Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 761/26569/22

провадження № 61-17463св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача Литвиненко І. В.,

суддів: Грушицького А. І., Петрова Є. В., Пророка В. В., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кварторенд», ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Нерухомість-інвест», Приватне підприємство «Під Ключ», Комунальне підприємство «Житомирбудзамовник», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інжбудкомпані»,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Оніщук М. І., Шебуєва В. А., Кафідова О. В., у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кварторенд», ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Нерухомість-інвест», Приватне підприємство «Під Ключ», Комунальне підприємство «Житомирбудзамовник», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інжбудкомпані», про визнання права власності, визнання правочину недійсним та скасування державної реєстрації права власності,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

В листопаді 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_1 звернулися з позовом в якому просили: визнати право приватної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_1

на квартиру

АДРЕСА_1 ; визнати недійсним акт № 1 оцінки вартості та приймання-передачі майна, яким ОСОБА_2 передала вказану квартиру до статутного капіталу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Кварторенд» (далі - ТОВ «Кварторенд»), серія та номер 7902, 7903, виданий 21 жовтня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Онищенко М. О.; визнати недійсним рішення загальних зборів засновників ТОВ «Кварторенд», оформлене протоколом № 1 від 14 вересня 2021 року в частині формування та затвердження статутного капіталу ТОВ «Кварторенд» за рахунок вказаної квартири; визнати незаконним та скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ТОВ «Кварторенд» права власності на квартиру; визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Онищенко М. О. про державну реєстрацію права власності ТОВ «Кварторенд» на квартиру від 01 листопада 2021 року.

Разом з тим, у вересні 2023 року представник ТОВ «Кварторенд» подав клопотання про зупинення провадження у цій справі, з тих підстав, що в провадженні Шевченківського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа № 761/26030/23 за позовом ТОВ «Кварторенд» до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Під Ключ», Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа - ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав, визнання незаконним та скасування наказу щодо квартири АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Шевченківський районний суд міста Києва ухвалою від 26 лютого 2024 року клопотання представника ТОВ «Кварторенд» - Машкова К. Є. про зупинення провадження у цій справі задовольнив.

Зупинив провадження у цивільній справі № 761/26569/22-ц до набрання законної сили рішення у справі № 761/26030/23.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Київський апеляційний суд ухвалою від 25 листопада 2024 року відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 26 лютого 2024 року.

Апеляційний суд виходив з того, що станом на 25 листопада 2024 року заявник не виконав вимоги ухвали Київського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року.

Скаржником в зазначений строк не подано заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, із зазначенням причин для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року, в якій просить оскаржене судове рішення скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

Заявник зазначає, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. У матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 звертався з заявою про направлення судових рішень на електронну адресу. Будь-яких судових рішень в паперовій формі заявник не отримував.

Крім того, у повідомленні про відправлення ухвали суду від 28 серпня 2024 року відсутнє повідомлення про прочитання адресатом цього листа.

Таким чином, неотримання заявником копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху виключає можливість усунення особою зазначених у ній недоліків скарги в установлений судом строк, та, як наслідок, усунення особи від права на апеляційне оскарження, що порушує сутність права ОСОБА_1 на доступ до суду.

Суд апеляційної інстанції виявив надмірний формалізм і непропорційність, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

ОСОБА_1 посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 369/13653/18, від 26 травня 2021 року у справі № 756/13917/19, від 22 квітня 2020 року у справі № 355/1280/17.

Відзив на касаційну скаргу інші учасники справи не подали

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 13 січня 2025 року відкрив провадження та витребував справу з Шевченківського районного суду міста Києва.

Справа № 761/26569/22 надійшла до Верховного Суду 06 лютого 2025 року.

Верховний Суд ухвалою від 27 березня 2025 року справу призначив до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно з частиною першою статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частинами другою, третьою та четвертою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу. Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).

ЄСПЛ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Право на доступ до суду передбачає право на отримання належного повідомлення про судові рішення, особливо у випадках, коли апеляційна скарга може бути подана у конкретно встановлений строк (рішення ЄСПЛ у справі «Мікулова проти Словаччини» від 06 грудня 2005 року).

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 14 ЦПК України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система. Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Питання щодо вручення судового рішення врегульовано статтею 272 ЦПК України.

Частинами п`ятою, шостою статті 272 ЦПК України визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Згідно із частиною одинадцятою статті 272 ЦПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет», у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов`язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Ураховуючи зазначене, можна зробити висновок, що надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов`язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи містяться у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, а також у документах, визначених пунктами 4, 5 частини шостої статті 272 ЦПК України. У разі відсутності таких відомостей судове рішення вважається не врученим.

Надсилання відповідних процесуальних документів на електронну адресу сторони у справі, вказану в документах, що подавались до суду, не заборонено, однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику судового рішення у порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Фізична особа (за виключенням передбачених пунктом 10 Положення про ЄСІТС осіб) при зверненні до суду має чітко розуміти, що особи, які не мають зареєстрованих «Електронних кабінетів» - отримують судове рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення, тому у такому випадку надіслання особі, яка не має офіційної електронної адреси та не зареєстрована у підсистемі «Електронний суд» судового рішення на електронну адресу, яку особа зазначила у позовній заяві (скарзі) не є належним врученням судового рішення у розумінні статті 272 ЦПК України.

В розумінні процесуального закону надіслання судового рішення на електронну пошту за адресою, зазначеною заявником в його процесуальних заявах, поданих до суду (позовна заява, апеляційна та/або касаційна скарга, заяви/клопотання), в яких наявне прохання про надіслання копій процесуальних документів на електронну пошту, яка не є офіційною, не може вважатися належним врученням та підтверджувати день вручення.

Якщо суд надіслав рішення на електронну адресу, яку зазначив учасник справи, це можна вважати додатковим засобом інформування учасника справи, який посилює реалізацію гарантії учасника бути обізнаним про свою справу. Однак це не звільняє суд від обов`язку надіслати учаснику справи повне рішення у спосіб, встановлений процесуальним законом.

ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 26 лютого 2024 року.

Київський апеляційний суд ухвалою від 28 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 26 лютого 2024 року залишив без руху.

Визначив заявнику десятиденний строк, з дня отримання копії даної ухвали, для усунення виявлених недоліків.

Роз`яснив скаржнику, що у разі неусунення недоліків апеляційної скарги скарга визнається неподаною та повертається скаржнику.

Відповідно до супровідного листа Київського апеляційного суду від 06 вересня 2024 року ОСОБА_1 надіслано копію/електронний примірник ухвали Київського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року. Також в супровідному листі зазначено адресу: АДРЕСА_2 (т. 4 а. с. 102).

За змістом звіту про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду від 07 вересня 2024 року доставлено ухвалу суду про залишення апеляційної скарги без руху на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 4 а. с. 103).

Київський апеляційний суд ухвалою від 25 листопада 2024 року відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 26 лютого 2024 року.

Апеляційний суд виходив з того, що станом на 25 листопада 2024 року заявник не виконав вимоги ухвали Київського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року.

Скаржником в зазначений строк не подано заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, із зазначенням причин для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції.

Основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження чи повернення апеляційної скарги, суди апеляційної інстанції мають враховувати обов`язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з дотриманням принципу розумності та пропорційності, з метою уникнення надмірного формалізму, із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення. Відповідний висновок має бути висловлено із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення.

Обсяг права на апеляційний перегляд справи, що визначається законом, має гарантувати особі ефективну реалізацію права на судовий захист задля досягнення цілей правосуддя, забезпечуючи захист інших конституційних прав і свобод такої особи. Обмеження доступу до суду апеляційної інстанції, як складової права на судовий захист, можливе лише з обов`язковим дотриманням конституційних норм і принципів, а саме пріоритетності захисту фундаментальних прав і свобод людини і громадянина, а також принципу верховенства права, відповідно до якого держава має запровадити таку процедуру апеляційного перегляду, яка забезпечить ефективність права на судовий захист на цій стадії судового провадження, зокрема дасть можливість відновити порушені права і свободи особи та максимально запобігти негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки суду першої інстанції.

Справу, яка переглядається, суд першої інстанції розглядав за матеріалами в паперовій формі.

Доказів реєстрації ОСОБА_1 у підсистемі «Електронний суд» матеріали справи не містять.

Крім того, відповідно до відомостей з ЄСІТС ОСОБА_1 не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд».

При цьому, в розумінні приписів статті 272 ЦПК України, наявний у матеріалах справи звіт про доставку електронного листа на електронну адресу (е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) сам по собі не свідчить про вручення копії ухвали суду апеляційної інстанції та за установлених у цій справі обставин не міг використовуватись апеляційним судом як підтвердження відправлення стороні копії судового рішення на офіційну електронну адресу.

З огляду на викладене, у цій справі суду апеляційної інстанції необхідно було надіслати позивачу ухвалу суду про залишення апеляційної скарги без руху у паперовій формі рекомендованим листом, а наявний у матеріалах справи звіт про доставку електронного листа до електронної скриньки ОСОБА_1 у розумінні статті 272 ЦПК України не свідчить про належне вручення копії судового рішення позивачу.

Викладене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 454/1883/22 (провадження № 14-117цс23).

Неотримання заявником копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху виключає можливість усунення особою зазначених у ній недоліків скарги в установлений судом строк (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 369/5101/19, від 24 червня 2021 року у справі № 369/13653/18).

Таким чином, враховуючи, що у матеріалах справи відсутні докази отримання ОСОБА_1 ухвали Київського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Частиною шостою статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки порушення апеляційним судом норм процесуального права призвело до ухвалення незаконного судового рішення, оскаржувана ухвала апеляційного суду відповідно до статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду (вирішення питання про відкриття апеляційного провадження).

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що справа направляється для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Литвиненко

Судді: А. І. Грушицький

Є. В. Петров

В. В. Пророк

В. В. Сердюк