Історія справи

Постанова

Іменем України

03 березня 2020 року

м. Київ

справа № 740/1696/17

провадження № 61-7881св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування»,

представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Чернігівського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Скрипки А. А., Онищенко О. І., Харечко Л. К.,

від 14 березня 2019 року.

Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до

ОСОБА_2 , приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі - ПрАТ «СК «АХА Страхування») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої здоров'ю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24 червня 2013 року сталась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої ОСОБА_2 здійснив наїзд на пасажирів автобусу «Богдан АА-401.62», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23 грудня 2013 року у справі № 742/5516/13-к ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, й призначено покарання у вигляді трьох років шести місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Відповідно до вимог статей 75, 76 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбуття основного призначеного покарання з випробуванням і наданням іспитового строку терміном на один рік. Зазначала, що внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди вона отримала тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи від 11 жовтня 2013 року № 1096 віднесено до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. У зв`язку із цими обставинами її не було визнано потерпілою у кримінальному провадженні № 12013260020000164 в ході проведення досудового розслідування. 27 травня 2014 року нею було подано заяву про кримінальне правопорушення, а відомості за її заявою було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014270210000621 від 27 травня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України. Під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження було призначено комісійну судово-медичну експертизу, згідно висновків якої весь комплекс тілесних ушкоджень, виявлених у неї, відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень. Вказувала, що їй спричинена майнова та моральна шкода, яка полягає у душевних переживаннях та фізичних стражданнях у зв`язку із тривалим ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного життя та у негативних особистих наслідках.

Посилаючись на зазначені обставини, уточнивши позовні вимоги, позивач просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь 350 196,94 грн

в рахунок відшкодування майнової шкоди та 1 333 581,51 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. Також позивач просила суд стягнути з ПрАТ «СК «АХА Страхування» на її користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 100 000 грн та 1 698,85 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області

від 19 червня 2018 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не визнавалась потерпілою в кримінальному провадженні, за результатами розгляду якого ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення. В матеріалах кримінального провадження наявна ухвала суду про відмову у визнанні її потерпілою, яка набрала законної сили, у вказаній справі

ОСОБА_1 мала правовий статус свідка, при цьому нею не надано доказів неправомірності дій ОСОБА_2 відносно неї (вироку чи постанови суду). Також суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності причинного зв`язку між діями відповідача та спричиненою їй шкодою. За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування майнової та моральної шкоди страховиком ОСОБА_2 - ПрАТ СК «АХА Страхування». Також місцевий суд прийняв до уваги, що Прилуцьким відділом поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на даний час проводиться досудове розслідування по заяві ОСОБА_1 про травмування її під час дорожньо-транспортної пригоди, позивач є потерпілою у вказаній справі, отже вона має право заявити вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди до винної особи у вказаному кримінальному провадженні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 14 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 червня

2018 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12 794,92 грн в рахунок відшкодування майнової шкоди та 20 тис. грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що в рахунок відшкодування завданої позивачу майнової шкоди з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені витрати ОСОБА_1 на придбання нею лікарських препаратів та проходження медичного обстеження у зв`язку з лікуванням після дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 24 червня 2013 року з вини відповідача

ОСОБА_2 . Також суд апеляційної інстанції виходив із того, що неправомірними діями відповідача позивачу була заподіяна моральна шкода, яка полягає у душевних переживаннях та фізичних стражданнях у зв`язку із ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя та у негативних особистих наслідках. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди апеляційний суд взяв до уваги характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань позивача, погіршення її здібностей, ступінь вини ОСОБА_2 як особи, яка завдала моральну шкоду, характер немайнових втрат позивача (їх тривалість, можливість відновлення тощо). Також апеляційним судом було враховано стан здоров`я позивача, наявність вимушених змін у її життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, апеляційний суд вважав за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20 тис. грн в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПрАТ СК «АХА Страхування», суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 відповідно

до статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 30 днів з дня повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування не зверталась.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції не врахував відсутність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою, завданою позивачу, та виною відповідача у її заподіянні. Заявник вказував, що суд апеляційної інстанції визнав належними докази, надані позивачем на підтвердження понесених витрат на придбання ліків, які були сплачені нею через два роки після дорожньо-транспортної пригоди. Після засудження ОСОБА_2 позивач не зверталась до суду з позовом до нього про відшкодування шкоди, також не відреагувала на пропозицію відповідача звертатись до страхової компанії для отримання страхового відшкодування у визначений законом строк. Суд не звернув увагу на те, що досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12016270210000621 триває, докази на підтвердження вини відповідача у заподіянні позивачу тяжких тілесних ушкоджень відсутні.

Судове рішення оскаржується лише у частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_2 . В іншій частині постанова суду апеляційної інстанції не оскаржується, а тому касаційному перегляду в силу статті 400 ЦПК України не підлягає.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою скаргою.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

24 червня 2013 року ОСОБА_2 , керуючи власним автомобілем

ВАЗ 217130, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався автодорогою Чернігів-Ніжин-Прилуки-Пирятин зі сторони м. Прилуки в напрямку м. Ніжин. Рухаючись у вказаному напрямку на 141 км + 940 м проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, не впорався з керуванням транспортного засобу, в результаті чого виїхав на праве, по напрямку руху, узбіччя та здійснив наїзд на пасажирів автобусу «Богдан АА-401.62», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить дирекції Київської міської ради з обслуговування наземних представників КП «GDIP KMP», який стояв на правому узбіччі. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пасажири вказаного автобусу, які стояли на узбіччі позаду та праворуч від вищевказаного автобуса отримали тілесні ушкодження.

Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області

від 23 грудня 2013 року у справі № 1-кп/742/235/13 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, та призначено йому покарання у вигляді трьох років шести місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Відповідно до вимог статей 75, 76 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбуття основного призначеного покарання з випробуванням наданням іспитового строку терміном на один рік.

З виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 5451 Прилуцької центральної міської лікарні слідує, що ОСОБА_1 перебувала в стаціонарі з 24 червня 2013 року по 13 липня 2013 року (т.1, а.с. 6-7).

Згідно висновку експерта Чернігівського обласного бюро судово-медичної експертизи від 11 жовтня 2013 року № 1096 отримані ОСОБА_1 тілесні ушкодження могли утворитись 24 червня 2013 року за обставин, викладених у описовій частині цього висновку. Весь описаний комплекс тілесних ушкоджень відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Зважаючи на вказані обставини, позивач не була визнана потерпілою в кримінальному провадженні № 12013260020000164, при розгляді якого встановлено вину та засуджено ОСОБА_2

27 травня 2014 року позивачем на адресу Прилуцького міського відділу управління внутрішніх справ України в Чернігівській області було подано заяву про злочин. Відомості за її заявою було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014270210000621 від 27 травня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України.

Під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження було призначено комісійну судово-медичну експертизу, згідно висновків експертів від 31 липня 2014 року № 147 комплекс тілесних ушкоджень, виявлений у ОСОБА_1 , міг утворитись в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в тому числі, внаслідок наїзду на неї транспортного засобу. Весь комплекс тілесних ушкоджень, виявлений у ОСОБА_1 , відноситься до категорії тяжких ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Згідно довідки слідчого відділу розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівський області від 04 липня 2013 року 24 червня 2013 року водій автомобіля ВАЗ 217130, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 здійснив наїзд на пасажирів автобуса «Богдан АА-401.62», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажири вказаного автобуса, які знаходились на узбіччі позаду та праворуч від вищевказаного автобуса, отримали тілесні ушкодження, зокрема

ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забитої рани волосистої частини голови, лівого ліктьового суглобу, садна обличчя і лівої вушної раковини.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно частин першої, другої статті 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно

до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).

У відповідності до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частинами третьою та четвертою статті 23 ЦК України визначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановиши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 довела належними та допустимими доказами, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 , який вироком суду у справі

№ 742/5516/13-к, що набрав законної сили, був визнаний винним у скоєнні вказаної дорожньої транспортної пригоди, позивачу була завдана майнова шкода, яка полягає у понесенні нею витрат на придбання ліків та проходження лікування тілесних ушкоджень, отриманих нею в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 24 червня 2013 року.

Також апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що неправомірними діями відповідача позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає у фізичних та душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з ушкодженням її здоров`я. Врахувавши принципи розумності, справедливості, пропорційності при визначенні розміру моральної шкоди, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відшкодування моральної шкоди у визначеному розмірі.

Суд апеляційної інстанції встановив причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями ОСОБА_2 та завданою позивачу майновою та моральною шкодою. Незвернення позивача до винної особи з вимогами про відшкодування шкоди одразу після дорожньо-транспортної пригоди, а також неподання нею заяви про виплату страхового відшкодування до страховика відповідача не звільняють ОСОБА_2 від обов`язку відшкодувати заподіяну позивачу шкоду.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильних по суті спору висновків судів попередніх інстанцій та у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 14 березня 2019 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович