Історія справи

Постанова КЦС ВП від 13.04.2022 року у справі №626/2767/19
Ухвала КЦС ВП від 06.04.2020 року у справі №626/2767/19

Постанова

Іменем України

03 червня 2020 року

м. Київ

справа № 626/2767/19

провадження № 61-4782св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , на ухвалу Харківського апеляційного суду від 14 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Бурлака І. В., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини в твердій грошовій сумі.

Позовна заява мотивована тим, що сторони з 23 липня 2011 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, під час якого у них

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 .

З травня 2019 року відповідач проживає окремо від сім`ї, з цього часу позивач фактично самостійно утримує дитину. ОСОБА_2 надає кошти на утримання сина періодично і в значно меншому розмірі, ніж потребує дитина.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3 000 грн щомісяця, починаючи з дня подання позову до суду, і до досягнення дитиною повноліття.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Красногвардійського районного суду Харківської області

від 19 грудня 2019 року (у складі судді Гусара П. І.) позовну заяву

ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що справа підсудна Красногвардійському районному суду Харківської області. Позовна заява відповідає вимогам статті 175 ЦПК України, позивачем додані її копії і копії всіх документів, що додаються до неї для відповідача. Підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позову або відмови у відкритті провадження у справі, які передбачені статтями 185-186 ЦПК України, немає.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою місцевого суду, відповідач оскаржив її 14 січня 2020 року в апеляційному порядку.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 14 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Красногвардійського районного суду Харківської області від 19 грудня 2019 року разом з цивільною справою повернуто до суду першої інстанції для виконання вимог

підпункту 15.11 пункту 15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що заявником подано апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції на підставі пункту 8 частини першої статті 353 ЦПК України, яка передбачала право на апеляційне оскарження ухвали суду про відкриття провадження у справі

з порушенням правил підсудності окремо від рішення суду. Разом з тим,

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX), положеннями якого пункт 8 частини першої статті 353 ЦПК України виключено. Згідно з частиною першою статті 353 ЦПК України у редакції зі змінами, внесеними згідно

з вищевказаним Законом № 460-IX, ухвала про відкриття провадження

у справі з порушенням правил підсудності оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

У зв`язку з цим, апеляційний суд, пославшись на підпункт 15.11 пункту 15 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України, направив апеляційну скаргу разом зі справою до суду першої інстанції для повернення апеляційної скарги заявнику.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій 16 березня 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , просить скасувати ухвалу апеляційного суду і передати справу на розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про повернення апеляційної скарги, що призвело до обмеження реалізації права ОСОБА_2 на апеляційне оскарження судового рішення.

Судом апеляційної інстанції неправильно застосовані та невірно розтлумачені норми права, залишено поза увагою висновки Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також порушені норми статті 352 ЦПК України в частині, гарантованих громадянину статтею 129 Конституцією України прав на доступ до суду, а саме права на апеляційне оскарження незаконної ухвали суду першої інстанції.

Норми ЦПК України станом на 14 січня 2020 року (день звернення до суду

з апеляційною скаргою) не встановлювали заборони на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності, тому ОСОБА_2 з дотриманням вимог процесуального порядку звернувся до Харківського апеляційного суду з апеляційною скаргою на вищевказану ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження у справі

з порушенням правил підсудності.

Положення Закону № 460-IX, що виключають оскаржувану ухвалу з переліку ухвал, які підлягали апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, набрали чинності лише 08 лютого 2020 року. При цьому норми вищевказаного закону не передбачають зворотної дії його норм у часі.

ОСОБА_2 мав конституційне право очікувати на справедливий та беззаперечний захист його порушених прав та інтересів судом, що повністю відповідає нормам як чинного законодавства, так і нормам міжнародного права.

Отже, апеляційний суд зобов`язаний був прийняти до розгляду апеляційну скаргу та вирішити її відповідно до вимог процесуального закону.

Доводи інших учасників справи

Інший учасник справи не скористався своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

18 травня 2020 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 травня 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що у грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду

з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини

у твердій грошовій сумі.

Ухвалою Красногвардійського районного суду Харківської області

від 19 грудня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою суду, ОСОБА_2 14 січня 2020 року, посилаючись на порушення правил територіальної підсудності, звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 17 січня 2020 року витребувано справу з суду першої інстанції.

Матеріали справи 10 лютого 2020 року надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 14 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Красногвардійського районного суду Харківської області від 19 грудня 2019 року разом з цивільною справою повернуто до суду першої інстанції для виконання вимог

підпункту 15.11 пункту 15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

ЄСПЛ зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» від 20 лютого 2014 року).

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Однією зі складових конституційного принципу верховенства права є право на доступ до правосуддя.

За юридичними позиціями Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини Рішення від 30 січня 2003 року

№ 3-рп/2003); суди здійснюють правосуддя з метою забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (абзац другий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009).

Частиною першою статті 3 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду з апеляційною скаргою) ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

Повертаючи апеляційну скаргу до місцевого до суду разом з цивільною справою до суду першої інстанції для виконання вимог підпункту 15.11 пункту 15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, апеляційний суд виходив із того, що заявником оскаржено в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності окремо від рішення суду, тоді як згідно з положеннями частини першої статті 353 ЦПК України у редакції зі змінами, внесеними згідно з Законом № 460-IX, ухвала про відкриття провадження у справі

з порушенням правил підсудності оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

У Конституції України наголошено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (частина перша статті 24).

Згідно з частиною першою статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод (абзац п`ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012). Водночас гарантована Конституцією України рівність громадян перед законом означає рівну для всіх обов`язковість конкретного закону з усіма відмінностями у правах або обов`язках, привілеях чи обмеженнях, які в цьому законі встановлені (абзац другий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007).

Засада рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в частині першій статті 55 Конституції України; ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного частиною першою статті 24 Основного Закону України, і стосується, зокрема, сфери судочинства; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав (абзац перший підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Разом з тим, апеляційний суд не звернув уваги на те, що відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Звертаючись у січні 2020 року до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою, ОСОБА_2 очікував її розгляд у порядку, який був визначений ЦПК України, що був чинним на час вчинення такої процесуальної дії (принцип легітимного очікування).

На зазначене апеляційний суд уваги не звернув.

Відповідно до положень статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд, до якого також відноситься і право апеляційного оскарження.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими та достатніми для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України, у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції для продовження розгляду справи, а саме для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

За викладених обставин ухвала апеляційного суду не може вважатись законною і обґрунтованою, тому підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 103, 400, 402, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , задовольнити.

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 14 лютого 2020 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

І. М. Фаловська