Історія справи

Постанова КЦС ВП від 01.05.2019 року у справі №640/8651/15ц

Постанова

Іменем України

03 квітня 2019 року

місто Київ

справа № 640/8651/15-ц

провадження № 61-19527св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), СтупакО.В., УсикаГ.І.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

відповідачі: Комунальне підприємство «Харківводоканал», Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі»,

треті особи: Комунальне підприємство «Жилкомсервіс», ОСОБА_6,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2015 року у складі судді Сенаторова В. М. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 06 березня 2017 року у складі колегії суддів: Швецової Л. А., Бровченка І. О., Малінської С. М.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у травні 2015 року звернулись до суду з позовом до Комунального підприємства «Харківводоканал» (далі - КП «Харківводоканал»), Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (далі - КП «Харківські теплові мережі»), треті особи: Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» (далі - КП «Жилкомсервіс»), ОСОБА_6, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків послуг та просили стягнути з солідарних відповідачів суму заподіяного збитку, зобов'язати відповідача повернути плату споживачем за неякісні послуги.

Позивачі обґрунтовували заявлені вимоги тим, що внаслідок бездіяльності комунальних служб у їх квартирі залито стелі в кухні та ванній кімнаті, робітники, які прибули на їхній виклик, не змогли встановити джерело течі. Залиття в їхній квартирі відбувалось 2-4 рази на рік, у результаті чого розпочалось руйнування стіни і стелі в кухні. Тільки у 2013 році була визначена та усунута теча і припинена подача води над стелею. Після цього з кранів тривалий час тече вода від жовтого до коричневого кольору, якість питної води не відповідає вимогам, у результаті чого у ОСОБА_4 вникли проблеми зі здоров'ям.

Стислий виклад заперечень відповідачів

КП «Харківські теплові мережі» та КП «Харківводоканал» проти позовних вимог заперечували, зазначили, що позовні вимоги необґрунтовані, доказами не підтверджені. У випадку залиття квартири складається відповідний акт, однак на підтвердження своїх вимог позивачами не надано комісійного акта, складеного відповідно до вимог Правил утримання будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 927/11207 (далі - Правила утримання будинків та прибудинкових територій).

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовлено у повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що на підтвердження своїх вимог до суду позивачем не надано комісійного акта, складеного відповідно до вимог Правил утримання будинків та прибудинкових територій. Відсутність такого акта не дає можливість встановити обставини, час та причини залиття, а також визначити винну особу. Позивачем не доведено існування факту залиття належної йому квартири, не визначено дату залиття, причину, винну особу. Також суд першої інстанції зазначив, що КП «Жилкомсервіс» несе відповідальність за належне утримання внутрішньо-будинкових мереж водовідведення перед споживачем. З урахуванням наведеного КП «Харківводоканал» не є належним відповідачем у справі, а може бути залучено як третю особу у справі, яка не заявляє самостійних позовних вимог. Також позивачем порушено порядок проведення оцінки вартості завданої матеріальної шкоди. Оскільки для визначення розміру матеріальної шкоди необхідно було провести будівельно-технічну експертизу, яка виконується спеціалізованою організацією, що має ліцензію на її проведення. Однак позивач надав суду таблицю «Об'єми та вартість робіт» на приблизну суму 45 018, 37 грн, складену адвокатом КнязевимВ.О., який не є фахівцем, не має відповідної ліцензії на здійснення такого розрахунку. Таким чином, наданий до суду розрахунок матеріальних збитків взагалі не може бути прийнятий як належний доказ.

Оскільки позовними вимогами є саме відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири позивача, то інформація щодо рецептурного та хімічного складу води не є належним доказом з цього приводу, оскільки така інформація не може підтвердити або спростувати акт залиття або встановити дату, місце події чи винну особу.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 06 березня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 відхилено. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2015 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду обґрунтовувалась тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачами не доведено існування факту залиття належної їм квартири. Також апеляційний суд зазначив, що саме балансоутримувач, тобто КП «Жилкомсервіс», повинен нести відповідальність за спричинення шкоди власникові квартири у будинку, який знаходиться на балансі у КП «Жилкомсервіс». Позивачами фактично пред'явлено позов до КП «Харківводоканал», яке не є належним відповідачем.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій засобами поштового зв'язку у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 06 березня 2017 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано відхилили клопотання позивачів про витребування доказів, за допомогою яких можна довести неналежну якість послуг гарячого та холодного водопостачання. Докази на підтвердження позовної вимоги про стягнення плати за неякісні послуги знаходяться у відповідача та недоступні відповідачам. Суди не вирішили зазначену позовну вимогу по суті.

Суди першої та апеляційної інстанцій відмовились досліджувати доводи заявника про сфальсифіковані докази, надані відповідачем. Також заявник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не застосували до спірних правовідносин положення Закону України «Про захист прав споживачів», який підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Іншим доводом касаційної скарги є те, що суддя Апеляційного суду Харківської області Швецова Л. А. необґрунтовано відхилила заявлений їй відвід.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу КП «Харківводоканал» просить оскаржувані судові рішення залишити без змін. У частині доводів касаційної скарги щодо вирішення вимог про стягнення плати за неякісні послуги відповідач зазначає, що такі позовні вимоги не доведені, а в частині позовних вимог про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, то належним відповідачем у справі є КП «Жилкомсервіс».

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХКАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження, а ухвалою від 04 вересня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у квітні 2018 року.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 23 лютого 2015 року представник КП «Харківводоканал» проводив обстеження в квартирі позивачів, встановивши, що місця залиття вже сухі, будь-яких дій не здійснив. На підтвердження своїх тверджень, як доказ, позивач надав суду копію акта обстеження, який він підписав без зауважень, зазначивши дату 24 квітня 2015 року.

Із копії акта (без номера та дати), підписаного позивачем 24 квітня 2015 року, встановлено, що представник комплексу «Харківводовідведення» КП «Харківводоканал» проводив обстеження не квартири на предмет залиття, а внутрішньо-будинкового стояка господарсько-побутової каналізації, яка знаходиться в нормативному стані, протікання відсутні. Додатково встановлено, що місця залиття в районі батареї центрального опалення і водопровідного стояку на момент обстеження були сухими.

За фактом залиття холодною водою квартири позивача за даними аварійно-диспетчерської служби КП «Харківводоканал» звернень не надходило.

28 квітня 2015 року за особистим зверненням ОСОБА_4 комплексом «Харківводопостачання» КП «Харківводоканал» проведено обстеження квартири АДРЕСА_1, за фактом якого складено акт обстеження від 28 квітня 2015 року за № 44, та встановлено, що течі холодного водопостачання відсутні. Внутрішньо-будинкова система холодного водопостачання знаходилась у задовільному технічному стані.

23 лютого 2015 року ОСОБА_4 надав представнику комплексу «Харківводопостачання» розписку, в якій зазначив, що в його квартирі будь-які течі відсутні. Претензій до комплексу «Харківводопостачання» не має.

Пунктом 13 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», встановлено, що витрати на технічне обслуговування внутрішньо-будинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення входять до тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. При цьому внутрішньо-будинковою системою гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення є система від зовнішньої стіни будинку першої запірної арматури на відгалуженні від стояка або (у разі її відсутності) трійника (врізки) включно, що знаходиться у квартирі споживача.

Зазначеним порядком саме на житлово-експлуатаційні організації покладено обов'язок обслуговувати внутрішньо-будинкові системи гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення.

Послуги з утримання внутрішньо-будинкових систем водопостачання в м. Харкові споживачі сплачують до КП «Жилкомсервіс».

Відповідно до рішення Харківської міської ради від 20 грудня 2011 року № 893 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у територіальної громади м. Харкова» КП «Жилкомсервіс» здійснює нарахування сум плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій залежно від їх фактичного надання. Згідно з пунктами 5 та 6 додатку №1 до зазначеного рішення включено в перелік послуг, які надаються КП «Жилкомсервіс», технічне обслуговування внутрішньо-будинкових систем водопостачання та водовідведення.

Згідно з рішенням виконкому Харківської міської ради від 20 грудня 2006 року за № 1186 КП «Жилкомсервіс» визначено виконавцем послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків. Тобто КП «Жилкомсервіс» є управителем будинку і внутрішньо-будинкових систем водопостачання та водовідведення.

КП «Жилкомсервіс» опубліковано в газеті «Слобода» від 26 листопада 2006 року договір про надання житлово-комунальних послуг м. Харкова.

Публічний договір про надання житлово-комунальних послуг між КП «Жилкомсервіс» та споживачами (власниками житлових і нежитлових приміщень, які знаходяться на балансі територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради) набрав чинності 01 січня 2007 року.

На підставі підпункту 3.9 пункту 15 цього договору КП «Жилкомсервіс» зобов'язався перед споживачами утримувати внутрішньо-будинкові мережі в належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт, вживати своєчасних заходів з ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень у наданні послуг у строки, передбачені законодавством; здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень. Будинок АДРЕСА_1 належить до переліку будинків, які знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова (сторінка 7 переліку, що додається до заперечення).

Оцінка аргументів касаційної скарги в частині вирішення позовних вимог про відшкодування шкоди внаслідок залиття квартири

Відповідно до частин першої-третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша та друга статті 1166 ЦК України).

З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції Закону України від 24 квітня 2004 року № 1875-IV) балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - це власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Як встановлено судами, 01 січня 2007 року набрав чинності публічний договір про надання житлово-комунальних послуг між КП «Жилкомсервіс» та споживачами (власниками житлових і нежитлових приміщень, які знаходяться на балансі територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради).

Відповідно до пункту 1 цього договору його предметом є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, отримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо) у будинку, який знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова, а споживачем - своєчасної плати цих послуг за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених договором.

Споживач має право на відшкодування збитків, заподіяних його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров'ю внаслідок незадовільного санітарного утримання території або неналежного надання послуг (пункт 12.4 договору).

Виконавець зобов'язаний утримувати внутрішньо-будинкові мережі в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт, вживати своєчасних заходів до ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень у наданні послуг у строки, встановлені законодавством (пункт 15.3 договору); відшкодувати споживачеві збитки, заподіяні його майну та/або приміщенню, шкоду, заподіяну життю чи здоров'ю споживача внаслідок незадовільного санітарного утримання території або неналежного надання послуг (пункт 15.8 договору).

Згідно із пунктами 4-6 частини другої статті 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач зобов'язаний забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичною особою на управління майном; забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Як встановлено судами, рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 20 грудня 2006 року № 1186 «Про визначення виконавців послуг в житловому фонді міста Харкова» утримувачем будинку за адресою: АДРЕСА_1, визначено КП «Жилкомсервіс», до обов'язків якого входить обслуговування внутрішньо-будинкових мереж та відшкодування збитків, заподіяних майну внаслідок незадовільного санітарного утримання території.

За таких обставин залиття квартири мало місце внаслідок неналежного технічного стану внутрішньо-будинкових систем водопостачання і водовідведення, а також бездіяльності і невиконання договірних зобов'язань балансоутримувачем, яким є КП «Жилкомсервіс».

Відповідно до частини першої статті 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що належним відповідачем у справі є КП «Жилкомсервіс», є законними та обґрунтованими, зроблені із правильним застосуванням норм матеріального права.

Оцінка аргументів касаційної скарги в частині вирішення позовних вимог про зобов'язання повернення споживачам плати за неякісні послуги

В оцінці доводів касаційної скарги в частині вирішення позовних вимог про зобов'язання повернення споживачам плати за неякісні послуги Верховний Суд врахував, що суди першої та апеляційної інстанцій не розглянули заявлені позовні вимоги по суті спору, що випливає зі змісту як з мотивувальної, так і резолютивної частини судових рішень.

При цьому судом першої інстанції необґрунтовано відхилено клопотання позивачів про витребування доказів на обґрунтування позовних вимог у цій частині.

На обґрунтування позовних вимог про стягнення плати за неякісні послуги позивачі зазначили, що якість води не відповідає питній, а тому її неможливо використовувати для вживання, а лише як технічну воду.

Відповідно до пунктів 1-6 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Зважаючи на наведене, враховуючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій в зазначеній частині не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції в цій частині.

Оцінка аргументів касаційної скарги щодо необґрунтованого відхилення заяви про відвід судді

В оцінці доводів касаційної скарги щодо необґрунтованого відхилення заяви про відвід судді Швецової Л. А. від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4 на рішення суду першої інстанції Верховний Суд врахував, що ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 10 березня 2016 року апеляційні скарги ОСОБА_4 та представника ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 - КнязеваВ.О. - визнано неподаними та повернуто заявникам.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від30 листопада 2016 року касаційну скаргу представника ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - КнязеваВ.О. - задоволено. Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 10 березня 2016 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Відповідно до підпункту 2.3.43 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (із змінами і доповненнями, внесеними рішеннями Ради суддів України від 15 вересня 2016 року № 58), судові справи, що надійшли із судів апеляційної або касаційної інстанцій після скасування ухвал, які перешкоджають подальшому розгляду судової справи (крім ухвал про закриття, припинення провадження), а також ухвал, які не перешкоджають подальшому розгляду судової справи, передаються раніше визначеному у судовій справі головуючому судді (судді-доповідачу), ухвалу яких скасовано чи у провадженні яких перебувала або перебуває судова справа.

Враховуючи, що справу направлено до суду апеляційної інстанції після скасування ухвали про повернення апеляційної скарги заявнику, яка перешкоджала подальшому розгляду справи, визначення апеляційної скарги для подальшого розгляду судді-доповідачу ШвецовійЛ.А. є законним та обґрунтованим.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів у цій частині не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Одночасно Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог про стягнення плати за неякісні послуги не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, належним чином дослідити всі зібрані у справі докази, дати відповідну правову оцінку цим доказам і встановленим на їх основі дійсним обставинам справи та вирішити спір з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2015 та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 06 березня 2017 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення плати за неякісні послуги скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2015 та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 06 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді В. О. Кузнєцов

С.О.Погрібний

О.В.Ступак

Г.І.Усик