Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.03.2020 року у справі №756/12568/18

Постанова

Іменем України

18 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 756/12568/18

провадження № 61-3646св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - Департамент патрульної поліції,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу Департаменту патрульної поліції на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва у складі судді Андрейчука Т. В. від 07 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів:

Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О., від 21 січня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року Департамент патрульної поліції звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої пошкодженням службового автомобіля унаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

Позовна заява мотивована тим, що 26 липня 2016 року у м. Києві сталася

ДТП за участю автомобіля "Toyota Prius", під керуванням інспектора поліції ОСОБА_1, та автомобіля "Toyota Land Cruiser", яким керував водій ОСОБА_2.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва

від 04 вересня 2017 року ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні вказаної ДТП, проте провадження у справі було закрито у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Вказує, що унаслідок ДТП автомобіль "Toyota Prius" отримав механічні пошкодження. Вартість матеріальних збитків, заподіяних позивачу, як власнику транспортного засобу, складає 506 631,46 грн, які він просив стягнути з відповідача у судовому порядку.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 07 листопада 2019 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 січня 2020 року, закрито провадження у вказаній вище справі.

Судові рішення мотивовані тим, що позовна заява підлягає розгляду у порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі Департамент патрульної поліції просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись порушення судами норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

18 березня 2020 року справу передано судді-доповідачу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26 липня 2016 року у м. Києві сталася ДТП за участю автомобіля "Toyota Prius", під керуванням ОСОБА_1, та автомобіля "Toyota Land Cruiser", яким керував водій ОСОБА_2.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 04 вересня 2017 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні вказаної ДТП, проте провадження у справі закрито у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Унаслідок ДТП автомобіль "Toyota Prius" отримав механічні пошкодження.

На час ДТП та спричинення збитків позивачеві ОСОБА_1 проходив службу в органах Національної поліції України на посаді інспектора роти № 2 батальйону № 2 полку № 1 Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та виконував свої службові обов'язки під час патрулювання в складі екіпажу ввіреного йому патрульного автомобіля "Toyota Prius".

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)).

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За правилами пункту 2 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 якого публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України

(далі - ЦК) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно із частиною 1 статті 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У випадку зобов'язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов'язків, перед судом обов'язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи.

Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.

Указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

Аналогічні правові висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16, а також Верховним Судом у постановах від 04 вересня 2019 року у справі № 522/16964/15,

від 05 лютого 2020 року у справі № 761/19799/17 та від 15 жовтня 2020 року у справі № 320/8119/17.

У справі, що переглядається, позовні вимоги зводяться до відшкодування з відповідача шкоди, заподіяної ним під час проходження публічної служби в органах Національної поліції України внаслідок пошкодження службового автомобіля у ДТП, що сталася з його вини.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, із висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі, обґрунтовано виходив із того, що спір у цій справі підлягає розгляду у порядку адміністративного провадження, у зв'язку з чим колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, які постановлені з урахуванням зазначених обставин та з додержанням норм процесуального права.

Посилання заявника у касаційній скарзі на висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 727/10968/17; від 12 грудня 2018 року у справі № 826/7431/16 та висновки Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц, є помилковими, оскільки встановлені у них обставини не є тотожними обставинам у цій справі.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів та зводяться до неправильного тлумачення заявником норм законодавства України.

Касаційна скарга містить посилання заявника на порушення судами правил предметної юрисдикції.

За змістом пункту 3 частини 6 статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції, крім випадків, якщо Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб'єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Враховуючи те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 грудня

2018 року у справі № 818/1688/16 вже викладала висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах, тому відсутні підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а ухвалу Оболонського районного суду міста Києва

від 07 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду

від 21 січня 2020 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович