріалів справи убачається, що позивач заявляв про застосування наслідків спливу позовної давності.

Посилаючись на те, що позивач дізнався про порушення своїх прав у вересні 2014 року, тобто після отримання відповідних письмових звернень ОСОБА_1, апеляційний суд при вирішенні питання щодо можливого спливу позовної давності не урахував наявність інформаційного листа ТОВ "Фітокосметік" від 01 листопада 2008 року, згідно якому позивач повідомив, що довіряє ОСОБА_1 реєстрацію поєднання слова "ІНФОРМАЦІЯ_3" та торгового знаку "ІНФОРМАЦІЯ_3" на території України. Таким чином, суд не надав належної оцінки доводам відповідача про те, що позивач на момент видачі свідоцтва № НОМЕР_1 міг та повинен був знати про порушення його прав, оскільки вказане свідоцтво було видано за поданою у вересні 2007 року заявкою ОСОБА_1 № m200716022 щодо реєстрації за ним на території України прав на комбінований знак для товарів 3 класу та послуг 35 класів МКТП, тобто на знак з поєднанням слова "ІНФОРМАЦІЯ_3" та торгового знаку "ІНФОРМАЦІЯ_3".

Вказане свідчить про те, що апеляційним судом при апеляційному перегляді справи не встановлені фактичні обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи.

На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 3 , частини 4 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що апеляційним судом не встановленні фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене ним рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Під час нового розгляду суду належить врахувати вищенаведене, дослідити та належним чином оцінити зібрані у справі докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

За змістом статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Верховним Судом взято до уваги тривалий час розгляду судами вказаної справи, а тому, з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина 3 статті 2 ЦПК України), суд касаційної інстанції дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до апеляційного суду для повного, всебічного та об'єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - адвокатом Шаповаловим Русланом Юрійовичем, задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун
logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст

Приймаємо до оплати