Історія справи

Постанова КЦС ВП від 02.08.2023 року у справі №619/3325/14
Постанова КЦС ВП від 02.08.2023 року у справі №619/3325/14

Постанова

Іменем України

02 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 619/3325/14

провадження № 61-2678св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків),

заінтересована особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3 на постанову Полтавського апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Гальонкіна С. А., Чумак О. В., Хіль Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст вимог

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в якій просила визнати дії старшого державного виконавця Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Топоріної Л. О. щодо винесення постанови про відновлення виконавчого провадження від 04 жовтня 2021 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 неправомірними.

Скарга мотивована тим, що рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 07 серпня 2014 року у справі № 619/3325/14 виселено ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з квартири в АДРЕСА_1 . У задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_1 , ОСОБА_4 такими, що втратили право користування квартирою у АДРЕСА_1 , відмовлено.

У задоволенні позову ОСОБА_2 про зняття ОСОБА_1 , ОСОБА_4 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 , відмовлено.

13 листопада 2015 року державним виконавцем ВДВС Дергачівського районного управління юстиції Харківської області винесена постанова про відкриття (поновлення) виконавчого провадження № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 про виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_2 .

15 серпня 2020 року старшим державним виконавцем Міжрайонного відділу ДВС по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Топоріною Л. О. у вказаному виконавчому провадженні винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» через те, що вимоги виконавчого документа виконані фактично у повному обсязі.

03 листопада 2020 року старшим державним виконавцем Міжрайонного відділу ДВС по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Топоріною Л. О. на підставі заяви Топоріної Л. О. було відновлено виконавче провадження № НОМЕР_1 про виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_4 із квартири у АДРЕСА_1 .

Вказану постанову оскаржено ОСОБА_1 у судовому порядку.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 23 грудня 2020 року у задоволенні скарги відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 23 грудня 2020 року в оскаржуваній частині скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Скаргу ОСОБА_1 щодо винесення постанови про відновлення виконавчого провадження задоволено. Визнано дії старшого державного виконавця Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Топоріної Л. О. щодо винесення постанови про відновлення виконавчого провадження від 03 листопада 2020 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 неправомірними. Скасовано постанову Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про відновлення виконавчого провадження від 03 листопада 2020 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 05 квітня 2021 року відновлене виконавче провадження № НОМЕР_1, повторно виселено боржника з квартири в АДРЕСА_1 .

На сьогодні є чинною ухвала Апеляційного суду Харківської області від 30 грудня 2015 року у кримінальному провадженні № 12012220060000084 за обвинуваченням Топоріної Л. О. у вчиненні кримінальних правопорушень за частиною першою статті 15, частинами першою-четвертою статті 190 КК України.

Відповідно зазначеної ухвали на вказану квартиру накладений арешт із забороною вчинення будь-яких дій, у тому числі у рамках виконавчих проваджень.

На сьогодні ухвала апеляційного суду є чинною, її копія неодноразово направлялась ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу ДВС по Дергачівському та Золочівському районах.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що 31 жовтня 2016 року вказана квартира зареєстрована за ТОВ «АН Естейт-Сервіс», отже, з цього періоду квартира не належить ОСОБА_2 як фізичній особі. Станом на жовтень 2021 рік ОСОБА_2 також не є власником квартири у АДРЕСА_1 . та не має права звертатися із заявами про поновлення виконавчого провадження.

Заявниця вважає, що постанова про відновлення виконавчого провадження від 04 жовтня 2021 року винесена старшим державним виконавцем Міжрайонного відділу ДВС по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Топоріною Л. О. з порушенням вимог законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд:

визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Топоріної Л. О. щодо винесення постанови про відновлення виконавчого провадження від 04 жовтня 2021 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 неправомірними;

скасувати постанову Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про відновлення виконавчого провадження від 04 жовтня 2021 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 09 листопада 2021 року у складі судді Жорняк О. М. скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Топоріної Л. О. щодо винесення постанови про відновлення виконавчого провадження від 04 жовтня 2021 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.

Скасовано постанову Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про відновлення виконавчого провадження від 04 жовтня 2021 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.

Врахувавши наявність ухвали Апеляційного суду Харківської області від 30 грудня 2015 року, якою на спірну квартиру накладений арешт із забороною вчинення будь-яких дій, у тому числі у рамках виконавчих проваджень, місцевий суд дійшов висновку про неправомірність дій державного виконавця щодо відновлення виконавчого провадження.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 09 листопада 2021 року скасовано, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні скарги. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що наявність ухвали Апеляційного суду Харківської області від 30 грудня 2015 року про накладення арешту на спірну квартиру не є підставою для відмови у відновленні виконавчого провадження, а тому не свідчить про незаконні дії державного виконавця.

Ухвала Дергачівського районного суду Харківської області від 05 квітня 2021 року про відновлення виконавчого провадження № НОМЕР_1 та повторне виселення боржника з квартири на момент вчинення державним виконавцем дій щодо відновлення виконавчого провадження є чинною та підлягає виконанню.

Крім того, зі змісту постанови Харківського апеляційного суду Харківської області від 14 липня 2021 року вбачається, що вона постановлена у результаті розгляду апеляційної скарги іншої особи, а саме ОСОБА_4 та нею скасована ухвала Дергачівського районного суду Харківської області від 05 квітня 2021 року про відновлення виконавчого саме щодо ОСОБА_4 , а не заявника.

За вказаних обставин ухвала Апеляційного суду Харківської області від 30 грудня 2015 року не має правового значення щодо чинності ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 05 квітня 2021 року про повторне виселення ОСОБА_1 . Разом з тим, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що ОСОБА_2 є стягувачам у даному виконавчому провадженні, а скаржницею, у свою чергу, не надано доказів заміни сторони виконавчого провадження на ТОВ «Агентство нерухомості Естейт-Сервіс».

Додатковою постановою Полтавського апеляційного суду від 02 травня 2023 року задоволено заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Подвезька Д. В. про ухвалення додаткового рішення у справі.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 5 120,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2023 року ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 подали касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просять скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року та залишити в силі ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 09 листопада 2021 року.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом справу розглянуто за відсутності заявниці, яка належним чином не була повідомлена про дату, час і місце судового засідання.

Провадження у суді касаційної інстанції

10 квітня 2023 року ухвалою Верховного Суду поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року та відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Відмовлено ОСОБА_1 та її представнику ОСОБА_3 у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

У червні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

26 липня 2023 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Інші учасники справи не скористалися правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 07 серпня 2014 року (справа № 619/3325/14) виселено ОСОБА_1 і ОСОБА_4 з квартири у АДРЕСА_1 . У задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_1 , ОСОБА_4 такими, що втратили право користування квартирою - відмовлено.

У задоволенні позову ОСОБА_2 про зняття ОСОБА_1 , ОСОБА_4 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 - відмовлено.

13 листопада 2015 року державним виконавцем ВДВС Дергачівського районного управління юстиції Харківської області винесена постанова про відкриття (поновлення) виконавчого провадження № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 про виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_4 з квартири у АДРЕСА_1 .

15 серпня 2020 року старшим державним виконавцем Міжрайонного відділу ДВС по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Топоріною Л. О. у вказаному виконавчому провадженні винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» через те, що вимоги виконавчого документа виконані фактично у повному обсязі.

03 листопада 2020 року старшим державним виконавцем Міжрайонного відділу ДВС по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Топоріною Л. О. на підставі заяви ОСОБА_2 відновлено виконавче провадження № НОМЕР_1 про виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_4 з квартири в АДРЕСА_1 .

Вказану постанову ОСОБА_1 було оскаржено у судовому порядку.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 23 грудня 2020 року у задоволенні скарги відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду Харківської області від 22 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, зазначену ухвалу в оскаржуваній частині скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким задоволено скаргу ОСОБА_1 .

Визнано дії старшого державного виконавця Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Топоріної Л. О. щодо винесення постанови про відновлення виконавчого провадження від 03 листопада 2020 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 неправомірними.

Скасовано постанову Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про відновлення виконавчого провадження від 03 листопада 2020 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 05 квітня

2021 року заяву ОСОБА_2 про відновлення виконавчого провадження

та винесення ухвали про повторне виселення боржника задоволено частково. Повторно виселено ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_2 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Харківського апеляційного суду від 14 липня 2021 року ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 05 квітня 2021 року скасовано, ухвалено нову постанову, якою заяву ОСОБА_2 про відновлення виконавчого провадження та винесення ухвали про повторне виселення боржника залишено без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що власником спірної квартири є ТОВ «Агентство нерухомості Естейт-Сервіс», на момент розгляду справи ОСОБА_2 не є власником квартири. При цьому судом встановлено, що рішення суду було виконане, постанова про закінчення виконавчого провадження є чинною.

Зі змісту постанови про відновлення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 від 04 жовтня 2021 року вбачається, що від стягувача до відділу надійшла заява про відновлення виконавчого провадження та ухвала суду № 619/3325/14-ц від 05 квітня 2021 року.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 279659761 від 16 жовтня 2021 року квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ТОВ «Агентство нерухомості Естейт-Сервіс».

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу (частина третя статті 368 ЦПК України).

За правилами статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

У справі, яка переглядається, врахувавши її обставини та положення статті 369 ЦПК України, апеляційний суд ухвалою від 19 липня 2022 року призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи (а.с. 129-130).

Відповідно до частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомленні ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина друга статті 372 ЦПК України).

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частина п`ята статті 128 ЦПК України).

Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення (частина восьма статті 128 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. russia, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Полтавського апеляційного суду від 19 липня 2022 року справу за апеляційної скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 09 листопада 2021 року призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 10 год. 20 хв. 13 жовтня 2022 року.

За частиною дев`ятою статті 128 ЦПК України суд викликає або повідомляє свідка, експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, зокрема у справах про видачу обмежувального припису - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема, мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

У рішенні Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року у справі № 17-рп/2011 щодо твердження авторів конституційного подання про неконституційність положень статті 38 КАС України про виклик до суду шляхом надсилання тексту повістки електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою зазначено, що необхідно мати на увазі, що такий порядок є обов`язковим лише для суб`єктів владних повноважень, а стосовно інших осіб - виключно за їх вибором.

У матеріалах справи наявна телефонограма ОСОБА_1 від 26 липня 2022 року про те, що розгляд справи у Полтавському апеляційному суді призначено на 10 год. 20 хв. 13 жовтня 2022 року (а.с. 136). Матеріали справи не містять інших доказів про виклик ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд не одноразово висловлювався про те, що повідомлення учасників справи телефонограмою не відповідає встановленому порядку повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, зокрема у постановах від 27 червня 2022 року у справі № 341/1363/21 (провадження № 61-21265св21), від 31 серпня 2022 року у справі № 463/8859/20 (провадження № 61-6211св22), від 07 грудня 2022 року у справі № 520/5811/13 (61-1248св21).

Повідомлення учасника справи телефонограмою не відповідає встановленому порядку повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.

Заявники у поданій касаційній скарзі вказують, що ОСОБА_1 отримала телефонний дзвінок із суду апеляційної інстанції, однак 31 липня 2022 року, внаслідок обстрілу м. Дергачі, втратила свій мобільний телефон, що завадило їй повідомити представника про судове засідання, враховуючи часті обстріли міста, та її психо-емоційний стан. Сам представник не отримував повідомлень про дату, час і місце розгляду справи.

Колегія суддів вважає, що у матеріалах справи відсутні визначені процесуальним законом докази належного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи апеляційним судом, призначений на 10 год. 20 хв. 13 жовтня 2022 року.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

ЄСПЛ вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Також ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип.

У справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (GOLDER v. THE UNITED KINGDOM, заява № 4451/70, пункти 28-36) ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду є одним з аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. У цій справі Суд визнав право на доступ до суду як невід`ємний аспект гарантій, закріплених у статті 6, пославшись на принципи верховенства права та недопущення свавілля, покладені в основу більшості положень Конвенції. Разом з тим, право на доступ до суду повинно бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним чи ілюзорним» (рішення у справі «Беллє проти Франції» (BELLET v. FRANCE), заява № 13343/87, пункт 36). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд (рішення у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини» (PRINCE HANS-ADAM II OF LIECHTENSTEIN v. GERMANY), [ВП] заява № 42527/98, пункт 45 та рішення у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Лупені та інші проти Румунії», (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA), [ВП] заява №76943/11, пункти 84, 86).

У справі «Беллє проти Франції» («BELLET v. FRANCE»), заява № 23805/94, пункт 36, ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» («KRASKA v. SWITZERLAND») встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому, такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».

Сторони повинні мати можливість висловити свої аргументи під час публічного слухання справи. Право на змагальний процес означає можливість для сторін знати та висловити свої міркування щодо усіх наданих у справі доказів чи пояснень (рішення ЄСПЛ від 23 червня 1993 року у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» («RUIZ-MATEOS v. SPAIN»), заява № 12952/87)).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційний суд розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , яка належним чином не повідомлена про дату, час і місце судового засідання, про що остання зазначила у касаційній скарзі.

Отже, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У зв`язку з наявністю обов`язкових підстав для скасування постанови апеляційного суду колегія суддів інші доводи касаційної скарги не аналізує.

Відповідно до частини п`ятої статті 270 ЦПК України додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

У пункті 20 постанови Пленум Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 4 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз`яснено, що у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Тобто додаткове рішення суду, ухвалене у порядку статті 270 ЦПК України, є невід`ємною частиною основного рішення у справі по суті спору, та не може існувати окремо від нього (постанова Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 761/15741/17, провадження № 61-3709св21).

Враховуючи, що суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування постанови Полтавського апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року, то колегія суддів вважає за необхідне скасувати і додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 02 травня 2023 року у цій справі, незважаючи на те, що заявники її не оскаржували і її не існувало на момент відкриття касаційного провадження у справі, оскільки додаткове судове рішення не може існувати окремо від основного рішення у справі по суті спору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Зважаючи на викладене та положення пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 402 409 410 411 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року та додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 02 травня 2023 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. М. Фаловська СуддіВ. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк В. А. Стрільчук