Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.09.2018 року у справі №310/8705/17

Постанова

Іменем України

25 вересня 2019 року

місто Київ

справа № 310/8705/17

провадження № 61-43876св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересована особа - Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15 червня 2018 року у складі судді Черткової Н. І. та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 16 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Маловічко С. В., Гончар М. С.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції заявника

ОСОБА_1 у грудні 2017 року звернувся до суду із заявою про встановлення юридичного факту про його залучення до складу невоєнізованих формувань цивільної оборони у період з 08 до 15 травня 1986 року для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

ОСОБА_1 обґрунтовував заявлені вимоги тим, що він є ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом II групи, причина інвалідності пов'язана з роботами на Чорнобильській АЕС. Для підтвердження статусу інваліда війни відповідно до пункту 2 Порядку видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, йому необхідно отримати відповідне посвідчення. Заявник звернувся до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької областііз заявою щодо встановлення статусу інваліда війни та видачі посвідчення "Інвалід війни", проте його заява залишена без задоволення через відсутність у нього необхідних документів. Встановлення факту заявнику необхідне для отримання посвідчення "Інвалід війни".

Стислий виклад заперечень інших учасників справи

У відзиві на заяву Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької областізазначало, що заявникові відмовлено у видачі посвідчення інваліда війни з тих підстав, що ним не надано документів на підтвердження залучення його до складу формувань Цивільної оборони. Вважало, що заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15 червня 2018 року заяву ОСОБА_1, заінтересована особа - Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено без розгляду.

Суд першої інстанції зробив висновок, що не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, фактів проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, а також фактів закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових винагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду. Зазначене свідчить, що у справі, що розглядається, захист своїх прав, у разі їх порушення, заявник має здійснювати в порядку адміністративного судочинства шляхом оскарження дій чи бездіяльності відповідного органу.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 16 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15 червня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначив, що спеціальним законом визначено, що встановлення статусу учасника війни як учасника в роботах із ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи в складі невоєнізованого формування служби цивільної оборони віднесено до виключної компетенції комісій, що виключає встановлення відповідного факту в порядку окремого провадження. Пропуск заявником строку звернення до суду за захистом порушеного права в порядку адміністративного судочинства не є підставою для розгляду спірного питання в порядку окремого провадження за нормами цивільного судочинства.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв'язку у серпні 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 16 серпня 2018 року, справу направити до відповідного суду для продовження розгляду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заявник зазначає, що він звернувся до суду саме в порядку окремого провадження з метою встановлення факту залучення його до складу невоєнізованих формувань Цивільної оборони у період з 08 до 15 травня 1986 року для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Заявник вважає, що у поданій до суду заяві відсутній спір про право, законодавством не передбачено позасудовий порядок встановлення такого юридичного факту. Вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій помилково застосували постанову Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення".

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 29 серпня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному статті 263 ЦПК України. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Оцінка аргументів касаційної скарги

Звертаючись до суду з цією заявою, ОСОБА_1 просив встановити факт залучення його до формувань цивільної оборони для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в окремому провадженні у порядку цивільного судочинства.

Постановляючи ухвалу про залишення заяви без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що у цій справі існує спір про право, у зв'язку з чим питання підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Під часрозгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на таке.

Порядок розгляду в окремому провадженні справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визначений главами 1 і 6 розділуIV ЦПК України.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина 1 статті 293 ЦПК України).

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Визначений у частині 1 статті 315 ЦПК України перелік фактів, які можуть встановлюватися судом, не є вичерпним, оскільки згідно з частиною другою зазначеної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

При цьому суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право (цивільне), а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина 4 статті 315 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10,11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до інвалідів війни належать, зокрема інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Правовий статус інваліда війни підтверджується відповідним посвідченням, виданим відповідно до Порядку видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 (далі - Порядок).

У пункті 10 Порядку зазначено, що посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

З огляду на документи, які є в матеріалах справи на час касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що заявник звернувся до суду з метою отримання доказу, який би підтверджував правомірність його дій, спрямованих на отримання статусу інваліда війни.

Оскільки законодавство передбачає спеціальний порядок встановлення статусу інваліда війни, то в окремому провадженні у порядку цивільного судочинства не може бути встановлений юридичний факт залучення ОСОБА_1 до складу невоєнізованих формувань цивільної оборони для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який фактично підтвердить його належність до інвалідів війни.

У разі, якщо заінтересована особа отримала від заявника документи, які підтверджують факт її залучення до формувань цивільної оборони для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, проте надала відмову, яку заявник, маючи документальні підтвердження зазначеного факту, вважає безпідставною, він вправі оскаржити такі дії заінтересованої особи до адміністративного суду, до повноважень якого належить, зокрема перевірка законності й обґрунтованості відмови заінтересованої особи та оцінка наданих їй заявником документів як доказів її залучення до формувань цивільної оборони для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 310/8703/17

(провадження № 14-98цс19).

Ухвалюючи судові рішення у цій справі, суди першої та апеляційної інстанцій звернули увагу на те, що заявлені ОСОБА_1 вимоги взагалі не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, проте суд першої інстанції з порушенням норм процесуального права залишив заяву без розгляду, роз'яснивши заявнику про право подати позов в порядку адміністративного судочинства, оскаржити відмовуУправління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області у встановленні йому статусу інваліда війни до адміністративного суду.

За таких обставин ухвала Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15 червня 2018 року та постанова Апеляційного суду Запорізької області від 16 серпня 2018 року підлягають скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суди дійшли помилкового висновку про залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду, оскільки зазначений спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має розглядатися у порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим провадження у справі необхідно закрити.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має, зокрема, право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених частини 1 статті 414 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених частини 2 статті 414 ЦПК України, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Враховуючи те, що вимоги заяви ОСОБА_1 у цій справі мають розглядатися за правилами адміністративного, а не цивільного судочинства, Верховний Суд вважає, що оскаржувані судові рішення необхідно скасувати, а провадження у справі закрити.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 255, пунктом 5 частини 1 статті 409, частинами 1 та 2 статті 414, статтею 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 15 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 16 серпня 2018 року скасувати.

Провадження у справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, про встановлення факту, що має юридичне значення, закрити.

Роз'яснити ОСОБА_1 право звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко