Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.03.2019 року у справі №394/124/18

Постанова

Іменем України

03 липня 2019 року

м. Київ

справа № 394/124/18-ц

провадження № 61-3747 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

представник позивача - ОСОБА_2 ;

відповідач - головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області;

представник відповідача - Шуба Ян Станіславович;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну

скаргу головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області

на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області

у складі судді Партоліної І. П. від 08 серпня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду у складі колегії суддів: Дуковського О. Л.,

Суровицької Л. В., Чельник О. І., від 15 січня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області) про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим.

Позовна заява мотивована тим, що 04 вересня 2006 року між ним та Новоархангельською районною державною адміністрацією Кіровоградської області (далі - Новоархангельська РДА) було укладено договір оренди земельної ділянки. За умовами вказаного договору йому було передано в оренду земельну ділянку, площею 29,93 га, що розташована на території Надлацької сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, строком на п`ять років. Договір пройшов державну реєстрацію

14 вересня 2006 року.

22 лютого 2012 рокуміж сторонами було підписано додаткову угоду, в якій визначено строк дії договору оренди земельної ділянки строком на п`ять років з моменту державної реєстрації додаткової угоди, яка була проведена

07 грудня 2012 року. Таким чином, строк дії договору оренди земельної ділянки закінчувався 07 грудня 2017 року.

З метою продовжити строк дії договору на той же строк та на тих же умовах він 27 жовтня 2017 року направив орендодавцю лист-повідомлення про намір продовжити дію договору оренди, долучивши проект відповідної додаткової угоди, які були отримані відповідачем 30 жовтня 2017 року. Окремо у листі-повідомленні він також повідомив відповідача про те, що згоден підписати додаткову угоду на будь-яких інших прийнятних умовах.

Не отримавши відповіді на лист-повідомлення він 07 січня 2018 року, він підписав додаткову угоду до договору та направив її на підпис відповідачу, яка була отримана ним 19 січня 2018 року. Проте, після направлення пропозицій про продовження договору оренди, відповіді від власника землі у місячний строк так і не отримав.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати

поновленим на той же самий строк та на тих самих умовах зі строком дії до

07 грудня 2022 року договір оренди земельної ділянки від 04 вересня

2006 року, площею 29,93 га, що розташована на території Надлацької сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області,

для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що укладений між ним та Новоархангельською РДА із додатковою угодою від 22 лютого 2012 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області

від 08 серпня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано поновленим на той же самий строк та на тих самих умовах

зі строком дії до 07 грудня 2022 року договір оренди земельної ділянки

від 04 вересня 2006 року, площею 29,93 га, що розташована на території Надлацької сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, який укладений між ОСОБА_1 та Новоархангельською РДА, зареєстрований 14 вересня 2006 року за № 58, із додатковою угодою

від 22 лютого 2012 року, яка зареєстрована 07 грудня 2012 року. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач належно виконував свої обов`язки за договором оренди земельної ділянки, своєчасно сплачував орендну плату, використовував її за призначенням та на час звернення з вимогою про визнання договору оренди поновленим продовжував користуватися спірною земельною ділянкою на умовах, визначених у договорі, тому після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк. При цьому як орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, встановлений статтею 33 Закону України «Про оренду землі», ОСОБА_1 повідомив про це орендодавця за тридцять днів до спливу строку договору оренди землі, проте відповідач не надіслав орендарю у встановлений законом строк заперечення у поновленні договору на новий строк. Отже, договір вважається таким, що поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Також суд першої інстанції зазначив, що посилання відповідача на ту обставину, що ним було направлено у місячний строк після закінчення строку дії договору оренди позивачу лист про прийняте рішення щодо заперечення у поновленні договору не підтверджено належними та допустимими доказами, оскільки до матеріалів справи відповідач надав копію квитанції від 03 травня 2018 року про направлення позивачу кореспонденції на іншу адресу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 15 січня 2019 року апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області

залишено без задоволення, а рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 08 серпня 2018 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивовано тим, щосуд першої інстанції правильно встановив, що позивач у встановленому законом та умовами договору порядку належно і своєчасно повідомив орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, додавши проект додаткової угоди, тобто повністю дотримався процедури поновлення договору, встановленої статтею 33 Закону України «Про оренду землі».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2019 року ГУ Держгеокадастру

у Кіровоградській області поновлено строк на касаційне оскарження

судових рішень, відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі

та витребувано її матеріали з Новоархангельського районного суду Кіровоградської області.

У травні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання договору оренди землі поновленим призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області мотивована тим, що ОСОБА_1 пред'явив позов про визнання договору оренди землі поновленим на той самий строк і на тих самих підставах, але не додав проект додаткової угоди, умови якої суд мав би затвердити у випадку задоволення цих позовних вимог. Тобто позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права. Сама по собі вимога про визнання поновленим договору оренди землі не може забезпечити захист порушеного права позивача у силу імперативного припису частини восьмої статті 33 Закону України «Про оренду землі» щодо обов`язковості оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду у суді. Зазначене узгоджується із висновком Верховного Суду

у складі Касаційного господарського суду, викладеного у постанові

від 06 березня 2019 року у справі № 916/600/18.

Крім того, суди не звернули увагу на те, що після закінчення 07 грудня

2017 року дії договору оренди земельної ділянки, ГУ Держгеокадастру

у Кіровоградській області було повідомлено позивача про заперечення

у поновленні договору оренди, що підтверджується копією опису вкладення цінного листа від 11 грудня 2017 року та фіскального чеку від 11 грудня

2017 року. Таким чином, орендодавець реалізував своє право на заперечення щодо поновлення договору оренди відповідно до вимог частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

04 вересня 2006 року між Новоархангельською РДА та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки, який 14 вересня 2006 року пройшов державну реєстрацію, загальною площею 29,93 га, що розташована на території Надлацької сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області на строк п'ять років (а. с. 6-10).

Розпорядженням голови Новоархангельської РДА від 26 травня 2011 року

№ 266-р було надано дозвіл на продовження терміну дії договору

оренди земельної ділянки загальною площею 29,93 га ріллі строком

на п`ять років, укладеного 04 вересня 2006 року між ОСОБА_1 та Новоархангельською РДА, зареєстрованого 14 вересня 2006 року (а. с.15).

Зазначеним розпорядженням було внесено зміни до пункту 9 договору оренди земельної ділянки, встановивши щорічну орендну плату у розмірі

4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки із урахуванням індексів інфляції.

22 лютого 2012 рокуміж сторонами було підписано додаткову угоду,

в якій визначено строк дії договору оренди земельної ділянки у п`ять років

з моменту державної реєстрації додаткової угоди, яка була проведена

07 грудня 2012 року.

Таким чином, строк дії договору оренди земельної ділянки закінчувався

07 грудня 2017 року.

27 жовтня 2017 року ОСОБА_1 направив на адресу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області лист-повідомлення з проханням поновити договір оренди земельної ділянки від 04 вересня 2006 року, до якого додав копію договору оренди із додатковою угодою, копію паспорту та ідентифікаційного коду, проект додаткової угоди (а. с. 24-30).

Зазначений лист-повідомлення з додатками був отриманий відповідачем

30 жовтня 2017 року, про що свідчать штрих-код, який міститься на отриманому листі-повідомленні (а. с. 24).

07 січня 2018 року позивачем вдруге було надіслано на адресу відповідача підписану ним додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки, яку відповідач отримав 19 січня 2018 року (а. с. 31).

ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області надіслало лист повідомлення від 07 листопада 2017 року, в якому висловило своє заперечення щодо поновлення договору оренди земельної ділянки, на підтвердження чого відповідачем було додано копію квитанції про направлення кореспонденції від 03 травня 2018 року (а. с. 56, 57).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, Законом України «Про оренду землі», іншими законами України, нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (стаття 2 Закону України «Про оренду землі»).

Статтею 93 ЗК України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оренду землі» (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» регламентовано поновлення договору оренди землі як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частина перша-п`ята цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди (частина шоста цієї норми).

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за умовами такого фактичного складу:

користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як «мовчазна згода орендодавця на пролонгацію договору).

Суть поновлення договору оренди землі згідно зі вказаною нормою права полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує

у поновленні договору, зокрема, у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 протягом строку дії договору

оренди, а також після закінчення строку його дії, продовжує користуватися земельною ділянкою.

Відповідачем факт продовження належного користування позивачем земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору не спростовано, доказів заперечення протягом строку, встановленого частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», не надано.

Законодавцем у частині п`ятій статті 33 Закону України «Про оренду землі» визначено алгоритм дій, який зобов`язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря:

1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону;

2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору;

3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності);

4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Зазначені положення слід розуміти таким чином:

а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря;

б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

При цьому необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

Якщо орендар та орендодавець у процесі погодження фактично дійшли згоди щодо нових істотних умов договору оренди землі, але не уклали додаткової угоди, то способом захисту прав орендаря буде саме його звернення до суду із позовом про укладення додаткової угоди на нових узгоджених істотних умовах, а не автоматична пролонгація на попередніх умовах.

Натомість, судами встановлено, що лист-повідомленнявід 07 листопада 2017 року про відмову позивачеві у поновленні договору оренди землі

ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області направило лише 03 травня 2018 року (згідно з копією поштового чека про відправлення(а. с. 56, 57).

Отже, суди установили факт порушення відповідачем місячного терміну для повідомлення орендареві про прийняте рішення, що, у свою чергу, дало позивачеві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі».

За таких обставин, суди на підставі належним чином оцінених доказів, дійшли до правильного висновку про те, що ОСОБА_1 , який виявив намір скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, у порядку, встановленого договором та положеннями статті 33 Закону України «Про оренду землі», повідомив про це орендодавця за тридцять днів до спливу строку договору оренди землі, продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою, а відповідач не надіслав орендарю у встановлений законом строк заперечення у поновленні договору на новий строк. Отже, договір вважається таким, що поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Доводи касаційної скарги про те, що при вирішені спору суди виходили із положень частин першої - п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі», а не з положень частини шостої цієї статті, яка була предметом позову, безпідставні, так як суди застосували до спірних правовідносин саме положення частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Посилання касаційної скарги на те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, так як пред'явивши позов про визнання договору оренди землі поновленим на той самий строк і на тих самих підставах, він не додав проект додаткової угоди, умови якої суд мав би затвердити у випадку задоволення цього позову, то слід зазначити наступне.

За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 ЦК України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес» як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом свого порушеного права на поновлення договору оренди землі в силу закону із дотриманням відповідної процедури та порядку. За результатами розгляду цієї вимоги суд першої інстанції відновив порушене право позивача, установивши належне виконання позивачем умов договору оренди земельної ділянки, продовження користування нею після закінчення дії договору, сплату орендної плати за користування спірною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди та неспростування цих фактів відповідачем.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, яка висловлена у постанові від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17.

Враховуючи вищевикладені вимоги законодавства та обставини справи

в їх сукупності, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області

від 08 серпня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду

від 15 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Кривцова

Ю. В. Черняк