Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 345/5811/23

провадження № 61-15850св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд):головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач),

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 лютого 2024 року у складі судді Юрчака Л. Б. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 червня 2024 року у складі колегії суддів: Девляшевського В. А., Баркова В. М., Луганської В. М.

у справі за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до ОСОБА_2 (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Служба у справах дітей Калуської міської ради (далі - третя особа), про позбавлення батьківських прав,

ухвалив постанову про таке:

I. Вступ

1. У листопаді 2023 рокупозивач звернулася до суду з позовом до відповідача за участю третьої особи про позбавлення батьківських прав.

2. Відповідач та третя особа заперечували проти позову.

3. Суд першої інстанції у позові відмовив і його позицію підтримала апеляційна інстанція.

4. Позивач оскаржила рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження зазначила те, що суди не врахували висновку, викладеного у постанові Верховного Суду, наведеній у касаційній скарзі.Крім того, вказала на порушення судами норм процесуального права.

5. Оскаржувані судові рішення переглядаються в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), у зв`язку з чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.

ІІ. Короткий зміст позовних вимог

6. Позов обґрунтований так:

- з 21 серпня 1999 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 червня 2020 року розірвано;

- у шлюбі у сторін народилося троє дітей - дочки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- з моменту розлучення відповідач практично не бачив дітей, оскільки має іншу сім`ю та проживає у м. Одесі;

- відповідач не виконує своїх батьківських обов`язків, не бере будь-якої участі у вихованні дітей, їхнім життям не цікавиться, усі питання щодо виховання дітей позивач вирішує самостійно;

- у січні 2023 року виконавчою службою були виявлені факти підробки квитанцій про сплату відповідачем аліментів на утримання дітей впродовж 2021-2022 років, а 09 червня 2023 року винесено вирок відносно відповідача;

- відповідач відмовився від свого обов`язку утримувати неповнолітню дочку ОСОБА_5 , аліменти платить нерегулярно, свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками відносно доньки;

- відмова у наданні висновку комісії про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно неповнолітньої доньки є незаконною та такою, що суперечить інтересам дитини;

- позбавлення відповідачабатьківських правщодо неповнолітньої доньки повно і всебічно забезпечить права та законні інтереси дитини.

7. Враховуючи викладене, позивач просила позбавити відповідача батьківських прав щодо доньки.

ІII. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

8. Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 лютого 2024 року, яке залишене без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 13 червня 2024 року, у позові відмовлено.

9. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що в матеріалах справи відсутні об`єктивні та безумовні докази свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками стосовно доньки ОСОБА_5 . Позбавлення відповідача батьківських прав не відповідає інтересам дитини, яка має право на підтримання особистих контактів з обома батьками.

10. Суди також врахували, що орган опіки та піклування відмовив у наданні висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, і сам відповідач заперечує проти цього.

IV. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

11. У касаційній скарзі позивач просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

12. Касаційна скарга мотивована такими обставинами:

- суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, які підтверджують свідоме ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, не взяли до уваги висновок комплексного психологічного дослідження дитини, в якому вказано про систематичне вчинення відповідачем домашнього насильства (психологічного та економічного характеру) щодо матері в присутності дитини, не врахували наявність у дитини депресивного стану через негативний вплив батька на неї, відмовили у задоволенні клопотання щодо допиту в судовому засіданні дитини та не врахували її думку, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;

- суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що в матеріалах справи відсутні об`єктивні та безумовні докази свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками стосовно доньки;

- думка дитини у цій категорії справ за відсутності висновку органу опіки та піклування мала бути врахована обов`язково, проте суди на це уваги не звернули;

- суди попередніх інстанцій розцінили інформацію, відповідно до якої члени комісії органу опіки та піклування прийняли рішення відмовити позивачу у наданні висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, як висновок органу опіки та піклування, проте на засіданні комісії не було прийнято жодного рішення по суті розгляду заяви позивача. Тому таку інформацію не можна розцінювати як доказ;

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 202/7712/18;

- апеляційний суд розглянув справу у відсутності позивача, не повідомивши її належним чином як учасника справи, чим порушив її право на підтримання своєї апеляційної скарги.

V. Рух справи в суді касаційної інстанції

13. 25 листопада 2024 року позивач звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду.

14. Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження.

15. 03 березня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

16. Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2025 року відзив відповідача на касаційну скаргу повернуто без розгляду.

17. Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

VI. Позиція Верховного Суду

18. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 5), Верховний Суд зазначає таке.

19. 13 червня 2024 року суд апеляційної інстанції розглянув справу та зазначив у постанові, що позивач у судове засідання повторно не з`явилася, про причини суд не повідомила, хоча про час і місце судового розгляду повідомлялась завчасно у встановленому законом порядку.

20. У касаційній скарзі позивач, зокрема, посилається на те, що апеляційний суд розглянув справу у її відсутності, не повідомивши належним чином як учасника справи, чим порушив її право на підтримання своєї апеляційної скарги (див. пункт 12).

21. Такі доводи касаційної скарги є обґрунтованими з огляду на таке.

22. Верховний Суд нагадує, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 статті 6 Конвенції надає державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження. Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті «справедливого судового розгляду», гарантованого статтею 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції. Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) звертав увагу, що під час вирішення питання щодо справедливості провадження для цілей статті 6 Конвенції він повинен розглянути провадження в цілому, в тому числі рішення апеляційного суду (див. пункт 22 рішення ЄСПЛ від 08 жовтня 2020 року у справі «Осіпов проти України).

23. Верховний Суд підкреслює, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК).

24. За змістом частини першої статті 8 ЦПК ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

25. Згідно з частиною другою статті 211 ЦПК про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

26. Відповідно до абзацу другого частини першої статті 366 ЦПК про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням.

27. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу (частина третя статті 368 ЦПК).

28. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку (частина шоста статті 128 ЦПК).

29. У частині тринадцятій статті 128 ЦПК передбачено, що за наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має електронного кабінету, та технічної можливості повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

30. Надсилання учасникам судового процесу судових повісток, повідомлень і викликів в електронній формі (далі - судові виклики) здійснюється шляхом направлення в месенджері за допомогою програмного додатка або SMS-повідомлення за допомогою автоматизованої системи документообігу суду. Судовий виклик надсилається учаснику судового процесу за наявності відповідної заяви та технічної можливості. Форма заяви надається учаснику судового процесу в суді або самостійно завантажується ним з офіційної сторінки суду, розміщеної на офіційному веб-порталі судової влади України. Така заява підписується власноруч або кваліфікованим електронним підписом учасника судового процесу та подається до суду. Заява не задовольняється за умови встановлення факту наявності в учасника судового процесу зареєстрованої офіційної електронної адреси (пункти 2, 5 і 6 Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23 січня 2023 року № 28).

31. Згідно зі статтею 372 ЦПК апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

32. З матеріалів справи вбачається, що суд апеляційної інстанції належним чином повідомив позивача про дату та час судового засідання, призначеного на 06 червня 2024 року (а. с. 150-152). На це засідання позивач та її представник не з`явилися. Адвокат Коваленко О. В. подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи через необхідність бути присутньою в іншому судовому засіданні у Калуському міськрайонному суді Івано-Франківської області (а. с. 154). Суд апеляційної інстанції через неявку сторін у справі відклав її розгляд на 13 червня 2024 року на 14:00 годину. Про це, зокрема, позивача повідомив 07 червня 2024 року у додатку «VIBER» на телефонний номер НОМЕР_1 (а. с. 156), який позивач зазначила в апеляційній скарзі.

33. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК).

34. Верховний Суд наголошував, що обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однієї із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)).

35. Позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився (див. постанову Верховного Суду від 01 листопада 2023 року у справі № 761/20381/21 (провадження № 61-4215св23)).

36. Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що суд може повідомляти учасника справи про розгляд справи з використанням засобів мобільного зв`язку шляхом надіслання текстових повідомлень виключно за наявності відповідної письмової заяви такого учасника справи (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 24 липня 2023 року у справі № 495/6258/20 (провадження № 61-3992св23)).

37. За відсутності заяви учасника справи, його представника на отримання судових повісток, повідомлень і викликів в електронній формі такі документи суд не може надсилати у додатку «VIBER» на телефонний номер, який вказав позивач у позовній заяві чи інших процесуальних документах (див. постанову Верховного Суду від 04 вересня 2024 року у справі № 761/319/22 (провадження № 61-17707св23)).

38. У матеріалах справи немає доказів належного повідомлення позивача чи її представника про дату, час і місце судового засідання, призначеного на 13 червня 2024 року, у якому апеляційний суд ухвалив оскаржену постанову, зокрема, доказів направлення їм судових повісток засобами поштового зв`язку та, як наслідок, їх отримання (вручення).

39. Разом з тим, наявна у справі довідка про доставку позивачу повідомлення у додаток «VIBER» за номером телефону НОМЕР_1 про призначений на 13 червня 2024 року розгляд справи, не є належним повідомленням, оскільки у суду апеляційної інстанції не було передумов, передбачених частинами дев`ятою, тринадцятою статті 128 ЦПК, для застосування такого способу сповіщення учасника справи про судовий розгляд, адже у матеріалах справи немає відповідних заяв позивача чи її представника про виклик їх до суду за допомогою засобів мобільного зв`язку.

40. Такі обставини вказують на те, що позивач не була належним чином повідомлена судом апеляційної інстанції про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 13 червня 2024 року.

41. Те, що позивач дізналася про судове засідання, не впливає на висновок щодо неналежності повідомлення її у додатку «VIBER» на телефонний номер без відповідної заяви цього учасника справи.

42. Суд апеляційної інстанції на зазначені вимоги закону та практику їх застосування уваги не звернув, розглянув справу, призначену на 13 червня 2024 року, за відсутності позивача, щодо якої немає відомостей про належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.

VII. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

43. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

44. Доводи касаційної скарги щодо неповідомлення апеляційним судом позивача про розгляд справи підтвердилися.

45. За таких обставин постанова апеляційного суду підлягає безумовному скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

46. Оскільки Верховний Суд направляє справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, відповідно до статті 141 ЦПК розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Із цих підстав,

керуючись статтями 400 402 409 411 415 416 419 ЦПК, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 червня 2024 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

3. З моменту ухвалення постанови судом касаційної інстанції постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 13 червня 2024 рокувтрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: В. І. Крат Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко